Геннадій Москаль: Краєм вуха чув, що Балога хотів зробити на Закарпатті переворот

Геннадій Москаль – фігура медійна, відома не лише на Закарпатті, чи Луганщині, де він очолював області, а й на всій Україні. Багато років Москаль працював заступником глави МВС, наприкінці 90-х очолював ГУ МВС у Криму. Але зараз вже більше як півроку колишній чиновник і політик не працює на державній службі. Наприкінці квітня 2019-го він написав заяву про відставку з посади голови Закарпатської облдержадміністрації, яку задовільнив лише новообраний президент Володимир Зеленський у червні. Та призначений у липні новий керманич області Ігор Бондаренко зміг протриматися на своїй посаді лише півроку і був звільнений з формулюванням «у зв’язку з відсутністю результатів». Нині у Закарпатті немає повноцінного керівника. Виконуючим обов’язки є Олексій Гетманенко.

В інтерв’ю «Главкому» Геннадій Москаль розповів, що після його відставки змінилося на Закарпатті, про свою участь в останніх виборах до Верховної Ради, безперспективність виборів на нині окупованій частині Донбасу і зростання «вати» в регіоні, а також про свою нову роботу адвокатом.

«У мене немає якогось позитивного ставлення до ЗеКоманди на Закарпатті»

Ви уже більше, ніж півроку як не є очільником Закарпаття, офіційно пішли з посади після президентських виборів. Новообраний президент пропонував вам залишитися і далі працювати керівником області?

Я узяв відпустку, бо до того 5 років не був у відпустці. Поклав обов’язки на одного зі своїх заступників і поїхав. Десь у грудні минулого року ця відпустка закінчилася. Новий президент не пропонував мені залишитися. У мене немає якогось позитивного ставлення до ЗеКоманди на Закарпатті. Я бачу, хто на Закарпатті в ту команду увійшов, то це «сбор блатных и нищих» і більше нічого. З ким там працювати? Коли призначали нового губернатора, якого, до речі, вже зняли і знову в області немає очільника, то якось дивно було, що не було спадкоємності влади. Завжди було, чи людині пропонували нову роботу, чи вона сама уходила, але завжди була ця спадкоємність. Я призначався чотири рази губернатором, то знаю, про що кажу. Завжди глави адміністрацій представляли актив області. А тут дивно, президент приїхав і на якомусь другорядного митному пункті представив нового очільника області (6 липня президент Володимир Зеленський представив нового очільника Закарпаття Ігоря Бондаренка на митному пункті в Ужгороді). Ніхто мене навіть не запрошував (на цей захід), ніби я служив не Україні, а якійсь недружній країні.

Ви згадуєте про Ігоря Бондаренка, якого якраз призначили керівником області після ва. Але він зміг протриматися на своїй посаді всього півроку. Його звільнили «у зв’язку з відсутністю результатів». Чому йому не вдалося?

Я його до того і не знав. Я винаймав квартиру, де його кондитерська знаходиться (кав’ярня Bondarenko в Ужгороді). Вони працювали з 7 ранку. Оскільки це біля обласної адміністрації, то я кожен ранок на цей час приходив на роботу і там пив каву. От по вивісці на кав’ярні я його і знаю. Ані до його роботи керівником області, ані після ми з ним не перетиналися, не знайомі.

Знаєте, я не даю принципово коментарів щодо економічного, соціального стану, стану доріг в області тощо. Мене це не турбує. Шановні виборці, ви зробили свій вибір, от і питайте в тих, кому ви довірили керувати областю, державою. Я сьогодні в органах державної влади не працюю.

Як ви працювали головою облдержадміністрації, казали, що «паралізували закарпатських контрабандистів». Але вже за кілька тижнів після вашої відставки СБУ заблокувала потужний канал контрабанди цигарок до ЄС на 70 млн грн. Як контрабандисти так швидко підняли голови?

Знаю, що була така операція, 17 фур затримали з цигарками. Так немає кримінальної відповідальності за контрабанду. Ну і що, що найшли цигарки? Справа в тому, що все це боротьба в нікуди. Вона не дає доходів бюджету ані України, ані області. Від митниці область має лише одне-прибутковий податок. Все інше, ПДВ, акцизні збори, надходять до бюджету України. Податки нам ідуть від того, що до нас ввозять, а не навпаки. Чому я кажу, що все це боротьба з вітряками? Коли вилучають контрабандний товар, складається протокол на того, хто порушив і направляється справа до суду. Суд ухвалює рішення про конфіскацію і передає його до виконавчої служби. Якось я у відділення Державного  казначейства на Закарпатті запитував і отримав відповідь, що від реалізації конфіскованого немає нічого. Але ж явно найбільші обсяги контрабанди – це контрабанда цигарок.

