Нестор Шуфрич: Свою парафію я не зміню
Виграти президентську кампанію нашому кандидату буде складно
Об'єднання на фланзі колишніх «регіоналів», гучно анонсоване у вересні, схоже, застопорилося. Після оголошення про новий альянс із «За життя» вийшов один з її батьків-засновників Євген Мураєв. Політик заявив про створення окремого проекту. Не поспішає долучатись до об’єднавчих процесів і те крило Опоблоку, яке контролює Рінат Ахметов. Його соратники – Вадим Новинський та Олександр Вілкул – активно ведуть свої кампанії. Нібито Рінат Леонідович просто не бачить сенсу витрачатись на єдиного кандидата в президенти, якого хочуть виставити Сергій Льовочкін та Віктор Медведчук.
Відомий своїм бойовим норовом Нестор Шуфрич приєднався до команди «За життя» ще у листопаді минулого року. Він фактично став провісником переходу цього віртуального проекту під контроль свого давнього соратника Медведчука. Наразі Шуфрич показово відмовляється давати оцінки своїм колегам з опозиційного тераріуму, аби не наврочити об’єднавчим процесам та завчасно когось не образити.
У розмові з «Главкомом» Шуфрич оцінює потенціал можливого об’єднання, розмірковує про балотування Володимира Зеленського та Святослава Вакарчука, пояснює чому одна церква краще, ніж три, та розповідає навіщо мешканці Закарпаття стають в чергу за угорськими паспортами.
– Об’єднання триває, переговори ведуться, – лаконічний наш співрозмовник. – Більше я зі зрозумілих причин говорити не буду, тому що це буде некоректно. Але як тільки переговори завершаться чи позитивно, чи негативно, безумовно, будуть відповідні заяви.
Тоді поясніть – який сенс об’єднання з силою (Опоблоком), з якої ви з Рабіновичем не так давно вийшли? Що за цей час змінилося?
Хочу вам нагадати, що в 2014 році ми разом йшли на вибори. Якщо не помиляюсь, там були представники п’ятьох партій і різні бачення щодо того, як має працювати Опозиційний блок. Але якщо зараз я буду говорити про причини, чому ми виходили… До речі, неможливо вийти звідти, куди ти не входив – ні я, ні Рабінович ніколи не були членами партії Опозиційний блок.
Просто зі сторони це виглядало так, що от з’явився Медведчук і змусив вас об’єднатися. Всі одразу припинили кидатись один в одного лайном і сказали «Давайте жити дружно!».
Я можу сказати, що фактор Медведчука був присутній і в 2014 році, коли створювався Опоблок. Просто тоді Манафорт через американські санкції проти Медведчука відмовився з ним співпрацювати. Віктор сказав, що не дозволить, щоб через нього об’єднання не відбулося і зняв питання щодо власної участі в Опоблоці. Фактично своїм рішенням він сприяв об’єднанню опозиції. Тобто не можна говорити, що Медведчука ніколи там не було – він присутній в Опозиційному блоці з 2014-го. Ви були свідками всіх заяв – і Рабіновича, і Льовочкіна, тому далі коментувати немає сенсу.
«Рішення Мураєва – дуже невчасне та помилкове»
А Партія миру Вадима Новинського є суб’єктом ваших перемовин?
По-перше, це громадський рух, а не партія.
Гаразд. Громадський рух, який називає себе партією.
Поки можу сказати, що Вадим бере активну участь в переговорному процесі.
А взагалі ахметівське крило?
Для мене це одне ціле, принаймні так, як я бачу. Мабуть, некоректно говорити про «ахметівське крило», тому що Рінат Ахметов публічно заявив, що відійшов від політики.
Ще одна людина з цього крила – Олександр Вілкул. Він також веде активну кампанію.
Ви знову мене змушуєте коментувати дії людей, потенційно залучених в об’єднавчий процес. Повірте, після того, як все завершиться, я розповім все дуже відверто.
Який результат в ході цього процесу ви хочете отримати?
Потенціал цього об’єднання – 25-35%. Ми об’єктивно розуміємо, що виграти президентську кампанію нашому кандидату буде складно, тому що біля 3 млн людей (і це без Криму) не мають можливості реально взяти участь у голосуванні. І це, безумовно, вплине на баланс виборів. Але те, що наша політична сила буде домінуючою в Україні – це 100%.
