Юлія Марушевська: Я протримаюся на Одеській митниці стільки, скільки буде потрібно

Призначення керівником Одеської митниці 26-річної Юлії Марушевської в жовтні наробило галасу. Представниці команди Саакашвілі закидали юний вік, відсутність досвіду та непрофільну філологічну освіту. Дехто навіть з очільників митниці в приватних розмовах називав дівчину «обкладинкою», мовляв, насправді «заправляти» на цьому полі в Одесі буде радник губернатора Одещини Георгій Цхакая, який раніше в Грузії очолював службу доходів. Так само в якості альтернативної версії з’явилась інформація про те, що призначення Марушевської стало результатом домовленостей між Саакашвілі та мером Львова Андрієм Садовим, в холдингу якого працює чоловік нової очільниці митниці. Сама Юлія неодноразово спростовувала ці «зв’язки» у ЗМІ та запевняла, що усі рішення по митниці буде приймати сама. Щоправда, в розмові з «Главкомом», Марушевська таки визнала, що її опікують численні «радники».

Популярність Юлії приніс англомовний ролик I am a Ukrainian, в якому дівчина розповідала про Майдан та закликала світ підтримати українців. Після того вона взяла участь в літній програмі Українського наукового інституту Гарвардського університету та як запрошений дослідник протягом січня-квітня цього року вивчала в Стендфорді політичні науки. Влітку Марушевську до своєї команди запросив Саакашвілі – на Одещині вона спочатку очолила департамент Агентства з питань інвестицій та розвитку ОДА, а потім стала заступницею губернатора.

Власне, Саакашвілі і пролобіював Марушевську на митницю. Призначення, яке політичним називає і сама Юлія, відбулось всупереч заявам влади про відбір керівників через прозорі конкурси – Петро Порошенко просто оголосив про нову керівницю на відкритті Центру адміністративних послуг в Одесі. Голова ДФС Роман Насіров до цього рішення поставився досить скептично, та врешті вимушений був його «проковтнути». І експерименти під керівництвом молодої дівчини на Одеській митниці, яку вважають епіцентром корупції у портовій та прикордонній області, вже розпочалися.

«Главком» зустрівся з Юлією Марушевською в Одеському морпорту в день підписання меморандуму «про ненапад» із представниками правоохоронних органів, що передбачає заборону безпідставних доглядів вантажів. Юлія сповнена ентузіазму, запевняє, що стане кращим керівником за попередніх 17 «касирів», та вже дивується суперечливим ініціативам уряду.

Юліє, ви вже освоїлися на новій посаді? Як підлеглі вас сприйняли – все-таки молода дівчина, досвіду в цій сфері не маєте?

Так, освоїлася. Та митниця – це таке напівмілітарне утворення. Тут спочатку сприймають посаду, а потім вже все інше. Тим паче, за останній час – з лютого 2014 року - тут змінилося 17 керівників. Чи не щомісяця був новий керівник. Вважалось, що той, хто протримався більше трьох місяців, - довгожитель. Тобто люди, які тут працюють, були підготовлені вже до чого завгодно. З такою швидкістю зміни кадрів, вони раді, що просто з’явився якийсь керівник, і якщо він буде тут довше місяця – це вже перевага.

Ви вже записуєте себе в «довгожителі»?

Я протримаюся тут стільки, скільки буде потрібно для того, щоб досягти поставлених цілей.

-- «Постійно якісь люди кажуть: таке неможна робити»

Що буде після того, як минуть чотири місяці, термін, який ви собі відвели? Які задачі маєте здійснити за цей недовгий період?

Основним показником моєї роботи буде змінена, спрощена система митного оформлення. У нас є конкретні інструменти, які ми будемо для цього використовувати. Але що це за інструменти – я оголошу за кілька тижнів. Зараз ми ще не маємо всіх погоджень. Це перше. Друге – відкрити нову зону митного оформлення на Морському вокзалі. Власне, це програма мінімум, яку я ставлю перед собою. Більші цілі я буду озвучувати по ходу того, як буду бачити успішність перших кроків.

Програму мінімум сподіваєтесь реалізувати за оці чотири місяці?

Так. Ну хіба що будуть якісь процедурні затримки – тоді може бути шість.

З якими складнощами ви вже зіштовхнулись за ці кілька тижнів?

