Гра в шашки. Як Рада «повертала» Донбас

П’ятниця цього пленарного тижня стала дуже нетиповою – повна мобілізація депутатів і успішне голосування за два важливі закони. Саме вони, на думку влади, мають допомогти Україні повернути Донбас та перемогти Росію на дипломатичному полі.

Це був справжній бліцкриг – довгоочікувані законопроекти президент подав в середу і вже в четвер їх планувалось ухвалити. Але президія була несподівано заблокована фракцією «Самопоміч», поодинокими депутатами від «Свободи», «Батьківщини» та  позафракційними Андрієм Білецьким та Олегом Петренком, що входять до новоствореного «Національного корпусу». Хоча зранку четверга нічого не віщувало лиха – були певні тертя між партнерами по коаліції, але побажання «Народного фронту» не були несподіваними і до вечора всі хмари мали розвіятись. Голосування за внесення двох законопроектів в порядок денний демонструвало, що голоси за них є, але до їхнього прийняття з першого разу справа так і не дійшла.

Проте друга спроба вийшла вдалою. «Главком» уважно слідкував за тим, які гойдалки відбувалися протягом цих буремних двох днів.

Розбити питання Донбасу на два законопроекти було вимогою «Народного фронту». Перший законопроект має складну назву «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях» і містить в собі визначення Росії як агресора та окупанта. Нібито таке формулювання має допомоги Києву в подальшому на дипломатичному фронті. Також цим законопроектом створюється Об’єднаний оперативний штаб Збройних сил, який буде мати надзвичайні повноваження в зоні конфлікту, в тому числі, щодо порядку в’їзду-виїзду з окупованих територій. Другий законопроект пролонгує дію так званого «особливого статусу Донбасу», який депутати з боями проголосували три роки тому і термін дії якого завершується 18 жовтня. Він містить надто чутливі норми щодо амністії бойовиків та запровадження «народної міліції», тож в парламенті йому очікувався спротив.

Але, знову ж таки, до вечора четверга була впевненість, що на Банковій зможуть вмовити депутатів дати голоси, в тому числі, нагадавши деяким з них про зацікавленість їхніми справами Генпрокуратури. Законопроекти були попередньо схвалені західними партнерами, тож їхнє прийняття було надто важливим для Порошенка. Зранку четверга президент прийшов на засідання власної фракції, де пояснив, чому важливо голосувати «за». Не обійшлось без звичного для президента пафосу. Піарник Банкової Володимир Горковенко написав в «фейсбуці», що Порошенко розповів про телефонну розмову з жінкою, яка живе в одному з містечок окупованого Донбасу. Вона просила президента не кидати її і звільнити. Ще одним аргументом для прийняття цих законів було посилення дипломатичної позиції України через визнання Росії окупантом та продовження санкцій проти неї. У разі ж провалу голосувань, як під копірку повторювали спікери фракції, Захід від нас відвернеться і ми залишимось сам на сам з ворогом, який почне ескалацію на фронті.

На фракції за участю президента обговорили зауваження «Народного фронту», який вимагав окремо прописати, щоб закон про «особливий статус» запрацював тільки після виведення усіх незаконних військових формувань та їхньої техніки. Також представники «Народного фронту» категорично виступили проти статті 7, яка посилалась на Мінські угоди та забезпечувала пріоритетність виконання безпекових положень «Мінську». Підписаний в білоруській столиці документ досі мав формальний характер, оскільки не був підписаний з української сторони офіційними особами, але тепер його пропонувалось ввести в тіло українського законодавства. В результаті згадку про «Мінськ» викинули і замінили на посилання на резолюцію Ради безпеки ООН від 17 лютого 2015-го року, прийняту у зв’язку з російською збройною агресією проти України у Донецькій і Луганській областях. До речі, в цій резолюції згадуються Мінські угоди.

В результаті профільний комітет з національної безпеки та оборони, який очолює представник «фронтовиків» Сергій Пашинський, підтримав лише перший законопроект, а другий повернув президенту на доопрацювання. На Банковій відреагували миттєво – до законопроекту додали «комплімент» «Фронту» про те, що особливий статус окремих районів Донбасу буде продовжено виключно після виведення усіх незаконних збройних формувань. Оновлений законопроект комітет, що зібрався ще раз в перерві, підтримав, хоча така принципова правка майже повністю повторює відповідний пункт Мінських угод.

