Яка собівартість українського газу та куди йдуть гроші від нових тарифів? Інтерв’ю з Іллею Рибчичем

Екс-керівник «Укргазвидобування» Ілля Рибчич – легенда українського газового ринку. Історія розвитку «Укргазвидобування» нерозривно пов’язана з історією життя самого Рибчича, який віддав цій галузі понад 40 років. Немає в Україні іншої такої людини, яка б так глибоко володіла історичними знаннями становлення галузі, її розбудови. Він тримає в голові цифри десятирічної давності: об’ємів видобутку, капіталовкладень, результатів геологорозвідувальних робіт. Роки його діяльності в «Укргазвидобуванні» – це роки боротьби за стабілізацію рівня видобутку природного газу. Пік його падіння припав на 1998 рік та становив 13,4 млрд куб. 2009 рік – рік досягнення найвищого показника  – 15,2 млрд куб. м. В цей період були відкриті 25 газових родовищ, з яких сьогодні відбувається видобуток та була закладена ресурсна база для видобутку 20 млрд куб. м в рік. В ці роки продовжує розвиватись підприємство «Укрбургаз» – флагман бурової індустрії та розвиток сучасної геологічної науки.

В інтерв’ю «Главкому» Ілля Рибчич говорить про те, що насправді відбувається з видобутком природного газу в Україні, якими міфами про собівартість годують українців, де межа ринкової ціни на газ і як вона вимірюється, яку систему цінностей будують сьогодні молоді реформатори, чи цікаві українські надра інвесторам і хто є тим справжнім інвестором в газовидобуток.

Ви не є публічною особою, рідко спілкуєтеся з пресою, що змусило цього разу не мовчати?

От скажіть мені в цій країні хтось знає, що видобуток не збільшувався всі ці роки?

Нещодавно деякі журналісти написали про зменшення видобутку «Укргазвидобування», але їх швидко заговорили. То що ж насправді відбувається?

Я стверджую, що збільшення видобутку по державній компанії «Укргазвидобування» за останні роки не відбулось. Про це свідчать показники видобутку 2009 року – 15,234 млрд куб. м, зокрема товарного газу – 14, 671 млрд куб. м. А видобуток 2018 року становив – 15,495 млрд куб. м, але товарного газу всього – 13,8 млрд куб. м. Як бачимо, об’єм товарного газу зменшився на 800 млн куб. м за 2018 рік.

«1,5 млрд куб. м технологічних втрат. Що ж це за безгосподарність така?»

Тобто заяви про рекордне за 25 років зростання видобутку «Укргазвидобування» до 15,5 млрд куб. м не відповідає дійсності?

Коли я почув заяви, а потім побачив цю цифру, я зрадів дуже. Але ж коли подивився, що виробничо-технологічні втрати (ВТВ) щодо компанії становлять – 1,5 млрд куб. м газу, то здивувався. Що ж це за безгосподарність така з такими втратами.

Поясню на простому прикладі, щоб усі зрозуміли, скільки це – 1,5 млрд куб. м газу?  Сьогодні в місяць «Укргазвидобування» видобуває 1,250 млрд куб. м. Отже, це означає, що всі 2,5 тис. свердловин компанії пустили на факели і вони цілий місяць горіли десь там в полях. Або ще можна це порівняти з незабезпеченням населення газом в один зимовий місяць.

Рекорд все ж таки вдалось встановити, лише за іншими показниками… 

Я не знаю, хто винен в такій безгосподарності, але маєте знати, що в «Нафтогазі» ці показники бачать з першого дня! В «Нафтогазі» є служби, які щодня координують баланс газу. Пам’ятаю, що мені завжди дзвонили з НАКу і попереджали: «Щось у тебе там, Ілле Йосиповичу, ВТВ почав збільшуватись... Ми одразу по компресорним станціям показники витрат звіряли, замінювали обладнання, модернізували. Це питання в компанії завжди чітко контролювалось. Тому сьогодні оцінку треба давати всій системі «Нафтогазу», їх господарюванню, бо видно, що це саме їм так захотілось збільшувати видобуток. 