Є внутрішня інертність системи. Навіть коли ми вже готуємо розпорядження, в середині системи від чиновників є певний посил, що цього не може бути, «тому що цього не може бути». Ти кажеш: «давай зробимо те, що і так прописано в законі, просто наголосимо на цьому». А тобі: «це – неможливо».

Очевидно, ви про підписане розпорядження, згідно з яким Одеська митниця буде розмитнювати товари з 30 країн за ціною договору при умові наявності сертифікату походження? Але ж перший метод визначення митної вартості по контракту і так передбачається Митним кодексом та Кіотською конвенцією.

Так, в цьому і справа. Тут взагалі нічого особливого немає. Розпорядження стосувалося того що з 30 країн – це переважно країни ЄС, Штати, Канада, Австралія, Нова Зеландія, тобто ті країни-партнери, які завжди надають відповідну інформацію, чиїм виробництвам і документам ми можемо довіряти – ми збираємо митну вартість відповідно до ціни, яка зазначена в рахунку. Наприклад, якщо я купую рибу в Норвегії, мені цю рибу будуть рахувати не за якоюсь середньою ціною, а за реальною, зазначеною в рахунку. Нічого надзвичайного. Так роблять в усьому світі. Це передбачено митним законодавством. Ми не вигадуємо велосипед. Просто нагадуємо, що є країни-партнери, в порядності яких ми не сумніваємося, і просимо з цими країнами йти за першим методом – розмитнюватись за інвойсом.

Але при цьому, коли ми все це прописуємо, постійно якісь люди кажуть: таке неможна робити. Це найбільше дивує. Я це і називаю інертність системи. Це важко зіштовхнути з місця. Але як зіштовхнеш – воно вже буде котитися.

Інертність чи корумпованість?

Ще раніше на цьому реально наживались. Це величезний інструмент тиску на бізнес.

Якось можна підрахувати, в яких саме обсягах наживались?

Це так просто не порахуєш. Але можна буде подивитись, як зміниться ситуація, і зробити відповідні висновки.

От вже можна подивитися на приклад з горіхами (На Одеській митниці з 2 листопада введений спрощений режим для експорту вітчизняних горіхів. Віднині він здійснюється за принципом «зеленого коридору», щоб, як раніше зазначала Марушевська, компанії-експортери, які купляють горіхи у селян, могли відправити їх за місцем призначення, а не вичікувати «якихось рішень, що мають корупційну складову», - «Главком»). Ми знаємо, що там є конкретний хабар, який платять за контейнер такого вантажу, - це 15 тисяч доларів. Ми хочемо, щоб сплати в бюджет були дешевше хабара. Щоб бізнесу було дешевше по-білому розмитнитись і заплатити в бюджет, ніж дати хабар. Ми зараз створюємо для цього умови. І ми побачимо, скільки грошей прийде. От скільки прийде – стільки і йшло в кишені. Уявіть собі, що за минулий рік по горіху взагалі не було майже ніякого прибутку. А фантастичні гроші лишались в чиїхось кишенях.

Ми на днях в робочій групі вже прописували нові правила.

Розкажіть, як ці нові правила, що мають зламати корупційну схему, впроваджуються?

Ми зібрали всіх експортерів, спитали: «В чому проблема? Чому не хочете платити по-білому? Чому платите хабарі?». Фактично закон їх ставить в такі умови. У нас закон для корупції дуже зручний. Набагато більш незручно жити і платити по-чесному, ніж корупційно. По-білому це зазвичай дорожче і довше. Тоді як корупційно – швидко і без проблем. Ну, власне, ми і запитали: що зупиняє вас, щоб робити все по-чесному? Вони кажуть: проблема з сертифікацією від Торгівельно-промислової палати, проблема з фітосанітарною службою і так далі. Ми всі ці проблеми вивчаємо. І будемо над кожною окремо працювати, змінювати в доступних межах, пропонувати якесь рішення для бізнесу.

Ще одна з останніх ініціатив-експериментів – заборона на Одеській митниці безпідставних оглядів вантажів. Відповідний меморандум був підписаний між прокуратурою Одеської області, головним управлінням МВС України в Одеській області, Південним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України, ГУ ДФС в Одеській області та Одеською митницею ДФС. Який результат очікуєте від цього «пакту про ненапад»?

