Юлія Марушевська: Я йтиму з митниці – через тиск Насірова і відсутність політичної волі у Гройсмана

Після заяви глави Одеської обласної адміністрації Міхеїла Саакашвілі про відставку цілком логічно постало питання про продовження роботи на Одещині інших членів його команди. Головний поліцейський Одещини Гіоргі Лорткіпанідзе не примусив нікого довго чекати: він навіть випередив самого Саакашвілі, оскільки оголосив про те, що йде, за кілька годин до заяви Саакашвілі.

Керівник Одеської митниці Юлія Марушевська, яка теж є соратницею екс-президента Грузії, не стала випереджувати події. Після заяви глави ОДА про відставку, наприкінці робочого дня, вона вилетіла з Одеси до Києва. У столицю Марушевську покликала мета «детально розказати про те, що відбувається на Одещині».

За час роботи на посаді керівника вона отримала від начальства 4 догани. Як зізнається Юлія, з такою історією її могли вже давно звільнити, тим паче днями з’явився черговий «лист щастя» за підписом усіх керівників регіональних митниць про те, що вона начебто не відповідає високим фаховим стандартам, які необхідно мати на займаній посаді. Поки ж Марушевська залишається на посту керівника, хоча каже, що невдовзі таки змушена буде піти.

В інтерв’ю «Главкому» Юлія розповіла про те, чому таки піде з посади керівника регіональної митниці, у кого з митників найвищі зарплати, а також про те, що означатиме призначення на її місце Олександра Моргуна (заступник начальника Київської митниці), якого ще навесні приставили до Марушевської, але потім перевели до Києва.

Коли ви визначитеся щодо того, чи продовжувати працювати на посаді голови Одеської митниці, і що вплине на ваше рішення?

Очевидно, що довго там пропрацювати не вдасться: є тиск з боку керівника Державної фіскальної служби, є відсутність політичної волі у прем’єр-міністра щось робити. А сьогодні я мушу закінчити ті справи, які почала.

У попередньому інтерв’ю «Главкому» ви казали, що результати будуть помітними через перших чотири місяці роботи. Ви працюєте вже більше року. Отже, результати таки були відчутними?

І на початку, і зараз є низка позитивних результатів: очищення від корупційних схем, прихід багатьох нових людей, звільнення з системи купи хабарників. Протягом року на Одеську митницю зайшло понад 500 компаній, які до того не оформлювалися. Ми створили правила гри, у яку чесні компанії хочуть грати. 90% компаній ми оформлюємо за ціною, вказаною у договорі, а не за індикативами, вигаданими Міністерством фінансів…

Сьогодні ви вже можете назвати тих людей, які вставляють палки в колеса митниці?

Для мене ключове питання – чому досі на своїй посаді перебуває керівник Державної фіскальної служби Роман Насіров. Це людина, яка очолює найважливішу інституцію в державі, тобто людина, яка має величезний вплив на економіку. Так от він нічого не робить для того, щоб почалися якісь реальні реформи. Водночас він блокує будь-що, що пов’язано із боротьбою з корупцією.

Що конкретно він заблокував?

Питання слід ставити інакше: що у митній сфері було зроблено за тих два роки, протягом яких ця людина є керівником? Нічого! Єдине, що було запропоновано, – форму змінити. «Єдине вікно», яке не працює. Це взагалі не реформа! Зарплати стоять ті ж самі, на рівні 3-4 тисяч гривень. Це просто легітимізована корупція.

Але з такою зарплатою і ви ж працюєте рік. У вас вона становила 3 тисячі гривень, як змінилася останнім часом?

Нині чотири з чимось тисячі. Але це не ті зміни, які можна було б назвати реальними змінами в зарплаті.

ЗМІ неодноразово називали прізвища Хомутинніка, Альперіна – людей, котрі мають вплив на «чорні схеми» на митниці. Що ви можете сказати про цих людей?

Хомутиннік як народний депутат з іншими представниками партії «Відродження» дозволяють Роману Насірову перебувати на цій посаді і «кришувати» всі можливі схеми з усіма цими майданчиками.

Яким чином?

Є підставні компанії, які оформлюють на себе чужі, збірні вантажі, які потім ідуть на українські базари. Кількість таких компаній величезна, їх назви постійно змінюються, самі компанії змінюються, але залишаються у схемах. Вони закуповують, наприклад, вантаж у Китаї, привозять його в Україну, майже не сплачують податок на митниці. Приміром, везуть туфлі, а називають (у документах) їх шкарпетками. За це платять хабарі митниці, тримають людей на зарплатах. А зробити це без домовленостей із керівництвом митниці неможливо. Тобто якщо керівник митниці, заступники у цьому не задіяні, неможливо провезти десяток цих контейнерів чи навіть один контейнер, назвавши одне іншим. Але якщо вони це роблять і це їм минається, прибутки у них шалені.

Якщо ви підете з посади, це означатиме, що корупціонери повернуться зі своїми схемами?

