Глухо, як у танку. Шпигунський скандал на заводі ім. Малишева: чому мовчить влада?

В оборонно-промисловому комплексі України минулого тижня вибухнув черговий скандал. Цього разу мова йшла про проникнення шпигуна на військовий об’єкт стратегічного значення. Промовистий факт: про доступ фактично зрадника до державної таємниці першими повідомили медіа, а не правоохоронці.  

29 травня військовий журналіст Юрій Бутусов опублікував повідомлення про те, що на харківському заводі ім. Малишева – головному виробнику бронетехніки в Україні – на посаді директора з безпеки працює полковник міліції часів Януковича Вадим Полях. Його було призначено на початку 2020 року.

«Зрадник, сепаратист і колаборант», так охарактеризував журналіст одного з начальників заводу ім. Малишева.

Хто ви, доктор Зорге?

Які ж є підстави для таких жорстких характеристик? Навесні 2014 року, після розстрілів на Майдані, маючи 31 рік стажу роботи в МВС України, Вадим Полях виїхав до Росії. «Співпрацював з міліцією РФ та закликав увести до Харкова «російські танки-визволителі», – підкреслив Бутусов.

На початку травня 2014-го в Орлі у місцевому виданні навіть вийшло інтерв’ю Поляха під назвою «Не хочу умирать за олигархов». У ньому втікач розповів, «що насправді відбувається в Україні».

Таким чином мешканці російської провінції дізналися «правду» про «братню» країну, про Київ, вулицями якого «бродять озброєні до зубів бандити», про те, як «у центрі столиці європейської країни підлітки в масках можуть зірвати з міліціонера погони» чи то «познущатися над військовими».

Втікачу з України, як він розповів сам, російська влада пообіцяла роботу в орловській міліції, громадянство РФ, збереження нагород та звання полковника.

Ці факти з біографії Поляха, тобто його сповідь шестирічної давнини, український журналіст знайшов «у одному з російських блогів, які ведуть в інтересах російських спецслужб співробітники Центру аналізу стратегій та технологій про ситуацію в Україні». 

Саме цей «Центр» і виклав для широкої громадськості «орловське інтерв’ю» Поляха, у якому він розповідає про страшних «українських нацистів» та про те, як «90% у Харкові чекають Росію».

Коли Полях повернувся до України і з якою метою він це зробив тепер, треба розуміти, доведеться з’ясовувати українським спецслужбам.

Що на «об’єкті»?

На заводі у Харкові на публікацію журналіста миттєво відреагували так:

«29 травня рішенням генерального директора ДП «Завод ім. В.О. Малишева» був звільнений з посади директор з безпеки Підприємства.

Рішення ухвалене у зв’язку із нововиявленою у мережі Інтернет інформацією з біографії екс-працівника, яка не була відома чи виявлена спеціальними перевірками на момент призначення на посаду.

Звільнений директор з безпеки був призначений на посаду на початку року після проведення кадрового відбору та спеціальної перевірки і поліграфічного дослідження, які не виявили інформації компрометуючого характеру.

На підприємстві створено комісію з проведення службового розслідування підрозділів, підпорядкованих колишньому директору з безпеки».

Відповідь начальства

Майже одночасно заводську інформацію продублював у Фейсбуку державний концерн «Укроборонпром», до складу якого входить танкобудівне підприємство:

«Сьогодні рішенням генерального директора Заводу імені Малишева був звільнений з посади директор з безпеки даного бронетанкового підприємства. Це сталося внаслідок публікації журналіста Юрія Бутусова, який оприлюднив раніше невідому інформацію стосовно директора з безпеки заводу».

У Концерні зазначили, що «виявлена інформація щодо екс-працівника буде передана до Служби безпеки України, також керівництво заводу ініціювало в СБУ перевірку діяльності колишнього директора з безпеки та проводить службове розслідування у відповідних підрозділах».

Про те, чи затримано полковника Поляха, де він перебуває сьогодні, ні на підприємстві, ні в «Укроборонпромі» не повідомляють. Станом на сьогодні, відсутня офіційна реакція СБУ на події.

