Газ перехідного періоду. Як Україна готується до життя з «Північним потоком»

Регіональна газова компанія (РГК) і Біоенергетична асоціація України (UABIO) в травні підписали меморандум про співпрацю. Як повідомляв «Главком» це було потрібно для синхронізації процесів редизайну газорозподільної інфраструктури та виробництва біогазу.

І ось – новий етап. Домовленості перейшли в практичну площину. РГК розпочала підготовку газорозподільних мереж для використання бiометану в Вінницькій, Хмельницькій та Чернігівській областях.

Елемент енергетичної безпеки

Чому Регіональна газова компанія приділяє такe увагу редизайну (оптимізації) газової інфраструктури, цілком зрозуміло. Ще з серпня 2020 року найбільший оператор газових мереж реалізує свій водневий проект «Чиста енергія», проводить випробування використання різних сумішей Н2 з природним газом в розподільних мережах. Уже зараз зрозуміло, що наші трубопроводи в нинішньому їх стані (більшості труб – 40-50 років) здатні витримати концентрацію водню не більше 10%.

Тому для того, щоб використовувати суміш водню хоча б 15%, вже необхідний редизайн: потрібно застосовувати для газових труб сучасні матеріали, зменшувати їх діаметр, прибирати зайві стики, газорозподільні пункти і так далі.

Але чому Регіональна газова компанія, яка ось вже другий рік активно займається воднем, включила в свій портфель проектів біометанову програму?

«Спільна робота з фахівцями Біоенергетичної асоціації дозволить нам реалізувати весь потенціал проєктів редизайну газових мереж, з урахуванням перспектив бiометану. Завдяки цій співпраці ми зможемо набагато краще підготуватися для використання екологічно чистого водню», – пояснює в бесіді з «Главкомом» голова департаменту стратегічного розвитку РГК Станіслав Казда.

Треба зазначити, що розвиток бiометанових проектів – це ще й важливий елемент енергетичної безпеки України. На жаль, запуск газопроводу «Північний потік – 2» – факт практично доконаний, і є серйозні побоювання, що транзит природного газу до Європи через нашу країну буде скорочуватися, щоб там сьогодні не говорила офіційна Москва. Вона обіцяє, що контракт на транзит після закінчення нинішнього договору в 2024 році може бути продовжений, але тут ключове – «може бути».

Тому Україна ризикує залишитися без технологічного газу, який необхідний для підтримки нашої газової інфраструктури в нормальному стані – щоб в мережах був необхідний тиск, і природний газ доходив до кінцевого споживача.

І ось тут неоціненну допомогу може надати бiометан, можливості виробництва якого в Україні серйозні. І, природно, він може послужити повноцінною заміною природному газу, значну частину якого ми змушені зараз імпортувати. За даними компанії «Оператор ГТС України», у 2020 році наша країна придбала 16 млрд кубічних метрів газу на суму близько $2 млрд. При цьому загальний річний обсяг споживання склав 28,2 млрд кубометрів.

Відходи – в доходи

Потенціал виробництва бiометану за типом сировини, млн м3

Біометан – повний аналог природного газу, відмінність тільки в його походженні: він виділяється з біогазу, джерелом якого, в свою чергу, є біологічні відходи. Їх перелік досить великий, і все це є в Україні.

Правда, повністю екологічно чистим газом біогаз назвати не можна – вміст метану в ньому становить до 50%. Стільки ж там міститься вуглекислого газу, і ще є трохи водню і сірководню. Тобто, щоб отримати біометан, біогаз треба очистити від СО2 (вже давно існують спеціальні технології з уловлювання та захоронення вуглекислого газу). Але це хоч і коштує грошей, все одно краще, ніж біогаз буде самостійно виділятися на звалищах побутових відходів і йти в атмосферу. Тоді від нього точно ніякої користі – ні енергетиці, ні екології.

РГК і UABIO в рамках спільного проекту готують зараз до підключення до газорозподільних мереж два біогазових заводи у Вінницькій області (загальна потужність близько 20 млн куб. м бiометану в рік) і два підприємства в Хмельницькій і Чернігівській областях (спільно – 30 млн кубів щорічно). Разом – 50 млн м3 в рік.

Однак це всього лише пілотний проект. А загальний потенціал виробництва бiометану в Україні – 7,8 млрд кубічних метрів щорічно. Це майже четверта частина потреб нашої країни в природному газі.

«Всього зараз в Україні 68 біогазових установок, але ці чотири, що задіяні в нашому спільному з РГК проектi – найбільші. Теоретично до проекту можна залучити і інші 64, але, по-перше, вони невеликі – всi разом дадуть теж близько 50 млн кубів. А по-друге, вони зараз за допомогою біогазу виробляють електроенергію, і продають її за зеленим тарифом, який діє до 2029 року. Тобто, їм бiометан не цікавий, тим більше що доведеться тоді ставити обладнання для відділення СО2 від біогазу», – розповідає «Главкому» голова правління Біоенергетичної асоціації України Георгій Гелетуха.

За словами фахівця, для того, щоб реалізувати весь біометановий потенціал України – близько 8 млрд кубометрів щорічно, необхідно побудувати в країні 800 біогазових установок потужністю 10 млн м3 на рік. В середньому – близько сорока в кожній області.

Державна підтримка

Треба відзначити, що держава зараз активно підтримує розвиток біоенергетики в Україні. Якщо не фінансово, то, як мінімум, на законодавчому рівні.

«Україна є аграрною державою і може істотно заміщувати свої потреби в природному газі за рахунок бiометану. Біоенергетика є одним із стратегічних напрямків на шляху заміщення природного газу, зниження рівня імпортозалежності і зміцнення економіки держави», – каже в. о. голови Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження (Держенергоефективності) Костянтин Гура.

Чиновник повідомив «Главкому», що зараз Міністерство енергетики спільно з Держенергоефективності вже напрацювали ряд відповідних законопроектів для стимулювання розвитку біоенергетики.

Зокрема, законопроект № 5464 від 5 травня 2021 року про розвиток ринку бiометану. 14 липня його включили до порядку денного Верховної Ради, але вiн ще не був розглянутий. Документом передбачено введення механізму торгівлі біометаном і гарантії його походження. «Після прийняття законопроекту Україна зможе експортувати бiометан в країни Євросоюзу», – пояснює Гура.

Крім того, розроблені законопроекти щодо стимулювання вирощування в Україні енергетичних культур. Зараз у нас є понад 4 млн га малородючих земель, які не придатні для сільськогосподарських культур, але вони можуть бути ефективно використані для вирощування енергетичних рослин, зокрема тополі і верби. Згодом їх деревину можна буде використовувати для виготовлення паливних пеллет. Це, в свою чергу, може потенційно дозволяти економити до 20 млрд кубометрів природного газу щорічно.

Андрій Кузьмін, «Главком»