Поки об’єднання ми не бачили, проте є роз’єднання. Євген Мураєв пішов від вас з Медведчуком, і активно веде свою гру. Невже його не можна було втримати? Навіщо вам цей негатив, який зараз з’явився?
Він відчув в собі сили піти самому – це його право. Скажу відверто – дуже невчасно з точки зору відповідальності перед сьогоднішньою ситуацією в Україні. Я вважаю це помилкою. Але це вже його відповідальність. Щодо інсинуацій та припущень, чому він це зробив, які я теж читав, то в Україні неможливо приховати нічого. Все з часом все одно випливе. Говорити про свого товариша з партії «За життя» я би зараз більше не хотів. Це його рішення. Єдине можу повторити – воно дуже невчасне і помилкове.
Коли ви кажете про інсинуації та припущення, маєте на увазі розмови, що він – проект Банкової?
Не маючи підстав стверджувати про це, утримаюся від коментарів.
Чи відкриєте ви двері, якщо Мураєв захоче доєднатися до великого біло-блакитного фронту?
Прошу вибачення, я ж не святий Петро, що тримає ключі від раю. Це має бути колективне рішення. Від себе можу сказати, що я таке його бажання, скоріш за все, підтримав би і сприяв би йому. Яке буде рішення колективу – зараз сказати не можу.
Очевидно, що і Мураєв, і Вілкул, і Новинський зараз підвищують власну капіталізацію, аби потім претендувати на більшу частку у майбутньому об’єднанні.
Ви знову про об’єднання хочете говорити. Я наведу приклад себе.
Як ви думаєте, у мене є амбіції?
Звичайно, є.
В кожного є. Якби ми прийшли самостійно в парламент з партією «За життя», як ви думаєте – мої потенційні можливості отримати за квотою партії посади у Раді або у виконавчій владі були б великими?
Так.
Великими. А в разі об’єднання, навіть без прізвищ, але мінімум п’ять-сім інших політиків теж будуть мати свої квоти. Моя можливість отримати якусь посаду стане меншою, чи не так? І тим не менш, я є одним із прихильників об’єднання.
Тоді незрозуміло, навіщо вам всім навіть з технологічної точки зору це об’єднання? Коли кожен може пройти в Раду окремо, а там вже торгувати своїм результатом.
По-перше, цього хочуть люди, які не розуміють, чому однакові за своїми принципами політичні сили ідуть окремо. Ми поки що не оголосили окремі нюанси опозиційної діяльності, але фактично ми це робимо заради людей, щоб вони чітко знали – це ті політики, яким ми довіряємо. Щоб люди мобілізувались і у них не було такого відчуття – мовляв, ви там самі не можете між собою домовитися, тож і я на вибори не піду.
Але хтось довіряє Мураєву і не довіряє Рабіновичу, а хтось любить Шуфрича, але не любить Бойка. До того ж, у самому цьому об’єднанні довіри теж не буде. Чи це не призведе до того, що ви потрапите гуртом у парламент, а потім знову розбіжитеся по нірках?
Опозиційний блок же не розбігся. Мабуть, ми знайдемо механізм, який не дозволить розвалитись. Можливо, з часом у когось зміниться точка зору, буде якесь інше бачення. Але можу вам сказати, що на найближчий період це об’єднання буде потужним.
«Вакарчуку бажано утриматися від президентських виборів»
Ви хочете це об’єднання оформити перед президентськими виборами?
Безумовно.
І виставите єдиного кандидата?
Це було б логічно. Якщо цього не відбудеться, у нас ще буде можливість говорити про об’єднання на парламентські вибори. Але якщо ми не зможемо домовитись до президентських, набагато складніше буде домовлятися перед парламентськими.
Але ваші опоненти вважають, що таке об’єднання грає на руку Банковій. Мовляв, Порошенку вигідно вийти до другого туру з екс-«регіональним» пугалом.
Це вже абсурд. Таке об’єднання фактично виключає Порошенка з гри.
Тобто? Виграти президентські вибори ви не можете, але хочете не пустити Порошенка у другий тур. Тобто кінцева мета такого об’єднання – привести до влади Тимошенко?