На запит Бутусова надійшла відповідь від начальника Служби безпеки «Укроборонпрому» Костянтина Бушуєва:

«Полях у нас більше не працює – негайно, як тільки з'ясувалися дані факти, він був звільнений рішенням генерального директора Концерну. Полях перед призначенням пройшов усі перевірки: поліграф та спеціальну перевірку служби безпеки. Перевірки нічого не показали. Перевіряло СБУ Харківської області, спецперевірку він пройшов і тільки після цього він був прийнятий на роботу. Як тільки вчора ми отримали інформацію, приблизно о 17-й було прийняте рішення про звільнення. Всі матеріали ми негайно передали в департамент контррозвідки СБУ, будемо співпрацювати з розслідуванням. Проводимо на підприємстві службову перевірку. Зазначу, що Полях працював на підприємстві кілька місяців».

Соцмережі «на варті»

В інтернет тим часом посипалися коментарі. Зокрема, користувачі соцмереж запитують, чому при прийомі на роботу була така неякісна перевірка кандидата, деякі обізнані вказують на «зв’язки» Поляха із Бушуєвим, вимагають звільнення з посади генерального директора «Укроборонпрому» Айвараса Абромавичуса.

«Тексти» звернулися до компетентних працівників заводу ім. Малишева. Відповідь однозначна: посада директора підприємства з безпеки передбачає високий рівень володіння державною таємницею.

На жаль, такі дані, як загальний стан оборонного підприємства, кількість випуску танків та їхні моделі, які обсяги виробництва і поставок техніки на фронт, як виконуються міжнародні контракти тощо, можуть без особливих зусиль бути доступними і рядовим працівникам заводу. Тож важливими залишаються прості, на перший погляд, речі, – суворе дотримання інструкцій на військовому виробництві та відповідний рівень контролю з боку структур безпеки.

Зрозуміла річ, все це під час багаторічної російської агресії стає надзвичайно чутливим та актуальним.

Спостереження за публікаціями в місцевій харківській пресі протягом шести років війни дають підстави говорити:  із цим не все гаразд «у нашому домі». 

Зокрема, наявна контрабанда продукції військових підприємств до Росії, про що відповідно інформують прикордонники, був вивіз працівником танкового КБ технології до Китаю, у колективах військових підприємств мають місце помітні прояви сепаратизму.

Росія не спить

Звертає на себе увагу заява колишнього генерального директора заводу ім. Малишева Вадима Федосова, яку він зробив в інтерв’ю місцевому виданню ще в серпні 2014 року. 

За словами екс-керівника, країна-агресор упродовж років незалежності «впритул опікується» українським танковим підприємством, прагне знищити його як конкурента на світовому ринку зброї. Директор ще тоді заявляв, що відчуває присутність на підприємстві російських спецслужб і як наслідок зокрема, бачить сепаратистські настрої в колективі.

«Росія уже 2012 року поставила хрест на підприємстві, і ніхто не чекав, що ми знову розпочнемо випускати танки. 22% людей, які працюють на заводі, мають базове російське громадянство. Вони були переселені сюди в кінці 80-х  на початку 90-х років. Значна частина цих людей налаштовані сепаратистськи. Вони думають, що, якщо увійде сюди російська армія, то ситуація покращиться. Але все буде з точністю навпаки. Ми з Росією в танковому секторі є жорсткими конкурентами. Тому завод ім. Малишева їм не потрібен, і вони його просто закриють. Ми їм сильно заважаємо. Всі спроби налагодити співпрацю з Росією, починаючи з 2005 року, виявилися марними. Нам не вдалося ні продати, ні купити жодної гайки. Повірте, ми незримо відчуваємо присутність тут російських спецслужб», - заявляв Федосов шість років тому.

Запитання

Сьогодні в історії з Вадимом Поляхом виникає, як мінімум,  кілька запитань. 

Зокрема, чому цей український полковник, після втечі в 2014-му і стількох років роботи в структурах міліції  РФ, повернувся в Україну? 

Як йому вдалося перетнути кордон? 

Чому такою недбалою виявилася перевірка при його влаштуванні на стратегічне підприємство? 

Чому саме сьогодні російські спецслужби не зачистили в соцмережі «орловське інтерв'ю» 6-річної давнини?

Нарешті, чому першими в Україні про «агента 007» повідомив журналіст?

Володимир Кравченко, для «Главкома»