Глухий кут війни. Чи допоможуть Україні західні танки?

Попри всі фанфари про сучасні бойові танки, які Україна отримає від Заходу, вони не стануть тією диво-зброєю, що дозволить Києву виграти війну. Натомість американські військові вкотре спробують переробити українську армію за власним зразком і подобою, щоб дати Україні найкращі шанси прорвати міцну російську оборону.

Для цього Сполученим Штатам і їхнім союзникам доведеться не лише надати нещодавно обіцяні танки, бронемашини і сучасні боєприпаси, але й розширити те, що було чимось на кшталт спеціальної навчальної програми, щоб навчити українських військових використовувати нове обладнання разом. Це буде прискорений курс того, що американські військові називають «комбінованою війною». На опанування цього курсу американські підрозділи витрачають місяці, якщо не роки.

Рішення про нову військову допомогу є делікатним балансуванням для Білого дому і НАТО – вони хочуть надати Києву нові можливості, які можуть допомогти вийти з глухого кута на полі бою, але водночас не хочуть провокувати Володимира Путіна на ескалацію конфлікту та перетворення його в ширшу війну.

Надання західних танків призвело до значного «викручування рук» російським військам. Однак поки що Москву стримують від розширення війни, а створення нових і сильніших українських підрозділів є найкращим шансом уникнути глухого кута.

Коли супутникові знімки показали, що росіяни будують первинні та вторинні лінії оборонних шанців уздовж лінії фронту, американські урядові аналітики на початку року прогнозували смертельну патову ситуацію як ймовірний результат на 2023 рік. Занепокоєні тим, що заморожений конфлікт грає на руку Росії, Сполучені Штати та їхні союзники упродовж останніх тижнів почали серйозніші дискусії про те, як змінити динаміку бойових дій на користь України.

«Ми хочемо поставити їх (українські підрозділи. – ред.) у найкращу можливу позицію, щоб незалежно від того, чи закінчиться ця війна на полі бою, чи дипломатичним шляхом, чи якоюсь комбінацією, щоб вони були на позиціях значно вигідніших для їхнього довгострокового майбутнього, і щоб Путін відчув свою стратегічну поразку», – заявила Вікторія Нуланд, високопосадовець Державного департаменту США, виступаючи в Сенаті у четвер, 26 січня.

Минулого року впродовж довшого часу Росія та Україна обстрілювали позиції одна одної з артилерії, але були й танкові операції. У найбільшому успіхові України, – контрнаступі під Харковом, – використовувалися танки, проте найбільш важливим видом озброєння були швидкохідні бойові броньовані машини. На Харківщині Україна зіткнулася з дезорганізованими російськими військами.

І на наступному етапі війни українські війська будуть націлені на лінії шанців російських підрозділів. Їхній прорив – не просто проїзд батальйону танків по шанцях. Це потребує скоординованої атаки з піхотою, яка позначає цілі танками, які ведуть вогонь по цих позиціях, і артилерією, яка забезпечує прикриття і підтримку. Такі загальновійськові правила є основою бойових дій американської армії і предметом найінтенсивниіших тренувань.

Хоча танки й були в центрі уваги, військові аналітики кажуть, що критично важливою частиною нещодавньої допомоги Заходу можуть стати 109 бойових машин «Бредлі», які надають Сполучені Штати, та велика кількість артилерійських гармат од європейських союзників. Це обладнання, ймовірно, буде поєднане з німецькими «Леопардами», що допоможе створити нові українські бронетанкові підрозділи. Коли прибуде повний пакет західного обладнання, Київ зможе створити до трьох додаткових бригад.

«Найважливішими частинами цього пакету є бойові броньовані машини, артилерія та високоточні боєприпаси, – зазначив Майкл Кофман, експерт з питань Росії у вашингтонській аналітичній організації CNA. –  Обіцяна невелика кількість танків є найменш значущою частиною цього пакету».

Для того, щоб українське військо могло провести такі маневри, треба посилити американську та європейську підготовку. Упродовж багатьох місяців Сполучені Штати уникали надання Україні складних нових систем, які потребують спеціальної підготовки. Таке ставлення змінилося – спочатку, коли США надіслали американську артилерію, потім ракетні системи більшої дальності, а нещодавно – систему батарей «Патріот». Це обладнання потребувало навчання українських військових за межами України.

