Транзиту – труба? Експерт про газові домовленості Зеленського та Путіна

Україна і Росія досі не домовилися про транзит газу після 2020 року. А до завершення діючого довгострокового контракту, який щороку приносить Україні  близько $2,5-3 млрд, залишилось три тижні. Газову тему обговорювали на зустрічі в Парижі 9 грудня в рамках «нормандського формату». В консультаціях, крім президентів двох країн Володимира Зеленського та Володимира Путіна також брали участь делегації: від України –  міністр енергетики та захисту довкілля Олексій Оржель та виконавчий директор «Нафтогазу» Юрій Вітренко, Росію представляли міністр енергетики Алєксандр Новак та голова «Газпрому» Олексій Міллер.

Москва розраховує на послуги української газотранспортної системи після 2019 року, але наполягає на контракті терміном всього на рік – лише до того часу, як буде запущений обхідний газопровід «Північний потік-2», розрахований на щорічне  транспортування близько 55 млрд кубометрів газу з РФ через Балтійське море до Німеччини. Тобто ці обсяги мають піти в обхід України.  Водночас Україна зацікавлена підписати довгостроковий договір і прив’язати росіян до нашої труби на триваліший час . Та чи вдасться досягти компромісу, часу залишилося обмаль?

 «Сторони не досягли ніяких домовленостей, переговори будуть тривати. При цьому українська сторона не пішла на «обнулення» взаємних претензій із російською, як того домагається Москва», - повідомив виконавчий директор «Нафтогазу України» Юрій Вітренко, який був у складі української делегації на зустрічах у «нормандському форматі» в Парижі. «Ми домовилися продовжувати домовлятися», – сказав він.

Що таке «обнулення» взаємних претензій? Це означає, що «Газпром» пропонує Україні відмовитися від виграних в 2018 році у Стокгольмському арбітражі  $2,7 млрд, і лише після цього обіцяє розпочати  переговори про новий контракт. Але українська сторона з цим не погоджується, тому переговори про транзит триватимуть. За даними Юрія Вітренка, зустрічі надалі проходитимуть у двосторонньому форматі – між Україною і Росією,  а також тристоронньому - за участю Європейської комісії. «Ми домовилися продовжувати домовлятися», – сказав він.

Варто нагадати ще одну деталь, яка пояснює, чому довгостроковий контракт – надважке завдання для України. Ще у вересні в Брюсселі під час третього «конструктивного» провалу  тристоронніх консультацій за участі керівників Міненерго України і Росії, представників Єврокомісії Україна пообіцяла повністю перейти на правила європейського енергетичного законодавства, згідно з якими «Газпром» отримає право бронювати потужності української ГТС на короткий проміжок  часу – рік, квартал, місяць і навіть добу. А відтак, відпаде у «Газпрому» зникне необхідність підписувати  триваліший контракт. 

Але у цій історії є й фактори, які поки що грають на нашу користь. Вже очевидно, що Росія не встигне до кінця 2019 року добудувати «Північний потік-2», та й не факт, що й після 2020 року він стовідсотково буде заповнений газом. Але за будь-яких обставин «Газпром» повинен виконувати свої контрактні зобов`язання перед європейськими споживачами, тобто без ГТС України йому не обійтися, тому, звісно, компроміс неминучий.

В інтерв’ю «Главкому» враженнями про газові переговори в Парижі та можливими варіантами майбутньої співпраці поділився генеральний директор «Нафтогазбудінформатика», доктор технічних наук Леонід Уніговський.

Які висновки ви зробили після газових переговорів у «нормандському форматі»?

Пізно ввечері 9 грудня російський «Комерсант», посилаючись на джерела, близькі до переговорів,   повідомив, що Україна та Росія домовилися про транзит газу.  Тому, я  допускаю, що там є якісь кулуарні домовленості, про які стане відомо пізніше.  Сторони обмінялися своїми точками зору. Зрозуміло, що все одно ми прийдемо до якогось рішення. Думаю, буде щось  близьке до «пакетного рішення».

В чому полягає суть «пакетного рішення»?

Це комплекс міжурядових рішень і договорів між господарюючими суб`єктами. Спочатку  приймається політичне рішення, а воно потім реалізується у вигляді кількох міжурядових угод і певної кількості контрактів між господарюючими суб`єктами. Тобто це ціла низка рішень.

Думаю, збалансованого компромісу між Україною та Росією можна досягти за умови, якщо реалізувати «пакетний підхід», предметом якого має стати не лише транзит газу через Україну, але й часткові прямі поставки російського газу та врегулювання низки взаємних арбітражних, судових, комерційних та інших претензій. Домовлятися доведеться, адже якщо не буде транзиту на довгий термін, то Україна багато втратить.

