Керівник «Укрспирту» Сергій Блескун: Держава повинна збирати податки, а не виробляти спирт
«Україні важливо продати спиртзаводи за стільки, за скільки вийде»
Парламент та президент Зеленський домоглися скасування державної монополії на виробництво спирту, яка діє в Україні вже 25 років. 11 грудня глава держави підписав ухвалений депутатами закон, який, як сподівається влада, допоможе детінізувати спиртову галузь.
За даними Мінекономіки, більша частина виробництва спирту сьогодні, перебуває в «тіні», а бюджет через це щорічно недоотримує 8 млрд грн. Передбачається, що закон створить умови для цивілізованого ринку лікеро-горілчаних виробів.
Вже з наступного року суб'єкти господарювання усіх форм власності зможуть виробляти спирт на заводах, придбаних у держави. Сьогодні таких вісім десятків. А вже через півтора року бізнес зможе будувати свої виробництва.
Напередодні ухвалення рішення про демонополізацію виробництва спирту Мінекономіки провело аудит усіх виробників. Він показав, що із 83 державних заводів 22 перебувають у незадовільному стані та не відповідають технічним вимогам, 43 підприємства довгий час взагалі стоять без роботи. На утримання цього непрацюючого господарства держава витрачала близько 100 млн грн щороку.
У жовтні уряд звільнив виконувача обов’язків директора ДП «Укрспирт» Юрія Лучечка та призначив на цю посаду Сергія Блескуна, позаштатного радника міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Тимофія Милованова. Блескун тривалий час працював в горілчаному бізнесі, а три роки тому вже очолював ДП «Укрспирт».
На столі в робочому кабінеті керівника стоїть кілька пляшок горілчаного фальсифікату. Відкривши одну з них, господар дістає з-під кришки, зі спеціального герметичного мініконтейнера акуратно складену 20-гривневу купюру. І такі «сюрпризи» – у кожній пляшці. Про що говорить такий «маркетинговий» хід? Покупцю підакцизний товар дістається за ціною нижчою мінімальної, встановленої державою. А вона нині складає 89,4 грн за пів літри горілки міцністю 40 градусів. Хто з виробників горілки може таке дозволити? Лише той, який отримує дешевший нелелегальний спирт.
Блескун обурено розповідає, що в Україні є чотири великі виробники горілки, які сировину в «Укрспирту» не купують, або ж беруть, але в обсягах, які точно не покривають усе їхнє виробництво горілки. Оскільки наразі імпортного спирту в країні немає, висновок один –нелегальний обіг процвітає. Проте Сергій Блескун запевняє, що в уряді про це знають і ближчим часом проблему з фальсифікатом вирішать.
«Главком» поспілкувався з новим-старим керівником спиртової монополії і дізнався, як держава готується до продажу спиртзаводів, яких процесів на ринку алкоголю чекати після лібералізації та які зв’язки у нового керівника державного підприємства з російським бізнесом.
Сергію Валерійовичу, у 2016-му ви пішли з посади керівника ДП «Укрспирт». Тепер повернулися у це ж крісло. Такий кульбіт – результат вашого знайомства з міністром розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Тимофієм Миловановим? Чи тут зіграли роль інші фактори?
Фактори інші. Найголовніше, я думаю, це – клімат, який створений оновленою командою влади: зараз є готовність до реформ. А з паном міністром ми знайомі взагалі неблизько. Я пішов з «Укрспирту» у 2016 році під час конкурсу (відбір на посаду гендиректора – «Главком»). Прийшов на комісію, яку тоді очолював (віцепрем’єр) Степан Кубів і сказав, що не братиму участь. Чому? Тому що я ставив для себе завдання – ефективно привести «Укрспирт» до приватизації. Адже я не політик, я менеджер із великим досвідом. Під час конкурсу я мав кілька зустрічей із тодішнім прем’єр-міністром Володимиром Гройсманом і він запевнив: виключити «Укрспирт» зі списку підприємств, які не підлягають приватизації, не вийде. У парламенті не знайдеться 226 голосів. Після цього в мене був вибір: або працювати й далі на цьому «радіоактивному» місці, або відмовлятися. Подальшого розвитку спиртової галузі як державної монополії я не бачив. Тому й сказав на комісії, що не буду керувати «Укрспиртом». Нині вже покійний (міністр агрополітики) Тарас Кутовий познайомив мене з моїм наступником, якому я протягом тижня-двох передав справи та згодом залишив «Укрспирт».
