«З ворогом ми не спілкуємося». Як мобільні оператори ведуть війну за зв'язок

Мобільний зв'язок, який раніше багатьма вважався послугою, доступною за умовчанням, після початку повномасштабної війни став предметом першої необхідності. Дзвінки близьким та друзям, які потрапляють під обстріли, повідомлення з окупованих територій, пошук новин в інтернеті про те, що відбувається, – в нинішніх умовах таку можливість складно переоцінити. При цьому інфраструктура мобільних операторів під час бойових дій природно страждає, а часто навмисно руйнується окупантами. Відновити зв’язок в умовах бойових дій – надскладна задача, не всюди вдається її вирішити.

Регіони, які історично завжди вважалися пріоритетними для оператора Vodafone Україна, мабуть, найбільше постраждали від війни. Очільник центрального технічного департаменту Vodafone Україна Ігор Зазулик в розмові з «Главкомом» пояснює, як вдається забезпечувати зв'язок під час бойових дій. На жаль, не всюди.

Чи закладала ваша компанія подібні ризики, пов’язані з війною, у свої бізнес-плани? Чи можливо це було взагалі спрогнозувати?

Ніхто не вірив, що це відбудеться, чесно кажучи. Іноді й досі не віриться, що це відбувається насправді. Але ми звикли розглядати декілька сценаріїв розвитку подій і планувати, як будемо діяти у кожному випадку.

Відповідно, готували мережу і до найгіршого. Виходили з того, що буде підвищене навантаження, перебої з електроенергією, вірогідні пошкодження. Закупили необхідні запчастини, підготували джерела альтернативного живлення, зробили резервування за допомогою додаткових каналів зв’язку, посилили охорону об’єктів.

Доволі активно співпрацювали з владою та нашими колегами з інших компаній – тренувались, як будемо взаємодіяти, яким чином забезпечити інформування людей про загрози. Тому можна сказати, що цей ризик ми не тільки окреслили, але й відпрацювали.

Протягом цього часу ми мали справу, мабуть, з усіма факторами, які впливають на роботу мережі. Були і перебої з електроживленням, і пошкодження базових станцій і транспортної мережі, зокрема, навмисні.

Чи вдається усунути несправності у районах, де йдуть активні бойові дії? Чи ви домовляєтеся щодо відновлення інфраструктури з «тією» стороною і з вашими колегами-конкурентами? Які регіони є найпроблемнішими?

Там, де є можливість фізично доїхати до пошкоджених об'єктів, усе відбувається доволі швидко. Дуже допомагають військові, місцеві люди, громада, а також наші корпоративні клієнти. Разом вдається зробити набагато більше. Також варто зазначити скоординовані дії всієї галузі під орудою Національного центру управління телекомунікаційними мережами.

Там, де немає фізичного доступу, намагаємось вигадувати нові схеми проходження трафіку, десь підлаштувати антени інших базових станцій так, щоб перекрити тимчасові «чорні діри».

Важко, звісно, у зонах активних бойових дій та поряд з ними. Велике щастя, коли технічно можна там відновити зв’язок віддалено. Якщо ні – це ціла історія. Роботи в таких місцях проводимо тільки завдяки допомозі військових, які убезпечують дії ремонтної бригади. Завдання ускладнюється тим, що ми маємо для роботи тільки світлий час доби, коли немає комендантської години. Наприклад, аби відновити зв’язок на півночі Чернігівщині, коли там ще йшли бої, ми робили декілька спроб. Наших хлопців неодноразово завертали військові, оскільки ситуація швидко змінювалась і ставала небезпечною. Щоб не потрапити під обстріл, доводилось залишити автомобіль з усіма інструментами й тікати пішки. І тільки після того, як наші військові відтіснили противника на 20-30 км, хлопці змогли повернутись і відновити роботу мережі. Врешті, завдяки цьому ремонту та за рахунок побудови нової схеми транспорту, наша Чернігівська команда змогла підняти 47 сайтів (майданчиків для розміщення базових станцій – «Главком») прикордонної частини області. І це в умовах тимчасової окупації та бойових дій.

