Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    За життя без Ахметова. План Медведчука та Льовочкіна

    вибори-2019
    • Павло Вуєць
    • Розсилка
    Сергій Льовочкін, Рінат Ахметов та Віктор Медведчук - За життя без Ахметова. План Медведчука та Льовочкіна
    Сергій Льовочкін, Рінат Ахметов та Віктор Медведчук
    фото: pravda.if.ua

    За рамками об’єднання партії залишаються такі ресурсні персони як Ахметов, Новинський, Мураєв, Вілкул?

    Поки на умовному «постмайданному» полі політики зайняті самопожиранням, найбільш рейтингові сили «біло-блакитного» флангу, які розраховують на реванш, цього тижня оголосили про свої плани об’єднатись. Спочатку відповідний заклик опублікував лідер партії «За життя» Вадим Рабінович. Він закликав забути про колишні чвари, перегорнути сторінку та почати перемовини про створення «потужного консолідованого політичного об'єднання, яке в змозі зупинить бойові дії на Донбасі, запобігти економічній катастрофі і врятувати країну».

    Реакція на заклик Рабіновича була миттєвою, що свідчить про наперед зрежисовану п’єску. Один з акціонерів Опозиційного блоку Сергій Льовочкін у «твіттері» нагадав, що він, виявляється, послідовно виступав за консолідацію справжньої опозиції і підтримує об’єднання з «За життя» та іншими силами, які поділяють цінності його сили – «мир, єдність країни, розвиток демократії та економіки, свободи слова та думок». А далі і лідер Опоблоку Юрій Бойко в ефірі каналу 112, купівлю якого приписують Віктору Медведчуку, оголосив, що вітає об’єднання з «За життя» і запросив до цього союзу інші сили зі схожими принципами.

    Враховуючи купу бруду, яку до цього вилили один на одного Рабінович з Льовочкіним, такі розшаркування не могли дивувати. Ще в липні Рабінович заявляв буквально таке: «Ніякого об'єднання «під Бойко» не буде ніколи! Він – маріонетка в руках Льовочкіна. А віддавати країну в руки Льовочкіна я не хочу, і ніхто не захоче. У країні є маса людей крім Рабіновича і Бойко, які гідні очолити політичну силу від виборців південного сходу і центру України». Нагадаємо, що Рабінович давно побив горщики з Опоблоком, за списком якого потрапив до парламенту. При цьому Вадим Зіновійович лишається у складі цієї фракції через загрозу втратити мандат. Так само як і Нестор Шуфрич: він доєднався до партії Рабіновича у листопаді минулого року. Усі «вихідці» пояснювали свої демарші конформістською позицією фракції, яка часто-густо підставляла плече владі Порошенка при важливих голосуваннях.

    У потенційному об’єднанні Опозиційного блоку та «За життя» бентежить один момент. Електорат запального рафінованого популіста Рабіновича дещо інший, ніж у консервативного неповороткого Опоблоку. Ця партія і досі асоціюється з нафталіновою Партією регіонів. Тож їхнє об’єднання може й не призвести до очікуваної синергії, а навіть навпаки. До того ж, не слід забувати, що перед тим, як закликати до об’єднання, Рабінович зі скандалом з Опоблоку вийшов і до останнього часу чистив колишніх соратників у хвіст і гриву. Що ж таке трапилось і чому запеклі вороги несподівано вирішились, що вони милі один одному?

    Об’єднавчі процеси закрутились тоді, коли з темряви вийшов одіозний кум Путіна Віктор Медведчук, який поповнив ряди «За життя». За інформацією джерел «Главкома» в Опоблоці, саме він став «драйвером» цього об’єднання. Зв’язки Медведчука з Путіним вже ні для кого не є секретом, тож ідея зливання проросійських проектів в один прийшла «з-за поребрика». І у Кремля знайшлись серйозні аргументи, аби примусити ворогуючі сторони до перемовин.

    Медведчук замість Парубія?

