«З компанії вивели 100 млрд». Історія замаху на «Центренерго»

Минулого тижня Кабмін зобов’язав виробників енергії використовувати на теплових електростанціях тільки кам’яне вугілля внутрішнього видобутку, а не природний газ, який зараз дуже впав в ціні. Причина такого ультиматуму – підтримка ринку збуту для приватних і державних вугільних підприємств. 

Нові правила розповсюджуються і на компанію «Центренерго», 78% якої належить державі. Компанія наголошує на тому, що буде використовувати вугілля саме державних шахт. 

Серед активів «Центренерго» три ТЕС: Трипільська, Зміївська та Вуглегірська. Але компанія знаходиться зараз в такому фінансовому стані, що використання виключно дорогого вугілля може призвести її до банкрутства. Принаймні, про це каже її нове керівництво. Робить воно це в один голос з Фондом держмайна, який буде готувати компанію на приватизацію.

Що ж довело ще пару років тому цілком успішну компанію до такого життя? 

На зміну парочці Ігоря Кононенка (екснардеп від БПП) та Віталія Кропачова (бізнесмен, якого називали куратором вугільної галузі за минулої влади), контроль над генеруючою компанією отримав усім відомий олігарх, з яким пов’язують президента нинішнього. Зміна керівництва компанії відбулася в період, коли новий глава держави тільки прийшов до влади: тоді ще працював уряд Володимира Гройсмана, але представником президента у Кабміні став Андрій Герус.

Рік тому «Центренерго» очолив близький до Ігоря Коломойського, але невідомий ринку Володимир Потапенко, якого сам олігарх називав «зрозумілою» йому людиною і стверджував, що вони разом виконують стратегію президента щодо зниження цін на електроенергію. 

І дійсно зниження це відбувалося. Але дивним чином. Воно стосувалося саме підприємств, які входять в бізнес-імперію Коломойського. Олігарх давно користується схемами, коли він делегує на держпідприємства свій менеджмент, і отримує від цього бонуси. 

У випадку з «Центренерго» вигода була явна. Феросплавні заводи, гірно-збагачувальні комбінати, «Дніпроазот», які входять у бізнес-імперію олігарха і є великими споживачами електроенергії, почали отримувати її від «Центренерго» за двосторонніми договорами по 56,7 коп/кВт-год, хоча учасники ринку стверджували, що собівартість товару теплової генерації є майже удвічі вищою. Аналіз трейдингової діяльності держкомпанії проєктом уряду Німеччини Low Carbon Ukraine засвідчив, що «Центренерго» недоотримала 847 млн грн доходу від продажу електроенергії за заниженими цінами підприємствам, що пов’язані з Коломойським. У результаті прибуткова ще рік тому компанія за 2019 рік накопичила збиток біля 2 млрд грн. 

Влада, хоч і з запізненням, намагалась цю ситуацію виправити. Після не надто вдалих перемовин з Коломойським, аби він перейшов на купівлю-продаж електроенергії не за двосторонніми договорами, а більш прозорою формулою «на добу вперед», було прийнято рішення змінювати менеджмент підприємства. В грудні 2019 року голова Фонду держмайна Дмитро Сенниченко змінив трьох членів наглядової ради підприємства, а в лютому цього року тоді ще прем’єр Олексій Гончарук заявив, що рішення про зміну керівництва компанії ухвалене. На місце Потапенка призначили колишнього директора Чернігівської ТЕС Олександра Корчинського. В його задачі входило пришвидшити підготовку підприємства до приватизації, яка мінімізувала корупційні схеми, якими «Центренерго» традиційно оплутане.

Але наївно було б сподіватись, що Коломойський так просто це залишить, особливо якщо згадати скандальну історію зі змінами менеджменту на також не чужій олігарху «Укртранснафті». Люди Коломойського просто не пускали в офіс нове керівництво, а наступного дня оперативно озброїлись рішенням суду, згідно з яким було накладена заборона на зміну менеджменту, оскільки робити це може тільки наглядова рада, а не Кабмін. Засідання наглядової ради кілька разів зривалось через «мінування» приміщення, але в результаті в кінці травня Фонд держмайна отримав позитивне рішення суду і таки зміг призначити Корчинського виконувачем обов’язків гендиректора. Сенниченко заявив, що нарешті попри шалений спротив «Центренерго» повернулось під контроль держави. Проте стан компанії, який був зафіксований після аудиту, як вже зазначалось, дуже важкий. У результаті корпоративних війн компанії навіть довелося покинути свій старий офіс, який зараз обмотаний колючим дротом. «Центренерго» тепер перебралось у приміщення в Київській області.

Дмитро Сенниченко та Олександр Корчинський після засідання антикризового енергетичного штабу в Кабміні, на якому розглядалась ситуація в «Центренерго», поспілкувались з журналістами і розповіли, що ж відбувається на підприємстві. 

