Найкращий вчитель року Олександр Жук: Українські педагоги не готові усвідомити, що діти змінилися

У неділю, 7 жовтня, у столиці були оголошені результати конкурсу Global Teacher Prize Ukraine. Найкращим учителем 2018 року за версією цієї премії було названо викладача інформатики із Запоріжжя Олександра Жука. 29-річний переможець працює у школі-інтернаті «Джерело», займається інклюзивною освітою. Олександр вивчив мову жестів, три роки поспіль перемагав у математичному конкурсі з усного рахунку. До рішення стати вчителем Олександра, напевно, підштовхнула і особиста трагедія. Коли Сашкові було 9 років, його тато після батьківських зборів наказав синові вчити таблицю множення, а сам вийшов на вулицю. Додому батько так і не повернувся, бо загинув. Закінчивши школу, Олександр пішов учитися на економіста. Але з часом зрозумів: це - не його. Паралельно почав учитися на психолога. Зараз найкращий учитель має чотири освіти, займається йогою, танцює сальсу і любить подорожувати.

Олександр Жук каже, що на нинішній конкурс потрапив майже випадково: заявку відправив в останній момент. Переможець отримав 250 тис. грн та рік безплатного навчання від громадської організації «Освіторія», організатора конкурсу в Україні. У березні 2019 року Олександр матиме змогу поїхати на Global Education & Skills Forum 2019 у Дубай, де познайомиться з найкращими вчителями світу та відомими людьми, що переймаються освітою.

Найкращий учитель року мріє допомогти соціалізуватися особливим дітям. В інтерв’ю «Главкому» Олександр Жук розповів про те, як йому вдалося перемогти у конкурсі, у якому з ним конкурували понад 1000 освітян та про плани, які він хоче втілити у рідному Запоріжжі.

Читайте також: «Найкращий учитель України» Пауль Пшенічка: Освіту треба рятувати від катастрофи, бо ніяка реформа не допоможе

Олександре, як у вас з’явилася ідея взяти участь у цьому конкурсі?

Мені підказали учні, моє оточення, тобто люди, з якими я реалізую різні екологічні проекти. Вони підштовхнули подати заявку, нагадували про конкурс. Відверто кажучи, брати участь у ньому бажання не було, тому що для цього потрібно було зробити велику роботу. Я розумів, що для цієї роботи потрібно витратити купу часу. Дотягнув до останнього. Конкурсну заявку заповнив і надіслав всього за кілька днів до завершення подачі заявок. Її не прийняли, довелося допрацьовувати, знову надсилати. У мене чотири освіти: в заявці потрібно було все якось вмістити, скорочувати. Зрештою, анкету прийняли. Переможця обирали як шість незалежних організацій, так і студенти, які оцінювали роботи учасників конкурсу по 5-бальній шкалі. Так і сформувалася спочатку топ-50, а потім і топ-10.

Завдяки чому вдалося перемогти?

Нашій школі вдалося створити атмосферу гуртування дітей в одне ціле саме через екодіяльність, екологічне виховання завдяки різним методам використання FIRST LEGO League (проекти з робототехніки двох компаній FIRST i LEGO), програмування. Діти показують дуже гарні результати на різних рівнях, як на обласних, всеукраїнських, так і на міжнародних змаганнях. Ми неодноразово ставали переможцями міжнародного конкурсу з комп’ютерної графіки і веб-дизайну, перемагали у конкурсі «Весела наука» та багатьох інших.

Можете виділити когось з учнів?

Є у нас лідери, які навколо себе гуртують команди. У нашій школі була команда, яка реалізовувала принципи проекту Школа енергії. Цим лідером є Артур Геворк’ян. Він зорганізував учнів 8-9 класів почистити територію посадки біля школи задля того, щоби на цьому місті збудувати дитячий майданчик і навіть загітував батьків до цієї роботи.

До перемоги в конкурсі ви три роки поспіль перемагали в математичному конкурсі з усного рахунку. Що це за конкурси?

За допомогою усного математичного рахунку можна розвивати логіку, математичні здібності щодо швидкого обчислення: множення, ділення, віднімання і додавання десяткових чисел, від’ємних раціональних чисел та виконання дій на час. Кожні 40 секунд повинні виконуватися певні рівні завдань, яких всього шість. Доходить до того, що потрібно за 2-3 секунди перемножити двозначні числа і видати результат. Мова іде про міжнародний конкурс з усного математичного рахунку «Прангліміне», який проводиться в Естонії. А щодо всеукраїнського рівня, то я посідав у цих змаганнях, а саме у нас в області четверте місце.

Як вам вдається залучати кошти для реалізації програм і участі у конкурсах за кордоном, адже далеко не кожна звичайна українська школа може собі це дозволити?

