Зберегти блакитний вогник. Чого навчила війна українських газівників
Війна з Росією запустила модернізацію газових мереж
Як кажуть, не було б щастя, та нещастя допомогло. Повномасштабна війна підштовхнула Україну до реальної модернізації газорозподільних мереж, про необхідність якої спеціалісти-газовики активно заговорили кілька років тому. Але на загальнодержавному рівні до цього ніяк руки не доходили. А зараз хочеш не хочеш – доведеться цим займатись.
Газова мережа України. Досьє
- Природний газ надходить в Україну під високим тиском магістральними газопроводами (діаметр труб – 508-1420 мм, тиск – від 54 до 75 атмосфер). Дійшовши до певної газорозподільної станції, де тиск знижується до 12 атмосфер, енергоносій йде через газорозподільні мережі кінцевим споживачам – промисловим підприємствам, теплоелектроцентралям і простим громадянам.
- Газорозподільна мережа, у свою чергу, є досить розгалуженим комплексом – це газопроводи меншого діаметра (труба, що підходить до будинку – 300 мм, у квартирах – 20-30 мм), газорегуляторних пунктів, де також знижується тиск: для промислових об'єктів – до 6 атмосфер, для житлових будинків – до 0,3 атмосфери, а також різних датчиків та вимірювальних приладів.
- Всі газопроводи, магістральні та розподільні, можуть бути як наземними, так і підземними. В останніх глибина залягання коливається від 0,6 до 1,2 метра – все залежить від діаметра труби, від того, де вона проходить (тип ґрунту, чи рухається зверху транспорт), і чи є у траншеї захисний футляр – як правило, це залізобетонні п-подібні блоки.
- Загальна протяжність вітчизняних газорозподільних мереж, якими користуються близько 13 млн кінцевих споживачів, становить понад 350 тис. км трубопроводів. Практично всі вони – сталеві, більшості труб – 40-50 років, 20% їх взагалі перебувають у вкрай зношеному стані.
- Українська газорозподільна мережа розвивалася двома «хвилями». Перша – кінець 70-х – початок 80-х років минулого століття, коли почалася масова газифікація населених пункті. Тоді якість мережі була на доволі високому рівні. Друга хвиля – початок 90-х. В час кризи газова труба, підведена до будинку у селі, могла складатися з ділянок різного діаметру – що було під рукою, те й зварили.
Чому необхідний редизайн
Про проблеми українських газових мереж серйозно заговорили у 2019 році, коли вітчизняні фахівці почали вивчати можливості наших трубопроводів із погляду транспортування споживачам суміші метану з воднем, який на Заході називають екологічно чистим «енергоносієм майбутнього».
До 2050 року в Євросоюзі водень має замінити метан, щоб покращити екологію та не залежати від Росії, яка використовує природний газ як засіб шантажу та джерело фінансування війни з Україною.
Нашій країні використання суміші водню з біометаном (щорічно сировини для його виробництва накопичується в Україні стільки, що можна виробляти 10 млрд кубометрів – це третина всього споживання газу на рік) також є вкрай важливою для енергетичної безпеки.
У результаті польових досліджень з'ясувалося, що наші газорозподільні мережі можуть використовувати суміш метану з воднем із концентрацією останнього не більше 20%. Інакше старі труби просто не витримають. Потрібна модернізація мережі, або, як кажуть фахівці – редизайн. Цей процес передбачає заміну сталевих труб на сучасні поліетиленові, зменшення кількості роз'ємних з'єднань, встановлення сучасних шафових газорозподільних пунктів, приладів контролю та обліку.
На думку експертів Регіональної газової компанії, редизайн усіх газорозподільних мереж потребує інвестицій близько 260 млрд грн за нинішніх цін (а курс долара зараз зростає). На модернізацію, яка значно підвищить безпеку та надійність мереж, може піти до десяти років.
Модернізація мереж за умов війни
До початку війни з Росією усі викладки фахівців із модернізації вітчизняних газорозподільних мереж так і залишилися на папері, але тепер редизайн стає просто неминучим.
Внаслідок авіанальотів, артилерійських та ракетних ударів без газопостачання зараз залишаються понад 160 тис. абонентів – газорозподільні мережі зруйновані. Найскладніша ситуація у Запорізькій, Чернігівській, Миколаївській та Харківській областях, споживання газу там упало на 45-50% порівняно з аналогічним періодом минулого року.
«Бомбардування були такі, що на ділянці трубопроводу діаметром 700 мм – котлован, чотири метри труби просто відсутніi. Деякі газові артерії доводилося відновлювати кілька разів: наклали підсилювальну муфту – знову обстріл і прорив труби. На жаль, обстріли продовжуються, гинуть люди, руйнуються будинки, разом із усіма комунікаціями. Але, треба зазначити, що під час відновлення газопостачання зараз ми використовуємо поліетиленові труби, встановлюємо сучасні шафні газорегуляторні пункти та лічильники», – розповіла під час круглого столу «Як обладнання європейських виробників допомагає підтримувати газопостачання у зоні бойових дій» технічний директор АТ «Харківміськгаз» Яна Шувалова.
За словами фахівчині, якщо у Харкові ще у квітні від газу було відключено 120 тис. споживачів, то вже після контрнаступу наших військ ця кількість скоротилася вчетверо завдяки оперативній роботі газовиків.
Ще один проблемний регіон для газовиків – Миколаївщина. «Ми обслуговуємо не лише Миколаїв, а й усю область. 26 лютого розпочалися пошкодження газових мереж, розриви газопроводів. Через щоденні удари «Градів», використання касетних зарядів, у трубах – сотні отворів. По тому ж населеному пункту удари були по п'ять-шість разів. Відновлюємо мережу – і знову… Наші працівники приїжджають, заздалегідь шукають якусь улоговинку чи колодязь, щоб сховатися у разі чергового обстрілу. До речі, в деяких окупованих селах, судячи з приладів, витрата газу збільшилася – там або розірвані газопроводи, або в будинках живуть росіяни і невідомо чим займаються», – розповідає технічний директор АТ «Миколаївгаз» Дмитро Грицай.
На його переконання, у ході відновлення газопостачання в постраждалих районах міст і в зруйнованих населених пунктах просто необхідно використовувати сучасні пластикові труби, і бажано прокладати їх під землею: «Стара металева труба, якщо вибух поруч, піде тріщинами, і все одно відбудеться витік газу. З поліетиленовою трубою подібного не станеться – вона пластичніша. Звичайно, такі сучасні газопроводи можуть отримати пошкодження від касетних боєприпасів, але для цього й треба робити їх підземними».
На думку експертів, скільки зараз обходиться відновлення газорозподільних мереж, і скільки ще доведеться на це витратити, на даний момент сказати неможливо – точні масштаби руйнувань і пошкоджень зі зрозумілих причин невідомі. «Але це мільярди гривень», – робить висновок Яна Шувалова.
Нагадаємо, що для повного редизайну мереж необхідно 260 млрд грн. Тобто в будь-якому разі Україні їх довелося б знайти. А тут процес, як то кажуть, пішов за непередбаченим сценарієм. До речі, технічний директор АТ «Харківміськгаз» упевнена, що модернізація має відбуватись за рахунок майбутніх російських репарацій.
Андрій Кузьмін, «Главком»