Винахідник Колбун зник у Бучі, «переписав» майно на аферистів і «помер» в Австрії. Детектив з чеченським слідом

Зникнення винахідника Миколи Колбуна в окупованій Бучі в березні 2022 року – тема, яку «Главком» досліджував кілька років. Проте на прохання правоохоронців ми довго не оприлюднювали деталі загадкової історії, яка відразу скидалася на зухвалий злочин з численними учасниками. 

Врешті 31 березня 2026 року Офіс генпрокурора повідомив, що викрито злочинну групу з найближчого оточення вченого, яка намагалася заволодіти його майном. Але до цього часу ніхто так і не знає, що сталося з самим вченим. Спроби родичів та друзів відшукати Колбуна, якому на момент вторгнення було 77 років, або хоча б його тіло, досі не увінчалися успіхом. 

За даними Нацполіції, після викрадення російськими окупантами в Бучі відомий український науковець – розробник інноваційного медичного напряму інформаційно-хвильової терапії Микола Колбун був внесений до реєстру безвісти зниклих. Його місцеперебування невідоме. 

В історії прослідковується помітний чеченський слід. По-перше, за даними слідства, ключову роль у схемі заволодіння майном винахідника відігравав його близький знайомий, виходець із Чеченської республіки РФ. Він разом зі спільниками спланував повне захоплення активів – від кількох квартир у Києві до будинку у передмісті, а також комерційної нерухомості. Вартість майна вченого оцінюється в 18-40 млн грн (такі дані Офісу генерального прокурора та пресслужби Нацполіції). По-друге, востаннє Колбуна живим з російськими окупантами, свідки ідентифікували саме як чеченців.

Як загубився слід Колбуна, вбивство якого поки не доведено, і хто всі ці «діти лейтенанта Шмідта», які наввипередки кинулися у гонитву за спадком вченого, розповідає «Главком».

Як з’ясував «Главком», станом на середину квітня 2026 року, слідство веде розслідування за кількома епізодами: жорстоке поводження з цивільним населенням (ч. 1 статті 438 Кримінального кодексу), замах на шахрайство в особливо великих розмірах, вчинене групою осіб (ч. 2 статті 15 ч. 2 статті 28 ч. 5 статті 190 Кримінального кодексу), підроблення документів (ч. 3, 4 статті 358 Кримінального кодексу) і втручання в інформаційні системи (ч. 3 статті 362 Кримінального кодексу).

Правоохоронцям вдалося вийти на слід: наприкінці березня підозри отримали давня знайома Колбуна, підприємниця Анна Мірошниченко та її співмешканець Євгеній Хижняк. Заочну підозру оголошено Ісламу Османову, уродженцю Чечні. Нині Османов живе в Австрії під іменем Діма Нойберг. У матеріалах справи Османова називають товаришем і бізнес-партнером Колбуна. Сам вчений позиціонував його в своєму оточенні як прихильника генерала Джохара Дудаєва (першого президента Чечні).

За інформацією джерел «Главкома» у правоохоронних органах, наразі перевіряється причетність до перелічених кримінальних правопорушень близько двох десятків осіб. Редакції вдалося дізнатися ексклюзивні подробиці розслідування та інші деталі гучного злочину від осіб, які були близькими зі зниклим.

Де обірвався слід Колбуна

Початок російського вторгнення 77-річний науковець Микола Колбун зустрів у своєму будинку в Бучі (Київська обл.) на вулиці Яблунська, 52-А. Напередодні початку великої війни він перевіз зі столичного офісу «всі важливі документи» до Бучі. Як з’ясувалося, то були гроші з продажу двох квартир. Ще одну столичну квартиру Колбун залишив, він володів нею на Русанівській набережній. 

«23 лютого 2022 року Микола Дмитрович мені подзвонив і сказав, що буде їхати з дуже важливими документами. Не електричкою, як завжди, а попросив Аню (Мірошниченко, нині підозрювана – «Главком»), щоб вона його завезла, – згадує у бесіді з «Главкомом» троюрідна племінниця Колбуна, міська голова Ірпеня у 2006-2007 роках Мирослава Свистович. – Під виглядом документів Колбун перевозив гроші, які він зберігав у своєму офісі (на вулиці Ярославів Вал, 14-В; за цією адресою у Колбуна зареєстрована фірма «Біополіс-ІХТ» – «Главком»), тому що він не довіряв банкам».