То хто і кому реалізовує тоді такі цигарки?

Цигарки ідуть на вторинний ринок. Їх неможна ані реалізувати, ані направити в армію, туди, де йдуть бойові дії, наприклад. Вся контрабанда знищувалася нібито шляхом спалення. Хоча я усім показував, що цигарки не горять. Якби цигарки горіли, то всі, хто курить, ходили б без вус і бороди, без волосся на голові, обвугленими. Я так і не знаю, де його спалювали, коли. Хоча просив, аби мене запросили на це спалювання, казав, що запрошу для цього ЗМІ.

Раніше казали, що на контрабандних потоках сиділи «вінницькі». А зараз хто?

Не знаю, хто зараз. Я не в темі, не в долі, не в схемах, як сьогодні говорять. Є два шляхи, як припинити ці контрабанди. Перший – зробити ціни на цигарки на рівні європейських, аби з нас уся Європа не сміялася. Другий варіант – ввести кримінальну відповідальність за такі злочини. Тоді, коли я працював в області мені казали, що це неможливо, ніхто в парламенті це не підтримає. Тепер же є монобільшість. 

Ви критикуєте ЗеКоманду на Закарпатті, мовляв, немає з ким працювати. То що вони роблять не так?

Та я туди навіть не приїжджаю, немає у мене потреби в цьому. Нікому і не телефоную туди.

Як змінився вплив Віктора Балоги в області після того, як прийшли новий президент і парламент?

Краєм вуха чув, що він хотів переворот зробити, бо залишився старий (заступник голови облдержадміністрації), який зі мною ще працював. Я ж сам ще залишився депутатом обласної ради. Але не ходжу на засідання, нехай ухвалюють рішення, які хочуть.

Але ж вас люди обрали, чому їх підводите?

Та ж вибрали слуг народу, то чому я буду заважати?

Ми говоримо про різні вибори.

Давайте побачимо, хто переможе на наступних місцевих виборах.

Якою є підтримка ЗеКоманди в області, як вона змінилася після переможних виборів?

Є розчарування. Але є і ті, хто ще фанатично налаштований. Говорять зараз про те, що ніхто йому (президентові) не хоче допомагати. А хто повинен йому допомагати? Парламент його, уряд його, монобільшість його, прокурор його, СБУ його.

На Закарпатті немає призначеного очільника області. Це тому, що місцеві не хочуть?

Я знаю місцевих, яких пропонували на районні адміністрації. А от на рівень обласного очільника — це рівень президента. Багато хто не хоче йти на цю посаду, адже фінансову кризу всі відчули. У дотаційній області, якою є Закарпаття, немає дотацій, немає субвенцій, немає грошей на всі програми, соціально-економічний розвиток, фонд регіонального розвитку, дороги.

Президент пропонує зміни до Конституції в частині децентралізації. Це допоможе стати Закарпаттю заможнішим?

Та це як мертвому кадило. Ми то Адміністрацію президента переносимо в Український дім, то десь за Київ перенести столицю хочемо... Треба було вчитися у радянських школах, коли вчили політекономію. Тоді чітко казали, посилаючись на Маркса: «Первичное - базис, а вторичное — надстройка».  У нас сьогодні «надстройка» є головним, а про базис всі забули. Тому немає ані виконання бюджету, ані виконання збору податків, адміністрування.

Пане Геннадію, коли у 2015-му році президент Порошенко призначав Вас на посаду керівника області, казав, що не допустить в регіоні появи «ДНР» і «ЛНР». Наскільки вірогідна їх поява зараз, якщо врахувати, що у 2018-му році, за вашими ж словами, вірогідність появи «ЗНР» була?

Постійні підриви, усілякі провокації, намагання зіштовхнути угорців з українцями були. Майже рік таке тривало. Сьогодні президент Росії думає про те, як ще прихватити, нічого віддавати не буде. Я прийшов на Донбас у 2014-му році, коли визволили Сєверодонецьк, Лисичанськ, Рубіжне. Тоді Луганську адміністрацію формував з нуля. То з упевненістю можу сказати, що він нічого не віддасть, які б формати переговорів не проводили.

«Москва поки відмовилася від ідеї розхитувати Закарпаття»

То що змінилося, якщо загроза була і зникла зараз, якщо говорити про Закарпаття?