Попри все, ваше нинішнє призначення лобіював саме міністр Тимофій Милованов.
Я точно знаю, що Милованов не лобіює мене на посаду очільника ДП «Укрспирт». Але, якщо за результатами спільної роботи протягом місяця пан міністр робить висновок, що він недаремно звернувся до Кабміну з ініціативою призначити мене виконуючим обов’язки, значить, я все роблю правильно.
Отже, ви будете брати участь у кадровому конкурсі?
Думаю, після того, що ми зробили за цей місяць (передусім, ухвалено закон 2300, проведений технічний та фінансовий аудит всіх потужностей, невдовзі покажемо фінансові результати роботи за місяць), скоріше за все, я братиму участь у конкурсі. Я чітко розумію, як зробити так, щоб спиртова галузь у нашій країні приносила хороший прибуток у держбюджет.
«З 2016 року тут змінилися п’ять виконувачів обов’язків директора»
Ваш попередник працював у статусі в.о. трохи більше двох років і при ньому конкурс на повноправного керівникам ніяк не міг відбутися. Ви розраховуєте, що цього разу все буде інакше?
Я не управляю конкурсами. Зараз влада масштабно оновилася, змінились підходи, тому, вірю, що подібних ситуацій не буде. У 2015-16 роках я в «Укрспирті» пропрацював сім місяців. За цей час тричі починалися конкурси, які жодного разу не були завершені. Були навіть фінальні співбесіди у Кабміні. Я приходив туди, знайомився з потенційними кандидатами. Але все це ні до чого не призводило. Ситуація із затягуванням конкурсів та призначень не може сприяти ефективності управління, тому, сподіваюсь, конкурси будуть проведені у строк.
Міністр Милованов так пояснює, чому сьогодні мало охочих очолити ДП «Укрспирт»: «тут історично є питання фізичної безпеки». Певно, він мав на увазі вбивство одного з ваших попередників – колишнього в.о. генерального директора «Укрспирту» Віктора Панкова…
Я теж вважаю, що це місце не дуже безпечне з огляду на ті рішення, які тут приймаються щодня. Але у мене ніколи не було охорони. Є така асоціація - «Укрводка», яку очолює Володимир Остапюк. У нас з ним відбувається крос-функціональна взаємодія з багатьох питань. Так ось, він каже, що я – єдиний керівник «Укрспирту», який ходить без охорони. Може, я просто недооцінюю питання безпеки, але моя совість чиста. Поки що я не бачу необхідності оточувати себе охоронцями і думати про фізичну безпеку. Так само, як і раніше, я щоранку відвожу дитину до школи, і мій спосіб життя після приходу сюди абсолютно не змінився.
Розкажіть про суть реформи. Закон 2300 ухвалений. Що нас очікує з 1 липня наступного року?
Це дуже великий крок уперед. Переконаний, там, де є таке радикальні обмеження – там є і корупція. Адже досі лише директор «Укрспирту» приймав рішення, яким спиртзаводам працювати, а яким ні. Тому, коли ми кажемо про демонополізацію і про те, що ринок потрібно віддати приватним інвесторам, ми передусім кажемо, що найближчим часом з цього підприємства повинна піти корупція. Заводи мають перейти у приватні руки, держава повинна прописати для інвесторів правила гри і контролювати, чи виконуються ці правила. Задача держави – у максимальному збільшенні податкових надходжень. Її завдання – думати, де поставити лічильники, відеокамери, її завдання – слідкувати, як завод звітує про вироблений спирт та контролювати платежі до бюджету. Держава не повинна займатися питаннями, наприклад, автоматизації котла чи інших покращень на виробництві. Вона повинна контролювати і збирати податки, а не виробляти спирт.
Але є й інша думка: монополія – найефективніший спосіб заробітку, а для держави – це, звичайно, спосіб краще наповнювати бюджет.