Мета об’єднання – привести нас до парламенту. Крім Тимошенко, є ще ж Зеленський і Гриценко, які сьогодні теж потужніші за Порошенка і з якими буде боротися наш кандидат. І точно з політичного простору піде Порошенко – в цьому вже буде перемога України. За останні п’ять-шість місяців він нічого вже Україні не принесе. Я б взагалі бажав йому відмовитися від президентської кампанії і стати арбітром і гарантом прозорості і чесності президентських виборів. А вже потім заявити себе на парламентські вибори. Але він розуміє наслідки свого відходу від влади. Тому зрозуміло, що це буде страшна, брудна бійка, але людей неможливо обманути. Порошенко при наявності єдиного кандидата від наших сил не має шансів бути в другому турі.
А от Зеленський, як показують соцдослідження популярний серед електорату східної та південної України. Отже, якраз він - найбільший ваш конкурент?
Ви знаєте, не факт. Я бачу, що великий притік у нього чомусь йде саме від правих – він почав говорити українською мовою, а до цього говорив російською. Я з Володимиром, до речі, у чудових стосунках: можливо, ми будемо політичними опонентами на деякий час, але як людину я його сприймаю дуже-дуже позитивно. Він, безумовно, у всіх відбирає, але попередній аналіз показує, що більше все ж у представників, скажімо так, «правобережної опозиції». Бо називати їх «демократичною опозицією» – це абсурд. Не хочу використовувати і термін «права опозиція», бо багато хто з них не є правими і найменш правим є сам Зеленський. Безумовно, він забирає дещо у нас, і це нормально, бо він новий гравець, який одразу отримав підтримку на рівні проходження в парламент.
Ви вважаєте Зеленського стовідсотково проектом Коломойського?
Без коментарів. Я дуже добре ставлюся до Володимира і не хочу навіть про це думати. У мене тут особисте поборює суб’єктивне і об’єктивне. Давайте нехай аналізом займаються інші, але фактом є те, що Зеленський вже відбувся до приходу на «1+1» (медіахолдинг олігарха Ігоря Коломойського - «Главком»).
Вакарчук піде в президенти?
От чого не знаю – того не знаю. Думаю, що в президенти не піде. Я подивився весь його концерт на День незалежності, хоча був за кордоном. Думав, що от-от він скаже, що йде, особливо коли в нього була дуже критична риторика відносно діючого президента. Але, мабуть, Бог підтримав його мудрість. Я теж дуже добре ставлюся до Святослава Вакарчука. Зараз некоректно апелювати до якоїсь історії відносин, тому що, можливо, він буде кандидатом у президенти, не хочу щоб це потім використовували проти нього. Я вважаю, що йому бажано утриматися від президентських виборів, але це його рішення.
Нестор Шуфрич під час молебню на Володимирській гірці, липень 2016 року (фото: Станіслав Груздєв, Главком)
«Порошенко всіх переграв і вирішив усі свої питання»
Ви кажете, що у вашого єдиного кандидата у президенти немає шансів…
Я не сказав, що немає шансів. Давайте будемо коректні – шанси обмежені у зв’язку з тим, що ті люди, які нас потенційно підтримують, позбавлені права і можливості голосувати. Тому у наших опонентів з правого берега є перевага. Але це не означає, що наш кандидат не може виграти. Я не виключаю, що в другому турі ситуація в країні буде такою, що повірять саме нашому кандидату.
Ми ведемо до того, що, можливо вам треба намагатися розширити своє поле, а не товктися на «Південному сході» з усією цією «регіональною» риторикою? Це вже, вибачте, якесь електоральне гетто. Крим з Донбасом пішли – і ви лишились без виборців.
Я тільки за. Я народився у найзахідніший точці України – в Ужгороді, на Закарпатті, а маю підтримку на Півдні і Сході. Безумовно, я за те, щоб політичні сили перестали ділитися на лівий і правий берег. Але я змушений враховувати реалії, які будуються в тому числі і Порошенком, його риторикою та пропагандою. Візьмемо останні випадки зі «112» і «Ньюсваном» – людей, які підтримали би ці канали, він своєю антиросійською та антимедведчуківською риторикою примусив голосувати проти свободи слова. Тільки щоб їх не звинуватили, що вони підтримують Росію і Медведчука. Тобто їх загнали у пастку. На жаль, лише в окремих вистачило сміливості не повестись на це. Тут Порошенко всіх переграв і вирішив усі свої питання.
