Найбільша витинанка країни: у Музеї історії Києва представлено новий рекорд України
Мисткиня Тетяна Кузьмич: «Витинанка для мене – те давнє ремесло наших предків, що в неймовірний спосіб перетворює папір на візуальну магію»
В Музеї історії міста Києва зареєстровано рекорд України за найбільшу витинанку. Її авторка – відома українська майстриня Тетяна Кузьмич (Кашуба). Робота представлена на виставці «Червоне – то любов», що проходить у музеї. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на
«Моя місія – зберігати та переосмислювати українські культурні традиції через сучасне мистецтво. Витинанка для мене – те давнє ремесло наших предків, що в неймовірний спосіб перетворює папір на візуальну магію. Увесь процес витинання я проживала якусь особливу історію. Свою. Нашу. Це було схоже на молитву руками – я ніби витинала різні стани, почуття та емоції: біль і радість, відчай і надію», – зауважує мисткиня Тетяна Кузьмич (Кашуба).
Червона витинанка довжиною 10 метрів створена у стилі традиційної української вишивки, з використанням автентичних орнаментів. Уся композиція виконана у відтінках червоної барви, що часто використовувалися народними майстрами для створення оберегів.
«Ця рекордна витинанка – символічний артоб’єкт, маніфест нашої незламності. Вона демонструє, як творчість, заснована на традиціях, може надихати, об’єднувати й додавати сил у часи випробувань. А сьогодні, як ніколи, важливо нагадувати світу про глибину й витонченість української культури», – зазначив Валентин Мондриївський.
Зазначається, що мета проєкту – не лише популяризувати українське народне мистецтво, а й підкреслити його роль як невід’ємної частини нашої ідентичності. В умовах війни така культурна ініціатива стає потужним інструментом підтримки, національного єднання та опору.
Виставка у Музеї історії міста Києва триватиме до 1 червня.
Нагадаємо, Національний музей народної архітектури та побуту України у Пирогові відкрив відновлений шинок із села Бабанка. Ця архітектурна пам'ятка кінця XIX століття, розташована в експозиції «Середня Наддніпрянщина», після тривалої реставрації стала частиною постійної експозиції музею. Ідея зберегти цей шинок з’явилася ще 55 років тому, і тепер вона втілена в життя.