У межах «пакетного підходу» я бачу можливості  закупівлі російського газу в невеликих обсягах і за міждержавною угодою -  не більше 30% від потреби.  І я б відразу цей російський газ відправив на підприємства теплокомуненерго - тоді дійсно можна було б зменшити тарифи на опалення десь на 20%.

А де ж візьметься газ для української ГТС,  якщо Росія добудує «Північний потік-2»?

Крім транзиту російського газу, нам треба думати ще й про  шляхи постачання  газу в Україну. Наприклад,  дуже перспективним може стати «Трансбалканський газопровід» від Туреччини через Болгарію, Румунію і до України.

Раніше по цьому газопроводу ми експортували російський газ в Туреччину. А зараз газ може йти в зворотному напрямку. Якщо Україна і Росія не домовляться про  транзитний контракт, то в такому разі росіяни зможуть  забезпечувати Молдову газом (близько 3 млрд куб м на рік) саме по «Трансбалканському  газопроводу». В пресі писали про домовленість президента Молдови Додона з Путіним, що буде знайдено інший шлях постачання газ у Молдову - це саме цей шлях.

Другий шлях постачання газу в Україну – це інтерконнектор «Польща-Україна», який може реально забезпечити необхідні обсяги імпорту. Але ж  крім імпорту у нас є потреба в транспортуванні  газу власного видобутку, але спершу потрібно розібратися, чому зірвали виконання програми нарощування власного видобутку газу 20 на 20  (до 2020 року «Нафтогаз» мав наростити власний щорічний видобуток газу до 20 млрд куб м – «Главком»). Загалом обсяги імпорту газу в Україну можуть становити 13-15  млрд куб м на рік.

Які обсяги газу за прямими контрактами з російським «Газпромом» ви вважаєте за можливе купувати?

До 5 млрд куб м на рік, а решта – 8-10 млрд куб м газу – це можуть бути реверсні поставки з країн Європи. Якщо ж відбудеться транзитний договір, то там проблем не буде.  

Якщо українська ГТС буде транспортувати менше 40 млрд куб м газу на рік, то її робота стане збитковою?

Україна споживає 33 млрд куб м газу на рік, а якщо промисловість запрацює, то буде трохи більше.  А от збитковість чи прибутковість ГТС залежить від того, який тариф буде встановлений державним регулятором. Якщо б транзитний  тариф був такий, як зараз, тоді потрібно прокачувати десь 40-45 млр куб газу на рік – це той мінімум, який нам потрібен для забезпечення ефективної роботи ГТС.

Але ж нещодавно НКРЕКП в рази підняла тарифи на транспортування газу. Чи не будуть для  «Трансбалканського газопроводу» тарифи занадто високими?

Там написано: за умови нульового транзиту.  Думаю, що все буде переглядатися, не дарма ж  росіяни кажуть, що крім пакетної угоди є ще й питання тарифів.  І якщо буде транзит, то тарифи будуть переглянуті в сторону зменшення. Є різні тарифи: є тарифи для внутрішнього газовидобутку, будуть інші тарифи для транзиту. Хоча в Європі взагалі немає такого поняття як транзит.

На другий день після зустрічі глав держав у Парижі  в «Нафтогазі» запевнили, що «Північний потік-2»  зупинять з допомогою санкцій, які  включені в законопроєкт про оборонний бюджет США? Чи це можливо?

Думаю, що санкції проти газопроводу  «Північний потік-2» не будуть прийняті. До речі, в проєкт  закону про бюджет Пентагону  включені санкції не лише проти «Північного потоку-2», але й проти «Турецького потоку» - газопроводу, що пролягає дном Чорного моря з Росії до Туреччини – там вже все збудовано. «Північний потік-2» також на завершальній стадії – залишилося зовсім небагато. Головна частина цих проектів – прокладання труб морським дном, а Росія не володіє трубоукладальною  технологією, тому санкції могли б бути запроваджені проти іноземних компаній, які вміють  це робити. Але ж там все вже майже збудовано, а поки той закон буде прийматися, потім підписуватися президентом, думаю, до того часу вони все добудують. Тому санкції будуть вже безглузді.  Хоча все може бути, але я б так впевнено не казав, що це точно буде. Дай Боже, щоб це сталося.

Як ви оцінюєте зустріч глав держав в Парижі саме стосовно теми газу?

Позитиву стало трохи більше. Перші особи двох держав поговорили про газові проблеми – це дуже важливо, тому що вони почули один одного. Які висновки вони зроблять, важко сказати - може бути все, що завгодно…

Наталка Прудка, «Главком»