Лідер таджицької опозиції: Путін літав до Рахмона у липні недарма

Путін вже настільки охляв, у геополітичному сенсі цього слова, що навіть найвідданіші, на перший погляд, союзники все частіше публічно цураються ручкатися з ним. У той же час усі сателіти Москви залишають простір для співпраці у вигідних для їхніх інтересів галузях. Одним із перших в лавах таких опортуністів – режим Емомалі Рахмона.

У ексклюзивному інтерв’ю «Главкому» лідер таджицької опозиції в екзилі Мухіддін Кабірі розповів про нинішній мікроклімат у відносинах Рахмона з Путіним, прокоментував інформацію про завод зі збирання іранських «Шахедів» у Таджикистані, та розповів про те, які санкції Кремлю допомагає обходити його союзник та як при цьому страхує себе від наслідків.

На останньому саміті «Центральна Азія – Росія» президент Рахмон закликав російського лідера поважати інтереси Таджикистану. Як ви думаєте, це був спектакль, чи Рахмон дійсно може грюкнути дверима?

Знаєте, насправді, це не був спектакль. Це була щира розмова директора колгоспу і голови обкому. Інколи буває так, що голови колгоспу бувають щирими відносно обкому. Я в цьому не сумніваюся. Рахмон відчув, що його господар зараз слабкий і можна з ним таким тоном розмовляти. Таджицький керманич використав цей вдалий для себе момент, бо зрозумів, що Путін зараз дуже потребує партнерів, колег та союзників. І він готовий терпіти будь-кого.

Подібні вибрики з боку Рахмона російський гарант терпітиме й далі. Тим більше, що Рахмон це сказав і подав, насправді, як підлеглий. А якщо подивитися на реакцію Путіна, на його відповідь, то побачимо, що він відповів дуже коротко. Як і належить будь-якому начальникові: так, частково ви праві, ми намагатимемось вирішувати ці проблеми.

Коли який небудь співробітник скаржиться своєму керівнику, то зазвичай останній десь так і реагує. Не скаже прямо в обличчя, що підневільний працівник помиляється й не має права так казати. А натомість скаже, що так, ми будемо намагатися вирішувати це питання.

Путін просто зрозумів, що людина ревнує. Коли Рахмон каже, що російський диктатор не приділяє достатньої уваги Таджикистану, проводить більш важливі форуми десь у Мінську, в Астані, Ташкенті. Чомусь з його уст прозвучав у цьому контексті ще й Київ. Хоча Путін в останні роки жодних форумів у українській столиці не проводив. Це машинально вихопилося у Рахмона.

Ну, тобто російський сатрап зрозумів, про що мова. Він зараз відправив нового посла до Душанбе. Можливо, посол щось там вигадає. І, до речі, Кремль дуже добре знає очільника Таджикистану. Бо це ж саме Москва привела останнього до влади. Тож і знає його вздовж і впоперек. Так що ці вибрики особливо на політику Путіна не впливають.

Рахмон відчув, що його господар зараз слабкий і з ним можна таким тоном розмовляти

Наскільки взагалі зараз тісні стосунки Рахмона з Путіним? Чи є довіра поміж ними?  

Зазвичай диктатори одне одному не довіряють. Рахмон та Путін тут не винятки.  У них не може бути дружби. Навіть з Лукашенком, котрий за кожної можливості говорить про свою дружбу з Рахмоном.

Якщо людина не може дружити зі своїм власним народом, то як вона може дружити з президентом іншої країни? Тому тут особливої любові немає. Справа лише в тому, що Путін дуже добре знає слабкі місця свого візаві.

Років 10 тому, коли я ще був депутатом парламенту в Таджикистані, ми ратифікували новий договір з росіянами про воєнну базу 201-ї мотострілецької дивізії. Це – найбільша російська база закордоном. Новий договір був покликаний замінити попередній, що тоді якраз добігав свого кінця.

Тоді ж Киргизія також підписала з Росією нову угоду, згідно з якою отримувала щорічно кількасот мільйонів доларів за перебування бази на своїй території. При тому, що ця військова база не дуже велика у порівнянні з таджицькою. І тоді Рахмон подумав, що якщо Киргизія може одержати гроші, то й Таджикистан нічим не гірший. Отоді-то й пішли різні розмови. Сам президент виступив з цією ініціативою, а згодом до нього приєднався тодішній міністр оборони, а також глава МЗС. Мовляв, наша земля так само коштує грошей, Росія повинна платити й нам.

Та варто було тоді ще Мєдвєдєву як президенту РФ зробити одну невелику заяву з цього приводу і прислати навздогін за нею міністра оборони, який при цьому навіть не зустрівся з Рахмоном, а просто виклав на стіл свої аргументи, як Рахмон тієї ж миті взагалі забув про гроші. Ще й донині про них не згадує. А далі підписав угоду на 49 років за символічну плату долар у рік.

Таким чином Москва отримала від таджицької сторони угоду практично безкоштовно про розміщення найбільшої російської військової бази за межами Росії. Тоді про що може бути розмова між Путіним і Рахмоном?

