Євгеній Мураєв: Медведчук – грантоїд, тільки російський

На останніх виборах електорат умовного «біло-блакитного» флангу був дезорієнтований. В Опозиційному блоці, який зібрав під своїм дахом спадкоємців Партії регіонів Януковича, трапився скандальний розкол. Частина, очолювана Юрієм Бойком та Сергієм Льовочкіним, пішла на об’єднання з партією «За життя» Вадима Рабіновича та одіозного кума Путіна Віктора Медведчука. Від цієї команди у президенти пішов Бойко. Інша частина, яку асоціюють з олігархом Рінатом Ахметовим, висунула в президенти Олександра Вілкула. І Бойко, і Вілкул були на перших ролях за президентства Віктора Януковича, обоє давно відхрестились від колишнього патрона, але роблять все, аби асоціюватись з «часами стабільності».

Євгеній Мураєв, якого також зараховують до умовного проросійського крила, з самого початку виглядав в цій компанії білою вороною. Він виграв вибори від Опоблоку на мажоритарному окрузі на Харківщині, але ще в 2016 році вийшов з фракції та разом з Рабіновичем створив віртуальний проект «За життя». Коли в «За життя» з’явився Медведчук, Мураєв пішов з партії з частиною команди і взявся критикувати колишніх соратників. Він створив новий проект «Наші» і запустив майже однойменний телеканал «Наш» на зміну «NewOne», який продав близькому до Медведчука нардепу Тарасу Козаку.

Останні президентські вибори Мураєв використав для розкрутки «Наших», але несподівано зняв свою кандидатуру на користь Вілкула. Попри таку підтримку результат Вілкула не вразив – ледь більше 4%.

У подальших домовленостях Мураєва з «ахметівськими» – спільна участь в парламентській кампанії. Поки незрозуміла навіть назва майбутньої об’єднаної партії, хоча визначатись треба вже зараз, бо кампанія, судячи з усього, буде достроковою та швидкоплинною.

У розмові з «Главкомом» Мураєв розповів, як йдуть перемовини про об’єднання, чому треба відмовитись від посередництва Медведчука у відносинах між Києвом та Москвою та в які пастки може потрапити новий президент.

«Не хочу, щоб Україна була якимсь південним округом Російської Федерації»

Чи не жалкуєте, що знялися з виборів? Вас задовольнили 4%, які взяв кандидат, якого ви підтримали?

Звісно це небагато, проте результат був очікуваним. Ми добре володіємо електоральною математикою, яка чітко показує, що в умовах роздробленості країни зібрати критичну масу голосів дуже важко. Натомість важливіше – донести свої думки до виборця. Взагалі я проти посади президента і вважаю, що у нас має бути парламентська республіка. Тим більше президент у нас завжди представляє тільки одну частину країни. Янукович був обраний Південним Сходом, Порошенко – Західною Україною, тож залишки його електорату там і залишаються.

Стоп, Порошенко в 2014-му переміг майже у всіх округах по всій країні.

Його обирали в переломний для держави момент, коли почався конфлікт на Сході, а він обіцяв мир та економічну стабільність. По суті, йому не було альтернативи: Тимошенко не вела активної кампанії, на Південному Сході не було єдиного лідера. Але далі відбувся однозначний перекіс. Парламент представляє регіони країни без непідконтрольних територій, коаліцію у ньому склали «партії Майдану», а президент зайняв одну зі сторін, скажімо так, ментально різних частин України. Опозиція немає ніякого впливу у Верховній Раді, її силоміць намагаються викреслити з політичного процесу взагалі. Тому я особливо не переживав щодо президентських виборів, а розраховував, що в ході кампанії буду збільшувати опозиційне поле, доносити ідеологію, давати людям розуміння позаблоковості, нейтрального статусу. Але, на жаль, на телеканали мене не пускали, навіть за гроші. Максимум, що було нам доступно – це виключно реклама в політичних блоках, причому десь в їхній середині, коли люди просто їх не дивляться. А формат політичної реклами передбачає дуже короткі 30-секундні сюжети, під час яких неможливо розгорнути жодної теми.

Вас не пускали навіть на дружню Вілкулу «Україну» Ріната Ахметова?

