Штрафи за гей-пропаганду. Автор скандального законопроєкту пояснює задум

Четверо народних депутатів від партії «Слуга народу» і член групи «За майбутнє» внесли до парламенту кілька законопроєктів, які передбачають покарання за «пропаганду відхилень» від традиційних цінностей, зокрема гомосексуалізму та трансгендизму. В разі ухвалення документів, українське законодавство в частині обмеження людей з нетрадиційною орієнтацією стане дуже схожим на російське.

Запропоновані законопроєкти містять чимало суперечливих тверджень. Зокрема, його автори прирівнюють толерування людей з нетрадиційною орієнтацією до комунізму та фашизму, ідеологій, які заборонені в Україні. Також автори законодавчих змін стверджують, що нібито в Україні йде пропаганда педофілії, а сприяють цьому саме гомосексуалісти і трансгендери. «Заборонити проведення так званого «гей-параду» потрібно, щоб пропаганда педофілії, гомосексуалізму та трансгендеризму була заборонена законом», ідеться в пояснювальній записці. При цьому нинішня редакція ст. 156 Кримінального кодексу, наприклад, уже встановлює відповідальність за розбещення неповнолітніх. І додаткових уточнень, як кажуть юристи, не потребує.

Попри це законодавці пропонують штрафувати за пропаганду на 15 тис. грн фізичних осіб і на 51 тис. грн юридичних осіб. У разі скоєння порушення повторно штрафи збільшуються до 51 і 85 тис. грн відповідно.

«Главком» поспілкувався з одним із ініціаторів нових правил для людей з нетрадиційною сексуальною орієнтацією, депутатом-мажоритарником від «Слуги народу» з Буковини Георгієм Мазурашу.

Ви є одним зі співавторів законодавчих змін, які передбачають «відповідальність за пропаганду гомосексуалізму та трансгендеризму». Ви берете приклад із Росії?

Я не моніторю законодавства Росії, тому не в курсі, що там у них з питаннями пропаганди гомосексуалізму та трансгендеризму – є там відповідальність яка або немає. Ми живемо в Україні, і очевидна більшість моїх виборців не сприймають таку пропаганду. До того ж ця пропаганда призводить до зниження рівня толерантності до цих категорій, або навіть провокує агресивність, коли заходить мова про проведення тих «парадів»…

«Якщо є «такі» у Раді, вони точно не проголосують «за»

У пояснювальній записці проєкту закону №6327 (про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за пропаганду відхилень від конституційних норм сім'ї, дитинства, материнства і батьківства) ви у приклад ставите Литву, яка, мовляв, є захисником традиційної сім’ї. Але у цій країні попри справді значний опір акціям ЛГБТ-спільноти з боку консервативної частини суспільства, законодавчо не карається «пропаганда» і закон не забороняє виходити на акції людям із нетрадиційною орієнтацією. А ваші ініціативи позбавлять людей цього права. Це хіба по-європейськи?

Пане Михайле, мене в принципі не цікавить ні досвід Росії, яку ви вище згадали, ні інших країн. І якщо інші країни Європи хочуть пропагувати ці речі – співчуваю, але це їхні країни і їхні справи. Є країни, які не вітають і не дозволяють втягувати у ці аморальні процеси, які йдуть усупереч з традиційними сімейними традиціями та цінностями. Є й інші, в яких, можливо, ці «особливі» мають вплив на якісь владні рішення, і там ці відхилення позиціюють як щось нормальне або навіть позитивне. Але це справа кожної країни. Я живу в Україні. І, дякувати Богу, у нас очевидна абсолютна більшість дотримується традиційних сімейних цінностей.

Рух до Європи? Так, ми – велика країна в центрі Європи? Нам треба підтягувати економіку, соціальні стандарти тощо до «європейського рівня», а не гей-паради проводити, перепрошую…

Минулого року практично такі ж, що і зараз, зміни ви пропонували внести до Кодексу про адміністративні правопорушення. Але ваш законопроєкт було знято з розгляду. Чим нинішня ситуація відрізняється від тогорічної?

Минулого року колеги звернули увагу, що не було визначення, що саме мається на увазі під пропагандою цих явищ. Ми внесли зміни та відправили повторно на реєстрацію.

