Арахамія пробив «тромб Богдана». Партійний список «Слуги народу» розблоковано

Цього тижня на фракцію «Слуга народу» чекають кадрові пертурбації. Вже у вівторок парламент може нарешті розглянути заяву на складання депутатських повноважень харків’янки Анни Колісник, яку вона подала ще у травні. Замість неї до лав пропрезидентської фракції має зайти наступний кандидат зі списку – колишній журналіст та ексредактор партійної газети Дмитро Слинько. Ця рокіровка затягнулася так надовго не тому, що у депутатів, завантажених більш важливими справами, ніяк не доходили до неї руки. Колісник та Слинько стали жертвами ситуації, яка створилася через вже підзабутого ексголову Офісу президента Андрія Богдана. І на те, аби з нею розібратися, керівництву монобільшості знадобилося кілька місяців.

Хто всі ці люди

Після того, як навесні Колісник вирішила, що її набридло бути депутаткою, фракція «Слуга народу» зіткнулася з проблемою. Наступні кандидати у виборчому списку, які потенційно могли додатися до фракції, виявилися «бомбою сповільненої дії». В списки «слуг» на старті каденції Зеленського змогли потрапити особи, тісно пов’язані з нині опальним Андрієм Богданом. Тепер у провладній фракції вирішили не ризикувати та доклали зусиль для нейтралізації потенційно небезпечних кадрів. 

Не є таємницею, що список пропрезидентської сили у 2019 році формувався буквально на коліні, до нього поспіхом записувалися знайомі та знайомі знайомих ключових осіб з оточення нового президента. А приголомшливий та неочікувано високий результат призвів до того, що нардепами стали люди, які були занесені в партійний список просто «для кількості». Нагадаємо, загалом за пропорційною системою у 2019-му «слугам» вдалося провести 124 народних депутати, більшість з яких вперше один одного бачили. 

Через низку пертурбацій всередині фракції за шість років черга брати мандати від «слуг» дійшла вже до тих, хто перебуває в районі 150-го місця. І наразі на межі потрапляння у Верховну Раду опинилися персонажі, яких насилу згадують навіть ті, хто ці списки складав. 

Така «солянка» з абсолютно різних людей не була проблемою, коли справи у монобільшості йшли гладко. Але ті часи вже давно минули. Монобільшість давно існує тільки на папері: з 254 народних депутатів, які були в ній на самому початку, лишилося тільки 230, а за важливі питання вдається мобілізувати голоси лише близько 180. Провладну фракцію охопила така апатія, що велика частина депутатів просто ігнорує нечасті зустрічі для «звірки годинників» з президентом. 

«Слуги» у ступорі

В умовах, коли у «Слузі народу» кожен штик на рахунку, з фракції  місяцями не відпускають навіть тих депутатів, які вже написали заяву на складання мандата. Останній такий приклад – харків’янка Анна Колісник, що заходила в Раду під 94-м номером у списку «слуг». Заяву про складання депутатських повноважень вона подала ще у травні, але парламент досі не спромігся «дати вольну» колезі. 

Хоча, здавалося б, у цьому немає логіки: Колісник вже кілька місяців не ходить на засідання, як і низка інших депутатів провладної фракції – Олександр Куницький, Андрій Одарченко, Олег Тарасов… Хтось з них перебуває у зовнішній еміграції, хтось – у внутрішній. Відповідно монобільшість не дораховується іноді критично необхідних голосів. Але керівництво фракції не робить жодних кроків, аби хоча б замість тих «мертвих душ», які самі виявили бажання піти, завести в Раду більш дисциплінованих депутатів. 

Справа в тому, що впевненості, що новачки виявляться такими, нема. Ба більше, від них може бути навіть більше шкоди, ніж від депутатів-невидимок.

Наступним на вхід у фракцію стоїть «безпечний» Дмитро Слинько (№151) – колишній редактор партійної газети (не редагує її з серпня). 

А от далі йде трійка кандидатів, тісно пов’язаних з ексголовою Офісу Президента Андрієм Богданом. Перший керівник Офісу в команді Володимира Зеленського починав дуже бурхливо, замкнувши на собі низку процесів, і через свою експресивну манеру ведення справ швидко налаштував проти себе інших членів команди голови держави. А згодом і самого президента, який вказав Богдану на двері.