Для мене були відкриті тільки «Наш» та Zik. Всі інші – закриті. Після початку перемовин про об’єднання та мого рішення щодо підтримки Вілкула був один ефір на «Україні» і ще один – на ICTV, по квоті, доступній Олександру. Якщо ви помітили, мене і зараз нема ані на ICTV, ані на «Україні». Коли я зрозумів, що трибуна відсутня і є ризики кінцевого розлому електорального поля, то вирішив знімати кандидатуру.

Це схоже на ситуацію з Садовим та Гриценком, коли перший, побачивши проблеми з рейтингом, свою потенційну поразку переніс на другого. 

А в мене були проблеми з рейтингом? Ситуація в мене була краща, ніж у Вілкула.

Тоді дивно, що саме ви знялися на його користь.

Просто у мене нема амбіцій бути президентом. Президент як головнокомандувач відповідає за війну, МЗС і гарантує додержання Конституції. Я – юрист, економіст, мені більше до душі виконавча влада, я люблю працювати мізками, а не їздити перерізати стрічки або, ба більше, якось кулуарно впливати на процес та вести нескінченні інтриги щодо збільшення впливу та повноважень.

Але якби ви довели президентську кампанію до кінця і показали кращий за Вілкула результат, у вас були б зовсім інші ставки перед парламентськими виборами.

Вираховування ставок – дуже умовна річ, особливо зараз, коли настрої суспільства дуже сильно коливаються, а очікування одночасно великі та діаметрально протилежні. Я збираюсь в будь-якому випадку йти на парламентські вибори. Цього місяця буде об’єднавчий з’їзд, йдуть вкрай складні перемовини. Є питання об’єднання регіональних структур на рівні областей – всюди є амбіції, особисті відносини, ідеологічні нюанси. Та результати залежатимуть від наших злагоджених дій, а не від «ставок».

І які ж це нюанси?

Припустимо, я бачу іншу форму вирішення конфлікту на Сході країни. Вважаю, що миротворці в нашому випадку неприпустимі, розширювати Нормандський формат не варто, особливий статус треба роздати не тільки двом регіонам, а кожному – виборні судді, виборна поліція є нормальною формою децентралізації. Культурні, релігійні питання на місцевому рівні мають спокійно вирішуватись на референдумах та не впливати на життя українців постійними скандалами та інформаційною війною. Така позиція не у всіх викликає однозначну симпатію, тож істину ми формуємо у дискусії.

А ви не підміняєте словом «децентралізація» інше слово?..

Федералізацію? Воно мені насправді більше подобається, але сильно дратує людей, яких занадто довго обробляли пропагандою. У них після нього відключаються центри мозку, які відповідають за логіку. Всі успішні країни в більшості своїй федеративні – США, Австрія, Німеччина, Росія.

Чомусь саме Росія дуже активно нав’язує нам цю «успішну» формулу через того ж Медведчука.

Як можна щось нав’язати, якщо ти повністю розумієш баланс вигід та втрат? Прибрати культурний розкол, зменшити авторитарні повноваження центральної влади, дати громадам можливість бути повноцінними громадянами та відповідати за своє життя – це не «російська формула». Через Медведчука нам пропонують інше – таку ж форму зовнішнього управління, яка будується в моїй країні руками американців. Я не люблю грантоїдів, а для мене Медведчук – такий же грантоїд, тільки російський. Я не хочу, щоб Україна була якимсь південним округом Російської Федерації, я не хочу жити в 51-му штаті США. У нас є все, щоб бути насправді незалежними та сильними, що в цьому поганого? Ще Чорновіл пропонував федералізацію. Та й погляньмо в історію – коли Крим, Галичина, Бессарабія, Закарпаття стали українськими.

А Медведчук чого хоче?

Він виконує певні задачі та отримує свою винагороду і хоче, щоб так все й залишилось. Пам’ятаєте, як він сидів на перемовинах з прем’єр-міністром Росії: як мачо, з розстебнутою до пупа сорочкою, своєю позою демонструючи перевагу і те, що він щось там вирішує? Коли ти – єдиний канал комунікації між країнами з усіх питань, включаючи стратегічні, – це унікальні можливості. Звісно він не хоче їх втрачати.

