Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Посол Угорщини Іштван Ійдярто: Ми будемо блокувати Раду Україна-НАТО і далі

    • Михайло Глуховський Станіслав Груздєв
    • Розсилка
    <img src="/ftp_upload/images/ugorschina_ishtvan.jpg" alt="Посол Угорщини в Україні Іштван Ійдярто" width="" height="" itemprop="image" /> - Посол Угорщини Іштван Ійдярто: Ми будемо блокувати Раду Україна-НАТО і далі
    Посол Угорщини в Україні Іштван Ійдярто

    «На Закарпатті 1,2 млн українців, і 150 тис. угорців. Яка автономія?»

    Закарпатські угорці вимагають створити свій національний анклав на Закарпатті. Новина такого змісту кілька тижнів тому отримала великий резонанс в Україні. Автором заяви став заступник голови Закарпатської облради Йосип Борто. Чиновник в інтерв'ю  угорськомовній газеті Закарпаття Kiszo повідомив, що місцева угорська громада звернулася до центральної влади України з проханням сформувати в рамках децентралізації об'єднану територіальну громаду з центром у Берегові так, щоб туди увійшли населені пункти переважно з населенням угорського походження. Подібні вимоги не поодинокі. Ще перед парламентськими виборами угорська нацменшина висловлювало незадоволення «нарізкою» виборчих округів. Мовляв, саме це не дозволило етнічним угорцям вибрати свого депутата до Верховної Ради 9-го скликання. Якщо додати до цього обурення і протести проти прийнятих Україною законів про мову і освіту, то можна впевнено стверджувати: українські угорці більше за інших незадоволені політикою Києва, причому як за часів президента Порошенко, так і зараз.

    На захист етнічної громади угорців в Закарпатті регулярно виступає офіційний Будапешт, дії якого, на думку України, часто межують із втручанням у внутрішні справи. Наприклад, напередодні останніх парламентських виборів Закарпаття відвідала угорська делегація на чолі з главою МЗС Петером Сійярто. Україна висловлювала невдоволення такими візитами, називаючи їх «прихованою агітацією» і втручанням у внутрішню політику, але Угорщина має іншу думку.

    Позицію угорської меншини та угорського уряду в Україні часто порівнюють з діями Росії. Мовляв, агресія РФ почалася саме з теми «обмеження прав російськомовних». Це намагалися активно доводити всілякі національно-культурні організації, особливо підтримувані Росією в Криму. Наслідки такої діяльності відомі тепер всьому світу.

    В інтерв'ю «Главкому» посол Угорщини Іштван Ійдярто запевнив, що в Угорщини не може бути територіальних претензій до України, та розповів, як змінилися двосторонні відносини після виборів у нашій країні.


    Посол Угорщини в Україні Іштван Ійдярто

    «Пік напруги у двосторонніх відносинах припав минулий рік»

    Вже рік як ви працюєте послом. За цей час в нашій країні пройшли президентські і парламентські вибори. Як розвиваються відносини між Україною та Угорщиною після зміни влади в Україні?

    Як тільки я почав працювати в Україні, відносини між нашими країнами не були хорошими. Якщо пам'ятаєте, мене відразу після того, як я вступив на посаду, викликали до МЗС. Можна сказати, що на минулий рік припав пік напруги у двосторонніх відносинах. Маю на увазі нашу дискусію щодо прав нацменшин, яка була більш ніж гарячою. Угорська позиція завжди була юридичною, українська ж була завжди політичною. Більшість обговорень обмежувалася надсиланням меседжів між українською та угорською сторонами на адресу одна одної. Це не було класичним обговоренням, переговорами в прямому сенсі слова. Те, що писалося в українських медіа про Угорщину, ми сприймаємо не дуже позитивно. Писали, що Угорщина нібито має територіальні претензії до України, мовляв, закарпатські угорці хочуть зробити те, що сталося на Донбасі і в Криму.

    Україна має гнітючий досвід того, що пережила в Криму і на Донбасі. Російські диппредставництва в свій час також роздавали паспорти на українському півострові, розповідали, що російська мова утискається. У підсумку ми маємо окупацію. Чи розумієте ви, що подібні дії з боку Угорщини будуть гостро сприйматися в українському суспільстві?