Дійсно, цей спільний меморандум – такий собі договір про ненапад. Він говорить про те, що будь-які фізичні огляди поза межами кримінального провадження не будуть проводитись. Тут йде мова власне про вимоги до тих оглядів, які все ж таки матимуть право проводитись. Що для огляду має бути надісланий лист тільки за підписом першого керівника відповідного правоохоронного органу обласного рівня або його в.о., або його заступника. Раніше що було? Слідчий будь-якого рівня міг надсилати цей лист про огляд нашому митному інспектору. Це створювало просто величезну кількість невиправданих перевірок. Згідно з статистикою за вересень по одному з відомств, з 500 фізичних оглядів вантажу тільки один призвів до реального результату. Тільки в одному випадку знайшли правопорушення, знайшли те, що шукали. Інші 499 вантажі зупинили, розібрали, оглянули безпідставно. Це все затримка бізнесу, зайві видатки, зайві витрати часу.

Цим розпорядженням ми показуємо свою волю до створення комфортних умов для бізнесу. Ми ще раз підтверджуємо, що Митниця повинна бути сервісом.

Чи легко усі сторони-підписанти зголосилися підтримати цю ідею?

Завжди кажуть, що бракує політичної волі до змін. У нас в Одеському регіоні є політична воля. Цей меморандум – демонстрація того, що свавілля правоохоронних органів, силового блоку на митниці буде припинено. Це перше, на що жалівся не тільки бізнес, а й митні інспектори. Вони казали, що силовики на території митниці дозволяють безпідставні огляди вантажів. В принципі, мій перший ще візит на митницю і був спровокований саме скаргою бізнесу, який звернувся в Одеську адміністрацію із заявою про незаконні затримання вантажу протягом кількох днів. Були повідомлення: представники міліції з Києва безпідставно оглядають вантаж на митниці. Тоді я пішла до керівника митного посту, намагалася зрозуміти, з якою взагалі підставою був допущений цей міліціонер в зону митного оформлення. Ніяких пояснень тоді так і не отримала.

Там реально відбувалось свавілля. Треба було це змінювати. Сьогодні не має бути безпідставних фізичних оглядів вантажів силовими відомствами – тільки у випадку, якщо справді підтверджена кримінальна підозра, якщо справді є якесь розслідування, і то на найвищих рівнях, коли про це може говорити керівник відомства або його заступник.

Ви назвали цифру 499 безрезультатних оглядів проти одного, що мав результат. Але чи нові правила гарантують, що навіть оте одне правопорушення не буде проходити «повз» увагу правоохоронців?

Слухайте, в цьому меморандумі не прописано нічого, що суперечить законодавству. Можливість затримувати отой малий відсоток лишається – але тоді, коли є реальні кримінальні провадження, і є рішення найвищих посадових осіб конкретного органу в області. Але не тоді, коли це безпідставно, і коли це реально є тиском на бізнес.

Які ще експерименти очікують Одеську митницю?

Ми йдемо крок за кроком. Але найважливіша, мабуть, ініціатива – вдосконалення електронної системи реєстрації митних декларацій. Ми хочемо, щоб вона відбувалась за міжнародним стандартом. У нас же існує система, яка називається «Інспектор-2006». На вулиці 2015 рік, а ми користуємося дуже застарілим забезпеченням, з абсолютно непродуманою системою ризиків, які просто спрацьовують коли треба і коли не треба. Це реально провінційність, в той час, коли весь світ користується ООНівськими нормальними системами.

-- «17 керівників, які були переді мною, приходили на митницю як касири»

Влітку голова Одеської облдержадміністрації Міхеіл Саакашвілі висловив думку, що контрабанду на митниці в регіоні можна повністю перекрити за 100 днів. Ваш вердикт: можна?

За 100 днів?.. Ну, спробуємо. Зроблю все, що від мене залежить.

Відчуваєте, що до цього готові? Вам вдасться зробити те, що не вдалося 17 попередникам?

17 попередніх керівників приходили на митницю як касири: збирати потоки, перерозподіляти їх. Жоден керівник (до мене) не ставив собі за мету щось змінити. Як би я не провела наступні 3-4 місяці, це буде найбільший успіх на Одеській митниці за останні роки. Ніхто тут ніколи не ставив собі за мету зробити щось, що було б реально пов’язано з боротьбою з корупцією. Всі керівники були вмотивовані на зовсім інші речі. Люди не можуть повірити, що ти сюди приходиш і не хочеш красти. Мені зараз кажуть, що в контрабандистів паніка, вони не знають, з ким спілкуватися, ніхто їх не запрошує.

Тобто раніше їх запрошували? Хто саме?