Якщо ми беремо участь в проектах, то для їхньої реалізації закладаються певні кошти самими умовами проектів. Нещодавно ми їздили до Одеси, до Львова, до Славського, де проходили фінали змагань FIRST LEGO League. Зазвичай школи-інтернати не потрапляють на такі конкурси. Дуже і дуже зрідка. І справа навіть не стільки в коштах, скільки у діяльності, у пошуку можливостей. У наш цих час можливостей дуже багато. Зараз ми реалізуємо проект «Кліматичні краплі» (суть проекту полягає у тому, що діти мають робити екологічні вчинки, за які отримують краплі-бонуси. Цим посилюється інтерес дітей до теми зміни клімату на планеті). До проекту могла долучитися будь-яка школа. 8 жовтня оголосили результати цього проекту. Ми у ньому перемогли разом із чотирма школами. Тепер ми, а це я і ще троє учнів, відвідуватимемо міжнародний форум у Польщі, Катовіце, де презентуватимемо свою діяльність.

Як і де обираєте проекти, які потім реалізовуєте?

Все доступне. Є спеціальні сайти, на яких можна зайти інформацію про різні проекти, що реалізовуються у нашій країні і за її межами. Є сайт «Гурт», на якому можна заповнити заявку і направляти її на той проект, який вас цікавить.

Реалізація яких саме проектів для вас була найцікавішою?

Цікаві майже усі екологічні напрямки: це і проект «Кліматичні краплі», який ми зараз реалізували. До цього була Школа енергії, під час якого ми здійснювали енергомоніторинг нашого освітнього закладу, тепер постійно його проводимо. Провели також енергоаудит нашої школи. Навчилися економити власні кошти за рахунок енергоощадних заходів. А діти навчилися у своїх сім’ях економії, застосовуючи енергозберігаючі заходи. Можу назвати також проект FIRST LEGO League, який пов’язаний з робототехнікою. Я впродовж останніх двох років був керівником реалізації цих проектів і ми досягли високих результатів.

Як сталося, що ви пішли навчатися на економіста, на психолога, але переключилися на вчительство? Що або хто вплинув на ваш вибір?

Вплинули діти. Бо той напрямок, що я обрав, змушував мене сидіти в офісі за комп’ютером, працювати з цифрами. А це мені не дуже до вподоби. Вивчаючи економіку на другому-третьому курсах, я почав розуміти, що це не моє. Почав шукати щось альтернативне. І знайшов психологію. Одночасно навчався і на економіста, і на психолога. Коли почав працювати соціальним педагогом у цій же школі-інтернаті, то можливостей спілкування на повну з дітками, які мають втрату слуху немає. Бо незнання досконало мови жестів потребувало допомоги педагогів, перекладачів. Саме тому я почав навчатися на сурдопедагога, для цього поїхав до Києва (Олександр закінчив факультет корекційної педагогіки та психології Національного педагогічного університету ім. Драгоманова).

Скільки часу потрібно для того, щоби вивчити мову жестів?

Її нереально повністю вивчити. Вона постійно оновлюється, видозмінюється. У кожному регіоні ця мова має свої особливості. Навіть діти з різних шкіл можуть показувати різні жести (пояснюючи однакові речі), бо вони самостійно реалізують своє асоціативне мислення.

Наприклад, урок інформатики ми постійно доповнюємо. Деякі слова не можна перекласти і дактилем дуже важко. Тому ми звертаємося вже до асоціацій і створюємо самостійно жест.

Після перемоги ви розповідали, що хочете відкрити школи з робототехніки. Чи маєте однодумців в Україні, наскільки далеко цей задум від реальності?  

Це мрія, яку можна реалізувати. Я вже усе давно підрахував. Через те, що в школі у мене є лише один робот, я не можу в принципі брати участь у конкурсах. Просто тому, що не вистачає можливостей. І дітей я не можу у великій кількості прийняти у себе в школі, тому що з одним роботом може працювати три дитини. Щоразу дороблювати його для різних конкурсів дуже важко.

Отже, яка ціна питання?

Один робот коштує 15-17 тис. гривень, і таких роботів хоч би п’ять потрібно. Можуть працювати по дві особи з одним роботом. Також потрібно технічне оснащення: проектор, ноутбук. Близько 150 тис. грн вистачить навіть з орендою приміщення на початковому етапі.

Ви вже вирішили, куди витрачатимете 250 тис грн, які отримали за перемогу?

Взагалі планую почати поступово реалізовувати свою мрію. А по-друге, навчатися і подорожувати.

Українська молодь не поспішає іти вчителювати. Аргумент зрозумілий – вчителем багато не заробиш через невисокі зарплати. А які житлові умови у найкращого вчителя України?

Я завжди намагаюся шукати додатковий дохід. Якщо я хочу відпочивати в якійсь країні, намагаюся зробити це економно. Потім ділюсь цими лайфхаками з іншими, як це можна зробити, де купити квиток до іншої країни за кілька сотень гривень. Це реально і не такі великі гроші, якщо це робити один раз на рік. Є багато нюансів таких, які просто треба вивчати. Так, звичайно, доводиться підробляти, щоб забезпечити себе додатково. Але це просто приносить задоволення. Підробляю я в економічній сфері. У нас є квартира в Запоріжжі (Олександр мешкає з дружиною, - «Главком»).