Ви самі згадали, що керівників «Укрспирту» було багато. А якщо точніше, з 2016 року тут змінилися п’ять директорів, навіть не директорів, а виконувачів обов’язків директора. Ви вважаєте це ефективним менеджментом? Як директор за шість місяців може розвивати такого гіганта, як «Укрспирт»? Як мінімум, це повинен бути контракт на п’ять років і постійний моніторинг виконання завдань. Тоді б можна було б щось створити. Але в нас немає такого підходу. У нас тільки призначили нового директора, одразу – або вибори, або уряд змінився. Ми маємо високу турбулентність на державних підприємствах. Все це доводить, що держава наразі не є таким ефективним власником, як приватний бізнес.
Отже, закон ухвалено. Який подальший план?
Закон про демонополізацію передбачає кілька важливих речей. Перше – чи можуть приватні інвестори будувати нові спиртзаводи? Закон каже: можуть, але лише з 1 липня 2021 року, через рік після початку його дії. До речі, будувати і вводити в експлуатацію нові заводи через рік – була моя ідея. Адже, якби це дозволили робити раніше, то більшість заводів, які є у держави зараз, стали б нікому непотрібні. І якщо держава має сьогодні свої заводи та 4200 людей, які працюють у галузі, то треба подумати, що буде з ними. Цей рік відведений для того, аби держава встигла продати заводи.
Ще в цьому законі регулюється питання імпорту.
Так, сьогодні, як ви знаєте, імпорт не заборонений. Але спирт можна завозити лише органам, які уповноважені Кабінетом міністрів. Тобто, фактично, це може робити лише «Укрспирт». Було б дурницею, маючи свої 80 заводів, з яких працюють 23, ще й завозити спирт з-за кордону. Ця норма закону необхідна для того, щоб відкрити ринок. Хтось з виробників горілки чи інші споживачі спирту можуть вирішити, що їм не потрібно купувати українські заводи, не варто будувати своє виробництво, адже купувати спирт в Білорусі чи Молдові значно дешевше. Але мені не хотілося б, щоб в Україні частка імпортного спирту була великою. Якщо житниця Європи, країна, яка експортує кукурудзу і пшеницю, буде завозити спирт як продукт переробки зерна, то для мене це буде зовсім незрозуміла історія. Тому ми відкриємо ринок і дозволимо імпорт лише з 2024 року. Це була правка парламентського економічного комітету.
Були ще й інші правки. Наприклад, новий власник повинен зберегти до 70% штату заводу до липня 2021 року. Це означає, що якщо завтра хтось купить завод в «Укспирту», то він не має права звільнити усіх співробітників. 70% штатних посад (не прізвищ!) він повинен залишити на заводі до моменту відкриття ринку. Ця норма, з одного боку, обмежує майбутнього покупця, але з іншого – дає соціальну гарантію для людей, які зараз працюють на заводі.
Але якщо інвестор зробить модернізацію і вже не буде потрібна така кількість людей? Тимофій Милованов висловлювався, що, з урахуванням відкриття ринку землі, треба буде провести перекваліфікацію працівників спиртзаводів. Адже там переважно охоронці і робітники нетехнологічних професій. Їх можна буде навчити і запропонувати для працевлаштування іншим аграрним підприємствам. Але, за великим рахунком, якщо навіть завод перепрофілюється, то з’явиться якийсь інший бізнес, якому знадобляться працівники.
Цікаве спостереження. Представники влади надто розходяться у оцінках надходжень від майбутньої приватизації спиртзаводів? Спочатку заступник глави Офісу президента Юлія Ковалів казала про 5 млрд грн. Згодом Мінекономіки зізналось, що очікування були завищеними і прогноз - 2-3 млрд грн. А до того взагалі звучали 6-7 млрд…
Насправді, не думаю, що можна отримати від приватизації 6-7 млрд. Зараз боротьба йде за те, щоб якомога швидше детінізувати ринок і збільшити податкові надходження. Йдеться про абсолютно непорівнювані цифри. Якщо тут ми ще можемо сперечатися, за скільки продамо все це – за 2-3 млрд чи 5-7 млрд грн, то там, у тіні, ми щороку втрачаємо 8-10 млрд грн від ненадходжень до бюджету! Це колосальні втрати для країни.
Тому для України важливо продати за стільки, за скільки вийде. Звичайно, треба намагатись зробити це за максимальну суму. Але наразі, думаю, що 2-2,5 млрд – це та цифра, нижче якої ми не опустимося.