«Зеленський може стати президентом, за якого Україну остаточно розтягнуть на частини»

Дивіться, за того ж президентства Кучми чомусь всіх цих розмов про різні України не було. Це вже потім в угоду політтехнологіям Україну почали ділити на сорти.

Розмов не було, а різність існувала. Просто ще мала місце радянська інерція, залишилася система влади, світ був відносно монополярним. В часи Кучми основою суспільства ще було покоління, яке виросло у Радянському Союзі, у братерстві з Росією. Далі це все цілеспрямовано руйнувалося, від Ющенка до Порошенка. Проте переваг нам не дало, в геополітиці ми перетворилися в розмінну монету. А я проти будь-якої маріонеточної влади – чи то американська, чи то російська. Якщо у нас буде нормальна партнерська політика з усіма сусідами, від цього виграють і сусіди, і ми.

Тут інше питання – наші сусіди готові до партнерської політики?

Я в цьому впевнений. У нас до Майдану у 2013 році хтось міг спрогнозувати, що буде війна з росіянами?

Путін у фільмі про Крим відкрито зізнавався, що спецоперація з «поверненням» півострова була спланована давно.

У правильно налаштованій системі є план дій на будь-який крайній випадок. Але ж «повернення» не відбулося б без активної допомоги «нової влади» в Києві. Ви інтерв’ю Коломойського чули? Те, за що мене вбивали п’ять років тому і кричали, що я сепар, «рука Кремля», зараз озвучується однією з найвпливовіших людей в країні. Додам: одним з найпатріотичніше налаштованих губернаторів 2014 року. Він оперує тими ж тезисами про громадянський конфлікт, де зброю та інструкторів поставляють сусідні держави. Росія – танки, Штати – «джавеліни». Але це вони воюють між собою, а не Україна обирає для себе кращі варіанти. Навпаки, виявилося, що без російського газу, вугілля або ядерного палива ми не виживемо і партнерська політика, бачите, якось формується попри «російсько-українську війну», так і не оголошену офіційно.

А поки ми витрачаємо час на те, щоб переконати себе у реальності різних політичних міфів, Україну, хай і більш мирно, розділять як Югославію на запчастини. Не тільки ж Путін роздає українцям паспорти. І не у московському патріархові проблема. Я нещодавно повернувся з Одеси, так там декілька парафій перейшло з Української православної церкви не до ПЦУ, а до Румунської церкви. Румунія давно хоче повернути собі і Бессарабію, і Буковину, а угорці – Закарпаття, а поляки – Галичину. Тож мене дещо бентежить те, що робить Зеленський. Він начебто хоче увійти в історію як той, хто зшиє країну, а може стати президентом, за якого Україну остаточно розтягнуть на частини.

Ви зауважували, що кожен президент у нас ламав електоральне поле навпіл і це поглиблювало розкол. Але Зеленський якраз набрав рівномірно по всіх регіонах.

Вся Україна голосувала проти Порошенка – ось у чому рівномірність. Водночас Західна та Центральна Україна голосувала саме за Зеленського, а от Південний Схід – за його образ, Голобородька. Це був геніальний політтехнологічний хід. Багато хто добре сприймав його серіальне обличчя, але мало хто чув, що Зеленський планує розширювати Нормандський формат зі США, співпрацювати з МВФ, не давати ніякої амністії, як передбачають Мінські угоди…  Ще зарано в чомусь звинувачувати чи навіть критикувати Зеленського, адже він багато чого транслює через інших людей. Однак він вже встиг наговорити багато речей, після яких одразу йде відповідь з боку РФ і не тільки з цього боку.

Ви ролик-звернення до нього на стадіоні записали…

Я просто пояснив йому, що менше треба слухати своїх радників. У нього нема такого прямого тягаря відповідальності за те, що відбулося з країною за п’ять років, він з нуля може почати перемовини з Росією та непідконтрольними територіями. Він навіть може туди поїхати, впевнений, що з ним нічого не зроблять. Щоправда, чим більше він говорить, тим більше потрапляє в зону дискомфорту. Бо народжує очікування, а це не завжди добре, якщо ти не подумав перед тим, як щось сказати, або сказав, просто аби сподобатись.