Зі сцени ви говорили, що в країні потрібно змінювати школу. Як саме?

Головна проблема - неготовність педагогів у школах прийняти реалії, усвідомити, що діти змінилися. Сьогодні педагогів треба готувати до того, щоб впроваджувати нову українську школу. Хоча вже є доволі багато сучасних педагогів, які навчають і спонукають інших змінюватися. Знаєте, поінформованості трохи мало нині. Вчитель - не просто вчитель. Він немов би стає над дитиною і контролює весь процес, кожен етап протягом уроку. У новій українській школі вчитель повинен бути партнером дитини у навчанні, повинен допомагати, спостерігати, а не керувати і шаблонно навчати щороку за одними і тими ж принципами. Треба змінюватись і міняти свої підходи. Якщо ми будемо навчати шаблонно, то й в дітях ми не будемо розвивати ту креативність і критичне мислення, які потрібні. Мені, наприклад, коли я навчався у школі, такого бракувало: групової роботи, роботи в парах. Це було здебільшого таке навчання: зошит, ручка і все. Зараз все змінилося.

Минулорічний переможець конкурсу Пауль Пшенічка в інтерв’ю «Главкому» розповідав, що йому пропонували за кордоном попрацювати, викладати. До вас надходили такі пропозиції?

Пропозиції з-за кордону – ні. Тільки день пройшов після перемоги. А щодо діяльності в Україні – вже давно. В рамках одного з проектів було взагалі запрошення не викладати, а працювати в екологічній сфері у Німеччині. Такі запрошення були до цієї премії.

Що ви відповіли на такі пропозиції?

На той час, здавалося, що я зраджуватиму своїм дітям. Тим паче, в мене було класне керівництво, зараз вже мої діти випустилися. А на тому етапі це був 7 клас, для мене було дуже важко їх покинути. Я не міг прийняти цю пропозицію.

Однак будь-яка людина хоче розвиватися, здобувати нові знання, досвід. Якщо буде пропозиція з-за кордону, з Києва, ви пристанете?

Я б хотів, звичайно, залишитись у своєму закладі. Розумію, скільки я туди вклав, а це дуже багато, мені там хочеться працювати. Я готовий навчатися, отримувати досвід, продавати свій досвід, але хотілося б розвивати цю школу. Нашій школі вже більше 115 років, з 1903-го року вона існує. Для мене нині це важливо.

Не секрет, що багато фахівців виїжджають за кордон. Як зробити так, щоби провідні вчителі залишалися тут?

Я про свій досвід скажу. Я подорожую різними країнами, маю таку можливість не тому, що в мене фінансів багато, а тому, що бачу, розумію, як заздалегідь дешевше організувати поїздку. Розумієте, люди не бачать іншого світу. Якщо люди почнуть більше подорожувати, то ми цінуватимемо нашу державу, тому що матимемо з чим порівнювати. Не можна сказати, що там все чудово, а у нас все погано. Я бував за кордоном, тому можу про це казати. Бо інакше ми втрачаємо цілісність і втрачаємо свою родину.

На вашу думку, якою має бути зарплата вчителя в Україні?

Хоча би 20 тисяч гривень на початковому етапі. Щоби людина могла орендувати собі житло, якщо приїхала з іншого міста на роботу. Тобто фахівець мав би якось себе забезпечити.

Минулого року почав діяти новий закон про освіту, який надає багато бонусів для освітян. Ви їх відчули?  

Взагалі відчутно. Тому що зарплату піднімали спочатку на 10%, а в тому році підняли десь на 35%. Треба визнати: зміни за останні 2-2,5 роки були значними, дуже приємно було відчути різницю у зарплаті. Якщо чесно, то в той час майже всі були задоволені, але після того пішла інфляція, і як то кажуть, плюс на мінус. Тобто відгуки були чудові на ці зміни, але потім комунальні послуги все з’їли.

Ви займаєтеся йогою, танцями, подорожуєте. Як ви все встигаєте?

Просто планую свій час. На початку вересня розумію, як все треба розподілити. Ще додав би англійську мову. Якщо мені в 17:00 потрібно вийти зі школи, то я повинен вийти зі школи. Можу інколи затриматись, але є розуміння, що це є робота, а це є відпочинок.

Наступного року поїдете брати участь у всесвітньому конкурсі в Дубай. Мета - перемогти?

Для початку поїду як просто учасник отримати міжнародний досвід, а вже щодо участі у конкурсі, побачимо, адже це окрема заявка. Я її подав, але відповіді поки не було.

Читайте також: Переможці Всеукраїнського дитячого конкурсу, що пройшов у Миколаєві, звернулись до влади

Михайло Глуховський, «Главком»