Думаю, у Москві була велика розбірка. Може, вони від цієї ідеї відмовилися (розхитувати область, вдаючись до підтримки русинів та створення конфліктів між українцями і угорцями – «Главком»), але треба ніс тримати сухим і за вітром. Їм треба зробити якусь Закарпатську республіку на кордоні з Євросоюзом. Що їм вже робити на своєму кордоні ще якісь «республіки», достатньо «ЛНР», «ДНР», від’єднання Криму. Знаєте, багато хто до нас (на Закарпаття) приїжджав з європейських країн. То після третьої чарки язик говорить щиро: вас не чекають ні в Євросоюзі, ні в НАТО.

Я думаю, що розбили весь план РФ просто. Ви ж знаєте, яка це мережа була. Дійшли до помічника депутата Бундестагу (у лютому 2018 невідомі уночі підпалили угорський центр в Ужгороді. Пізніше з’ясувалося, що до підпалу нібито причетний журналіст Мануель Оксенрайт, який був помічником депутата Бундестагу Маркуса Фронмаєра. Останнього вважають проросійським політиком, який підтримує анексію Криму і їздить на окупований півострів), який давав гроші (на розхитування ситуації в Україні).

Як так вийшло, що з одного боку уряд Віктора Орбана критикував «антиугорську політику», яку запровадив у регіоні Петро Порошенко, з іншого боку ви були членом команди Петра Порошенка, але отримали від Угорщини державну нагороду – хрест «За заслуги»? Що робили наперекір політиці п’ятого президента України?

Він (Віктор Орбан) мене не критикував бо я не слухав Київ, я робив так, як потрібно людям. Я, можливо, навіть більше не любив наш уряд, ніж Віктор Орбан. Я не втілював ніякі реформи, я саботував це все, бо це все було від лукавого, Закон про освіту і тому подібне. Це дурниці. Люди абсолютно відірвалися від життя (попередня влада) і забули, що кожна область має свої історичні можливості. Було діло, мене запросили в одне румунське село на Закарпатті, була якась річниця, кругла дата викладання румунської мови в школі. І вони кажуть: у Австрії, яка сюди прийшла, був предмет німецька мова, яка викладалася німецькою. А от всі інші предмети викладалися румунською. Потім була Австро-Угорщина. Державна мова була там німецька, а всі предмети викладалися на румунській мові. Далі прийшла Чехословаччина, державна мова була чеська, а всі предмети викладалися румунською. Опісля прийшла Угорщина, державна мова була угорська, всі предмети викладалися румунською. І ось прийшов Радянський Союз у 1946 році, тут мову вибирали, російськомовні школи були, україномовні, румунські. І мову можна було вибрати, яку вивчити, і школу також, або російську, або українську. Нещодавно у нас прийшли Гриневич з Клімкіним і всі предмети захотіли, щоби викладалися українською. А де ж знайти педагогів, як їх перенавчити, особливо з хімії, геометрії, алгебри? Ніхто з випускників не поїде в угорськомовну місцину. Як ця людина, не знаючи угорської, буде там жити і дітей навчати?

Чи не здається вам це замкненим колом, бо Україна таким чином підтримує Угорщину? Які зміни слід внести до Закону про освіту, щоби заспокоїти місцеву угорську громаду і уряд Угорщини?

Те, що там відтермінували - це дурниці (до 2023 року відтерміновано запровадження норм Закону про освіту щодо викладання українською). Угорська громада могла би заспокоїтися, якби законом передбачили дозвіл навчання на угорській, румунській чи словацькій мові у приватних школах. Угорщина створила би мережу альтернативних приватних шкіл і за бажанням батьків, могла би організовувати таке навчання. Якщо ти угорець, румун, словак, чех, поляк, то є альтернативна школа, якій Міносвіти надало би ліцензію на освітню діяльність. Атестували б їх, давали би свідоцтва про закінчення школи встановленого зразка. Це було б прийнятно, і Україна би не витратила великих грошей.

Але ж це не вирішує проблеми, щоби ці люди заговорили українською, яким ви бачите цей перехід угорськомовних на українську?

Це проблеми авторів Закону про освіту. На одній з нарад я казав Петру Олексійовичу про те, що у нас вже немає багатонаціонального Криму, натомість є кілька областей: Закарпатська, Чернівецька, Одеська. Ви могли хоча б цих трьох губернаторів покликати і спитати, як це буде відбуватися і чи можливо це в багатонаціональній області ось таке створити? Але ніхто нас не питав. А якщо не питали, то чого ж я буду цей дурний закон імплементувати в тіло Закарпаття?