Початкова нерішучість Сполучених Штатів була частково викликана побоюваннями, що досвідчені українські солдати будуть виведені з поля бою, а також побоюваннями, що навчання українських військових може бути розцінене Кремлем як провокація. Але з початком тренувань із використання систем протиракетної оборони «Патріот» в Оклахомі та інструктажу з інтенсивної маневреної війни на американському полігоні в Німеччині побоювання зникли. Це визнали американські військові чиновники.

Сполучені Штати не вперше проводять такі навчання. Вони намагалися навчити своїм методам іракську армію і, меншою мірою, афганську, але зазнали невдачі. Але Україна знову й знову доводить свою технічну спроможність і винахідливість, а її військо демонструє надзвичайну вмотивованість навчитися користуватися новим обладнанням.

«Українці мають основну професійну армійську групу, яка воює з росіянами вже багато років і пройшла західну підготовку до 2022 року, – відзначив Стівен Біддл, професор Колумбійського університету. – Вони не починають з нуля».

Наскільки реалістично для Пентагону може бути навчити українців складнощам маневреної комбінованої війни за короткий проміжок часу, ще належить з'ясувати. Навіть у мирний період американським підрозділам потрібен час, аби освоїти такі операції, і це при наявності розкішних тренувальних майданчиків і глибоких інституційних знань. Проте нові методи ведення війни можна вивчати й під вогнем. Зрештою, американська армія вперше навчилася сучасним комбінованим методам ведення бойових дій у розпал Другої світової війни.

«Військові, які мають належну мотивацію і правильну структуру командування, адаптуються і навчаються досить швидко, – сказав д-р Біддл. –  Існує думка, що армія ніколи не змінюється. Це нісенітниця. Війська можуть змінюватися дуже швидко, якщо вони вмотивовані і правильно організован».

Деякі аналітики вважають, що найефективнішою зброєю, яку Сполучені Штати могли б надати Україні, є високоточні ракети. Українське військо за своєю підготовкою і традиціями зосереджене на артилерії. Саме цей досвід дозволив швидко й ефективно використовувати високомобільні артилерійські ракетні системи Himars, для завдання ударів по російських складах боєприпасів і командних пунктах.

Росія пристосувалась і вивела свої логістичні центри за межі досяжності Himars. Досконаліша ракета більшої дальності, така як Atacms, могла б вразити ці цілі. Але наразі зброя, здатна завдати удару вглиб Росії, не обговорюється, оскільки вважається, що це може ще більше спровокувати Путіна. Хоча Сполучені Штати поступово й відкривали двері для надання Україні потужнішого озброєння, все вони ж продовжують дотримуватися вибраної ними лінії поведінки в цьому питанні.

Американські чиновники визнали, що справжня сила 31 танка «Абрамс», про які США оголосили в середу, 25 січня, полягає в тому, що вони розблокують надання українській піхоті більшої кількості танків Leopard 2 та артилерії й бойових машин. німецького виробництва.

Надання США танків «підбадьорить німців і надихне поляків», демонструючи єдність НАТО, сказав на умовах анонімності, американський чиновник, щоб не розголошувати делікатну інформацію. На додаток до 112 «Леопардів», які надасть Німеччина, Польща пообіцяла долучити 14 цих танків (разом з сотнями старих), а Канада –  чотири. Норвегія заявила, що також надішле частину своїх танків, а Іспанія ще розглядає можливість поставки.

Така допомога сама по собі навряд чи збільшить бойову міць України настільки, щоб виграти війну, але офіційні особи й аналітики із зовнішніх питань заявляють, що вони таки суттєво допоможуть.

Танки пробиватимуть лінії шанців і відкриватимуть шлях піхоті на бойових машинах «Бредлі» для утримання відвойованої території.

Для Росії танки демонструють, що потік зброї із Заходу зростає, а не зменшується. Для України це значний моральний стимул, зауважила Андреа Кендалл-Тейлор, колишній співробітник американської розвідки, яка зараз працює в Центрі за нову американську безпеку.

«Це вотум довіри, що люди вірять в те, що Україна поверне свої території, а не підштовхують Україну до переговорів», –  сказала вона.

Джерело: The New York Times

Переклад з англійської Вікторії О. Романчук,
відповідального секретаря журналу «Універсум»,
членкині Національної спілки журналістів України,
членкині Organisation Mondiale de la Presse Periodique (Brussels, Belgium)