Ви вже знаєте, хто цей диво-інвестор, який заплатить 2 млрд за підприємства з вартістю активів 860 млн? Колишній керівник Мінагро Максим Мартинюк називав саме таку цифру.
Він, як людина, яка виконувала обов’язки міністра агрополітики, розуміється в темі. Вартість активів дійсно становить близько 900 млн. Але це якщо йдеться лише про активи. Цінність деяких заводів й справді лише у тому, що там є будівля, якісь запаси. Але є й підприємства, які перспективні саме як бізнес, вони мають майданчики, виробляють спирт. Якби ми продавали «Укрспирт» лише за вартістю активів, то, звичайно, ця сума була б меншою за 1 млрд. Але про таке не йдеться.
Отже, ви можете зараз назвати потенційних інвесторів, які вже готові купувати ці заводи?
Я місяць в «Укрспирті», і мені вже за цей короткий час розказали багато страшилок, начебто ці заводи нікому не потрібні. А я хочу сказати абсолютно протилежне: бізнесу, який хоче розвиватися та заробляти, буде вигідно купити ці заводи. Йдеться й про алкогольні компанії, і про зернотрейдерів, і про західні компанії – польські, австрійські. Ви ж не забувайте, що у нас є можливість стати серйозними виробниками біоетанолу. Я знаю, що зараз готується законопроєкт, який зробить цікавим для багатьох інвесторів придбання заводів «Укрспирту» саме для виробництва пального. Якщо цей законопроєкт найближчим часом буде винесений і передбачатиме обов’язкове додавання біоетанолу до пального, повірте мені, не менше, ніж 20 спиртзаводів придбають тільки для його виробництва.
«У нас спирт вдвічі дорожчий, ніж у Білорусі»
Навіть ті заводи, які тривалий час простоюють (за результатами аудиту, таких 43), чи перебувають у незадовільному стані і не відповідають технічним вимогам (22), теж знайдуть своїх покупців?
Знайдуть. Але у цьому випадку вони не будуть вже пов’язані з виробництвом спирту. Вони будуть цінні не як спиртзаводи, а як майданчики для іншого бізнесу – наприклад, для елеватора. Адже в них вже є вся необхідна інфраструктура – підведено газ, електрику, залізничні колії. Повірте, це – чудовий стартап. І саме демонополізація спиртової галузі дасть поштовх для розвитку нового підприємництва.
Повний звіт Технічного аудиту «Укрспорту»
Поясніть, чому все це повинно початись лише з 1 липня 2020 року?
За цей час ми повинні підготувати «Укрспирт» до того, щоб він став більш ринковим. Також повинні підготуватися перші угоди. Крім того, ми повинні допрацювати «хвости», які залишаються. Передусім йдеться про непрацюючі заводи. Нам треба думати, що з ними робити. Треба зробити «Укрспирт» більш бізнесовою компанією. Тому що вже після 1 липня йому доведеться на рівних конкурувати з реальним бізнесом. Не як монополія, а як бізнес з бізнесом.
Якщо все в такому занепаді, і попри це монополія довгі роки існує, поясніть, кому вона вигідна? Які сили стоять сьогодні по той бік демонополізації? Ваш попередник на посаді казав, наприклад, що демонополізація – це інтерес лише трьох головних горілчаних гравців.
Давайте порахуємо. Горілчані компанії дивляться на те, скільки коштує спирт у Білорусі і скільки – в Україні. У нас спирт вдвічі дорожчий. Тому виробники змушені приймати рішення: якщо демонополізації не буде, перенесемо виробництво до Білорусі чи Латвії. Там із задоволенням скажуть: приходьте! У такому разі вони купуватимуть спирт вдвічі дешевше та отримають зрозумілі правила гри. До того ж, пляшка там теж дешевша. А все це – складові собівартості. Вони зможуть робити продукцію, яка буде дешевшою і створюватимуть робочі місця вже там. Я не впевнений, що це потрібно нашій країні. Я точно знаю, вони побудують нові заводи з повним циклом виробництва або ж оновлять ті заводи, які куплять у держави.
З точки зору горілчаного бізнесу (а ви тривалий час працювали в ньому), вигідніше купувати старі заводи чи будувати нові?