«Порошенко був вигідний Росії…»

Ви вважаєте, що такий, м’яко кажучи, недосвідчений політик як Зеленський має сам на сам вести перемовини з Путіним?

У нього ж буде апарат. От ви знаєте, чого Росія хоче? І я не знаю. У нас зараз є один посередник – Медведчук, який, впевнений, і там не договорює, і тут, але по дорозі заробляє. Має бути пряма дипломатія, обміном полоненими треба займатись не час від часу, коли треба рейтинг підняти, а щодня. Медведчук провів два обміни, але за п’ять років цього замало. Має бути чесна розмова з нацією: наприклад, в обмін на припинення конфлікту від нас вимагають визнання Криму або відмови від НАТО. Чому сторони стільки років не можуть відвести війська на 20 км – щоб дострелити не можна було?

Так Зеленський же запропонував припинити стріляти.

Хай одразу ж дасть команду на відведення військ. Чи ви реально вірите, що та сторона побіжить захоплювати «сіру» зону чи, не дай Боже, підконтрольну Україні територію? І вкотре повторю: нам треба відновлювати добросусідські відносини з Росією, бо у нас спільна віра, культура, багато традицій плюс там наші ринки.

Стоп. Росія почала закривати ринки для України ще за Януковича, коли ніякої війни не було. «Сирні війни» вже забули?

Але згадайте, з чим це було пов’язано – з тим, що Янукович ухвалив закон про засади внутрішньої та зовнішньої політики, яким визначив вектор напрямку в Європейський союз.

Тобто це був відвертий шантаж.

Не шантаж. Вам ж ніхто не диктує, який борщ вам їсти вдома. Росія просто показала, що буде, якщо вона не пустить нас з нашим борщем на свій ринок. Якщо це болісно – не підписуйте договір про асоціацію з ЄС. Якщо вам все одно – не розраховуйте на наші ринки. Якби Україна відкрила кордони для європейських товарів, то, враховуючи наш спільний торговий простір з Росією, ці товари без мит потрапили б туди. І люди зараз їдуть з країни, бо сидять без роботи – для них закрились ринки з РФ, а європейські товари, що до нас пішли, підкосили внутрішнього виробника.

Ви розумієте, чому Росія вирішила роздавати свої паспорти на Донбасі саме після виборів, коли Зеленський ще просто не міг зробити ніяких кроків для врегулювання конфлікту?

Насправді справа не в ньому. Порошенко був вигідний Росії, а Медведчук та Бойко «грали» за нього. Вся ця комбінація з об’єднанням частини Опоблоку та частини «За життя» була затіяна для того, аби вивести зручного для Порошенка партнера до другого туру. Тоді про Зеленського ще ніхто не казав. Ми ухвалювали своє рішення про створення власної політичної сили ще рік тому, коли фактору Зеленського не було.

Зеленського, як і Вакарчука, якраз почали «тулити» в опитування соціологи Порошенка на противагу Тимошенко.

Це неправда. Ми ж теж робили соціологію, вставляли туди і Вакарчука, і Зеленського, і Винника, у якого, до речі, могла б бути дуже серйозна підтримка. Медійні люди, які не мають негативного іміджу, але мають широку впізнаваність, всі є потенційно прохідними. Тільки от питання, чи можуть українці вибрати непрофесійного політика, вже не є питанням. Зараз взагалі може відбутись унікальна ситуація, коли утвориться коаліція проти президента і ми зможемо перейти до парламентської моделі, що було б правильним.

Як ви оцінюєте спроби Зеленського домовитись про щось з парламентом?

Не знаю, я не є суб’єктом цих переговорів. Сьогодні для партій, що складали колишню коаліцію, буде дуже погано, якщо влада буде монополізована, якщо почнуться серйозні розбірки, антикорупційні посадки, хоча в це я вже слабо вірю, враховуючи поведінку Зеленського. Якби від мене залежало, я б дав йому можливість на всі кадрові призначення. Всі ж розуміють, що швидко змінити багато чого в країні та виправдати очікування громадян він не зможе. А якщо йому не давати призначити свої кадри, він буде кивати на поганий парламент. Якщо ж дадуть, то це вже будуть його особисті поразки. Так що, думаю, парламент дасть багато чого, що хоче новий президент, і чинити опір не буде.