    Звісно, озвучені наміри об’єднатися не означають, що це вже вирішене питання, особливо якщо згадати історію стосунків нових-старих союзників. Якби попереду були парламентські вибори, то такий альянс з політтехнологічної точки зору взагалі не мав би сенсу. За соціологічними замірами, обидві сили мають потенціал подолати прохідний бар’єр і логічно було б іти двома колонами з подальшим об’єднанням зусиль в новому парламенті. Але попереду вибори президента і таке об’єднання може мати одну ціль – висунення єдиного кандидата «від південного сходу».

    Наразі навіть такий «єдиний» проросійський кандидат не має шансів виграти. Але вийти у другий тур, в умовах, коли лідери проєвропейських партій сконцентровані на боротьбі між собою, – цілком. Другий тур для умовного Юрія Бойко чи іншого «послідовника» Януковича фактично стане перемогою – екс-«регіонали» мобілізують свій електорат і покажуть, що вони – не маргінали, яких всі цураються, а досі є силою, з якою варто рахуватись. Плюс така реінкарнація «колишніх» дасть психологічний ефект для їхніх «латентних» прихильників, які з розчарування та розпачу просто не ходять на вибори після 2014-го. Цей успіх можна буде згодом конвертувати на парламентських виборах, які відбудуться відразу ж після президентських. І нинішні 43 штики Опозиційного блоку, за оцінками експертів, цілком можуть збільшитись, як мінімум, в два рази. Звісно, це не дасть можливості цим силам повноцінно «реваншуватись», але вплив такої фракції буде куди більшим, ніж нинішнього Опоблоку. Особливо якщо майбутній парламент буде не таким структурованим, як нинішній. За словами джерел в Опоблоці, як фантастично це зараз би не звучало, Медведчук навіть марить спікерським кріслом, а Бойко – прем’єрським,




    Петро Порошенко (фото: Корреспондент.net)
    Петро Порошенко (фото: Корреспондент.net)

    Гра Порошенка

    Спокій Банкової, яка стоїчно спостерігає, як Медведчука перед виборами концентрує у своїх руках популярні телеканали та партії, дехто пояснює тим, що такий сценарій вигідний Петру Порошенку. Нібито схема «Єльцин–Зюганов», «Кучма–Симоненко», коли виборці гуртуються навколо не дуже популярного діючого президента, аби не допустити до влади «більшого зла», може спрацювати і цього разу. Принаймні на це дійсно можуть розраховувати президентські політтехнологи, які мріють про його другий тур з умовним проросійським суперником. Саме в таких умовах Петро Олексійович може «розвернутися» зі своїми «фішками» на кшталт «мови, віри, армії» та нагадувань, як він зупинив Путіна. Під час виступу на «Ялтинській європейській стратегії» він розповів, що в планах Кремля сформувати потужну проросійську опозицію в новому парламенті на базі «п’ятої колони», яка намагатиметься отримати вето на європейську та євроатлантичну інтеграцію. «Ми маємо абсолютно точне уявлення про плани Кремля і знаємо, кого вони хочуть бачити у другому турі, – викрив підступи ворогів президент. – І, слава Богу, мого прізвища там немає».

    Але аби перемогти проросійського кандидата у другому турі, Порошенку треба самому в нього вийти. А поточні рейтинги не дають Банковій особливих приводів для оптимізму. Політтехнолог Андрій Золотарьов впевнений, що єдиний кандидат від південного сходу якраз поховає шанси діючого президента.

    «Якби свого часу «Канівська четвірка» була реально створена, вона б декласувала Кучму і викинула його з сюжету кампанії, – нагадує експерт президентські вибори 1999-го року. – Так само і зараз – якби відбулася консолідація сил, що представляють південні та східні регіони, то такий кандидат гарантовано проходив би у другий тур і лишав би Порошенка за його межами. Тимошенко та Порошенко в такому випадку гарцювали би на одному електоральному полі, де можливості Юлі на порядок вищі. А якщо єдиного кандидата від південного сходу нема, цей електорат фрагментується, потім «вбивається» Гриценко і Порошенко виходить на друге місце».