Так. Мені розповідали, що один з попередніх керівників Одеської митниці ще не був призначений на посаду, а вже позбирав людей і домовлявся з ними.

Проти когось з попередників зараз відкриті справи? Відбуваються розслідування? Ви надаєте якісь документи в прокуратуру?

Я не ставлю собі за мету цим займатись. Це не робота митниці. Ми маємо виконувати сервісну функцію. А в нас вона виглядає, як якесь страшне пекло, куди ти потрапиш і ніколи не вийдеш. Я всі свої зусилля спрямовую на те, щоб створити прості процедури, набрати нормальних людей, звільнити тих, хто не хоче працювати, а хоче брати хабарі. А кримінальні провадження – справа прокуратури, міліції.

Документи ми правоохоронним органам надаємо постійно. І по розслідуванню по Ареф’євій також (нещодавно в ЗМІ з’явилась інформація про те, що заступниця керівника Одеської митниці Лариса Ареф’єва була затримана на отриманні хабара в розмірі 50 тисяч доларів. За даними журналіста Дмитра Гнапа, вона начебто змогла сховатися від правоохоронних органів, і наразі її місцезнаходження невідомо, - «Главком»). Але я зараз стикаюсь з тим, що люди розуміють, що правила міняються, і просто переводяться.

На інші митниці?

За два тижні в мене близько 20 переведень.

Контрабандисти на вас виходили?

Я ні з ким з представників цих кланів не спілкуюсь. Я приймаю громадян в дні прийому: за списком, зі мною сидять помічники.

Хто має інтереси на Одеській митниці?

Не хочу особливо в це заглиблюватись. Зрозуміло, що є якісь імена, які всі давно називають…

Хомутиннік? Альперін? Прузовський?

Щось таке... Мені, чесно кажучи, байдуже.

Їхній вплив на митницю в Одесі відчувається?

Я знаю, що у них є люди, які отримують зарплату, всередині митниці. Тобто працівники митниці, які є представниками цих кланів. Ці речі ми знаємо.

І?

Маємо на увазі. Як тільки буде можливість, ми від цих людей позбавимось.

Тобто ви знаєте, хто саме з працівників має стосунок до названих прізвищ?

Про деяких знаємо. Деяких – ще виявляємо. Ці люди однозначно підуть з митниці.

Коли?

Рано чи пізно. Розумієте, це - не корпоративний сектор, я не можу підійти до людини і, як у кіно, сказати: все, тебе звільнено, іди. Тут це так не працює. Щоб звільнити людину, я потребую кількох місяців. Та ж кричуща ситуація з моєю заступницею Ареф’євою. Я вважаю: якщо людині навіть заявляють подібні підозри в корупції, вона має бути усунена від виконання обов’язків. А ні! Вона в мене числиться. Я не можу її за законодавством звільнити: вона - матір, на лікарняному і так далі. Використовуються всі оці хитрі виверти. Наше законодавство реально заважає динамічним реформам.

Та багато з тих людей, про яких ми говоримо, просто бере і звільняється за власним бажанням. Багато хто йде, бо розуміє, що відтепер доведеться жити на зарплату. Хтось, як я вже казала, переводиться на інші митниці. Процеси йдуть.

-- «Уявіть собі, я навіть не призначаю собі заступників»

В травні 2014-го не без участі олігарха Ігоря Коломойського на посаду губернатора області був призначений його соратник Ігор Палиця. Тоді вважалось, що він надто сильно цікавився митницею. Що втратила група «Приват» зі звільненням Палиці та приходом в область команди Саакашвілі?

Одеська митниця – це 10% українського бюджету. Це більше мільярда гривень надходжень щомісяця в державний бюджет - 1 млрд 253 млн грн.

Лише завдяки наполегливості та авторитету Саакашвілі вдалося зробити так, щоб нашій команді дали працювати на Одеській митниці. Бо говорити про те, що ми якось розвиваємо регіон, не маючи на це жодних фінансів, неможливо. А для Одеського регіону митниця – принципова річ. Уявіть тільки, вже цього місяця, якби в нас з митниці не забрали енергетичні носії (а ми щомісяця в середньому мали 355 мільйонів гривень надходжень з бензину, ефірів), ми б могли запустити перші 40-50 мільйонів гривень на ремонт дороги «Одеса-Рені».

Цей проект надважливий для команди Саакашвілі, був дуже розрекламований губернатором. Там сьогодні ведуться якісь роботи?