«Нема вже можливості доїти корову»

Результати аудиту

Сенниченко: Нарешті завершений фінансовий звіт «Центренерго» за 2019 рік: якщо 2018 рік компанія завершила з прибутком в 500 млн, то минулий – з прямим збитком в 1,98 млрд грн. Крім того, є кредиторська заборгованість у розмірі біля 4 млрд грн. Компанія знаходиться в дуже складному стані. Наступний крок – підготовка комплексної реабілітації. Ринок енергетики сьогодні взагалі в кризовому стані, і питання купівлі вугілля у державних шахт за рахунок «Центренерго» обговорюється. 

Наша позиція – компанія має працювати прибутково. Звісно, є соціальна відповідальність перед шахтарями, аби вони отримували зарплату, проте компанія в такому збитковому стані, що за її рахунок неможливо задовільнити всі шахти за достатньо високою ціною. 

Золоте вугілля

Сенниченко: За сьогоднішньої цінової кон’юнктури на ринках вугілля та газу собівартість виробництва електроенергії була б дешевша на газі. В Україні є 29 державних шахт, які 20 років просять про фінансову допомогу. Міністр фінансів доповів, що напряму з державного бюджету цим шахтам виплачується 50% заробітної плати. І рішення уряду покласти на державну компанію, яка є майже банкрутом, зобов’язання купляти економічно невигідне вугілля, треба компенсувати. Стратегію щодо шахт треба, нарешті, визначити. 

Директор «Центренерго» розробив план оплати державним шахтам. На червень він складає біля 50 млн грн. А далі треба знаходити точку беззбитковості: визначити, що вигідніше купляти – газ, вугілля, в якій комбінації, в який період часу, у кого… Бо нема вже можливостей доїти корову. Треба розуміти, що й шахтарям треба платити, але це залежить від загальнодержавної політики.

Корчинський: Сьогодні купується вугілля тільки з державних шахт, інше питання – за якою ціною. Вона, на жаль, фіксована на рівні 1950 грн за тонну і не відповідає ринку. В тому ж Казахстані ціна на 300–400 грн буде дешевшою. Якби ці 300–400 грн з нашого підприємства зняти, то ми б не закуповували газ взагалі, хоча він ситуативно дешевший, і точно не працювали би в збиток. 

Причому цифра в 1950 грн – теж дуже віртуальна, бо державні шахти у травні відпускали вугілля по 2200 грн. При такій ціні, якщо працювати тільки з вугіллям без газу, собівартість електроенергії буде приблизно 1,6 грн (за кіловат). При тому що зараз середньозважена ціна на ринку – приблизно 1,3 грн. А якщо б ми працювали на газі, який коштує вже 2333 грн (за тисячу кубометрів), то кінцева собівартість складала б приблизно 1,2 грн при нинішній ціні на ринку в 1,26 грн. При комбінованому ж варіанті, який ми зараз застосовуємо, – приблизно 1,45 грн. 

Приватизація

Сенниченко: Я підписав наказ щодо створення конкурсної комісії для визначення радника з приватизації «Центренерго». Бо основна мета – здійснити приватизацію цього активу, який багато років є корупційною годівничкою. Вся процедура займе від 9 до 11 місяців. Ми плануємо графік, аби аукціон відбувся в другому кварталі 2021 року. Також звертаємось до депутатів Верховної Ради, аби вони змінили формулювання в законі, яке зупиняє велику приватизацію (на час епідемії коронавірусу) на таке, яке зупиняє аукціони. Це дозволить нам рухати вперед процес і щодо «Центренерго», і щодо інших об’єктів, які ми плануємо до приватизації. Якщо порівняти активи «Центренерго» з заборгованістю компанії, вона має від’ємну вартість 1,4 млрд грн. За оцінками експертів, з компанії з 2004 року виведено біля 100 млрд грн, було дві невдалі спроби приватизації, спроба банкрутства. Звісно, за два тижні, поки там нове керівництво, всі проблеми не вирішити.

В Україні більше трьох тисяч державних підприємств, тисячу з них треба вже просто ліквідувати. 93 органи державного управління (міністерства, відомства, комітети) управляють цими тисячами підприємств. Готелем «Козацький» – Міноборони, готелем «Національний» – Верховна Рада. Президент Зеленський показав приклад, коли Державне управління справами передало нам на приватизацію готель «Дніпро». У «Центренерго» також є багато непрофільних активів – бази відпочинку і таке інше. 

Переселення «Центренерго» з Києва до області

Сенниченко: Зараз офіс в Козині, в якому знаходиться компанія, їй належить. Це, здається, територія якогось санаторію. Раніше компанія знаходилась в орендованому офісі в Києві на вулиці Козацькій, який оточений барикадами та колючим дротом. У нас же тривала боротьба за встановлення державного контролю над державним підприємством.

Не бачу зради в тому, що компанія знаходиться у власних будівлях. Тим більше, що зі 170 людей центрального офісу частина живе в Українці, там поруч Трипільська ТЕС. Тож аби не витрачати зайві гроші на оренду, треба працювати у власному приміщенні.