Тут є різні фактори. Повірте, як тільки хтось купить перший завод, інші гравці підуть і також куплять. Вони не будуть чекати два роки, поки отримають дозвіл на будівництво нових. Як тільки якась компанія першою купить завод і почне виготовляти спирт для себе з собівартістю 180-190 грн. за літр, інші зроблять те ж саме.
Як приватизація спиртової галузі може вплинути на мінімальну роздрібну ціну на горілку, який діє в країні?
Скоріш за все, ніяк. З точки зору бізнесу, можу припустити, що собівартість виробництва горілки без врахування акцизів знизиться. Завжди підвищення мінімальної роздрібної ціни супроводжувалось двома речами – дорожчав спирт (бо монополії не вистачало грошей для утримання заводів) і збільшувалися акцизи. Тоді горілчаники починали піднімати питання щодо підвищення мінімальних роздрібних цін, аби маржа зберігалася. Демонополізація призведе до того, що собівартість зменшиться. Як це позначиться на політиці акцизних зборів, я не знаю.
Можете назвати перший десяток спитрзаводів, які інвесторам треба «швиденько хапати»? Така собі реклама для потенційних інвесторів.
Якщо казати про виробників горілки, то, крім отих 15 заводів, які наразі працюють і виробляють харчовий спирт, є ще близько 15-ти, які не працюють, але лише через те, що така кількість спирту нам просто не потрібна. Але вони можуть працювати і робити якісний продукт. Загалом, таких заводів 31. Будь-який можете хапати одразу. Це – реальні виробництва, які мають хороше розташування, виготовляють високоякісний харчовий спирт. Є ще 21 завод для технічного спирту і 29 майданчиків для інших форм бізнесу.
Один з державних заводів належить Державному управлінню справами. Яка його потенційна вартість? Він перебуває у найкращому стані?
Це - Чуднівський спиртзавод. Судячи з того, що він періодично зупиняється і директор приїжджає до мене і просить допомогти з нарядами, там не все так добре. Ми шукаємо покупців на їхній спирт. Якщо він працює на ДУСю, це ще не значить, що цей завод якийсь ексклюзивний. Хоча він теж є списку з 31 заводів, які можуть виготовляти якісний харчовий спирт.
З 83 українських спиртзаводів 41 належить ДП «Укрспирт», 39 – Концерну «Укрспирт», два – ПАТ «Медпром» і один – ДУС. У всіх з них своє окреме бачення демонополізації?
Головне, яке бачення у держави. Адже всі вони є виконавцями державної політики. Коли ми говоримо про заводи, які належать ДП і Концерну, це сфера Міністерства розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства. «Медпром» - політика Міністерства охорони здоров’я. Ну а ДУС перебуває поза міністерствами і входить до сфери Офісу президента. Не знаю остаточної позиції МОЗ, бо в них нове об’єднання («Медпром») і цього місяця там змінився керівник. Наскільки я знаю, завод ДУСі вже виставлений на приватизацію. Здається, що його вже можна купувати. Хоча вектор демонополізації всіх спиртових заводів у нас один, але виконуватись вона буде по-різному.
«Директори заводів розказують про якісь поломки, але я розумію, це - «лірика»
Якими будуть фінансові результати ДП «Укрспирт» за рік, що минає?
Я можу сказати, що лише за листопад компанія заробила близько 15 млн грн. А за весь рік буде близько 22-23 млн. Виробництво спирту буде на рівні 6 млн декалітрів. З точки зору виробництва, нічого не змінюється, з точки зору прибутковості – навіть коли ти падаєш у виробництві, ти повинен робити бізнес прибутковим. У 2016 році у підприємства, наприклад, був прибуток близько 93 млн. Хоча, коли я йшов з посади у середині року, вже тоді чистий прибуток складав 82 млн.
«Укрспирт» – проблемне підприємство, яке завжди зсередини було сильно криміналізоване. Навколо нього – десятки кримінальних справ. Зрозуміло, що без відома вищих посадовців ніяких порушень тут не могло бути. Як побудована ця кримінальна модель? Хто її контролює?
