Гендиректор КМІС Володимир Паніотто: Лише 11% виборців Тимошенко у другому турі голосуватимуть за Порошенка

Лідерство Володимира Зеленського у першому турі не стало несподіваним для експертів. Більшість вразив хіба що розрив «Зе» від найближчого суперника, Петра Порошенка. Водночас спостерігачі називають нинішні вибори прозорими і демократичними, а от довіра до владних інституцій дужа низька. Саме цим здебільшого і пояснюється високий рейтинг несистемного кандидата, який мав підтримку одного з найбільших медіахолдингів.

Генеральний директор Київського міжнародного інституту соціології Володимир Паніотто підтверджує визначальну роль медіа на цих виборах і вважає, що саме обмежений доступ до телеефірів не дозволив Юлії Тимошенко пройти до другого туру.

Пане Володимире, Зеленський отримав на 3% більше, ніж прогнозували соціологи за кілька днів до виборів. А от Юлії Тимошенко давали 16,6%, а вона отримала менше. Ігорю Смешку давали 4,4%, а виявилося більш як 6%, так само на 3% більше набрав Юрій Бойко. Чим пояснюються такі розбіжності?

Досвід соціологічних досліджень свідчить, що похибка максимальна у дослідженні (порівнюючи з результатами голосування) може бути до 5-7%.  3% – коли опитування проводиться фактично за тиждень до дня голосування. Наприклад, ми оприлюднили в понеділок дані, але збирали їх протягом тижня, тому в середньому це ситуація (настрої людей) за тиждень до виборів. За даними, оприлюдненими за тиждень до виборів, видно, якщо їх порівняти з попередніми, що підтримка Смешка зростає. Хоча незрозуміло, з чим це пов’язано, з рекомендацією Гордона (Дмитро Гордон агітував за цього кандидата, - «Главком») чи ще з чимось.

Щодо Бойка, то з його підтримкою теж було більш-менш зрозуміло. Обговорення закону про мови – це такий подарунок цьому кандидату під його передвиборчу кампанію. Це збільшує підтримку йому на Сході та Півдні. Це по-перше. По-друге, його поїздка до Москви позитивно вплинула на ту частину людей, які орієнтовані на Росію. І, до речі, наші дані показують, що в Україні є проблеми з інформаційною війною і медіаграмотністю. За багатьма показниками ситуація погіршилася, довіра до наших ЗМІ зменшується. Зростає ефективність російської пропаганди. Ставлення до Росії покращується, хоча ставлення до керівництва цієї країни все ж таки залишається низьким - 13% ставиться позитивно, але все одно ці показники показують, що Україна занадто поглибилась у свою передвиборчу боротьбу. Між собою у нас воюють фактично європейсько-орієнтовані політики, і всі вони не дуже воюють з російським впливом і пропагандою.

«Проблема Тимошенко – у неї немає власних медіаресурсів, як у деяких інших кандидатів»

Як можна пояснити те, що Юлія Тимошенко тривалий час була лідером, а у фіналі прийшла третьою?

У Юлії Володимирівни, у принципі, стійкий електорат, і якщо ви бачили її рейтинги, якими вони були наприклад рік тому, то у неї було приблизно 14%. І зараз у неї приблизно стільки ж. Тоді у неї було мало суперників. А зараз з’явилося дуже багато – чотири десятки. Деякі з них – просто технічні кандидати, як от Юлія Литвиненко, наприклад. Я скільки її не слухав, але вона жодного разу не казала про свою програму чи про її наміри. Вона ставила запитання до Юлії Тимошенко і головним чином чіплялася, знищувала Тимошенко, а потім ще «додала» і Гриценку. Тобто коли почалася активна фаза кампанії, політичні сили, які мають більший доступ до медіа, скористались цим. Проблема ще, мабуть, у тому, що в людей Тимошенко немає власних медіаресурсів, як у деяких інших кандидатів. Це також заважає. Мені якось шкода її, по-людськи. Тому що весь час вона мала шанси стати президентом. Якщо б вона у 2010 році стала президентом замість Януковича, то дійсно, тоді б в України було набагато менше проблем. Можливо, і війни не було б, і анексії Криму. Хоча ображає таке ставлення до соціології з її вуст. Порівняйте наше передвиборче дослідження з екзит-полом, результатом виборів. Вони відрізняються на 3%. За тиждень була якась динаміка й от дані на 3-4%.