Пані Мирослава свого часу працювала директором компанії «Біополіс-ІХТ». Вона досі з глибоким пієтетом відгукується про знаного родича-винахідника. Каже, що його прилад інформаційно-хвильової терапії врятував її саму від аутоімунного захворювання.

Анні Мірошниченко Мирослава Свистович дає таку характеристику: жінка мала бізнесову хватку, керувала фірмою з працевлаштування українців за кордоном. Співрозмовники «Главкома» у правоохоронних органах підтвердили: нині підозрювана підприємниця дійсно мала успішну справу. Мірошниченко орендувала офіс на Ярославому Валу – у будівлі, де також працював Микола Колбун. Саме там вони і зблизилися. 

«Аня мала на нього (Колбуна – «Главком») вплив, а він прислухався до її порад. У бізнесі вона була для нього авторитетом. Також мені відомо, що він зберігав у Анни запасні ключі від свого офісу. Всяке буває – ключі можуть загубитися, чи можна приїхати на роботу з Бучі, а ключі забути дома. Тому вона мала доступ до всього, що було в його офісі – в нього багато інформації зберігалося в комп’ютері. Після зникнення Миколи Дмитровича вона цим скористалася», – вважає Свистович.

Початок великої війни винахідник Колбун пересиджував у підвалі свого будинку у Бучі разом із сусідами Ганною Петрівною та її чоловіком. Вранці 3 березня 2022 року подружжя повернулися у власну домівку: планували помитися і повернутися до будинку Колбуна із запасами продуктів. Але з Миколою Дмитровичем вони більше не зустрілися. Назад на шляху до оселі вченого сусіди потрапили під ворожі обстріли і далі вже ховалися у підвалі найближчого будинку.

Очевидці, слова яких переповідає пані Мирослава, свідчать: близько 17 години 3 березня двоє російських окупантів вивели Миколу Колбуна з подвір’я його будинку. Він був одягнений в спортивні штани, теплий светр і шапку. Мешканка Бучі Людмила, на яку посилається Свистович, описала все так: її перестріли росіяни, які вже вели Колбуна. Вони чомусь її спитали, чи знає вона Кадирова. Жінка робить висновок, що то були саме чеченці і так вони намагалися її залякати.

До слова, у базі Міністерства внутрішніх справ датою зникнення Миколи Колбуна вказано саме 3 березня 2022 року.

Важлива ремарка. Вулиця Яблунська, на якій жив науковець, стала місцем масових розстрілів у Бучі. Саме тут протягом березня 2022-го росіяни вбили багато цивільних мешканців. Після деокупації міста фотознімки вулиці, всіяної трупами із зав’язаними руками, облетіли світові медіа.

Однак тіла Колбуна на вулиці Яблунській не знайшли. За даними власних джерел «Главкома» у правоохоронних органах, нині слідство вивчає версію, що чоловіка було вбито, а потім спалено. Досі неопізнані людські рештки були виявлені в інших місцях на території Бучанської громади. Зараз правоохоронці готують експертизу, щоб остаточно розставити крапки над «і». За даними «Главкома», готується ексгумація останків матері Колбуна з метою порівняння аналізів її ДНК із рештками обгорілого трупа.

Чеченець організував аферу із заповітом?

Іслам Османов, за версією правоохоронців, відіграє провідну роль у справі Колбуна. Йому приписують організацію шахрайської схеми із заволодіння активами зниклого вченого. «Главком» має ексклюзивну світлину, на якій Микола Колбун стоїть у компанії Османова. Це фото було розміщено самим Османовим у «Вайбері». Воно зникло відразу після того, як журналісти звернулися до нього з проханням прокоментувати історію зникнення вченого. Відповідати на питання товариш Колбуна не став.