    Давайте розділяти юридичну і політичну частини. Один з керівників Угорщини нещодавно висловив надію, що у вирішенні українсько-угорських питань фокус буде не через українсько-російські відносини. Адже якщо завжди діяти по відношенню до Угорщини як потенційного агресора, як вона (Україна) діє проти Росії, нічого доброго з цього не буде. Ми весь час будемо чути, що «закарпатці - це сепаратисти», «у нас буде другий Крим» тощо. Хіба в такій атмосфері місцеві жителі будуть почуватися у безпеці?

    Закарпаття - має бути автономією в Україні?

    Та яка автономія? На Закарпатті 1,2 млн українців, угорців - 150 тис. Які передумови є до сепаратизму, автономії? Чи у Києві думають, що більшість українців зовсім «не наші», вони прословацькі, проугорські? Закарпаття - завжди була цікава територія, але ніколи там конфліктів між українцями та іншими націями не було. Після Першої світової війни наші території відійшли Чехословаччині, Трансільванія відійшла Румунії. Виходить, Угорщина зробила помилку, не знищивши нацменшини свого часу, щоб не дати потім привід анексувати свої території? Але хіба це правильна логіка? Ні. Це логіка війни, логіка конфлікту, якій не повинно бути місце. Ми прекрасно розуміємо, що з Росією Україні дуже складно, досягнення миру - це довгостроковий процес. І дотримання прав меншин, і автономії в складі держави - це існуючі практики в Європі, які враховують національний фактор, людей, які проживають в тому чи іншому регіоні.

    Пане посол, у ЗМІ та соціальних мережах можна зустріти дискусії, в яких громадяни обговорюють допомогу угорського уряду закарпатським угорцям. Люди скаржаться, що допомога не завжди доходить до адресата, розкрадається тими, хто керує фондами. Чи вивчає угорський уряд цю проблему, чи знаєте про те, що отримувачі допомоги часто платять відкати?

    За останні 15 років Угорщина була серйозним бенефіціаром підтримки ЄС, але були постійні суперечки про те, чи потрапляє ця підтримка до правильного місця призначення. Незалежно від цього, наша країна отримала величезний розвиток завдяки цій підтримці. Я думаю, що угорська підтримка для Закарпаття і, я б хотів ще раз підкреслити, яка стосується не тільки для угорців, добре сприяє розвитку цієї території. Але завжди будуть критики, які це оскаржать.

    Можна перерахувати не менше 10 конфліктних питань між Україною і Угорщиною, жодне з яких за останні роки не вирішене. Зараз до них додалося питання української адмінреформи, децентралізації, яка не до душі Угорщині. Як вирішити це питання?

    Найголовніша проблема полягає в тому, що поки незрозуміло, яке майбутнє чекає угорську громадськість Закарпаття. Давайте згадаємо Закон про освіту, його статтю 7 (в цій статті йдеться про те, що мовою освітнього процесу в державних і комунальних навчальних закладах є українська - «Главком»). Він говорить про те, що члени нацменшин, крім кримських татар в Україні, не мають можливості вчитися в школах, а тільки в групах і класах рідною мовою. Сьогодні є понад 60 шкіл на Закарпатті, майбутнє яких не визначено. Є ймовірність, що до 2023 року закон не буде імплементований. Після цього незрозуміло, що буде далі. Все, що ми зараз спостерігаємо - це величезний крок назад у взаєминах. Адже під час соціалізму в Чехословаччині, коли Закарпаття входило до складу тієї країни, ці школи працювали. Працювали вони і після 90-х років минулого століття, коли Україна стала незалежною.

    Ви згадуєте часи, коли Україна не була самостійною і не могла навіть думати про формування власної політики, і про перші роки незалежності, коли ця політика тільки-тільки почала формуватися. Чому Угорщина не враховує обставини, що змінилися?

    Знаєте, вже 100 років ці меншини існують. Ми говоримо про юридичну частини. А у відповідь чуємо політичні аргументи. Значить, політична частина превалює над юридичною, над правом людей отримувати освіту рідною мовою. У цій дискусії це наша основна проблема. Я прекрасно розумію, що після 2014 року зовсім інша політична ситуація виникла, навіть можна сказати геополітична. Але це питання не можуть виправдати ніякі геополітичні ситуації.