З голосами за кожен з законопроектів складалась цікава ситуація. З БПП та «Фронтом» все було зрозуміло, але їхніх голосів не вистачало. «Батьківщина» та «Самопоміч» заявили, що валитимуть обидва закони. «Самопоміч», просувала власний більш жорсткий проект про окуповані території, який забороняв проведення виборів та референдумів на окупованій території, визначав поняття тимчасово окупованої території, дату початку окупації та впроваджував систему обмежень щодо переміщення товарів через лінію розмежування з окупованою територією. Також фракція обурювалась, що через внесений Порошенком закон він намагається наділити себе антиконституційними повноваженнями зупиняти мандати місцевих рад та їхніх керівників у разі введення військового стану.

«Радикали» були не такі радикальні: у Ляшка готові були підтримати перший законопроект, але навідріз відмовлялись голосувати за «особливий статус». Натомість в «Опозиційному блоці» точно навпаки: не збирались підтримувати перший законопроект і вагались щодо другого. Плюс у Порошенка традиційно могли розраховувати на голоси «парламентського болота»: груп «Відродження», колишній лідер якої Віталій Хомутинник ходить під карними справами, та «Воля народу», якій Банкова регулярно постачає депутатів, аби вона не розвалилася.

Розгляд двох законопроектів був запланований на вечірнє засідання, яке розпочалося о 16 годині. Голова Верховної Ради Андрій Парубій з третього разу домігся позитивного голосування, щоб президентський законопроект голосувався за скороченою процедурою. Хоча чекали на президента, штандарти так і не з’явились і представляти законопроект на трибуну вийшов секретар РНБО Олександр Турчинов, який формально значиться його автором.

«Законопроект створює правові і організаційні умови для відновлення територіальної цілісності  України, повної деокупації Донецької та Луганської областей, забезпечує тверду та непохитну правову позицію України в міжнародних судових інстанціях, у переговорних процесах, блокує будь-які  спроби Російської Федерації продовжити агресію, маскуючись під миротворців, – чеканив Турчинов, одягнений повністю у чорне. – Головне – проект чітко і недвозначно визначає Російську Федерацію державою-агресором, а території окремих районів Донецької і Луганської областей окупованими. Законопроект вводить поняття «окупаційні адміністрації Російської Федерації», яка під прикриттям самопроголошених органів реалізує на тимчасово окупованих територіях завдання російського політичного і військового керівництва».

Віце-спікер Оксана Сироїд, яка представляла альтернативний законопроект, нагадала, що раніше Верховна Рада надавала дозвіл на базування Чорноморського флоту в Криму, а колишній міністр закордонних справ (нині покійний Геннадій) Удовенко з цієї ж трибуни розхвалював Будапештський меморандум як такий, що надає безпрецедентні гарантії безпеки. Чим це все завершилось – нагадувати не треба. Сироїд назвала декларацію про визнання Росії окупантом без визначення дати окупації порожньою і закликала не роз’єднувати політику стосовно Криму і Донбасу.

Виступ «свободівця» Андрія Іллєнко, який також представляв альтернативний законопроект, був більш запальним. Він закликав не зробити фатальну помилку і нагадав, що в резолюції ООН, яку було внесено в президентський проект як компроміс, записано, що Україна має повністю виконати Мінські угоди. «Мінські угоди – це руйнація української держави», – переконував націоналіст.

Депутат від «Батьківщини» Сергій Соболєв нагадав, що згадана резолюція ООН свого часу готувалась Росією. Нардеп від «Самопомочі» Тарас Пастух назвав законопроект Турчинова капітуляцією і «котив бочку» на голову Генштаба Віктора Муженко, який за новим законом буде визначати кордони окупованої території.

Далі події пішли за несподіваним сценарієм. Під час виступу голови фракції «Народного фронту» Максима Бурбака, скориставшись тимчасовою відсутністю Парубія, в президію увірвались депутати від «Самопомочі» Єгор Соболєв та Вікторія Войцицька, які почали скручувати мікрофони. Згодом до них підтягнулись колеги з фракції та депутати, обрані від «Свободи», окремі представники «Батьківщини», які оточили першого віце-спікера Ірину Геращенко. «Свободівець» Юрій Левченко взагалі приліг на президії поруч і навідріз відмовлявся залишати це стратегічне місце, хоча його намагались витягти звідти і емоційна «фронтовичка» Тетяна Чорновіл і «бепепешники». Чорновіл в результаті так розбурхалася, що її колега по комітету Іван Винник просто обхопив її і виніс в двері за спиною Геращенко.