Зараз у нас такий вектор – на заводах, які працюють неефективно, ми змінюємо директорів. Для мене найбільш важлива – ефективність. Наприклад, показник собівартості. На деяких заводах вона вища, ніж на інших. Про що це свідчить? Або неефективне управління, або собівартість «йде» в якусь іншу форму. Ще один показник – виконання місячного плану. Якщо завод виконав план на 100%, значить люфту для інших «форм» роботи немає. Але якщо завод виконує план на 54% - значить він щось робить не те. Наприклад, директор Рава-Руського МПД був звільнений саме з причини високої собівартості, а директор одного заводу Чернігівської області через невиконання місячного плану. Зараз все чітко та прозоро: є підозра – звільнення. Інших варіантів нема. Я провів збори та попередив про це всіх керівників заводів.
Наприклад, позаминулого тижня, в п’ятницю після обіду, у нас з’явилась інформація, що один завод, який входить у концерн, запустив роботу. Я одразу дав розпорядження їхати і дивитись, що там відбувається. За дві години ревізори були на місці і виявили, що концернівський завод, який не просив дозволу на роботу був готовий працювати. До слова, знайшли там і одного працівника ДП «Укрспирт». Зараз триває службове розслідування. Результати будуть найближчим часом.
Також я підписав розпорядження про службові розслідування щодо кількох інших підприємств. Деколи директори заводів розказують про якісь поломки, але я розумію, що це «лірика». Тому керівників неефективних підприємств міняємо. До речі, на сайті «Укрспирту» оголошено конкурс з набору нових директорів. Хай вони будуть людьми не з галузі, але вони не будуть з кимось пов’язаними. Тільки так можна ламати існуючу систему.
Зараз хочу підсилити співпрацю з ДФС, підтримую роботу Сергія Верланова. Ви ж знаєте, що на кожному заводі, який працює і виготовляє спирт є податковий пост, в якому цілодобово знаходиться співробітник ДФС. Він контролює процес і може запросити показники стосовно виробництва за кожну годину. Окремо планую удосконалити роботу спиртових лічильників, вони не виправдовують очікувань. Їх завдання полягало у спрощенні звітності та в усуненні людського фактора, однак на практиці це призвело до збільшення письмової звітності та кількості довідок.
Яка країна для вас є орієнтиром – прикладом роботи спиртового ринку?
Якщо говорити про біоетанол, то Бразилія. Але в нас такого ніколи не буде: в них чотири врожаї цукрової тростини на рік. З точки зору більш зрозумілих прикладів, це Польща. Там в 90-х роках ринок відкрили, працює велика кількість підприємств, виробляють близько 40 млн декалітрів, ще 20 млн завозять і 10 млн експортують.
А як вам такі форми алкогольної роздрібної монополії, яку мають Скандинавські країни?
Так, там всі магазини, які продають алкоголь, належать державі. Але державна монополія саме на виробництво спирту існує лише в Україні і Білорусі. Більше немає жодної країни у світі. Я вважаю, такі види роздрібної монополії, які існують у Скандинавських країнах – це чудово. Уявляєте, якби у нас алкоголь продавався не в розливайках і генделиках на ринках і біля метро, а в фірмових спецмагазинах. Тоді б ми мали повний контроль: від виробництва спирту до кожної пляшки у роздріб. Це шикарна ідея, але я боюся, що Україна до такого не готова.
З чим пов’язане тривале і значне падіння виробництва спирту в Україні?
Ми багато спирту колись поставляли до Росії. Тепер цей ринок закритий. Крім того, наші сусіди побудували сучасні спиртзаводи – Білорусь, Молдова. Це саме ті ринки, на які ми експортували свою продукцію. Також зростає тіньовий ринок всередині країни. Відповідно, легальне виробництво спирту падає. У цієї галузі в такому вигляді, як зараз, немає перспективи. Тому ті, хто каже, «давайте збережемо все, як є, лише поставимо ефективний менеджмент», неправі. Ми можемо спрогнозувати, як спиртова галузь буде розвиватись, якщо не буде змін. І неважливо, я буду в цьому кабінеті чи хтось інший. Це буде поступовий вихід у «нуль». Чим приклад Польщі позитивний? Там багато робочих місць, багато заводів, низька ціна спирту. Мені здається, що вони в нас навіть сировину купують. Я думаю, що через 3-4 роки в Україні буде так само, як у Польщі.