В інтерв’ю «Главкому» посол Угорщини на запитання про допустимість приватних шкіл як альтернативи заперечує. Мовляв, чому мешканці Закарпаття, які працюють і сплачують податки в Україні, не мають право вчитися у звичайній школі за рахунок держави Україна? 

Я кажу як альтернативу, це один із варіантів. Ухвалений закон (Про освіту) вже відмінити неможна, але у ньому можна прописати (можливість навчання у приватних школах). Ще раз хочу підкреслити, що це абсолютна дурниця, дозволяти навчання мовою меншини тільки в начальних класах і в дитячих садочках. В Ужгороді є одна російськомовна школа в Ужгороді. Я питав викладачів про ситуацію, яка склалася. То вони кажуть, що особливо проблем особисто вони не відчувають тому, що всі вони тут місцеві і поза школою і в школі не розмовляють ані російською, ані українською, спілкуються на місцевому закарпатському діалекті.

«Яке щастя, що я не потрапив до Верховної Ради 9 скликання»

Пане Геннадію, ви уже згадували свою роботу на Донбасі. Як оцінюєте  розвиток Луганщини, адже нинішній очільник області Сергій Гайдай працював під вашим началом ще на Закарпатті? Чи спілкуєтеся з ним?

Не спілкуємося. Я його свого часу звільнив.

Це звільнення було на тлі публічного конфлікту Сергія Гайдая з місцевими депутатами, а опісля його призначили працювати на Луганщині. Що тоді сталося?

Я його не підбирав на Закарпаття, підбирали його «слуги», тому хай вони з цим конфліктом і розбираються. Мене хтось питав, за що і чого я його звільнив? Ні, не питав.

То зараз є нагода спитати. За що ви його звільнили?

Було за що, бо якщо не було за що, то він би через суд поновився. Для чого про це зараз говорити? Треба гортати сторінки вперед, а не назад. Я ж не історик і не дослідник життя Сергія Гайдая.

У своїх останніх інтерв’ю ви висловили думку, що на Луганщині нині стало більше «вати» за ті часи, коли самі очолювали область. Що під цим маєте на увазі?

Я прихворів і через операцію трішки запізнився на виборчі перегони. Але коли потім поїхав і побачив цю «розвалюху», яка була ще під час 2014 і 2015 років, то можу сказати, що вона збільшилася у 10-20 разів. Кількість «вати» також зросла. Я ходив як кандидат у депутати до Верховної Ради (Геннадій Москаль балотувався як мажоритарник в окрузі №106 з центром у Сєверодонецьку, де посів 4 місце з результатом 11,99%). Слухайте, яке щастя, що я туди не потрапив. Ну що б я зараз там робив? Мій голос там абсолютно сьогодні нікому не потрібен. У них є свої голоси. Люди віддали перевагу безробітному кандидату від «Слуги народу» (мова про переможця на окрузі, нині нардепа «Слуги народу» Олексія Кузнєцова). Я ходив у кожне село, я говорив з мешканцями. Але потім мені стало погано і я поїхав назад до лікаря.

А чому саме там балотувалися? Були інші варіанти, те ж Закарпаття, яке ви не гірше знаєте?

На Закарпаття я не хотів принципово. Луганщину я знаю, і люди мене знають. Але люди, бачите, час змінився, кинулися на цю зелену ганчірку. Що можна сказати? Очі блищать, завтра життя буде, кажуть. Але я питаю: звідки? Кажу, подивіться на фінансовий ресурс чи то Закарпатської, чи то Луганської області. Нічого нового не побудували. Я маю на увазі базу оподаткування насамперед. Адже багато з тих, хто платили податки, поїхали звідси геть і платять, можливо, Угорщині, Румунії, Польщі, Чехії, в Росії половина Закарпаття працює.

Україна хоче добитися контролю за українсько-російським кордоном і після цього провести вибори в тому числі на нині окупованій території. Як скоро це буде можливо?

Я вас прошу, що ви слухаєте? Які вибори? Це завели Україну в глухий кут. Зеленський дуже хотів побачити Путіна! Це нагадує мені, як я ще в Радянській школі вчився, ходоків до Леніна. Якщо пам’ятаєте таку картину, коли люди прості приїздили побачити Леніна (мова про картину радянського художника Володимира Сєрова «Ходоки у В.І. Леніна»). Так і Зеленський хотів побачити Путіна і поговорити з ним. Про що? Ніхто не знає, бо стріляють, як і раніше. І розведення було, і Мінський формат, і Нормандський формат... Люди просто втратили реальність. Путін думає, як ще щось прихватити в Україні, а не щось Україні віддати.