Яка цифра виробничо-технологічних втрат допустима для «Укргазвидобування»?

Реальна цифра ВТВ щодо «Укргазвидобування» – 550 млн куб. м. Це – стеля! Ми використовували на власні потреби не більше 350-380 млн куб. м в рік. Навіть тоді, коли люди Дмитра Фірташа очолювали «Укргазвидобування», вони не збільшували видобуток незрозуміло як! Навіщо вкладати такі великі кошти у видобуток, якщо газ не йде на потреби держави? Нам в трубі газ потрібен, а не віртуальний газ. (таблиця1)

Тобто виходить, що в трубу зайшло за минулий рік близько 14 млрд куб. м товарного газу?

Виходить, що так. До того ж, як я вже згадував, показники об’ємів товарного газу у 2018 році в порівнянні з 2009 роком (саме тоді було найбільше видобуто газу - ред.) зменшився.

Крім того у 2009 році ми видобували 741 тис. тонн конденсату та нафти, а також 250 тис. тонн скрапленого газу. А у 2018 році ці об’єми зменшилися до 447 тис. тонн конденсату з нафтою і 150 тис. тонн скрапленого газу. Якщо ці зменшені об’єми перевести за показниками теплотворності в газ, то це ще додатково мінус 420 млн куб м газу.

Тобто насправді мова має йти не про зростання, а про падіння видобутку?

Якщо проаналізувати показники видобутку газу по «Укргазвидобуванню» в період, починаючи з 2009 року і донині, то я б зараз більше стверджував про тенденцію збереження видобутку в діапазоні від 13,8 млрд куб. м до 14,5 млрд куб м. Ось це реальні цифри.

За рахунок яких заходів його вдалось зберегти?

Ключовим фактором стало те, що в компанії «Укргазвидобування» є три родовища –  Куличихінське, Котелевське і Тимофіївське, на яких протягом довгого часу здійснювався сайклінг-процес (технологія розробки газоконденсатного родовища, вилучення конденсату – ред.) А зараз ті родовища працюють на виснаження. Тобто раніше тільки видобувався конденсат і невелика кількість газу, то зараз іде активний видобуток газу. На мою думку, Куличихінське і Тимофіївське родовища передчасно виведені з санклінг-процесу, таким чином залишено велику кількість конденсату в надрах.

Крім цього, за період з 1999 року до 2009-го ми відкрили 25 родовищ, із них велике родовище Кобзівське і середнє родовище Улянівське, видобуток з яких дозволив у період 2009 – 2018 років стабілізувати на рівні 14,5 млрд куб. м. На жаль, у 2018 році нових родовищ відкрито не багато (два чи три), і ті – з маленькими запасами.

Які заходи ключові для нарощення видобутку?

Рецепт простий і підтверджений роками. Якщо компанія хоче збільшити видобуток, то повинна більше прирощувати запасів, ніж видобувати. Якщо показники видобутку становлять, наприклад, 15 млрд куб. м, то приріст запасів має складати 20-30 млрд, як мінімум. Розвідувальне буріння має переважати над експлуатаційним (таблиця 2).

Приріст запасів ділиться на дві частини: приріст зі старих родовищ і приріст на відкриття нових родовищ.

По суті, програма 20/20 мала би дати чіткий орієнтир, куди рухатися з видобутком?

Не зрозуміло, хто її ідеолог. Це ще потрібно встановити відповідним органам. Коли вона була офіційно представлена, я зустрічався з Олегом Прохоренком. Я йому сказав, що ця програма непрофесійна, там більше популізму, ніж реального змісту. Але ж сьогодні, на жаль, важливіше людям сказати, що буде все добре, задурити голови, а там буде що буде.

До речі, я повинен сказати, коли Прохоренка призначили керівником «Укргазвидобування», він попросив мене про зустріч. Ми зустрічались кілька разів. Я багато йому розказував, що головне, з чого почати. Він це все добросовісно записував. І я повинен сказати, мені здалось, що він дуже хотів збільшити видобуток. Я бачив, що він хоче працювати, молода людина… На сайті компанії оформлено всі ініціативи так, як я йому про це розповідав. Але чи вдалось це все втілити? За наявності таких капітальних інвестицій можна було багато зробити. Але чому не зроблено – інша справа. Відбулося те, що в Узбекистані у радянські часи трапилось з вирощуванням бавовни: за гучними звітами не виявилось реальної продукції.