«У 2016 році мене викликали до НАБУ. У них було одне-єдине питання…»
Депутат фракції ЄС, колишній віцепрем’єр Степан Кубів каже, що майбутні власники поріжуть «Укрспирт» на брухт. Та й загалом парламентська опозиція вважає, що ви повторюєте помилку тих, хто знищив цукрову галузь в Україні. Готові запевнити, що та печальна історія не повториться?
Я вам відповідаю чесно і слова Степана Івановича Кубіва подекуди мають сенс. Але все це просто страшилка. 80 спиртових заводів Україні не потрібно. Поки що. Тому я й казав, що 29 заводів будуть продані, як промислові майданчики. Я думаю, що спочатку кількість заводів зменшиться, а потім, коли виробники відчують експортний потенціал, їхня кількість буде збільшуватись. Ймовірно, їхня кількість повернеться до тієї ж цифри 80. Але спочатку їх стане менше – до тієї межі, яка сьогодні необхідна бізнесу.
Нещодавно ви заявили, що сьогодні дуже легко розпізнати корупціонера: мовляв, кожен, хто репетує, що галузь поріжуть на металобрухт, а працівників викинуть на вулицю, – той і є тим корупціонером, який боїться втратити свій кримінальний прибуток. Прокоментуйте, будь ласка.
Фразу, яку ви навели деякі ЗМІ спотворили, зокрема написали фразу «ймовірно мав на увазі ….». Це була чиясь приписка, яку я навіть коментувати не буду. Значить в когось було завдання так спотворити мої слова.
Я вважаю корупціонерами тих, хто використовує ДП «Укрспирт» в своїх особистих цілях. Тих людей, які бажають, щоб тіньовий ринок продовжував працювати та приносити у їх кишені кримінальні прибутки.
Щодо роботи депутатів економічного комітету під керівництвом Дмитра Наталухи, вважаю їх дуже професійними. Скільки я в них не був, взагалі не відчувається, що хтось у владі, а хтось - в опозиції. Робота з ними проходила на професійному та конструктивному рівні, ніякої політики. Глибоке розуміння теми і, що саме головне, у всіх спільне бачення кінцевого результату. Я це кажу не тому, що виправдовуюсь.
Ваше призначення викликало обурення у профспілки ДП «Укрспирт». У своєму зверненні до президента, Верховної Ради та уряду вона стверджувала, що ви маєте конфлікт інтересів, бо пов’язані з російськими компаніями та вітчизняними виробниками горілки. Нагадали також, що до вашої попередньої діяльності мають питання правоохоронні органи. Чи є у НАБУ до вас питання?
Ні, я не знаю нічого про це. Єдине, про що може йтися, – у 2016 році мене викликали до НАБУ. У них було одне-єдине питання: чому ми на внутрішній ринок продаємо спирт дорожче, ніж на зовнішній? Я тричі ходив і пояснював, що у нас тут монополія, а коли ми виходимо на експорт, то там монополії немає і тому я, як директор «Укрспирту», не можу встановлювати ціни, за якими продавати продукцію. Після цього вони сказали, що їм все зрозуміло і більше ніяких питань. Це все.
А щодо конфлікту інтересів? Який вплив на вашу нинішню позицію має ваш професійний бекгранунд – робота в лікеро-горілчаній імперії Бориса Кауфмана і в компанії Nemiroff?
Nemiroff я працював з 2008 по 2013 рік. Під час моєї роботи Nemiroff став не просто українським, а світовим брендом. Завдяки командній роботі цей бренд можна зустріти практично у будь-якій точці світу. Я також працював у Бориса Кауфмана в концерні «Оверлайн» з 2006 по 2008 рік. Ми дуже вдало продали цей бізнес (російський холдинг «Синергия» у 2008 році придбав у «Оверлайна» бренд «Мягков» та його дистрибуційну мережу – «Главком»), після чого в Бориса Кауфмана більше не було горілчаного бізнесу. Ми настільки успішно продали бізнес, що після цього Nemiroff зацікавився моєю кандидатурою і запросив на роботу. Куди я з радістю і пішов. І досі вдячний тому часу і досвіду.
Зараз ви спілкуєтесь зі своїми колишніми роботодавцями? Вони впливають на вашу позицію щодо реформи спиртового ринку?