    Іштван Ійдярто

    «Не розумію, чому українці не розуміють наші проблеми, коли самі стикалися з таким же»

    Ви самі родом з Берегово. Як оцінюєте рівень володіння українською в цьому місті?

    Я тільки в початкових класах навчався там, до переїзду в Угорщину. І другою мовою була російська. Такі часи тоді були. Комунікація між народами в СРСР була російською. В українських школах теж була тоді проблема при Союзі, перевели їх на російську. Тому я не розумію, чому українці не розуміють наші проблеми, коли самі стикалися з таким же.

    Визнаючи, що за часів СРСР місцеві жителі не вивчили чи погано освоїли українську, ви все ж закликаєте не змінювати закон, який діє з тих часів. Якщо збережеться статус-кво, з чого б місцевим жителям почати вивчати державну мову?

    Не можна настільки спрощувати, оскільки в місцях, де проживали угорці, особливо в містах, за традицією зазвичай розмовляли двома або трьома мовами. Я б додав, що, і українці, і русини в якійсь мірі володіли угорською. Але ніхто не очікував від іншого, щоб людина говорила не рідною для себе мовою. Головним моментом був загальний попит на комунікацію і взаємоповага. Я думаю, що це саме те, що зараз потрібно було б ставити пріоритетом перш за все, а не політичні наміри. Люди ж раціональні, якщо їм знадобиться мова, то будуть її використовувати.

    Українські філологи зафіксували, наприклад, таку тенденцію: більшість болгар на Одещині після закінчення шкіл їдуть поступати в болгарські університети. Виникає питання: навіщо Україні фінансувати школи з угорською мовою навчання, випускники яких не можуть вільно говорити українською, щоб вчитися в українських університетах? Навіщо готувати трудові ресурси для інших країн?

    Я знаю дуже багато киян, які своїх дітей віддали в школи, де мовою викладання є англійська. Це означає, що після школи ці діти зможуть працювати тільки в Англії? Цікава логіка. Хто повинен вирішувати ці питання? Держава чи батьки? Адже якщо держава вирішує за людей, це не зовсім демократія, це втручання держави. Якщо у людини немає можливості здійснити вибір навіть на такому низовому рівні, про що ми говоримо? Українська сторона вважає, що освіта тільки на українською буде вигідніша якраз тому, що потім учні зможуть продовжити вчитися в Україні, працювати і жити. Знаєте, на Закарпатті багато угорців живуть, які початкову освіту отримали угорською, закінчили університети у Львові з викладанням українською і нормально живуть в Україні. Такі приклади якраз проти логіки, якою оперує українська сторона. Якщо освіта перейде повністю на українську, то не потрібні будуть викладачі угорської, зруйнується вся підготовка педагогічних кадрів, не потрібні будуть книги, журнали угорською. Це хіба правильно?

    Попри все вами сказане з кожним роком угорців на Закарпатті стає все менше, оскільки угорськомовна молодь їде з України вчиться і працювати, наприклад, в тій же Угорщині? Чи не боїтеся, що через 10-15 років ніякого меншини в Закарпатті не залишиться?

    Політика Угорщини завжди була заснована на тому, що у всіх є право і повинна бути можливість жити на своїй рідній землі і розвиватися. Саме на це спрямована багатостороння підтримка Будапешта. Але важливо зрозуміти, що з тих пір, як всередині ЄС зникли кордони і ввели безвізовий режим з сусідніми країнами, почалася велика міграція. Серед тих, хто залишає Східну і Середню Європу, угорці складають досить маленький відсоток.


    Іштван Ійдярто

    «Те, що сталося в Берегово - це було суверенне право Угорщини надавати громадянство»

    Ви зараз говорите про втручання держави Україна у вибір людей, якою мовою вчитися. Але ж вам можна заперечити, згадати приклад втручання Угорщини в українську політику, а саме роздачу угорських паспортів. Адже прекрасно знаючи, що українцям не дозволяється мати подвійне громадянство угорська сторона йде на цей крок. Яскравий приклад - минулорічне відео з консульства в Береговому. Навіщо Угорщина провокує конфронтацію?