До речі, щодо «Ньюсвану». Ви можете пояснити дивну ситуацію навколо каналу? Всі кричали, що Медведчук купив канал. Він казав, що це брехня. І тут – бах, і права на канал переходять його найближчому соратнику Тарасу Козаку.
Що стосується Медведчука – треба запитати у Медведчука. А що стосується Тараса Козака, то я його добре знаю, це мій товариш і він у змозі купити цей канал. А далі треба питати у Мураєва і Тараса.
«Онуфрій – дуже самостійна людина»
Після доленосного рішення Константинополя ви в ефірі одного з каналів казали, що одна церква краще, ніж три і багато хто був здивований такою вашою миролюбною риторикою.
Я знову кажу – одна церква краще, ніж три. Але вона має бути однією для всіх як всередині України, так і поза її межами. Всі ієрархи, з якими я спілкуюсь – за єдину церкву, але в канонічний спосіб і з визнанням як в Україні, так і ззовні. Це єдине, що мене дійсно турбує. І щоб за цим усім не стало розколу і протистояння, і щоб стінка на стінку не пішла в Україні.
Я піду туди, куди піде народ, але свою парафію не зміню. Людина не може бути більшим католиком, ніж Папа Римський, а православний не може бути більшим православним, ніж його архієрей. Тобто хай воно якось визначиться. А вірянам у даному випадку не треба втручатись в ці канонічні суперечки.
Ви не вважаєте, що митрополит Онуфрій під впливом Москви і проросійських політиків самоусунувся від процесу створення автокефальної церкви. А міг би претендувати на впливову роль, зважаючи на кількість архієреїв УПЦ МП.
Нема там впливу (Москви, - «Главком»). Онуфрій – дуже самостійна людина, не менш, ніж світлої пам’яті блаженніший Володимир (Сабодан), при якому Україна фактично і отримала незалежну православну церкву.
Гаразд. Але чому при всій цій самостійності Онуфрій не долучається до цього процесу? Він міг би навіть очолити єдину церкву.
Ми зараз починаємо говорити про речі, у яких ні я остаточно не компетентний, ні ви при всій повазі. Ще раз підкреслюю, що я за одну церкву в Україні. Дуже складно мені, як віруючому, дати остаточну оцінку того в чому різні церкви не можуть порозумітися. Єдине за що я турбуюся – щоб певні ініціативи і бажання не стали причинами внутрішнього протистояння, розколу як всередині України, так і для світового православ’я.
Не боїтесь, що ось цими розмовами про самостійність УПЦ МП заженуть на маргінес і розкольницька риторика вже буде використовуватись проти неї?
Нема УПЦ Московського патріархату – є Українська православна церква на правах абсолютної незалежності. Ця незалежність була дана відповідним рішенням Синоду Московського патріархату на початку 90-х, і сьогодні ні на обрання помісника української церкви, ні на рішення українського Синоду ніхто не має ніякого впливу. Ви мене зараз втягуєте в оцінку подій початку 90-х, анафеми Філарету і її зняття… Давайте трошки почекаємо – хай цим подіям дадуть оцінку ті, хто в першу чергу має це зробити. Спочатку треба остаточно зрозуміти, що ж ми отримали, – незалежну церкву чи екзархат під Константинопольським патріархатом. Як вірянин я маю смиренно чекати, чим закінчиться цей спір, а як політик маю не допустити протистояння і кровопролиття.
«Перша хвиля отримання угорського громадянства була для отримання пенсій. Друга – для отримання роботи»
Давайте про відносини з Угорщиною поговоримо. Чи дійсно на Закарпатті, до якого ви маєте прямий стосунок, така загрозлива ситуація з роздачею угорських паспортів?