Цікавий досвід ми мали з відновленням мережі за допомогою Starlink. Там були вцілілі базові станції, але класичне наземне з’єднання було неможливим. Робили це вперше в світі, ще й під час війни. Два тижні налаштувань і тестувань – і коли Ірпінь звільнили, ми там все зробили. Тепер вже з цим досвідом зможемо робити це швидше. Це тимчасове, але тепер швидке для нас рішення.

Найважче доводиться там, де бойові дії супроводжуються ще й тривалим знеструмленням. Наш інженер у Маріуполі Артем Оніщенко під обстрілами продовжував протягом 10 днів забезпечувати дизелем знеструмлені базові станції. Коли у місті вже не лишилось працюючих станцій, Артем віддав рештки дизпалива для останньої на той момент працюючої станції іншого оператора, в якого вже не лишалось пального. Так вдалось ще на деякий час надавати зв’язок із рідними для людей в окупованому Маріуполі.

У випадках, не таких складних, як Маріуполь, зазвичай тісно співпрацюємо із енергетиками та орендодавцями місць, де ми розміщуємо наші базові станції. З ворогом ми не спілкуємося. А що стосується колег по ринку, то разом з ними ми вже зробили чимало – чого тільки вартий запуск національного роумінгу. Міжнародна телекомспільнота дивується, як так швидко вдалося зробити це, ще й під час війни. Але саме в таких умовах не час для бюрократії та конкуренції. Весь ринок, всі органи скоординувалися і маємо результат такої співпраці. Тепер, якщо хоча б одна з трьох мобільних мереж у населеному пункті працює, у людей там є можливість зв’язатись із близькими.

Наскільки підсилилося навантаження на мережу? Мова не тільки про те, що абоненти стали більше дзвонити один одному чи сидіти в інтернеті. Відбувається міграція населення, відповідно, мобільні оператори мають проводити зміни у своїй інфраструктурі. Умовно кажучи, у Львові у Vodafone історично було небагато абонентів, а тут такий наплив приїжджих.

Загалом нашій мережі було важко, особливо в перші дні, але вона витримала. Дуже великий трафік продовжує йти через соцмережі та месенджери. Кількість дзвінків також була на «новорічному» рівні, але зараз вже трохи легше.

Безумовний лідер першого місяця війни зі зростання трафіку – Львів та пункти перетину кордону, місця скупчення біженців. Ми оперативно розширили пропускну здатність на прикордонних переходах, в західних областях. Завдяки цьому роботу мережі там вдалося нормалізувати.

Хоча навряд чи будь-яка мережа може бути готовою до фізичних ушкоджень та внаслідок цього – перемаршрутизації каналів, коли навантаження на окремі ділянки може бути в рази вище розрахованого. Ми теж ведемо війну за зв’язок. Кожен день роботи мережі – це наша перемога.

Які б поради ви дали своїм абонентам? Умовно кажучи, менше завантажувати потокове відео, аби хтось мав змогу додзвонитися близьким.

У будь-якій ситуації найголовніше – зберігати спокій, наскільки це можливо. Якщо раптово пропав сигнал від мережі вашого оператора, зайдіть в налаштування мережі та спробуйте в ручному режимі знайти та підключитися до мережі іншого. Найчастіше такі ситуації відбуваються через перебої з електроенергією, коли базова станція просто могла лишитися без живлення. Ми зі свого боку бачимо все, що відбувається у нашій мережі, і, за можливості, в першу чергу відновлюємо роботу обладнання у найбільш гарячих точках.

Для клієнтів, які знаходяться у місцях бойових дій та не мають можливості поповнити рахунок, ми надаємо можливість користуватися послугами безкоштовно. І дуже вдячні тим клієнтам, які знаходяться у відносній безпеці і продовжують поповнювати свої рахунки. Саме завдяки таким відповідальним діям у нас є можливість далі працювати.

Чи ви побачили збільшення кібератак на мережу? Як їм протидієте?

Наша мережа має багаторівневу систему захисту від кіберзагроз, тут ви можете бути повністю спокійні. Але, звичайно, і користувачі мають самостійно захищати свій пристрій, для чого іноді достатньо підключати здоровий глузд.

Павло Вуєць, «Главком»