А тепер візьміть дослідження Юлії Тимошенко, яке вона оприлюднила за два тижні до виборів, у якому мала підтримку у 31%, а Зеленський отримував 15% чи 16%. І порівняйте його з тим самим їхнім екзит-полом. То за цими даними у неї вже різниця з попередніми суттєва, тобто кандидатка має 16%, а не 31%. Тобто різниця між її власними двома дослідженнями 15% за два тижні. Плюс-мінус 15% – це взагалі дані, які нічого не варті.

Але похибка у 5-7%, про яку ви говорили раніше, також є завеликою, чи не так?

Вона залежить від того, коли закінчене дослідження. У нас раніше було ембарго на дослідження за два тижні до виборів. Тому всі «найсвіжіші» дослідження перед виборами, проводились фактично за місяць. Але ви ж бачите, що відбувається, які події можуть статися за місяць: люди (мова про Бойка - «Главком») їздять до Москви, хтось потрапив у скандал з «Укроборонпромом» (оточення Порошенка – «Главком») тощо. Це пояснює, чому дослідження відрізняються. Але історичний аналіз показував, що похибка традиційно менше 5%. Хоча у Facebook цього року безпрецедентне зневажання соціології, намагання спростувати результати і посіяти недовіру до досліджень, навіть до екзит-полів. Раніше такої недовіри не було. А коли всі складові співпали, то починають казати, що соціологів купили і вони між собою змовилися. Хоча я собі навіть не уявляю як Коломойський з каналом «1+1» може змовитися з Порошенком у дослідженні Socis.

Чи можна говорити, що роль ЗМІ, насамперед телеканалів в Україні є визначальною на виборах?

Ми бачили на прикладі Росії, як відбулося знищення опозиційних каналів. І там навіть за наявності інтернету, у якому люди самі можуть перевірити інформацію, вони все одно дивляться ТБ. Люди думають, що якщо хоч десята частина того, що кажуть у телевізорі правда, то слід вірити. Але починаючи з якогось моменту, пропаганда впливає так, що люди не хочуть дивитися, сприймати інше, бо їх дратує те, що не збігається з первинними орієнтаціями, які в них вклали. Люди, по-перше, вибирають такі ЗМІ, які дають  інформацію, яка їм подобається. По-друге, якщо вони отримають іншу інформацію, то вони їй не довіряють. Тому ці переконання починають цементуватися.

60% наших респондентів користуються інтернетом, але 75% з них кажуть, що телевізор є таки головним джерелом інформації для них. Завдяки інтернету вони лише перевіряють інформацію з телевізора. Чим ближче до виборів, тим ближче рейтинги розподіляються відповідно до впливовості медіаресурсів. Тому так, телевізор є головним інструментом впливу. Звісно у Зеленського є специфіка, у нього не тільки телевізор. В нього більше молоді, але не тільки. На молодь впливає інтернет, але для того, щоб щось робити в інтернеті, треба теж мати багато ресурсів.

Ким є виборець Зеленського. У нього у всіх регіонах України суттєва підтримка. І тому не можна його порівнювати з типовим проросійським кандидатом, за якого голосує Південь і Схід?

У нього найбільша підтримка на Півдні, там він далеко відривається від інших. В цілому його підтримка розподілена по країні рівномірно. В той час як у Порошенка і Тимошенко – переважно у центрі і на Заході. Власне, два головних фактори Зеленського: підтримка молоді, а також рівномірність розподілу його прихильників по всій країні.

Якщо брати рейтинг Зеленського, який був у нього за тиждень до виборів, то і чоловіки і жінки приблизно порівну його підтримують, 21% і 19% відповідно. Якщо брати аналіз за віком, то прихильність до нього по цій шкалі знижується зі зростанням віку. Наприклад, серед громадян віком від 18 до 29 за Зеленського 40%, 30-44 роки – 23%, 45-59 років – 15%, у групі 60+ тільки 7%. Але слід сказати, що навіть у групі 45-59, де 15% за Зеленського, цей показник все одно більший, ніж за Порошенка. За чинного главу держави у цій групі 12%. Тільки у групі 60+ за Порошенка більше, ніж за Зеленського: 12% проти 7%. У групі 30-44 за Порошенка, наприклад, 11%. Зеленський виграв переважно за рахунок вікової групи 18-29 років, але і в інших групах мав підтримку.