Геращенко теж неабияк нервувала: «Я звертаюсь до колег з «Самопомочі». Я в Мінську не боюсь бойовиків, вас я тим більше не боюся! На місто (місце, - «Главком») сіли!» Крісло в президії Оксани Сироїд тим часом чомусь зайняв найстаріший депутат Ради, представник радикальної фракції Юрій Шухевич. Власне, штовханина так і не переросла в бійку, а приголомшений Парубій, який повернувся та вже не зміг зайняти своє місце, оголосив перерву та запросив голів фракцій до себе в кабінет.

Турчинов почав кричати зі своєї ложі, що ті, хто блокують трибуну, зривають визнання Росії агресором, але його гнівний спіч рішуче перервала Надія Савченко: вона жорстко скрутила мікрофон. «Ми просто одночасно тримались за нього і він зламався, – пояснила Надія «Главкому» свої мотиви. – Просто Турчинов відверто брехав – ті, хто блокував трибуну, зареєстрували куди більш жорсткі законопроекти щодо Росії».

Після досить тривалих консультацій з Турчиновим та президентом Парубій повернувся у супроводі Сергія Пашинського. Диспозиція біля президії мало змінилась. Хіба що в кріслі Сироїд сидів вже не Шухевич, а його колега з фракції Оксана Корчинська, яка перетягнула стілець ближче до Геращенко. А Левченко не тільки зняв піджак, а ще й закачав рукава на сорочці. Незважаючи на неабияку чисельну перевагу, про силовий варіант розблокування мови не йшло: «майданівські» фракції поки не повторюють традицій своїх попередників. До того ж, стримував фактор вулиці. Хай і нечисленні, але бойові загони «Національного корпусу», що чатували під Радою і навіть запалили файери, обіцяли піти на штурм, якщо президію намагатимуться розблокувати силою.

Обмінявшись емоційними репліками з «блокувальниками», Парубій вийшов на трибуну і під скандування «За-кри-ття!» пообіцяв, що закон про визнання Росії агресором, обов’язково буде прийнятий, але не сьогодні, і закрив засідання.

«Ми провели нараду, на якій було визначено, що в законі, який перебуває на розгляді, вилучаються пункти, які посилаються на Мінські угоди, – обурювався Парубій. – Ця норма мала розблокувати засідання Верховної Ради України, тим не менше, трибуна продовжує бути заблокованою. Це неприйнятна ситуація, коли ми маємо визнати Росію агресором на рівні законодавчого акту, йде опір цій позиції. Я не можу збагнути, яка логіка у тих людей, які займають сьогодні трибуну».

Блокувати трибуну, як колись, вночі ніхто не збирався і після закриття засідання всі просто розійшлись. Нечастий гість парламенту голова «Нацкорпусу», який влаштовував акції під Радою, Андрій Білецький задумливо спускався сходами в компанії свого соратника Олега Петренко. В розмові з «Главкомом» Білецький запевнив, що блокування проти закону про особливий статус Донбасу вийшло спонтанним. Тим часом до Петренка підбіг «радикал» Віктор Вовк і почав тикати в смартфон: «Скажіть, чому ви в 2014-му році голосували за цей законопроект, а зараз блокуєте?» Очевидно, Петренку не дуже приємно було згадувати ті часи, бо тоді він був одним з штиків «Блоку Порошенка». Власне, як голосувала, перебуваючи в коаліції, за цей проект і «Самопоміч», про що їм нагадав з трибуни Ляшко.

Задоволений герой дня Єгор Соболєв, якого вже запідозрили в тому, що він не вийшов з російського громадянства, повторював, що не можна говорити про окупацію, не визначивши дати окупації, і планував подальший розвиток подій так: «Зараз буде тиждень паузи. За цей час можна разом з президентом розробити такий законопроект, який справді визнає територію окупованою, покладе на Росію відповідальність і за Крим, і за Донбас, обмежить торгівлю з агресором. 17 жовтня ми плануємо прийняти рішення про повернення до повної процедури читання, будемо просити людей прийти під Верховну Раду і допомогти народним депутатам працювати в інтересах України. І ухвалити добрий закон».