Яким обсягом коштів сьогодні оперує компанія для збільшення об’ємів видобутку після підвищення цін на газ?

Обсяг капітальних інвестицій по компанії складає 38,82 млрд грн плюс амортизація 7 млрд за підсумками 2018 року. За часи мого керівництва ми оперували зовсім іншими цифрами, це максимум $200 млн. Я переконаний, що компанія за рік може освоїти максимум $1 млрд. Але і з цим об’ємом не справились, кошти пішли десь на дивіденди…

Чи справедливо в такому разі піднімати ціни на газ для населення до ринкових?

Відповім так. У 2000 році «Укргазвидобування» продавало газ «Нафтогазу» по 105 грн з ПДВ за тис. куб. м, потім ціна виросла до 200 грн з ПДВ, вже у 2007 році ціна становила 300 грн з ПДВ. Цієї ціни не було достатньо для розвитку. Але не дивлячись на це, за перші 10 років діяльності «Нафтогазу» було відкрито 25 нових родовищ. Всі з них пробурили, розвідали та запустили в експлуатацію ми власними силами. Це були різні родовища: від найдрібніших до великих. Два найбільші: Кобзівське з запасами приблизно 35 млрд куб. м газу та Улянівське – 9 млрд куб. м газу. Побудували на них усіх установки комплексної підготовки газу (УКПГ). В нас була створена вертикально-інтегрована структура від видобутку до реалізації.

Якщо взяти теперішню ситуацію, то газ «Укргазвидобування» продає «Нафтогазу» за ціною приблизно $250, що вдесятеро більше. Постає запитання, де відкриті нові родовища? Де приріст запасів і збільшення видобутку?

«Найбільшим інвестором в газову промисловість є народ України»

На сайті «Укргазвидобування» вказано, що в рази збільшено обсяги буріння, операції з інтенсифікації видобутку. Як оцінити ці результати?

Я повинен сказати, що «Укргазвидобування», дійсно, пробурило в 2018 році 300 тис. метрів. Це хороший показник. Але чи потрібно бурити на старих родовищах? От в чому справа. Можливо десь і потрібно бурити. Але треба професійно оцінити результати такого буріння. Якщо ми в підсумку по свердловині отримали 10-15 тис. куб. м, навіть 50 тис. куб. м газу, то треба міняти таку стратегію і шукати нові родовища.

Але навіть не це для мене стало найприкрішим фактом. Великою помилкою молодої команди було змінити форму оплати праці буровиків. Їх перевели на оплату праці, як в супермаркеті. В результаті ці спеціалісти, які роками здобувають кваліфікацію в складних умовах, на нічних чергуваннях на промислах, почали масово звільнятись. Я зрозумів тоді, що справи не буде. Наші хороші спеціалісти з буріння почали виїжджати в Росію на заробітки, а ми в результаті, почали залучати іноземних фахівців в Україну.

Я не знаю, чия це була помилка: керівництва «Укргазвидобування» чи керівництва «Нафтогазу». Хто їм порадив таке зробити? Раніше діяла відрядна форма оплати праці буровиків, у них був великий інтерес працювати. Вони отримували за прискорене буріння свердловини хороші кошти. Підкреслю, що начальник бурової та буровий майстер – це ключові фігури в бурінні. За часів Радянського Союзу, буровики отримували дуже високі зарплати. Правда, на кінець 2018 року дещо скоригували підходи щодо оплати буровиків, але в цілому ситуація ще не виправлена.

Є такий історичний факт, що українські буровики розбурили Уренгойське газове родовище. Тому важливо знати і поважати історію розвитку газової промисловості, розвивати і вдосконалювати її, а не знищувати.

Як змінилась вартість буріння, якщо його передали на аутсорс?