    Тут все ж величезна різниця. Є дуже важливий міжнародний документ, в дипломатії він називається «Гельсінкі-2» (мова про другі міжнародні Наради з безпеки і співробітництва в Європі, відомі сьогодні як ОБСЄ, що проходили у 1992 році. Документ, підписаний державами, називався «Виклик часу змін» - «Главком»). Україна так само підписала цей документ із зобов'язаннями. У ньому йдеться про дотримання прав людини. Пункт 8 цього документа говорить про те, що ці зобов'язання «для всіх держав-учасників і не є виключно внутрішньою справою якоїсь однієї держави». Тобто, коли йдеться про дотримання прав меншин і прав людини, це стосується всіх країн.

    Що стосується паспортів, то ви абсолютно праві в тому, що це був величезний скандал. Але ж стався він тому, що хтось хотів його створити. Кожне дипломатичне представництво в світі вважається територією держави, до якого воно належить. Тобто держава може на своїй території робити те, що хоче, дотримуючись внутрішнього законодавства. Наш новий закон про те, як отримати угорське громадянство, діє з 2010 року. І це ніхто не приховує. Те, що сталося в Берегово - це було суверенне право Угорщини надавати громадянство Угорщини тим особам, які його просять і виконують умови. Це все нормальна річ, наші колеги в консульствах цим займаються.

    Я знаю, що в Україні тема з подвійним або потрійним громадянством – гаряча. Але є нормальна форма вирішення цієї проблеми: Україна теж може надавати українське громадянство (іноземцям). Наприклад, якщо громадянин Боснії хоче стати громадянином Швеції, він повинен відмовитися письмово від боснійського громадянства. У США ж новонароджений автоматично отримує американський паспорт, а його батьки можуть з часом отримати американське громадянство, якщо вважатимуть це за необхідне. Але це у них. В Угорщині по-іншому.

    В Угорщині дозволено подвійне громадянство, в Україні - ні. Як вирішити цю проблему, враховуючи інтереси двох країн?

    Не зовсім так, як ви говорите, з приводу того, що не дозволено. Не все так чисто. Немає відповідальності за те, якщо у вас (українців виявиться«Главком») громадянство іншої держави. Для нас не має значення, яке у вас громадянство. Для нас важливо тільки те, які є у вас передумови отримати громадянство Угорщини. Що стосується громадян, то проблема громадянства - індивідуальна, вона між конкретною людиною і Україною, а не між державами.

    Якщо з політичної точки зору Угорщина зацікавлена у дружніх відносинах з Україною, чому ваша країна ігнорує правила, які діють у сусіда?

    Уявіть собі, якщо я присутній в консульстві з прихованою камерою і таємно знімаю списки, це буде легально? Тобто людина якось може використовувати відео з цими списками, і ви вважаєте це нормальним і легальним? Просто хтось хотів, щоб був скандал, хоча всі знали, що наш закон про громадянство, як я вже говорив, діє з 2010 року.


    Іштван Ійдярто

    «До Порошенка українсько-угорські відносини не були поганими»

    Який урок Угорщина винесла для себе з того скандалу?

    Закон - це закон. У нас його не було порушено. Що можна зробити в цьому випадку? Очевидно, що зараз таких мотивів (вести приховану зйомку) і таких ініціатив немає. У нас було враження, що під час керівництва державою паном Порошенком у вашому уряді малювали, що у нас є ворог на Сході і вороги на Заході, які не допомагають Україні. Це дуже страшно тому, що ніколи до цього українсько-угорські відносини не були поганими, не були конфліктними.

    Вам не здається, що це якраз російська риторика про те, що навколо вороги? Порошенко у цьому не був помічений.

    Якщо ми говоримо про права меншини, то це наша двостороння проблема. Ми знову повинні згадати, що є юридична і політична частини питання. І якщо ми говоримо про права людини, нас відразу звинувачують: «ти Москві служиш, ти Путіна підтримуєш». Та це вже інший порядок денний, ніяк не пов'язана з Путіним.