Проте так довго чекати на Банковій не збирались. Ввечері того ж дня Порошенко зустрівся з послами і приїхав в Раду для зустрічі з фракцією, на якій дав зрозуміти, що повторна спроба проштовхнути законопроекти по Донбасу буде вже наступного дня – у п’ятницю. В цей день депутати традиційно не ходять на роботу, тож слова президента мали їх мобілізувати. Наступний пленарний тиждень дійсно був не кращим варіантом для прийняття цих резонансних проектів, бо, по-перше, на 17 жовтня під Радою заплановані масштабні акції протесту, по-друге, термін дії закону про «особливий статус Донбасу» спливав вже 18 жовтня, по-третє, бажано було прийняти законопроекти до зустрічі спецпредставника США Курта Волкера та помічника Путіна Владислава Суркова, що курує в Кремлі питання Донбасу. Також Порошенко пообіцяв, що до другого читання законопроект про окуповані території буде доповнено згадкою про Крим.

Тож у п’ятницю депутати фракцій-коаліції заздалегідь зранку оточили президію. Тендітну Ірину Геращенко пересадили в зал, а її місце зайняв депутат-«качок» Ігор Побер. Зрозуміло було, що прорвати таку облогу, шансів мало. Та «Самопоміч», що створила добру картинку вчора, сьогодні і не збиралась це робити. Буянив лише «свободівець» Левченко: коли Парубій поставив на голосування перший закон, «свободівець» намагався вилізти на президію, але оскільки в одиночку він цього зробити не міг, то почав кидатись у спікера зім’ятими папірцями. «Фронтовик» Андрій Тетерук навіть про всяк випадок прибрав з трибуни скляні стакани.

Відзначився Левченко ще одного разу, коли кинув в залі димову шашку. Горіла вона недовго, бо той же Тетерук вправно встиг її викинути, але смерділа відчутно. Згадалось, що свого часу сам Парубій захоплювався киданням «димовух», як це було сім років тому під час скандального голосування за Харківські угоди. Свої дії Левченко пояснював тим, що не міг допустити наруги над Конституцією і пообіцяв наступного разу спалити парламент.

Самі голосування за обидва законопроекти в п’ятницю пройшли чітко, хоча й вийшли «горловими»: законопроект про реінтеграцію Донбасу набрав 233 голоси, а законопроект про подовження дії «особого статусу» – 229. Перший був ухвалений тільки в першому читанні, другий – в цілому. За перший документ голосували БПП (114 голосів), «Народний фронт» (71), Радикальна партія (17 голосів, Корчинська «проти»), група «Воля народу» (12) та 19 позафракційних. За другий – БПП (122 голоси), «Народний фронт» (тільки 59, «проти» Гузь та Дейдей), «Відродження» (19), Опозиційний блок (9), «Воля народу» (8), 10 позафракційних та Наталія Веселова з «Самопомочі», яку після цього, нарешті, виключили з фракції.  Комбінації, як бачимо, різні, але результат один. І коли Ляшко, фракція якого підтримала перший проект, грізно запевняв, що його фракція ніколи не проголосує за «особливий статус», він чудово розумів, що на цей випадок у влади є для нього заміна. «Лавка запасних» складалась із «Відродження» та Опоблоку.

«Самопоміч» ввечері отримала кілька дзвінків від наших партнерів, – посміхався після голосування один з соратників президента. – Ви ж бачили – Соболєв сьогодні навіть боявся до трибуни підійти». Дійсно, на Заході дуже швидко відреагували на подвиги українських парламентарів. «Продовження спеціального статусу показує, що Україна робить жорсткі кроки для миру, – написав Курт Волкер у своєму «твіттері». – Сподіваюся, тепер Росія буде діяти, щоб запанував мир – час закінчити конфлікт».

В Кремлі устами прес-секретаря Путіна Дмитра Пєскова вітали пролонгацію закону про «особливий статус», але висловили своє «фе» жорстким формулюванням закону про реінтеграцію Донбасу. Але це, скоріш, ритуальні заяви. Цікаво, що коли в БПП умовляли голосувати за продовження закону про «особливий статус» то використовували дивний аргумент – «він все одно ніколи не працюватиме».

Тож Порошенко, хай і зі складнощами, виконав своє домашнє завдання. Тепер залишається  спостерігати, як нові закони допоможуть українській дипломатії і поліпшать ситуацію на фронті. Але сам процес їхнього аврального прийняття «з коліс» викликає багато аналогій з часами «злочинної влади» і дуже багато запитань.