По підприємству «Укрбургаз» у 2009 році вартість 1 метра експлуатаційного буріння коштувала близько $600. За підсумками 2018 року вартість сягнула $1 тис. (26,938 тис. грн). (таблиця 3)

Вартість метра буріння зовнішніми підрядниками становить сьогодні – 46 120 грн. Якщо в ціну 1 метра проходки власними силами «Укрбургаз» входить підготовка площі для свердловини, будівництво під’їзних шляхів, будівництво бурової установки, то у випадку з іноземними підрядниками трансфер вишки, бурового обладнання, підготовчі роботи до початку буріння свердловини – не входять. В результаті, якщо скласти це все в одну історію, то вартість буріння іноземними підрядниками становитиме всі 60 тис. грн за метр проходки.

Скажіть, що ми виграли? Ми своїм людям не хочемо платити, а чужим платимо удвічі більше.

За ці кошти можна було купити більше бурових станків, і наші бригади, за правильної організації праці, повірте, зробили б набагато дешевше, якісніше і більше.

За 2,5 роки компанія здійснила 300 операцій ГРП (гідророзрив пласта) і отримала додатково 2,7 млрд куб. м газу. Це офіційні дані компанії.

Ось в цьому я можу відмітити молоду команду. Через ГРП дещо вдалося стабілізувати природне падіння видобутку. Я це підтримую.

Ще у 2002 році, бувши директором «Укргазвидобування», було ухвалено рішення закупити флот (комплекс техніки та обладнання для проведення гідророзриву пласта, «Главком»). Ми тільки почали роботи з гідророзривів, відбулась зміна керівництва, прийшов Євген Бакулін. Півтора року флот стояв на складі, він був частково розкурочений. Потім я повернувся до керівництва, ми знову почали повертати флот до роботи, вдалось провести 20 гідророзривів. Потім знову звільнення, і знову флот на склад. У 2008 році, з моїм поверненням, флот був знову залучений до роботи. Він міг виконувати роботи з гідророзривів не більше  500- 550 атмосфер. В компанії не вистачало коштів, щоб купити ще 2-3 флоти, більшої потужності. Загалом ми зробили ним близько 30 свердловин в тих обставинах, що я описав.

А де зараз цей флот?

Коли до керівництва «Укргазвидобування» прийшли люди Фірташа, вони запечатали цей флот і досі він там десь стоїть у боксах. Але ж його можна сьогодні задіяти, він робочий. Час іде, але, на жаль, ніхто цим не цікавиться. Я навіть про нього говорив Прохоренку. Маючи такі капітальні інвестиції як зараз в компанії, можна було б докупити ще два флоти, і власними силами «Укрбургаз» проводив би гідророзриви. Було б значно дешевше.

А чи маєте дані, яка вартість свердловини за ГРП?

Ми жодного разу не замовляли ці послуги на стороні. Всі роботи по ГРП виконували власними силами. У вартість входили: зарплата буровикам, амортизація установки та вартість пропану. Це не дорого, якщо ти сам це робиш, а якщо роблять підрядники, то ціна може бути іншою.

Найголовніше запитання. Ілле Йосиповичу, що буде з видобутком, чого нам чекати?

На сьогодні на балансі компанії знаходиться 550 млрд куб. м і 150 млрд куб. м ресурсів, які потрібно ще розвідати. З тих розвіданих запасів, які є на балансі компанії, дай Боже, щоб вдалося зберегти видобуток протягом декількох років на рівні 14,5 млрд куб. м. Для цього потрібно робити заходи. Водночас чітко знати, що і з якими спеціалістами. Помилятися вже не можна.

Моє професійне бачення, щоб збільшити видобуток на 5 млрд куб. м потрібно ввести таку кількість родовищ, розвідані запаси яких становитимуть не менше 100 млрд куб. м і це запаси з врахуванням ситуації на сьогодні. Ми знаємо, що в нас родовища дрібні і більш як 5% об’єму газу з них не візьмеш в рік. Для того, щоб «витягнути» 100 млрд куб. м розвіданих запасів, «Укргазвидобування» повинно купити ліцензій чи виграти лотів на 300-400 млрд ресурсу на нових площах, а можливо, й більше. За чіткої організації праці і раціональному використанні фінансових ресурсів можливо через 5 років досягти видобутку у 19 млрд куб. м, можливо 20 млрд.