    Зараз керівники двох країн стоять на позиціях, що проблеми вирішуються, адже буде нове законодавство в тому числі про громадянство. Адже у вас же теж була міністр, пані Супрун, яка крім українського громадянства має американське, якщо не помиляюся.

    Тобто виходом з конфліктної ситуації ви вважаєте введення в Україні подвійного громадянства?

    А навіщо вважати помилкою подвійне громадянство?

    Зовсім нещодавно в Україні працювала Венеційська комісія, яка готує підсумковий документ з приводу імплементації мовного закону. На яке рішення розраховує Угорщина?

    Венеційська комісія - це консультативний орган Ради Європи, одного з найголовніших юридичних плацдармів захисту прав меншин. Що стосується закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної», то наша позиція щодо нього також була критичною. Політики, які були ініціаторами його прийняття заявляли, що цей закон ніяк не обмежує права меншин, але це неправда. Нам говорили, що через пів року буде закон, який буде враховувати статус мов нацменшин. Цей закон про функціонування української мови навіть в ООН вже критикували (в середині липня Росія скликала засідання Радбезу ООН через прийнятий в Україні мовний закон. Президент Володимир Зеленський пообіцяв його «ретельний аналіз». Крім того, до Верховної Ради до січня 2020 року повинні будуть внести законопроєкт про захист мов нацменшин - «Главком»). Сподіваємося, що Венеційська комісія ретельно вивчить ситуацію.

    Угорщина погодиться з будь-яким змістом підсумкового документу Комісії?

    Якщо стати на позиції України, то вона каже, що цей закон не стосується меншин. Венеційська комісія ж запитає, а де ж обіцяний законопроект про захист мов нацменшин? Зважаючи на все це, Комісія поки не може обговорювати закон, якого не існує.

    Якщо ви уважно прочитаєте про досвід, рекомендації Венеційської комісії, що стосуються закону про освіту, то там написано, що Комісія - це не суд, вони не можуть говорити правильно так чи ні. Вони візьмуть європейську практику, українське законодавство, Конституцію, і на основі свого досвіду дадуть рекомендації.

    Але ж навіть згадані вами рекомендації Венеційської комісії щодо закону про освіту Україна і Угорщина в 2017 році трактували по-різному. Про що це говорить?

    Венеційська комісія вже зараз говорить про те, що держава не повинна мати владу над приватними школами. Тому Україна повинна буде враховувати це. Крім того, це юридичне питання, Венеційська комісія не хоче втручатися в політику. Але що важливо для України, почути від Комісії «потрібно робити так, а не так», або самій консультуватися з меншинами? Просто питати: що ви хочете, хлопці? Думаю, потрібно просто говорити з людьми і не буде проблем.

    Скільки ж років потрібно, щоб домовиться з меншиною?

    Ви пам'ятаєте, що було, коли ухвалювали цей закон? У 2017 році в першому читанні документ був непоганий. Навіть Міносвіти, яке захищало закон, пропонувало проєкт, який був кращий за той, який в підсумку ухвалили. Між двома читаннями якимось чином невидимі руки знищили всі прогресивні речі про школу. Хіба це не політичні дії? У Берегово є вища школа, 100% фінансується з Угорщини. Але навіть угорський уряд започаткував курси української мови для дорослих. Тому що є покоління, як я, наприклад, яке не володіє українською мовою, ніколи в житті не вчилися українською.

    З одного боку, Угорщина каже, що керівництву України потрібно домовлятися з меншинами, а не з Угорщиною. Тобто ваша держава визнає, що це внутрішня українська проблема. З іншого боку, подивіться на інші заяви Будапешта, то чи не здається вам, що має місце втручання у внутрішні справи України?

    Дозвольте нагадати, що так зване «втручання у внутрішні справи» - улюблена фраза пана Громика (Андрій Громико - міністр закордонних справ СРСР 1957-1985 рр.), коли Захід критикував політику СРСР. Але, щоб говорити більш серйозно: я вже сказав, що гарантування прав меншин - питання міжнародне. Не кажучи про те, що раніше це питання було важливою частиною двосторонніх відносин, які були добрими. В ідеальному випадку вищі представники держави і легітимні керівники меншин обговорюють ці питання між собою і приймають спільне рішення. На жаль, останнім часом це, мабуть, не працювало в Україні.