Я припускаю, що це правда. Дійсно, біля ста тисяч громадян України отримували угорське громадянство. Але де тут порушення закону? Я не кажу про порушення угорського закону, який фактично стимулює цей процес. Щодо Конституції України почалася сильна суперечка, як саме розуміти словосполучення «єдине громадянство»? Може, коли говориться про єдине громадянство, мається на увазі, що воно має бути єдине на території України? Тобто не може бути закарпатського, донецького чи київського громадянства. Чи це виключає громадянство іншої держави? Мабуть, прийшов час запитати про це Конституційний суд.
Та ж Конституція України говорить – народ України має право отримати інше громадянство. Це ж не угорський консул бігав по Береговому і пропонував всім брати паспорти. Люди писали заяви, що вони хочуть отримати угорське громадянство, і функція консула полягає в тому, аби забезпечити право угорської Конституції щодо надання громадянства. Чому це робили до 2014 року? Бо навіть при середній українській пенсії в 2013 році біля $200–300, при тих тарифах і вартості життя в цілому люди брали угорське громадянство, щоб отримати пенсію в Угорщині, де вона була від 400 євро і більше. Тобто перша хвиля отримання угорського громадянства була задля отримання пенсій. Друга хвиля – для отримання роботи, тому що в Угорщині заробляють 1000 євро і з цим сперечатися неможливо. Добре чи це погано? Мабуть, не добре. Але і погано бути не може, тому що люди утримують свої родини і, як це не банально звучить, утримують своїми грошовими переказами стабільність української гривні. Тобто це, безумовно, біда для України як держави, але це право людей. На моє розуміння, угорський консул в цій ситуації не порушив жодного закону. Кажуть, що він не мав права видавати паспорти на території України…
Так він їх не видавав...
Він їх і не видавав. Вони завершували процедуру, після якої можна було поїхати в Угорщину отримати паспорт. Тобто перевезення паспортів на територію України не зафіксоване. Я вже цікавився – всі мої знайомі, хто отримали угорські паспорти, робили це в Угорщині. Тому я на 99% впевнений, що угорських паспортів в консульствах Угорщини для наших громадян нема.
А у вас є угорський паспорт?
Ні.
Вам висока пенсія не потрібна?
У мене є родичі-угорці, тож я можу отримати угорське громадянство автоматично. Я володію угорською, пишу угорською, в мене бабуся угорка. Моя рідна тітка, старша сестра мого батька, живе в Будапешті. Моя двоюрідна сестричка живе в Будапешті. Рідна сестра мами живе в Кошице. За законами Словаччини і Чехії я мав би вже отримати словацьке і чеське громадянство. Але я вважаю, що тут вже наступає відповідальність політика. Державні службовці, особливо призначені, не мають права мати іноземного громадянства. Щодо обраних як депутати – це спірне питання. Тому що обмеження права бути обраним виписали у Конституції і серед них нема наявності другого паспорту. Але той, хто обирається, має заявити, що в нього є інше громадянство, і хай вже люди вирішують. Вони мають врахувати, що ця людина буде присягати на вірність народу України, буде мати доступ до державної таємниці. Сам я за суворе обмеження присутності при владі людей з іншим громадянством.
Чому серед наших сусідів саме Угорщина так болісно реагує на наші закони про освіту, про мову? У неї, до речі, схожі проблеми з іншими європейськими країнами. Це тому, що там досі туга за «Великою Угорщиною»?
Ви знаєте, що в Румунії і Словаччині угорська мова має високий статус? Там є школи, де навчаються виключно угорською мовою і можна отримати будь-який ступінь освіти, і ніхто через це не лізе в трубу. А коли ставлять питання: чому в Угорщині нема українських шкіл, то покажіть мені хоча б єдине українське село в Угорщині.
Чому таке загострення саме з Угорщиною? Суперечки щодо прав меншин у нас були з румунами, поляками, болгарами, але вони не блокували нам євроінтеграцію через це.
Просто позиція угорського керівництва більш стабільна. В сусідніх країнах частіше змінюють владу.
І останнє питання. Кажуть, що Відень - це зараз Мекка опозиційних сил. Туди всі злітаються. Ви там часто буваєте?
Минулого року був два рази: один раз проїздом і в лютому на засіданні парламентської асамблеї ОБСЄ, членом якої я є. Мабуть, я не настільки опозиційний, щоб поселитися в цій Мецці.
Микола Підвезяний, Павло Вуєць, «Главком»