Зазначу, що сьогодні на балансі в Мінекоресурсів приблизно 164 млрд ресурсів, які потрібно ще розвідати і з яких буде не більше 50 млрд куб. м газу, а нам потрібно не менше 100 млрд куб. м. Тому сьогодні Мінекоресурсів треба активно працювати над нарощенням ресурсної бази для того, щоб можна було і державним компаніям їх придбати, а також приватним компаніям, тільки тоді можна збільшити видобуток. Отож, сьогодні, як бачимо, за наявності такої низької ресурсної бази, повне забезпечення газом власного видобутку видається малоймовірним.

А як же міжнародні інвестори, про яких нам тут всім розповідають, що ось-ось, на підході… Їм буде з чим працювати в Україні?

Ще в 1998 році компанія «Укргазпром» працювала над залученням British Petroleum до збільшення видобутку газу. Вони вивчили наші ресурсні можливості і сказали, що в Україні немає таких родовищ, де б могли працювати великі компанії.

Точнісінька ситуація, про яку всі знають, була в 2006 - 2009 роках, коли компанія Shell працювала з «Укргазвидобуванням» і, в результаті, така ж відповідь. Тому надіятися на прихід іноземних інвесторів в галузь видобутку малоймовірно. Це можуть бути лише маленькі компанії, які будуть спільно працювати з нашими компаніями.

Головне, що скажу: найбільшим інвестором в газову промисловість є народ України, який сьогодні сплачує таку ціну газу, яка дозволяє інвестувати в розвиток галузі і, таким чином, збільшувати видобуток. Сьогоднішніх інвестицій в розмірі 38,82 млрд плюс 7 млрд амортизації – це більш як достатньо. Нам потрібно залучити стратегічних інвесторів для видобутку сланцевого газу, з яким ми самі не впораємось. Тоді можна говорити про власне забезпечення та експорт.

«Собівартість газу за старими бухгалтерськими звітами – $10»

Набила оскому спекулятивна тема собівартості газу, видобутого в Україні. Можете розкрити українцям правду про собівартість, спростувавши міфи?

Собівартість газу за старими бухгалтерськими звітами до 2009 року у «Укргазвидобуванні» становила 80 грн або $10. Все інше – податки. До собівартості раніше входили статті витрат: сплата за геологорозвідувальні роботи, сплата за надра. Інші податки, такі як рентна плата, не входили. Рентна плата була як надлишок надприбутку.

Що сталось сьогодні? Зараз молода команда зробила переоцінку основних засобів, в них амортизаційні відрахування значно збільшені. У 2009 році амортизація по «Укргазвидобуванню» за рік становила 800 млн грн, а сьогодні вона становить 7-8 млрд грн. Крім того до собівартості ввійшли податки, збори та платежі, зокрема рентна плата, чого раніше не було, як я сказав. Але навіть з підвищеною амортизацією собівартість українського газу складає не більше ніж $15-20. Коли була заява про собівартість $250, то це малось на увазі собівартість з капітальними вкладеннями, але ж капітальні витрати не входять до собівартості, вони формуються завдяки прибутку. Якщо включити рентну плату в собівартість, то собівартість сягне близько $80-90.

Чи можна саме за такою ціною продавати газ?

Ні, звичайно. Я вважаю, що сьогоднішня ціна на газ – це оптимальна ціна, яка дає можливість розвиватись галузі, нарощувати видобуток, оновлювати матеріально-технічну базу.

Як раніше вирішувалося питання зі спецдозволами? Вже не один рік Полтавська облрада блокує видачу ліцензій для «Укргазвидобування».

Зі спецдозволами завжди було дуже важко. Ми виїжджали в Полтаву, Харків, де проводили слухання на виїзних колегіях. Туди запрошували обласних депутатів, ми з ними розглядали план розвитку регіону. Вони завжди хотіли багато інвестицій. Але в нас тоді максимальний рівень капітальних інвестицій – $200 млн. Компанія щорічно фінансувала Полтаву і Харків по 15 млн грн в рік (курс долара становив – 5 грн), тому можливо потрібно рівнятися на ці цифри в перерахунку на сьогоднішній курс.