На жаль, так. Це мене дуже засмучує. Я не ставила собі за мету охороняти одеську митницю від корупції, хотіла створити щось нове. Я хотіла, аби було запущено в дію постанову Кабміну про запровадження так званого єдиного вікна на митниці, яка почала діяти з 1 серпня 2016 року, було запущено новий термінал. Ось це було моєю найбільшою мотивацією, драйвом. Справді, якщо призначать людину, яку хотіли зробити моїм заступником, – Олександра Моргуна, то це означатиме, що просто всі ті колишні «договірняки» будуть відновлювати. Я надіялася, що мені вдасться протиснути ці зміни з регіону в центр. Ми запускаємо один пілот (реформовану одеську митницю), він працює як годинник, бізнес нас підтримує руками і ногами, і цей процес ми можемо якось мультиплікувати. Але тепер ми на стадії, коли пілот не можемо запустити… І просто сидіти й бити по руках митників, яких я не можу звільнити і не можу дати нормальні зарплати новим, немає сенсу.

Якщо робота в таких умовах не має сенсу, то чи не доцільніше буде вам піти у політику, де є ширші можливості добиватися змін?

Зараз складно говорити про політику чи похід у неї. Я не бачу в Україні взагалі нормальної, здорової політики. Жодна з існуючих партій сьогодні для мене не є цікавою… Я могла би бути корисною в цій сфері, але щодо української політики – це складне питання.

Чи обговорювали ви ваші подальші кроки з Міхеїлом Саакашвілі?

У нас є розуміння того, що на регіональному рівні всі зміни, які ми планували, які гарантувалися і президентом, і прем’єром, сьогодні неможливо здійснити. Тобто є розуміння, у якій точці ми перебуваємо сьогодні і що з цієї точки неможливо вплинути на загальний рівень.

Якщо в українському політикумі з’явиться політична партія на чолі з Саакашвілі, ви працюватимете в ній?

Треба дочекатися, аби вона з'явилася (посміхається).

Наскільки за час вашої роботи оновилася митниця?

Багато людей вдалося змінити, призначити нових на важливі позиції. Всі мої заступники – нові люди. Керівники департаментів нові: інфраструктура, IT. Багатьох нам вдалося звільнити. Я зараз дійшла до того етапу, на якому ми очистили, наприклад, пости. Але уявіть собі: щоб оголосити конкурс на керівників постів, який я таки оголосила, тяганина, суди, боротьба тривали шість місяців. Тобто замість того, щоб уже працювати, набравши нових людей, мені потрібно було вступати у протистояння з Романом Насіровим… аби таки оголосити конкурс на керівників постів митниці в Одеській області. Так чи інакше, конкурс ми оголосили і люди на нього подаються, але там зарплати 4-5 тисяч гривень.

Яка мотивація у людей подаватися на участь у конкурсі з такою зарплатою?

У мене виникає таке саме запитання. Ви розумієте, як я і вся комісія уважно розглядатимемо кандидатури цих людей. Я бачила по своїй команді, що, реально, люди втомлені. Так, є бійці, які справді весь рік зі мною пропрацювали, як керівник аеропорту, наприклад…

Але ж і з вами працюють люди з такою ж невеликою зарплатнею? Яка тоді у них була мотивація триматися за цю роботу при умові, що немає хабарів?

Багато хто зі мною прийшов з адміністрації (Одеської ОДА), це не були люди, які пройшли митницю. Це були люди, яких ми знайшли півтора року тому і вони були запалені ідеєю

реформ, розумінням, що можна щось зробити. Я їх як могла підтримувала: преміювала, наприклад, чим я могла на своєму рівні. У нас є call-центр, гаряча лінія, яку підтримував і досі підтримує Фонд «Відродження». Там люди з юридичною освітою працюють, консультують людей щодо бізнес-процедур. Ось там були якісь нормальні зарплати. Але питання зарплат дуже болюче, не тільки для мене. Коли я чую від наших керівників вищої ланки, що у нас відбуваються реформи, але при цьому всьому є такі зарплати всюди, це виглядає смішно. Кому ми доручаємо ці реформи?

Хто міг би очолити Одеську митницю, коли ви підете?

На митниці є достойні люди. Це мої заступники, перш за все. Всі вони готові і далі нести цю ношу. Але питання в тому, чи буде в них можливість закінчити проект, доробити нашу справу? Я впевнена, що пан Роман Насіров, якщо його не звільнять, однозначно звільнить усіх людей, які були зі мною пов’язані.

Скільки доган ви отримали, якими можуть бути наслідки?

Це триває фактично вісім місяців (тиск). Постійні догани, обвинувачення. Вже чотири догани було і минулого тижня я отримала листа про невідповідність займаній посаді. По суті, за це мали б звільняти, але оскільки наші чиновники-крадії трішки боягузливі, звільняти не вдається. Але виписувати якісь постійні акти, влаштовувати постійні перевірки… Окрему кімнату у нас для них зробили просто.

Чи доносили ви свою позицію главі держави чи прем’єрові, чи зустрічалися з ними?

Ми мали зустрічатися з прем’єр-міністром щодо постанови про запуск пілотного проекту на Одеській митниці (запуску «єдиного вікна»), але ця зустріч багато разів переносилася…

Бачите себе на посаді керівника іншої регіональної митниці, якщо запропонують?

Ні. Працювати при існуючому керівникові Насірову?! Вибачте, керівники усіх регіональних митниць написали на мене листа, обвинувачуючи в тому, що я не відповідаю високим стандартам митників.

Михайло Глуховський, «Главком»