Скільки парламентарів підтримують запропоновані вами зміни до законів, ви ж спілкувалися з колегами, аби зрозуміти рівень підтримки в Раді?

Ні, я не знаю цього і не запитую у колег, хто готовий підтримати. Я запропонував декільком десяткам підписати проєкт закону, більшість з них якраз і зауважили, що готові підтримати в залі, але не хочуть підписувати, бо…

Ну, хтось не хоче бути атакованим пресою, яка полюбляє цю тему, хтось не хоче потрапляти під бот-атаки, як було минулого року, коли мене навіть заблокували у Facebook, хоча я не висловлювався некоректно щодо цих категорій. Певно, у структурі теж є «такі», і впливові. Хтось із колег переживає, а що скажуть ті наші «партнери», які багато зусиль і ресурсів витрачають якраз на пропаганду цих явищ. Я не збираюся нікого умовляти. Якщо є «такі» у Раді, вони точно не проголосують «за». Побачимо.

Добре було б, якби кожен депутат якісно прокомунікував цю тему зі своїми виборцями. У нас точно очевидна більшість за традиційні цінності та проти тих парадів. Тоді можна було би ухвалити ці законопроєкти конституційною більшістю.

Як поставилися до вашої ініціативи у керівництві «Слуги народу», зокрема глава фракції Давид Арахамія і глава партії Олена Шуляк? Вони ініціативу підтримують?

Ви думаєте, що народний депутат має запитувати у керівників фракції та партії, чи виступати із законодавчою ініціативою, яка відповідає настроям очевидної абсолютної більшості виборців? Чи підтримують, буде видно, коли будуть відповідні обговорення на засіданні фракції або в сесійній залі.

«Збоченцям мало просто бути такими, їм ще хочеться кричати, що це норма»

Президент Володимир Зеленський під час усім відомого 14-годинного марафону спілкування з пресою висловився про людей з нетрадиційною орієнтацією. Цитата: «Не хочу вам нічого поганого зараз говорити, тому що ми живемо з вами у відкритому, вільному суспільстві, де кожний обирає мову, якою спілкується, національність і свою орієнтацію. Залиште ви вже цих людей у спокої». З часу тієї пресконференції пройшло не так багато часу. Чому ви не послухали главу держави?

Зареєстровані законопроєкти жодним чином не заважають «тим» бути іншої орієнтації або змінювати стать на протилежну від даної природою при народженні. Ідеться лише про те, що не варто ці речі пропагувати. Нехай собі сплять з ким хочуть. Просто не треба кричати, що ці відхилення – це норма, це добре. Вкотре наголошую: у нас суспільство доволі толерантне до цих категорій. А жорстке несприйняття і навіть агресію викликають якраз ті паради та інші спроби пропагувати ці явища. Так що справді треба залишити їх у спокої. Для цього потрібна проста річ – не пропагувати гомосексуалізм і трансгендеризм. Тоді вони будуть далі собі спокійно жити своїми інтересами, не отримуючи агресію з боку суспільства.

Так що ті категорії самі мали би бути зацікавлені в ухваленні таких змін, аби відбити охоту провокувати агресію проти «таких».

Стаття 24 Конституції каже, що «громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом». У вашому законопроєкті передбачене обмеження, зокрема права на акції. Як бути з цим?

Пане Михайле, знаєте, як люблять люди повторювати? Свобода кожного закінчується там, де починається свобода іншого. Абсолютна більшість громадян України мають конституційне право не стикатися в публічній площині з пропагандою цих відхилень. Повторюю ще раз: якщо ці категорії осіб хочуть спокійно жити з тими відхиленнями, і щоби до них ставились толерантно, треба просто не кричати про те, що вони «такі» і не кричати, що це нормально і добре.

А якщо у них мета інша – провокувати нетолерантність і навіть агресію до «таких», тоді так – варто кричати «гуртом» і про те, що ці законодавчі ініціативи типу спрямовані проти них.

За реакцією та діями легко зрозуміти, чого вони насправді хочуть.

Якось коли порушується конституційне право кожного громадянина на здоров’я і життя, які є найвищими цінностями, мало кого це хвилює. А коли мова про те, що якимось збоченцям мало просто такими бути, їм ще хочеться кричати на парадах, що це норма. Упс, когось це сильно захвилювало? Дивно якось.

Михайло Глуховський, «Главком»