Ви казали, що Зеленський не має слухати своїх радників. Ви розумієте, хто йому радить?

Не розумію. Я бачу людей, які називають себе його радниками та людей, в компанії яких він ходить і таким чином їх легітимізує. Так, він недосвідчений, порядок денний йому формують якісь люди, які не є для мене моральними чи професійними авторитетами. І зараз, коли Зеленський почне говорити якісь конкретні речі, які будуть його позиціювати, його поле підтримки буде зменшуватись.

Ви визнали, що не змогли донести свої ідеї до людей на президентських виборах. А що вам дає підстави думати, що вдасться на парламентських?

Пам’ятаєте, як казав Портос в чудовому фільмі: «Я б’юся, тому що б’юся». Поки в мене є сили доносити свої думки до людей, я буду це робити. Повірте, я не можу сказати, що мені робота в політиці дає задоволення. Якщо не буде реальних механізмів, зони відповідальності, сидіти в парламенті і тиснути кнопки мене зовсім не влаштовує.

«Протягом місяця ми виступимо єдиною політичною силою»

З колишнім соратником Вадимом Рабіновичем ви спілкуєтесь?

Взагалі ні.

Це Медведчук вас так розсварив?

Медведчук просто хотів купити партію і купив. Але не зміг купити всіх.

Зараз ми бачимо, що Рабінович займається своїм піаром окремо від Бойка та Медведчука.

Взагалі існує версія, що вони з Медведчуком загублять по дорозі Бойка та Льовочкіна. Але мені не цікаво, що відбувається у конкурентів.

Ви зустрічались з Рінатом Ахметовим?

Ми знайомі років 12, але в житті я його бачив чотири рази. Останнього разу розмовляв з ним телефоном: обговорювали закон про ринок газу. Говорили про те, як зробити Україну енергетично незалежною.

Наскільки Ахметов впливає на політичні процеси в своїй частині Опоблоку?

Жодного разу не обговорював з ним ці питання. Від нього є два представники – Вадим Новинський та Борис Колесников, у них всі важелі та відповідальність. Йому це не цікаво.

Наскільки відомо, в обмін на підтримку Вілкула вам обіцяли, що ви очолите список об’єднаної партії. Ви не боїтеся, що ваші партнери вас, м’яко кажучи, обдурять?

Не було таких домовленостей, це наміри. Коли ми врегулюємо всі справи, буде об’єднавчий з’їзд і там буде вирішуватись, хто голова політради, хто її члени, хто перший номер списку, а хто 25-й. Ми ж поки не розуміємо, якою буде виборча система. Протягом цього місяця все буде визначене, ми виступимо єдиною політичною силою, якщо зможемо нейтралізувати згадані мною нюанси.

З’явилась інформація, що ви зустрічались з харківським міським головою Геннадієм Кернесом з приводу входження до так званої «партії мерів». Її вони планують будувати з мером Одеси Геннадієм Трухановим.

Це неправда, я Гену не бачив місяць. Ми дружимо, спілкуємось, але не обговорювали питання об’єднання.

А як ви взагалі відноситесь до його ініціативи? Вона може вистрілити? Це ж, по суті, ще один проект на вашому полі.

Я вважаю Кернеса одним з кращих мерів в Україні, може, навіть, найкращим. Але все-таки партія – це національна конфігурація, вона має відстоювати інтереси нерегіонального характеру. Це має право на існування, але я не вірю в перспективу. 

Якщо ви побачите, що з вашим партійним об’єднаним проектом не виходить, підете як минулого разу на свій мажоритарний округ в Харківській області?

У мене є чудовий завод, який будує будинки. Я люблю результату своєї роботи торкатись руками, розумію, як змінити ситуацію і готовий на це витрачати час. Але якщо це все не потрібне українцям, я не буду себе нав’язувати.

Так підете на мажоритарку чи ні?

Ні, однозначно.

«Шустера не бачив кілька років і не розмовляв з ним»

Чи правда, що ви вели перемовини із Савіком Шустером, який повернувся до України, про працевлаштування на телеканалі «Наш»?

Неправда, я Савіка не бачив кілька років і не розмовляв з ним. Знаю, що Тигран Мартиросян (керівник телеканалу «Наш» – Ред.) під час інтерв’ю запрошував його працювати на «Наш». Наскільки я пам’ятаю, Шустер не дав позитивної відповіді, але те, що він прилетів вести якісь перемовини, – для мене очевидно.