Якщо брати за освітою, то великої різниці немає. З неповною середньою за нього 16%, повна середня – 21%, середньо-спеціальна – 18% і вища – 20%. Цей кандидат переміг конкурентів серед усіх освітніх категорій. Щодо добробуту, то найбільше за переможця першого туру голосували виборці середнього, низького і дуже низького добробуту. Найменше різниця у підтримці Зеленського і Порошенка в групі виборців із великими статками  з-поміж громадян із різними статками, 18% і 17% відповідно. А от найбільша різниця у підтримці спостерігається серед громадян з дуже низьким рівнем статків. 15% за Зеленського і лише 7% за Порошенка. Люди освіченіші і середній клас більше підтримували Порошенка у порівнянні із Зеленським.

«Найбільше Зеленського підтримуватиме електорат Ляшка: 57%»

За попередніми опитуваннями КМІС, у другому турі Зеленський перемагає Порошенка з двократним розривом. Чи є підстави говорити, що ці цифри можуть змінитися?

Ми ж з вами не знаємо, що і як буде. Мені здається, що дуже важко подолати такий розрив. Якщо Зеленський не буде ніяк висловлюватися, можливо, це дратуватиме його виборців. Поки що його виборець це ігнорував і рейтинг Володимира Зеленського тільки зростав. Мабуть, йому потрібно буде висловлюватися. Не може ж він уникати цього весь час. Він обіцяв і команду представити. Якщо він висловиться конкретно, можливо, на дебатах, наприклад, за вступ до НАТО, то його не підтримає Південь і Схід. Якщо ж висловиться проти НАТО, не підтримає Захід і Центр. Якщо у Зеленського буде якась конкретика, то рейтинг його буде явно нижчим.

Якщо частина людей, які, як кажуть, голосували по приколу, хоча я не впевнений, що це так, побачать, що він реально має шанси стати президентом, це їх може налякати.

Я бачив, що Святослав Вакарчук казав те, що чекає, поки Зеленський висловиться щодо своїх намірів. І коли він не висловився, то Вакарчук виступав фактично проти Зеленського (закликав голосувати не по приколу – «Главком»), хоча прямо про це не казав.

Тобто частина людей, якщо він і далі не висловлюватиметься, можливо, агітуватиме проти нього. Але вкотре повторюся, у мене є сумніви, що такий розрив можна подолати.

Ви зазначили, що значна частина електорату Ляшка, Бойка готові підтримати Зеленського. Можна деталізувати, кому і чиї голоси відійдуть у другому турі?

У нас є табличка, але це дані за тиждень до виборів. З електорату Тимошенко 43% у другому турі голосуватимуть за Зеленського, 11% – за Порошенка. Інші казали, що не прийдуть або зіпсують бюлетень. Хоча реально вони його не зіпсують. У нас 10% казали, що зіпсують, а на виборах зіпсували лише 1%. З електорату Юрія Бойка – 52% за Зеленського, 2%  – за Порошенка. З електорату Гриценка – 37% за Зеленського, 30%  – за Порошенка. Отже, електорат механічно не переноситься. Гриценко казав жахливі речі про Порошенка і, попри це 30% його електорату готові голосувати за Порошенка. 44% електорату Вілкула підтримуватимуть Зеленського, 1% за Порошенка. Щодо Ігоря Смешка, то 32% його електорату за Зеленського і 24% – за Порошенка. Найбільше підтримуватиме Зеленського електорат Ляшка: 57% проти 6% за Порошенка.

Як це пояснити у випадку Ляшка?

У Олега Ляшка більш епатажний електорат, йому подобаються хайпи, не знаю як навіть це назвати термінологією, подобаються якісь незвичні дії – як от прийти з вилами. З політичного істеблішменту Ляшко вирізняється, він трохи незвичайний політик, і Зеленський зовсім не політик. Тому він перебирає на себе електорат Ляшка.  

Ваша колега Ірина Бекешкіна вважає, що явка у другому турі знизиться у порівнянні з першим. Чи поділяєте таку думку?

Після того, що вони (кандидати – «Главком») наговорили один на одного у першому турі, як вони зможуть домовитися чи мобілізувати чужого виборця? Ми бачимо по електорату Анатолія Гриценка, що рекомендації не завжди діють. Якщо вірити тому, що нам кажуть під час опитувань, то так, виглядає, що явка у другому турі буде меншою. Але загалом це настільки специфічні вибори, що важко передбачити. Маю сумнів, що на них можна перенести закономірності, які були раніше.

В чому специфіка?

Ніколи ще не було такого, щоби ми не знали до виборів, хто потрапить до другого туру. Зазвичай ми це знали за 2-3 місяці до голосування. Ніколи раніше не було такої низької довіри до політиків і до влади, тому важко сказати: більшою чи меншою буде явка у другому турі. Щонайменше явка буде достатньою, щоби відбулися вибори.

Михайло Глуховський, «Главком»