    Напередодні президентських виборів 1999-го року 24 серпня у місті Канів було оголошено про створення опозиційної політичної коаліції — «Канівської четвірки». До її складу увійшли голова Верховної Ради Олександр Ткаченко, колишній голова ВР Олександр Мороз, екс-прем’єр-міністр Євген Марчук,  мер Черкас Володимир Олійник. Згідно з домовленостями «четвірка» мали висунути на вибори одного кандидата. Проте вже після того, як єдиним кандидатом було оголошено Євгена Марчука, Олександр Мороз відмовився від домовленостей, пішов на президентські вибори самостійно. В результаті президентом вдруге став Леонід Кучма.



    Рінат Ахметов (фото: espreso.tv)
    Ринат Ахметов (фото: espreso.tv)

    Ріната не спитали

    Загадковими в історії з об’єднанням двох сил лишаються плани ще одного мажоритарного власника Опозиційного блоку – Ріната Ахметова. Про цю партію роками говорять, що вона на межі розколу через розбіжності між центрами впливу. А бажання Льовочкіна та Бойка об’єднуватись з Рабіновичем–Медведчуком може це розлучення стрімко пришвидшити. У «донецьких» здавна не найкращі відносини з Медведчуком, який зі своїм «Українським вибором» намагався продати себе як посередника в контактах з Кремлем. І, як не дивно, за нинішньої влади вага кума Путіна зросла у порівнянні з часами Януковича. В Опоблоці у Медведчука є певна квота, але вона суто символічна, а намагання її розширити свого часу наштовхнулися на шалений опір саме «ахметівських».

    Ріната Леонідовича та його оточення відверто дратує той факт, що Бойко та Льовочкін фактично поставили їх перед фактом. Близький до Ахметова Вадим Новинський вже прокоментував ситуацію в тому ключі, що за всієї важливості консолідації зусиль Льовочкін робив заяву від власної персони як народний депутат та заступник співкерівника фракції. А такі доленосні рішення треба вирішувати на партійному з’їзді. Сам Новинський розкручує свій громадський рух «Партія миру» і не виключено, що він сам стане кандидатом в президенти від «ахметівського» крила. Також серед людей олігарха активно піариться екс-віце-прем’єр Олександр Вілкул. Рабінович закликав і Новінського, і Вілкула як керівників Опоблоку відреагувати на його пропозицію, але ті поки не поспішають цього робити, обмежуючись загальними фразами. Тож Ахметов цілком може поламати гру з єдиним кандидатом, яку затіяли його партнери з Опоблоку.

    Незрозумілими лишаються і плани партнера Рабіновича по «За життя» Євгена Мураєва, який має свою гвардію прихильників. Після ток-шоу «Український формат», на якому глядачі «обрали» в партію Медведчука, він написав в «фейсбуці», що йому потрібен час, аби осмислити те, що відбулось, і осмислює до сих пір. Сам Медведчук заявив, що підтримує в президенти кандидатуру Рабіновича і розраховує, що Мураєв поведе себе як командний гравець. Втім, за інформацією «Главкома», останній не виключає можливості власного балотування.

    Поки і Рабінович, і Бойко сказали лише «А», говорити «Б» підстав у цих політиків ще немає. Рабінович не приховує, що не знає, як процес піде далі, обмежуючись пафосними фразами, що об’єднання зможе зупинити війну. А Бойко каже, що з висуненням єдиного кандидата в президенти сторони визначаться, коли розпочнеться виборча кампанія.

    «Поки ми бачили заяви Льовочкіна та Рабіновича, що зарили сокиру війни, – констатує Андрій Золотарьов. – Але спочатку має бути покроково відпрацьований ідеологічний та організаційний супровід спільного проекту. Тільки після цього сторони сідають за загальний стіл, проводять прес-конференцію і кажуть, що йдуть разом. А в такому форматі в мене склалось враження, що віз запрягають попереду коня і що це фальстарт. Бо за рамками об’єднання залишились такі ресурсні персони як Ахметов, Новинський, Мураєв, Вілкул та інші».

    На думку політтехнолога, справжньою метою може бути дискредитація ідеї об’єднання ще на старті, як відбулося з Канівською четвіркою. Питань цей мезальянс поки викликає більше, ніж відповідей.

    Павло Вуєць, для «Главкома»


    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