Ви його просто не потягнете за фінансовими параметрами?

Для будь-якого телеканалу, що розвивається, поява ведучих-зірок, звісно, дуже важлива з точки зору рейтингів. Проте події, що сталися у нас в 2013–2014 роках, певною мірою, є наслідком інформаційної політики телеканалів, не в останню чергу – ток-шоу Шустера. Я з такою політикою був не згоден і вважаю, що Савік сам приклав руку до ситуації, у якій, врешті-решт, його канал намагались закрити, а його самого позбавити громадянства. Ми тоді їх захищали. Але це не означає, що моє ставлення до персони самого ведучого радикально змінилося.

Шустер, Азаров, Саакашвілі давали інтерв’ю вашому каналу в так званому режимі доповненої реальності. Це дорога іграшка?

ДОВІДКА
Система доповненої реальності (augmented reality) та трекінгу впроваджує віртуальний об'єкт в реальну студію. Технологія дозволяє добитися максимального ефекту присутності гостя, який у цей час може знаходитися за тисячі кілометрів від студії.

Тільки чотири телеканали в світі мають подібну технологію. Телеканал «Наш» працює зараз лише відсотків на 20 своїх технічних можливостей, і коли ми їх всі розгорнемо, це дійсно буде круто. Американці приїжджали, два тижні вчили нас цій технології, зараз наші спеціалісти навчаються за кордоном. А скільки це коштує, не знаю, бо не маю до цього відношення. Я – політик, народний депутат.

Звичайно, формально інвестор каналу – ваш батько. Про «NewsOne» свого часу ви казали, що він ледь не на самоокупності, хоча це фантастика для нашого телеринку. Інвестиції в «Наш» ви теж вже відбили?

Дивіться – є продаж реклами, продаж контенту і є продакшн, який робить рекламу не тільки для телеканалу, а для багатьох відомих політиків і комерційних структур. Порядок цифр я не скажу, але враховуйте ці статті доходів.

Але цього в наших умовах вистачить лише на часткове фінансування такого медіаресурсу.

Ви помиляєтесь. Наскільки я знаю, після того, як я та багато інших пішли з «NewsOne», затрати на його утримання виросли в рази, а ефективність впала. Все залежить від колективу, творчих підходів, маркетологів, продажників.

Ви вже всі потрібні кадри з «NewsOne» до себе забрали?

Якщо ви звернули увагу, то я особливо не влазив в роботу «NewsOne» – там в ефірі були мої опоненти, противники, яких я на дух не переносив. Але це був вільний майданчик, такий принцип. А в роботу «Нашого» я взагалі не втручаюсь, бо нема часу. І я не зловживаю ефірами – якщо Медведчук на 112 та «NewsOne» з’являється через кожні п’ять хвилин, я частіше разу на тиждень в ефірі «Нашого» не з’являюсь. Бо вважаю моветоном знущатись над журналістами і змушувати себе любимого транслювати.

Колишніх ведучих «NewsOne» Ганапольського та Кисельова не хочете забрати з «Прямого»?

Вони були потрібні на певному етапі розвитку «NewsOne», їх запросив на той момент генпродюсер Олексій Семенов. Я і так з ними по-різному бачив життя, а коли вони пішли на «Прямий», де працювали в руслі пропаганди Порошенка, для мене вони і журналістика стали двома протилежними берегами.

Але я реально зараз не займаюся каналом, майже не дивлюсь телевізор взагалі. На етапі формування концепцій, підбору технологій, візуальної частини мені це було просто цікаво саме по собі. Мені подобається малювати, іноді я навіть займаюсь програмуванням, бо будь-яка галузь нових знань захоплює. Але коли це стає рутиною і все працює за технологією, ти там вже не потрібен. Навіщо просто приходити, робити розумне обличчя і когось чомусь вчити? У нас професійна команда.

Ви достатньо грошей отримали за продаж «NewsOne»?

Достатньо. Тільки не я, а моя сім’я.

Павло Вуєць, Микола Підвезяний, Станіслав Груздєв (фото), «Главком»