Ремонт почали. Але були виділені якісь зовсім мінімальні кошти на «латання». Цього не вистачає ні на що.

Розкажіть ще детальніше про «втрату» енергоносіїв.

Нам уряд пообіцяв 500 мільйонів гривень на ремонт дороги «Одеса-Рені». Після того, як ми взялися за цю справу, сказали, що грошей не буде, але ми можемо використати надходження з митниці. А саме – 50% з понадпланових надходжень. Щомісяця ми виконуємо план. І от половину з перевиконання можемо використати на ремонт дороги. Ми ці умови прийняли. Бо це, насправді, хоч якийсь шанс вкласти якісь гроші в інфраструктуру.

Але що відбувається паралельно з цим? План піднімається, а одне з великих джерел надходжень – розмитнення енергоносіїв – переводиться на Київську митницю.

Як саме змінився план?

У порівнянні з вереснем доведений Мінфіном показник планових надходжень у жовтні було збільшено на 57,3 млн грн. Хочу зазначити, що незважаючи на збільшений план, відсоток його виконання склав 90,6%. А у вересні, хоча план був меншим, як я вже казала на 57,3 млн гривень, його виконання становило тільки 86,1%. А це різниця в 105 млн гривень, які поповнили дежрбюджет.

В жовтні Одеса виконала без енергетичної митниці порівняно з вереснем наші надходження піднялись на 0,5%.

Що ви думаєте про саме поняття «плановості»? Воно спонукає до підвищення митної вартості?

Для митниці оця плановість – це дуже нездорова річ. Якщо ми говоримо про сервіс, виконання плану трошечки збиває фокус у працівників. Виконання планів – це помилка всієї системи. От простий приклад. Візьмемо розмитнення бананів. Ми можемо розмитнювати їх за дорожчим тарифом. Що це буде означати? Буде якась певна кількість надходжень, і ми, щоб виконати план, будемо йти за рекомендованою ціною, яка є доволі високою, вищою за ціну контракту. Що це означає для економіки? Заходить на ринок банан, доволі дорогий. Цей банан потім мережі розкуповують і виставляють ціну для кінцевого споживача. Через те, що банан доволі дорогий, споживач на тиждень замість кіло бананів купує півкіло. Умовно. Але якщо ми будемо розмитнювати за дешевшою ціною, цей товар зайде в мережі дешевшим, відповідно продадуть більше. Таким чином наступна партія бананів приїде швидше, і економіка зарухається швидше.

Якщо в нас є порядний імпортер, якщо в нас є порядний бізнес, якщо в нас є прозорі правила гри ринку, правила економіки, нормальне законодавство, це повинно так функціонувати. Відповідно, і надходження в бюджет збільшуються. Ми збільшуємо їх не за рахунок того, що уповільнюємо економіку і беремо більше з кожного конкретного бізнесу, а за рахунок обсягів. Митниця – якщо переходити в більш філософське поле – це економічний регулятор. Це не контролюючий орган – для цього вже є фіскальна служба, яка може робити постаудит, відслідковувати товари, про які надають нечесну інформацію про проходження митного оформлення. Це все можна робити постфактум. А на митниці все має бути швидко, комфортно, за якимись адекватними тарифами.

Чи можна зробити реформу в рамках одного регіону? Митниця ж все одно підпорядковується Києву.

Це дуже складно. Уявіть собі, я навіть не призначаю собі заступників, я навіть керівників департаментів не призначаю. Я можу запропонувати якусь кандидатуру, але приймає рішення Київ. Тобто поле для діяльності дуже обмежене. Так, на центральному рівні це можна було б робити набагато швидше, набагато ефективніше. І супротив системи був би значно менший. Але в нас є можливість вплинути на щось тут.

-- «Українські бюрократи – це просто жебраки»

Ви, певно, вже зустрічались із підлеглими різних рівнів? Звернули увагу на те, якими телефонами вони, наприклад, користуються?

Звісно, цікавлюсь цим, я звертаю увагу і на взуття, і на телефони, і на інше.

У всіх шості айфони?

Я зустрічалась, наприклад, з керівниками постів. Запитала: у всіх є смартфони? Кажуть: так. Питаю: що, зробимо вайбер-груп, щоб спілкуватись? Одразу всі якось поникли.

Але так, ви праві, все це видно. Я, звісно, намагаюся не грубіянити, не дозволяти собі таких речей. Та іноді можу запитати: звідки? Відповідь зазвичай: дружина в бізнесі або ще щось. Завжди, словом, є якісь… пояснення.