У ЗМІ публікувалися дані, що нібито Таджикистан може допомогти Росії обійти санкції. Чи так це насправді?

Теоретично так воно і є, але на практиці у нас немає інформації, як саме це робиться. У Таджикистану є досвід в цьому напрямку. Знову ж таки, декілька років тому, коли Ахмадінеджад був президентом Ірану, Рахмон допоміг іранській стороні обійти деякі санкції. Щоправда, потім він обдурив іранців, залишивши собі десь біля $3 млрд.

Іранського бізнесмена Бубака Санджоні засудили в Тегерані чи то пожиттєво, чи то присудили смертну кару за неправильне використання бюджетних грошей. А насправді ці гроші він привіз до Таджикистану. Щойно  бізнесмена позбулися, Рахмон від цих грошей відхрестився, сказавши, що ніяких доларів в очі не бачив. 

Відповідно, Росія знає, що таджицький керманич займався тим, що допомагав підсанкційним державам обійти обмеження. Не дарма в липні Путін літав до Рахмона. Там вочевидь ішлося про теми дуже важливі, котрі не для преси.

До речі, якраз після цієї зустрічі генпрокурор РФ оголосив про те, що нашу  партію ПІВ (Партія ісламського відродження – «Главком») оголосять у Росії терористичною організацією. І от цього Рахмон довго добивався – майже сім років.

В обмін на вирішення питання нашої партії Путін попросив у свого колеги-диктатора про дещо, про щось вони точно домовилися. Нам достеменно не відомо, про що саме, але якісь домовленості були. І були вони, вочевидь, важливими саме для Росії.

Тим більше, що російське золото потрапило під санкції, а у Таджикистану є декілька партнерів, з якими відбувається торгівля золотом. Серед них зокрема  Індія та Швейцарія. Я не виключаю, що Таджикистан може підтримати Росію і в цьому, надаючи послуги з перепродажу підсанкційного золота. Але оскільки у нас фактів немає, ми можемо лише здогадуватися.

Також деякі аналітики говорять про те, що завод, на якому збираються іранські «Шахеди», працює саме у Таджикистані. Чи можете ви підтвердити цю інформацію?

Правда в тому, що рік тому, чи навіть менше, високопоставлений військовий чиновник Ірану на прізвище Бакері навідався до Таджикистану. Разом з міністром оборони Шералі Мірзо перерізали стрічку, цим самим ознаменувавши відкриття заводу, який спеціалізується на збиранні безпілотників.

Тобто, це вже факт, який є у відкритих джерелах. А от про те, чи працює цей завод зараз, я не знаю нічого. Проте, якщо вже завод побудували, стрічку перерізали, отже, він повинен працювати. В іншому разі котрась зі сторін повинна повідомити офіційно, що завод не був запущений. Щоб ні в кого не було сумнівів.

Також у нас є інформація, що маленьке летовище поблизу Душанбе дуже активно працює. Зараз літаки там приземляються дуже часто, як і відлітають звідти.

При цьому ніхто не знає, який їхній маршрут, але те, що рух літаків там дуже жвавий – це точно.

Українці і європейці повинні розуміти хитрість Рахмона

Невже Рахмон не боїться санкцій ЄС за допомогу Росії у війні?

Він боїться будь-яких санкцій, тому що політична система країни побудована і живе за рахунок міжнародних грантів і грошей наших мігрантів. Наша країна займає перше місце у світі серед держав залежних у бюджетному сенсі від мігрантських грошей.  

Ця інформація у нас засекречена Нацбанком вже 10 років. Ще коли вона перебувала у відкритому доступі, можна було побачити, що 51% ВВП формується грошима мігрантів.

Після того, як до них дійшло, що це показник неправильної політики з боку уряду, який мав би сам забезпечувати державу грошима, дані було засекречено.

Тому так, Рахмон дуже боїться санкцій. І не дарма він у Астані зайняв таку позицію наче б то зовні антипутінську. У такий спосіб він посилає сигнал Заходу, що мовляв, от бачите, я – не дуже близький друг Путіна. Натомість можу стати вашим другом потенційно.

Українці і європейці повинні розуміти цю хитрість. Бо з тих питань, які цікавлять Рахмона, він і далі співпрацює з Путіним. Навіть тоді, коли у Росії почалася мобілізація, таджицька влада прямо не заборонила громадянам брати участь у бойових діях на боці РФ. На відміну від інших країн регіону.

Навіщо ви у вересні писали відкритого листа Путіну із закликом не забороняти вашу партію, якщо самі кажете про співпрацю між режимом у Кремлі та у вашій країні з питань, які становлять спільний інтерес для обох країн?  

Хороше питання. Я писав не лише самому Путіну, а й  усім іншим інституціям у Росії та всім міжнародним організаціям. Бо навіть, коли немає впевненості в успіху, людина повинна пройти всі етапи на шляху до нього. Зате тепер у нас є всі формальні і неформальні причини й аргументи, щоб підтримувати Україну відкрито. 

Богдан Боднарук, для «Главкома»