Загалом питання видачі спецдозволів – це питання відповідних органів влади, які взяли курс на збільшення видобутку. І, звичайно, роль «Нафтогазу» дужа вагома. Але ми спостерігаємо картинку, коли однією рукою ми забираємо в «Нафтогазу» спецдозволи на видобуток газу в Полтавській області, з іншого – ліцензії, які належать «Голден Дерік», на яких тривалий час не проводяться роботи, переходять з рук в руки через судові рішення, замість того, щоб держава їх використала за призначенням.

Ви згадали, що «Нафтогазу» анулювали ліцензії. Чи є інформація, що з ними зараз?

Ці спецдозволи «Нафтогазу» Держгеонадрами були анульовані ще у 2017 році. Історія цих спецдозволів дуже цікава. Отримав їх «Нафтогаз» ще у 2011 і 2012 роках. З цього часу вони були на балансі компанії. На ліцензійних ділянках було відкрито два газових і одне нафтове родовище. За різними оцінками, на буріння трьох свердловин було витрачено 1 млрд грн, за ці кошти можна було пробурити приблизно 10 свердловин. Але, що зараз дуже засмучує, так це те, що молода команда, яка взяла курс на збільшення видобутку, не відстояла ці родовища для того, щоб їх розвивати далі. Програли всі суди. Якщо не було коштів, то можна було їх передати «Укргазвидобуванню», створивши спільну діяльність. І дати можливість на трьох нових родовищах, які були відкриті, видобувати газ, а не розбурювати старі родовища. Тепер вони «зависли», а такі колосальні кошти були вкладені! Якщо в державі ніхто не звертає увагу на такі випадки, ніхто нічого не може зробити, то як це називається? Хто знає, може там зараз видобуток ведеться, тільки невідомо, хто його здійснює.

Можливо такі випадки було б доречно виносити на публічний розгляд професійних асоціацій?

Дуже вдале зауваження щодо асоціацій. У структурі «Нафтогазу» створена асоціація газовиків, однак вона не працює. В цю асоціацію можна було б залучити науковців з газовидобутку, буріння, включити колишніх спеціалістів нафтогазової Академії, які б могли робити посильний вклад в розвиток галузі, давати професійні пропозиції. А так виходить, що велика державна компанія «Укргазвидобування» доєдналась до асоціації маленьких приватних компаній і направила всі кошти туди. Тим самим лобіює інтереси приватних компаній, а треба було навпаки.

Реформа «Нафтогазу»: Скільки дивізіонів не роби, а видобуток газу від того не збільшиться

Але ж треба було ухвалювати законодавчі зміни в галузі…

Коли законодавець ухвалював зміни до податкового кодексу і зменшував ренту на нові свердловини, то тільки один Віктор Пинзеник виступив публічно проти таких змін. І я поясню чому. Газовидобувний бізнес – об’ємний, спочатку коштів потрібно вкладати багато. Але, будь ласка, якщо ти займаєшся цим бізнесом, то бери довгострокові кредити і вкладай. І потім свердловина працює не один рік, вона працює десятки років. Наприклад, на Шебелинському родовищі свердловини по 60 років працюють, тому є достатньо часу покрити ці витрати. Якщо вже навіть і пішли на зменшення ренти, то потрібно було закріпити це не більше ніж на два роки.

Правильним є законодавче рішення щодо виділення 5% ренти в регіони видобутку. Ухвалюючи закон, потрібно було зафіксувати у ньому пропорційну відповідальність сторін, де покласти на облради зобов’язання про видачу спецдозволів. Цим зняли б проблему блокування їх видачі державній «Укргазвидобування».

Ви маєте значний управлінський досвід, як ви оцінюєте ті структурні зміни, які запроваджуються в «Нафтогаз України», створення дивізіонів?