«Микола Дмитрович дуже пишався, що в нього друг-«дудаєвець», і сильно його поважав, вважав своїм товаришем. Щороку двічі їздив до Австрії, а Іслам теж приїздив до України», – підтверджує близькі стосунки Мирослава Свистович. За її даними, перед повномасштабною війною Микола Колбун позичив Оманову велику суму грошей. «Здається, 15 чи 20 тис. євро на внесення застави за його сина, арештованого за торгівлю алмазами», – уточнює вона.

21 квітня 2022 року пані Мирослава телефоном поспілкувалася з Османовим. Як пригадує родичка Колбуна, її різанули відповіді австрійського товариша Колбуна. На запитання, чи йому щось відомо про обставини зникнення науковця, Іслам відповів: «Да, я занимаюсь этим вопросом с наследницей». На репліку Мирослави з припущенням про те, що Колбун міг перебувати у полоні в Білорусі (після виходу росіян із Київщини на початку квітня 2022-го), Османов категорично відповів: «Нет, он мёртв! Вы не знаете русских. Они никого в плен не берут, тем более стариков».

Проте вже скоро версія «Он мертв» почала спростовуватися самим Османовим…

У матеріалах розслідування дуже красномовно описано поведінку чеченця Османова. У березні 2022 року він через Telegram вийшов на доньку троюрідної сестри Колбуна і почав цікавитися, що їй відомо про місцеперебування винахідника і коли востаннє вони з ним спілкувалася. На що дівчина відписала, що нічого не знає.

На початку травня 2022-го Іслам Османов знову написав родичці Колбуна. Він підозріло наполегливо цікавився, чи була вона на офісі зниклого винахідника і що там шукала. Допис чеченця датований 9 травня, і саме цього дня донька троюрідної сестри Колбуна якраз і побувала на офісі, що на вулиці Ярославів Вал, 14-В. Там шукала фотознімки Миколи Дмитровича. Після сеансу випитування Османов заспокоїв родичку і сказав, мовляв, нехай близькі Колбуна не хвилюються: Микола Дмитрович живий і перебуває на лікуванні. А ось, де саме, Іслам тоді так і не повідомив.

Пізніше стане відомо, Іслам Османов насправді імітував порятунок Колбуна. Він придумав легенду про перебування винахідника у військово-польовому госпіталі Гомеля (діагноз, озвучений чеченцем родині відомого академіка, звучав жахливо: прострілена щелепа, поламані ребра, інфаркт та запалення легень). А згодом запевнив, що перевіз Миколу Дмитровича на лікування до Австрії, де 8 жовтня 2022 року той «помер».

На брехню Османова сліпо повелися, наприклад, земляки Колбуна з Волині, звідки вчений родом. Міжнародне громадське об’єднання «Волинське Братство» в цей же день розмістило допис-некролог, у якому висловило жаль, що, «вважаючи на вік і характер поранень, Миколу Дмитровича не вдалось врятувати».

«Главком» поцікавився у Галини Бідношей, яка опублікувала цей допис, звідки вона дізналася про буцімто смерть відомого винахідника, який досі перебуває у розшуку в Україні як зниклий безвісти. Жінка визнала: «Інформацію про смерть Колбуна надали мені молода жінка з чеченцем, який живе в Австрії».

Те, що історії Османова про лікування та смерть Колбуна в Австрії, є суцільними вигадками, спростовують й офіційні дані консульських відомств України у Білорусії та Австрії. Їх у березні 2023 року отримав бізнес-партнер Колбуна Василь Байцим. Документи свідчать: Микола Колбун не перебував на території Білорусі, а в Австрії не фіксувався факт його смерті.

Та поки мережею ширилася інформація про «порятунок», «лікування», а згодом і «смерть» вченого, аферисти активно перейнялися «оформленням» спадщини Колбуна, вартість якої правоохоронцями оцінюється в десятки мільйонів гривень. 