І що думаєте робити?

Змусити жити на зарплату.

На 3 тисячі і менше?

Вони вже пишуть заяви за власним бажанням і йдуть – оскільки бачать, що красти не буде можливості.

Як ви живете на зарплату? Скільки, до речі, вона складає?

В мене відбулось пониження і за посадою і за зарплатою. Заступником голови ОДА я отримувала 4 тисячі гривень, зараз на митниці – 3 тисячі, бо став нижчий ранг держслужбовця. Звісно, зарплати не вистачає.

І за що живете?

Мене підтримує родина. Я одружена.

Саакашвілі, наприклад, ще отримує зарплату від Міжнародного інституту лідерства США. Ви – ні?

Ні. Як держслужбовець я не маю права отримувати зарплату від якихось міжнародних фондів. Насправді, це проблема. Ми в новому законодавстві, яке прописуємо в одеському пакеті реформ, наполягаємо на тому, щоб хоча б держслужбовці, які будуть задіяні в реформах, мали можливість отримувати фінансування з якихось міжнародних фондів.

Я в адміністрації проводила відбір голів районів. Набрала вже 23 нових чиновника – керівника району. В них зарплата 2500 гривень. А це люди, через яких проходять земельні питання, тобто є величезний рівень спокус. Вони приходили і я, отак як ви мене, питала їх: як ти збираєшся жити? Хтось казав, що в нього є заощадження. Якщо людина говорила, що в неї немає заощаджень, вона просто не проходила один з початкових етапів співбесіди.

Заощадження теж бувають різного походження.

Ті, хто в мене пройшли, - це люди, які вже мали успішні бізнес-проекти, успішну роботу. От, наприклад, теперішній голова Білгород-Дністровської райадміністрації Михайло Титарчук приїхав з Африки, 8 років будував металообробні заводи, тисячі людей в нього працювали. Це топ-менеджер із зарплатнею від 10 тисяч доларів в середньому. Але він пішов на голову району. Я це називаю «віддаєш свій борг». Ми всі пройшли через певні випробування. Україна мені як держава багато дала. За останні два роки я побачила чи не увесь світ, побувала на найбільших міжнародних конференціях, поспілкувалась з політичними лідерами. Все завдяки тому, що одного дня в Україні трапився Майдан. Я розуміла, що я просуваю ідею нової України, але це коштувало комусь життя. Тепер треба віддавати данину. Так само цей Міша Титарчук прийшов сюди, бо його брат загинув в Донецькому аеропорту. Він вважає, що це його данина. Ще для прикладу - голова Біляївського району Арсен Жумаділов. Кримський татарин, людина, яка закінчила London school of economics приїхав сюди бути головою району. Я питала його про мотивацію. Він вважає, що успіх в Одеській області колись дасть йому можливість повернути Крим, успіх Одеси – це успіх України.

В кожного своя мотивація, але вона не матеріальна. Бо в матеріальній сфері українські бюрократи – це просто жебраки. Це сором. Уявіть тільки, зарплата митника стартує з 1300 гривень! Митник, який є відповідальним за мільйонні декларації, приймає суб’єктивні рішення, заробляє 1300 гривень на місяць. Це система, яка створює корупцію.

Скільки, на ваш погляд, має заробляти митник, щоб не мати спокуси?

Він повинен заробляти так, щоб йому не було соромно. Мені здається, що зарплати на рівні нової поліції вже б дали якусь самоповагу. Бо я не уявляю навіть, як себе почуває чоловік, у якого є дружина, діти, діти вчаться, а він приносить додому 1300 гривень на місяць.

-- «Міхеіл написав мені смс: чи не хочеш приєднатись до команди?»

Говорячи про ініціативи на митниці, ви кажете «ми», «наша команда». Розкажіть, хто саме входить у вашу команду на митниці?

Це група грузинських і українських юристів та консультантів. Серед них є радник голови фіскальної служби України Георгій Цхакая та Ніно Шарашенідзе - людина, яка очолювала департамент обслуговування Служби доходів та зони митного оформлення Грузії, юристи Семен Кривоніс, Денис Дьомін, Орест Плотниця та ще кілька українських експертів, які мають великий досвід та професійні знання в системному реформуванні.

Хтось з ваших заступників в цю команду входить?