Якщо вибори таки відбудуться, чи не буде так, що вони насправді приведуть до влади «вату», а то і відверто проросійські сили, в тому числі до Верховної Ради?

Саме так. Давайте реально подивимося, а не з висоти хмар. Хто з нинішніх політичних партій може піти у вибрані органи місцевого самоврядування «ДНР» та «ЛНР»? ОПЗЖ чи Опоблок. Ось ці партії там сприймають, от вам і відповідь.

Який вихід з цієї ситуації пропонуєте?

Це глухий кут. Якщо ми підписали дурницю в Мінську, що спочатку вибори, а потім контроль над кордоном, це шлях абсолютно в нікуди. Нас примушують так же, як колись Молдову примусили зробити вибори, тобто не заважати, а кивнути головою у Придністров’я: проводьте. З 1991 року офіційний Кишинів не може зайти в Придністров’я. Він не може повернути цей регіон до складу Молдови.

«Працюю адвокатом у Києві, ходжу на шлюбно-розвідні процеси»

Як нам не наступити на ті ж самі граблі?

Треба дивитися на сусідів, де були конфлікти. Як воно було у грузинській Південній Осетії, в Абхазії, в Нагорному Карабаху, де ані Вірменія, ані Азербайджан не можуть взяти контроль над регіоном, чи Молдова у тому ж Придністров’ї.

Про Придністров’я я знаю, бо сам є уродженцем Чернівецької області. Пам’ятаю, ми були у відряджені в Бендерах, коли тільки почався конфлікт. Ледь ноги звідти забрали. У них був потім постійний представник президента (Молдови) з врегулювання Придністровського конфлікту, який їздив у Тирасполь, їздив до Кишинева. І тут у нас має бути так. Бо нині є так, що ніхто з посадовців не були ані в Луганську, ані в Донецьку, а кричать з телевізора, що Донбас-наш. Тож хай буде людина, яка матиме дипломатичний паспорт і матиме можливість заїжджати всюди, її ніде не заарештують. Це найбільш прийнятний варіант. Такий високопосадовець зможе поїхати в Москву чи в Луганськ, чи в Донецьк і доповісти реальну ситуацію президентові. А хто ж за весь цей час був там? Окрім Медведчука там нічиєї ноги не було. Одного разу ми Юрія Луценка туди заманили (на початку збройного конфлікту на Донбасі). Там була покинута шахта «Родіна», це нижче Золотого, і там був блокпост, де стояла рота з «Айдару» дуже хороша, дисциплінована. А далі був лісок, за яким був присілок вже «ЛНР». Він не вірив. То ми зайшли в магазин, у якому були зовсім інші товари, ніж у нас. Сам він і спитав, чия це територія. Йому відповіли, що «ЛНР». Десь півгодинки ми всього там були, на тій території. Тому і кажу, що там море побутових питань газу, води, світла, документів. От такий представник, про якого я кажу, мав би ці питання урегульовувати.

Євген Марчук в інтерв’ю «Главкому» висловив думку, що років п’ять слід почекати з проведенням виборів на тих територіях навіть після встановлення миру. Такого перехідного періоду буде достатньо?

Поки буде Путін при владі, мир там ніколи не настане. Я не знаю, може у Марчука як у колишнього голови СБУ є інші дані, але я вам кажу те, що я бачу. Путін звідти не піде, у нього вибори 2024 року. Там не пробачать йому, якщо він полишить все «нацистам», «фашистам», «Правому сектору», бандерівцям». На нього начіплять купу ярликів і рейтинг впаде.

Пане Геннадію, а де ви зараз мешкаєте, чим займаєтеся після роботи на державній службі?

Мешкаю у Києві, займаюся адвокатською діяльністю. Я ходжу на шлюбно-розвідні процеси: поділ майна, аліменти.

Займаєтеся винятково напрямком цивільного права?

Ні, я укладаю договори з фірмами. Якщо у них будуть будь-які проблеми в адміністративному, господарському судочинстві, цивільному чи кримінальному, то я допоможу. Для того і наймають адвоката, щоби проблем не було, бо коли справа в суді, то це вже пізно.

Михайло Глуховський, «Главком»