На мою позицію ніхто із сторонніх людей не впливає. Я спілкуюсь з деякими своїми колишніми колегами, звісно, як і всі інші люди. Йдеться про приятельські стосунки, привітання зі святами і таке інше. Здається, було б дивним, якби людина працювала на компанію і потім пішла так, що ні з ким не спілкується.
«Я не буду купувати спиртзавод. Це точно»
Розкажіть про своє попереднє місце роботи. Як воно пов’язане з Росією і російськими політиками?
Я працював в чайній компанії «Май-Україна». Завод знаходиться в Обухові і є частиною великої чайної корпорації «Май». Це міжнародна корпорація, є завод на Шрі-Ланці, є завод у Росії і в Україні. Я працював як найманий працівник, очолював виключно український напрямок і задоволений результатами, тому що за три роки ми вдвічі збільшили ринкову частку.
Важлива деталь: власник цієї компанії – Ігoр Лисиненко, громадянин РФ, колишній депутат Держдуми і член фракції «Єдина Росія».
Знаю, що зараз він – громадянин Мальти і разом з дружиною там і живе. На рівні ради директорів він керує своїм бізнесом. Він спостерігає звідти, що відбувається, але в оперативному управлінні участі не бере. Важливим і чесним є те, що я відповідав виключно за український бізнес, який успішно розвивав. Результати були тут і ніякого стосунку до Росії я не мав. А у беніфіціара, який живе на Мальті, є й інші бізнеси, в тому числі й в Росії. Але подивіться – у нашого попереднього президента були кондитерські фабрики в Росії. І нічого.
У ЗМІ висловлюються думки, що ви прагнете демонополізації спиртового ринку саме в інтересах своїх колишніх роботодавців.
Знаєте, я стільки вислухав про себе ще до того, як зайшов в кабінет директора «Укрспирту», коли був позаштатним радником Тимофія Милованова. Стільки бруду полилось. Кажуть, що Блескун працюючи в «Укрспирті», купив собі квартиру в якомусь елітному будинку. І показують фото будинку, де я нібито живу. Насправді хтось просто відкрив Інстаграм моєї дочки-студентки і взяв з нього світлину, де вона сфотографована біля якогось будинку. Фактом є те, що я купив квартиру в 2008 році, а в «Укрспирт» прийшов в 2015-му. Але журналісти часто зв’язують ці дві події.
Тобто хтось був зацікавлений у тому, щоб ви не прийшли в цей кабінет?
Напевно, той, у кого був інший план. Деякі корупціонери зацікавлені у тому, щоб галузь не була демонополізована, а я - людина, яка якраз цю демонополізацію відстоює і проведе її ефективно. Вони це розуміють, тому й намагались цьому протистояти.
А чому ви досі не подали декларацію?
Я зроблю це тоді, коли піду на конкурс, як того вимагає закон. У мене з цим жодних проблем немає. Я працював у бізнесі, усі мої доходи будуть відображені. Для журналістів у декларації точно нічого цікавого не буде – машина, рибацький човен.
Чим ви будете займатися, коли в результаті реформи від «Укрспирту» нічого не залишиться? Підете в бізнес чи купите собі один із спиртзаводів?
Я не буду купувати спиртзавод. Це точно. Скоріш за все, я піду в бізнес. Можливо, у харчову галузь, але не алкогольну.
Ви працювали і в чайному, і в горілчаному бізнесі. Яку різницю ви відчували, чи змінювала робота у такому бізнесі ваше світосприйняття, ставленні до життя?
Чайний бізнес – красивий. Горілчаний – більш агресивний. Хоча в ньому теж є свої плюси. В чайному ти більш маркетинг-орієнтований – дистрибуція плюс маркетинг. А горілка цікава, в основному, роботою щодо просування на зовнішні ринки. Але це більш консервативний ринок.
Самі п’єте горілку?
Іноді буває, на свята. Але це не мій улюблений напій. Я більше полюбляю вино та віскі. Сподіваюся, що Україна також колись буде робити хороше віскі. А в горілці головне не те, яку горілку ти п’єш, а те, з ким її п’єш. Загалом, вся українська горілка хороша. А хороша вона тому, що в її основі – хороший український спирт.
Микола Підвезяний, Руслан Поліщук, Станіслав Груздєв (фото), «Главком