Реформа має насамперед забезпечити прибутковість діяльності, друге – це спрощене управління. Чим воно простіше, тим легше працювати. Коли сьогодні в «Укргазвидобуванні» 12 директорів, то з ними ніколи працювати. Якщо хочуть привнести в Україну західні структури управління, німецьку чи американську, то щоб вони запрацювали сюди потрібно везти німців, американців, щоб вони й управляли. А коли ми створюємо українську систему управління, то вона має бути спрощена.

Щодо дивізіонів, то назвати можна їх як завгодно, дивізіон – це в армії так називали, і ця назва привнесена із-за кордону. Але ж суть в іншому, в тому що відбувається повернення до старої структури «Укргазпрому» з заступниками за напрямками. Саме таким чином «Нафтогаз» себе захищає, після розмов про те, що НАК не потрібен. Скільки дивізіонів не роби, а видобуток газу від того не збільшиться. Щоб наростити 5 млрд, потрібно приростити 100 млрд куб. м, як я вже про це говорив. Водночас треба завершувати маніпулятивні розмови про експорт українського газу.

Ви вважаєте, що реформи структури НАКу не зовсім правильні за своєю суттю?

Враховуючи сьогоднішні реалії, постає запитання, хто буде утримувати «Нафтогаз»? «Нафтогаз» завжди жив коштом своїх дочірніх підприємств, а також завдяки продажу газу, який надходив від імпорту. До речі, мушу сказати, що головним недоліком «Нафтогазу» у всі часи було те, що він не навчився продавати газ. Всі, хто керував у НАКу, мали проблеми з цим.

Отож нехай сьогодні «Нафтогаз» займається реалізацією імпортного газу, який він закуповуватиме, і веде баланс газу, адже хтось має бути балансоутримувачем. А компанія «Укргазвидобування» повинна створити власну мережу продажу газу і бути окремою компанією. Тому що «Укргазвидобуванню» важко буде самостійно утримувати «Нафтогаз» з їх великими фінансовими витратами.

Щодо «Укртрансгазу», то це правильна ідея, створити окреме підприємство підземних сховищ газу та оператора ГТС. Комора і ГТС мають бути окремі структурні одиниці. Після того, як до підземок пішов газ комерційних структур, це треба було одразу зробити. Ми всі чули заяви про виокремлення підприємств ще від прем’єра Яценюка в 2014 році, однак до сьогодні ще не зроблено. Це говорить більше про декларативні наміри, ніж про реальну роботу.

Яка роль в цьому наглядової ради «Нафтогаз України», чи повністю вона виконує покладені на неї функції?

Наглядова рада – це, по суті, захисна парасолька «Нафтогазу». Захист перед депутатами, бізнесом, які хочуть управляти, «допомагати», контролювати тощо. Але, на мою думку, створюючи наглядову раду, не все було правильно враховано. «Нафтогаз» є державною компанією. Кабмін передав «Нафтогаз» для управління наглядовій раді, але уряд мав розробити для неї чіткі завдання. Як, наприклад, збільшити видобуток газу, нафти, щоб вони це виконували. Саме акціонер має поставити ці завдання. Далі, запитання: хто платить зарплату наглядовій раді? Я думаю, що це кошти з системи НАКу мають бути, але за рішенням Кабміну. Щоб члени наглядової ради не залежали від голови «Нафтогазу».

Останнім часом багато нарікань на якість газу, в чому полягає проблема?

Газові родовища в Україні старі, частина з них, з різних природних причин, деколи через виснажливу експлуатацію обводнюється. Тому на промислах застосовується процес осушки газу. Але видно, що частина води все ж таки потрапляє з нових родовищ. Крім цього в газових родовищах є велика кількість конденсату. Якщо раніше був сайклінг-процес: конденсат повністю відбирався, то тепер цей конденсат відбирається на родовищах сепаратором, який може не повністю відділяти газ від конденсату. Конденсат потрапляє в магістральні труби. А як ми знаємо, мережа прокладена по різному рельєфу, тому частина конденсату і газу накопичується в трубах, які проходять в низинах.  Якщо навіть газ в трубу зайшов з хорошою точкою роси, то він набирає в трубах вологи. Тому потрібно, перш за все, слідкувати за очищенням самого газу і газових магістралей.

Лілія Клочко, для «Главком»