    Іштван Ійдярто
    Іштван Ійдярто

    «Вивчаю українську. Дуже складно»

    Якщо Угорщина так хоче підтримати освіту угорською, можна почати опікуватись розвитком приватних шкіл, чи не так? Чому вас не влаштовує імплементація Закону про освіту в 2023 році, якщо враховувати, що питання приватних шкіл Україна обіцяє відрегулювати іншим законом?

    Є кілька етапів реформи освіти. Перший - це Закон про освіту 2017 року. Він є рамковим. Далі, наскільки я знаю, розробляються поправки до Закону про повну загальну середню освіту. У Венеційській комісії є свої рекомендації про те, що приватних, церковно-парафіяльних шкіл цей закон стосуватиметься не повинен. У Закарпатті є кілька шкіл, які не перебувають у державній системі освіти.

    Найголовніший аргумент української сторони - це те, що угорці або інші нацменшини погано або взагалі не розмовляють українською мовою. Але ж це знову питання підходу, питання можливостей: скільки годин на тиждень тієї чи іншої мови (викладається – «Главком»). Український підхід полягає в тому, що з 5 по 11 клас більшість предметів будуть викладатися українською. Наш підхід - дитина має вивчати предмети на своїй рідній мові, оскільки саме на рідній мові краще засвоюється матеріал. Українська викладалася б п'ять разів на тиждень. Думаю, це дозволило б вивчати її не гірше, ніж так, як пропонує українська сторона. Ми боїмося, що змішана система, яку пропонується ввести, призведе до того, що діти ні угорською, ні українською говорити не будуть. Угорщину зараз представляють як країну, яка блокує освітню реформу в Україні. Але це не так, ми навіть підтримуємо її. Але навіщо тоді знищувати права своїх же громадян?

    Пане посол, ви самі володієте п'ятьма мовами, одна іншій при вивченні не заважала. Ви думаєте, що учні в школах на Закарпатті не здатні так само вивчитися?

    Не можу сказати, що всіма мовами я розмовляю вільно. У своєму житті я навчався тільки угорською. Звичайно, після школи життя склалося так, що потрібно вивчати інші мови. Зараз, до речі, вивчаю українську. Дуже складно, є плутанина з російською. На мій погляд, якщо у тебе є знання, отримані рідною мовою, потім будь-якою мовою ти зможеш їх передати і використовувати.

    Чи готова Угорщина допомагати у відкритті приватних шкіл в Україні і чи вирішать вони проблему, про яку ви говорите?

    Знаєте, це питання етики. Адже люди, які тут живуть, працюють, платять податки. А отримувати будуть платну освіту? Тобто, якщо ти не українець за національністю - ти мене не цікавиш, така виходить логіка України. Виходить, Україна тільки для українців?

    Ви звинувачуєте Україну, але ж Віктор Орбан нещодавно висловив думку, що лише «чисто етнічні» угорські партії можуть представляти інтереси угорських громад в сусідніх країнах. Хіба це не та політика, яку ви приписуєте Києву?

    Він не сказав, що тільки угорські, він сказав, що просто такі краще представлять. Але подивіться, що вийшло в Закарпатті. Вся українська преса раділа, що жоден угорець не потрапив в український парламент.

    Все тому, що створили такі межі виборчих округів, ні в одному не було угорського більшості. А можна запитати, навіщо українці вибирають тільки українців? Був пан Василь Брензович, були ще кілька кандидатів, тобто навіть між угорцями був плюралізм, конкуренція, можна сказати, що вони «воювали» за виборця. В одному з округів залишилося 20% угорців, на іншому 25%, при цьому ми знаємо, що Брензович набирав би 35% голосів. Хіба добре зробили? Звичайно, ні.

    Створюється враження, що проблема угорської нацменшини мало не проблема №1 для Угорщини. Чому так?