Я не хочу, щоб ми зробили щось, і воно працюватиме лише поки ми тут. Коли я, припустимо, піду на інший проект, тут має залишитись реально працююча система. Тому на позиції заступників, керівників департаментів я хочу ставити українців, одеситів, які лишаться і працюватимуть тут. Зараз я фактично сама. Мої люди мені тільки в якості консультантів допомагають. У мене заступник з минулої команди. Пані Ареф’єва в мене ще значиться в заступниках. І дві позиції вакантні. Їх мають зайняти люди, які поділятимуть наші цінності – демократії та нульової толерантності до корупції.

Якою є роль Георгія Цхакая, який в Грузії очолював службу доходів? Доволі часто зараз можна зустріти думку, що митницею в Одесі буде керувати саме він, а не ви.

Він дуже допомагає. Але поряд з ним є інші люди, про яких я вже сказала. Георгій Цхакая, звісно, дуже темпераментний і класний член команди, дуже допомагає, я з ним консультуюсь з багатьох питаннь. В нас чудове порозуміння. Та в будь-якому разі рішення залишаються за мною. Я не відчуваю жодного тиску з його боку, та це і неможливо. За всі свої рішення тільки я відповідаю. А чуток вистачає. Комусь хочеться це так змалювати. Окей. Очевидно, що я людина, яка не має досвіду в тактичній роботі на митниці, тому буду радитись по тактичних питаннях з людьми, які цей досвід мають. Очевидно, що зі мною сидять спеціалісти, помічники, радники, консультанти. Але я збираю українських радників, грузинських, тих, хто вже давно працює на митниці, вислуховую позицію кожного, і, проаналізувавши різні точки зору, приймаю рішення.

Як у вас складаються стосунки із головою ДФС Романом Насіровим? Кажуть, він спочатку досить скептично поставився до вашого призначення.

У нас з ним цілком нормальний діалог і порозуміння. Зрозуміло, що для нього, як і для будь-якого українця, це виклик. Профіль кандидата, який опинився на цій посаді, - не те, до чого він звик.

Ви вже говорили, що ваше призначення все ж є політичним. Але хочеться уточнити дещо про конкуру на посаду голови Одеської митниці, який хай і не дійшов до кінця, але проходив. Із 70 кандидатів було відібрано 9. Ви знаєте людей, які, окрім вас, вийшли в цей умовний напівфінал?

Серед кандидатів була та ж Ареф’єва. Але там були нормальні люди, з деякими з них я спілкувалась, брала поради. З деякими і зараз консультуюсь. Серед них – брокери, колишні митники.

За скільки до вашого офіційного призначення ви дізналися, що очолите митницю?

Розмови йшли фактично останні два з половиною місяці. Ще тоді, коли ми озвучили свій план про побудову нової зони митного оформлення, ми розуміли, що нам потрібен буде хтось, хто може це втілювати на місці. Але, скажу чесно, я готувалась, але не вірила в те, що це можливо. Точно дізналася і повірила лише тоді, коли на дні відкриття центру адміністративних послуг в Одесі (16 жовтня, - «Главком») президент про це публічно всім повідомив. До того він зі мною про це не говорив. І навіть в той день зранку я ще працювала в обладміністрації.

У вас не виникло питання: чому ви? Ви ж самі зазначили, що навіть серед тієї «дев’ятки» були і інші нормальні кандидати.

Я розумію, чому не хтось з інших кандидатів, а представник саме нашої команди. У нас вже була повністю розроблена стратегія, повністю прописаний план зони митного оформлення, тобто була пропозиція під ключ. В мене виникало питання: чому саме я? Але з іншого боку, для мене це виклик.

Розкажіть, як ви потрапили в команду Сааакашвілі.

Я з ним перетиналась, коли ще займалась міжнародною діяльністю. Ми давно знайомі.

Давно – це скільки?

Ну, близько двох років. Десь одразу після Майдану ми познайомились, коли я в Штатах зустрічалась з різними політиками. Потім я вже співпрацювала з його командою на базі київської мерії, коли йшла мова про створення прозорого офісу. От такий центр надання адмінпослуг, як ми тут зробили, мав бути і в Києві. Ми над цим працювали з Георгієм Вашадзе, Давидом Кізірієм. Після того в мене були навчання, поїздки. Коли я повернулась в Україну, Міхеіл потрапив в Одесу, і він написав мені смс: чи не хочеш ти приєднатись до команди? Я відповіла: так.

Джерело фото: Facebook Юлії Марушевської