Богдан не пішов тихо: він почав роздавати інтерв’ю, в яких критикував внутрішню кухню нової влади та її управлінські спроможності.

І згодом знову знайшов можливість нагадати про себе колишнім колегам. Черга в списку «Слуг народу» дійшла до чергових кандидатів, яких Богдан вписав туди під час виборчої кампанії. 

Одразу за Слиньком під номером 153 іде дуже загадковий та контроверсійний персонаж – Роман Кравець, більш відомий як засновник скандального Telegram-каналу «Джокер».

Станом на зараз від перспективи стати парламентарем він ще не відмовлявся. За свідченнями багатьох джерел, Кравця вписав в список саме Богдан. Журналісти зафіксували, як вже після опали ексголови Офісу у 2024 році вони зустрічалися за кордоном. 

Подейкують, що попри старі зв’язки з Богданом, Кравець встановив цілком конструктивні стосунки з Банковою та головою монобільшості Давидом Арахамією. Тож яким насправді він буде депутатом, якщо до цього дійде, та до чиїх побажань буде дослуховуватися, можна тільки припускати. 

А от двоє кандидатів за спиною Кравця – Богдан Козуб та Сергій Москаленко – виглядають стовідсотковими креатурами Богдана. 

Богдан Козуб – юрист, який працював помічником судді Господарського суду міста Києва, а також юрисконсультом в ТОВ «Гельд-Енергія». Цю фірму Богдан використовував у своїх бізнесово-юридичних оборудках. Директором «Гельд-Енергії» був діючий нардеп від «Слуги народу» Роман Бабій – ще одна людина з «орбіти Богдана». Минулого року Козуб, згідно з декларацією, працював у приватній газовидобувній компанії «Укрнафтобуріння».

Але Козуб зв’язуватися з депутатською кар’єрою зрештою передумав. Своє звернення із відмовою балотуватися, згідно з інформацією з сайту Центральної виборчої комісії, він подав ще 25 липня. 

Зв’язок Сергія Москаленка, який йде за Козубом у списку, з Андрієм Богданом ще більш очевидний. У часи, коли Богдан працював керівником Офісу президента, Москаленко був його радником. 

У 2021 році Москаленко як представник держави увійшов до наглядової ради «Укрзалізниці», де перебував до 2024 року.   

На радість керівництву «Слуги народу», він також взяв «самовідвід», але зробив перед цим театральну паузу. Постанова ЦВК з рішенням про скасування реєстрації Москаленка з’явилася лише 3 жовтня. Відповідну заяву той подав 19 вересня. 

Злякались декларацій

Такі кроки від кандидатів, які найбільше дратували Банкову, співрозмовники в «Слузі народу» іронічно пояснюють тим, що «сильні переговорники знайшли для них аргументи, чому депутатство – надто тяжка ноша». Серед таких переговорників називають керівника монобільшості Давида Арахамію.

Сам Арахамія в коментарі «Главкому» запевнив, що Козуб і Москаленко прийняли таке рішення, бо «мають гарну роботу», а також не хочуть наприкінці каденції становитися пожиттєвими PEPами та декларантами.

Після «самоліквідації» цієї парочки нагору по списку «слуг» піднялися керівник туристичної агенції «Тропікана-тревел» киянин Сергій Карабута (№ 156) та фізична особа-підприємець Тетяна Перепічай, що на момент виборів проживала в нині окупованому місті Кремінна на Луганщині (№157, наразі Перепічай числиться помічницею на громадських засадах нардепки з «кварталівським» минулим Олени Хоменко). В компрометуючих зв’язках вони досі помічені не були.

Схоже, керівництво «слуг» так захопилося нейтралізацією ставлеників Богдана, що взагалі не цікавилося тим, хто ж там далі ховається у списку за ними. Принаймні Сергій Карабута в коментарі «Главкому» розповів, що останнього разу комунікував зі «слугами народу» ще перед виборами – влітку 2019 року. «Скажу відверто – не слідкував, хто там за ким йде у списку, – каже Карабута. – Зніматися не планував, але не думаю, що до мене дійде черга».

Однак у мегафракції, де, за словами того ж Арахамії, стоїть черга охочих достроково скласти повноваження, нічого виключати не можна. І хтозна, які скелети в шафі знайдуться у наступного призову «солдатів президента».

Павло Вуєць, «Главком»