    Угорщина - країна, яка втратила території і населення. Не думаю, що треба пояснювати, як це вплинуло на душевний стан суспільства. Але є ще один важливий момент: під час соціалізму питання нацменшин було абсолютно табу, щоб ні в якому разі не «завадило дружбі народів». Після демократичного переходу мало не всі політсили Угорщини займалися цим питанням як пріоритетним. Так що недоречно думати, що тільки нинішній уряд вважає важливим питання захисту нацменшин.

    Ще в 2015 році Україна піднімала тему спільного митного і паспортного контролю з Угорщиною, Румунією, щоб полегшити громадянам наших країн перетин кордону. Далі розмов справа не пішла. Що не влаштовує угорську сторону?

    Є безліч питань між нашими країнами, вирішення яких гальмують саме ось ці суперечки навколо нацменшин. У 90-ті роки була така політика в Європейському Союзі: люди, які живуть на прикордонних територіях вздовж декількох десятків кілометрів, мали документ про «малий прикордонний рух» і могли безперешкодно переміщатися між двома країнами. Зараз це не має значення, оскільки вже діє безвізовий режим. Але Шенгенська зона існує, а Румунія та Україна не є членами Шенгенської угоди. Так, зараз люди в більшій мірі подорожують між нашими країнами. Але найголовнішою проблемою в цьому питанні залишається питання інфраструктури, яке не вирішене.

    У Чопі є міст. Відверто кажучи, він в неадекватному стані, потребує ремонту. У Берегово свої проблеми. На українській стороні давно вже триває ремонт. Угорська позиція полягає в тому, щоб відкривати якомога більше прикордонних пропускних пунктів. Раніше єдине, що зупиняло таке розширення, були фінансові труднощі, які відчувала Україна. Зараз же політичні відносини між країнами стопорять процес. Є один прикордонний пункт, який фактично готовий до відкриття - це Нодь Ходош - Велика Паладь. Так, це не вирішить всі питання, але тим не менш, може поліпшити ситуацію. Наступне важливе питання – автомагістралі, які з угорської сторони близько біля кордону знаходяться. Натомість українських таких немає.

    Нещодавно Угорщина заблокувала спільну заяву послів НАТО і України, але дуже швидко зняла вето, оскільки були враховані в заяві пропозиції, що стосуються угорської меншини. Це говорить про те, що і в подальшому Угорщина допускає блокування роботи України і НАТО?

    Хочу підкреслити, що Угорщина не блокує процес інтеграції України в НАТО. Ми блокуємо лише один форум, це політичний рівень – Рада Україна-НАТО. І будемо блокувати далі. Чому ми блокуємо спільні декларації на цьому політичному рівні? Тому що вважаємо НАТО не тільки військовою організацією. Якщо ти хочеш стати членом НАТО, у тебе повинні бути зобов'язання дотримуватися прав людини. На наш погляд, прийнятий закон про освіту суперечить цим принципам. Хочу підкреслити, що все це аж ніяк не заважає інтеграції, військовій, адміністративній України з НАТО.

    Це не зовсім правильно, що НАТО не займається проблемами меншин. Оскільки, якщо виникає конфлікт, то НАТО не хоче встрявати, щоб сторони самі вирішили конфлікт. Це дуже важливий момент. Так, Україна раніше офіційно заявляла, що Угорщина блокує інтеграцію України в НАТО. Та ще з тим соусом, що нібито в цьому є рука Москви. Але ж це не так.

    Ви вважаєте, що НАТО має втрутитись у вирішенні політичного конфлікту між Україною і Угорщиною? Яким чином?

    НАТО в найвужчому сенсі не займається конфліктами, що стосуються прав людей, конфліктами, що виникли між однією з країн-членом Альянсу і партнером поза альянсом. Але якщо цей партнер декларує, що хоче наближатися до альянсу, НАТО розробляє для нього підготовчі програми різних рівнів і перелік умов. Вони включають в себе не тільки військові, але й інші умови щодо створення і дії демократичних інституцій. Це не менш важливо, ніж військова здатність. Адже важливо, як оцінюють Україну в загальному, в тому числі, з точки зору гарантування прав людей і нацменшин.

    Михайло Глуховський, Станіслав Груздєв (фото), «Главком»

    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