Щоб усе майно академіка без зайвого галасу перейшло у розпорядження його знайомої Анни Мірошниченко, її співмешканець Євгеній Хижняк підшукав людей, котрі підробили заповіт і внесли відповідні відомості до Спадкового реєстру. Як свідчать дані судового реєстру, за основу було взято чужий заповіт від 8 травня 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

«Справжнього заповіту Миколи Колбуна не існувало взагалі. Він був фіктивно створений. Аферисти настільки творчо підійшли до цієї справи, що застосовували лазер для видалення оригінального підпису у заповіті», – повідомив «Главкому» співрозмовник у правоохоронних органах.

У підробленому документі, за версією слідства, спільник Мірошниченко замість Колбуна поставив підпис і написав: «Цей заповіт прочитаний мною уголос і відповідає моїй волі».

Аби перевірити автентичність підпису Колбуна, слідству довелося брати роздруківки телефонних дзвінків винахідника і співставляти його перебування в цей день з місцем реєстрації заповіту. Як виявилося, Колбун того дня взагалі був за межами столиці. Ба більше: допитаний нотаріус визнав, що заповіт від 8 травня 2020 року, складався на інших осіб.

Цікавий момент. Під час обшуків правоохоронці вилучили у Мірошниченко копію фейкового заповіту. За її словами, про існування цього «документа» їй сповістив Іслам Османов, він і переслав копію «спадкоємиці». Також слідчим Анна повідомила, що не перебуває у родинних зв’язках з Миколою Колбуном, але підтвердила, що підтримувала з ним близькі дружні стосунки. А коли зник академік, навіть сплачувала його комунальні платежі.

Фактом є і те, що протягом 2023 року підозрювана Мірошниченко через суди намагалася визнати Колбуна померлим, щоб вступити у спадщину. Але безуспішно. Шевченківський районний суд Києва не повірив «спадкоємиці» і відмовив у відкритті справи, зазначивши: такий спір (щодо спадщини академіка – «Главком») має розглядатися за участю інших спадкоємців. Зловмисникам не вдалося реалізувати аферу «у зв’язку із викриттям правоохоронними органами їх неправомірних дій», йдеться у матеріалах справи.

І лише наприкінці березня 2026 року Мірошниченко і Хижняк отримали підозри. Третій підозрюваний Османов оголошений у розшук.

***

Разом з цією детективною історією навколо спадку розвивалися й паралельні сюжетні лінії. Претензії на спадок Колбуна також заявила волинянка Ганна Березна. На початку листопада 2023-го жінка виграла суд, який підтвердив: Микола Колбун – її троюрідний брат по лінії матері.

А у квітні 2025 року суд за заявою громадянки Березної ухвалив несподіване рішення: визнав винахідника Миколу Колбуна померлим! І це попри те, що його тіло не ідентифіковано, а будь-яка офіційна інформація, яка підтвердила би смерть вченого, просто відсутня. Натомість Феміда врахувала той факт, що Ганна Березна і Микола Колбун народилися і зростали в одному селі (Новосілки Волинської області); протягом життя товаришували та підтримували тісні відносини, оскільки Микола Дмитрович був досить одинокою людиною, не мав родини та близьких родичів.

Та й це ще не все. У боротьбу за майно Миколи Колбуна включився і згаданий вище його бізнес-партнер Василь Байцим. Через суд він доводить, що Колбун – його двоюрідний дядько. Тут поки немає кінцевого вердикту.

За даними аналітичної системи Youcontrol, Байцим і Колбун є співзасновниками та співвласниками ТОВ «Біополіс-Плюс», профіль якого дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук. У 2017 році винахідник мав конфлікт із компаньйоном через старі борги. Колбун виграв суд і Байцим мав йому віддати $60 тис. (або 1 млн у гривневому еквіваленті), які у далекому 2013 році позичив у Колбуна, але вчасно не повернув.

У травні 2024 року столичний суд за клопотанням Київської обласної прокуратури арештував банківський рахунок академіка. На ньому лежало близько 800 тис. грн, які виконавча служба за рішенням згаданого суду стягнула з Байцима. Проте родичі вченого кажуть, що частину коштів перед арештом усе ж вдалося вивести. Їх отримав… Іслам Османов на «викуп» Колбуна з полону у Білорусі.

Наталка Прудка, Віталій Тараненко, «Главком»