Головний ідеолог війни. Чим олігарх Ковальчук заразив Путіна під час пандемії

Донедавна поширеним було твердження, що ідея повномасштабного вторгнення в Україну – одноосібне рішення Володимира Путіна. Тому публікація Wall Street Journal про те, що почати велику війну російського президента намовив такий собі олігарх Юрій Ковальчук багатьох здивувала.

Не можна сказати, що ім’я 71-річного доларового мільярдера Юрія Ковальчука сплило вперше у контексті вторгнення в Україну. Раніше воно також часом звучало з вуст російських політологів. Тим не менш, Ковальчук не був медійною персоною і будував життя і бізнес так, щоби залишатися сірим кардиналом.

«Я зустрічався з більшістю інших людей, яких Путін зробив своїми наближеними – Ігорем Сечіним, Дмитром Медвєдєвим, Олексієм Міллером, але я ніколи навіть не чув про Ковальчука. Озираючись назад, я усвідомлюю, що Путін мав друге приватне економічне життя, яке він розвивав з Ковальчуком», – розповідає Девід Лінгельбах, викладач Університету Балтімора, у 1990-х він працював у Росії, у сфері банкінгу та венчурного капіталу. Кілька разів він зустрічався з Путіним, який тоді був першим заступником мера Санкт-Петербурга і займався залученням інвестицій від іноземних інвесторів.

«Главком» розповідає, хто ж цей таємничий олігарх, як він розбагатів, коли наблизився до Путіна і навіщо йому війна з Україною.

З науковців – в олігархи

Ковальчук народився у сім’ї радянського військового офіцера та історика Валентина Ковальчука. Як і Путін, він родом із Санкт-Петербурга.

Нині статки Ковальчука Forbes оцінює у $1,3 млрд – і це тільки офіційні цифри. Починав свій трудовий шлях Юрій Ковальчук не з фінансової сфери а з наукової. У 1974 році Ковальчук закінчив фізичний факультет Ленінградського держуніверситету, згодом став доктором фізико-математичних наук. Вершина його академічної кар’єри – посада першого заступника директора Фізико-технічного інституту ім. Йоффе, Академії наук СРСР.

На хвилі перебудови у 1991 році він круто змінив своє життя, перейшовши у банківський сектор.

Путін дивиться на нього як на рівного

Російсько-ізраїльський бізнесмен, один із колишніх керівників нафтової компанії ЮКОС Леонід Невзлін стверджує, що Ковальчук входить до найближчого оточення Путіна.  «Ми однозначно знаємо, що найбільший вплив на Путіна має Юрій Ковальчук: і особистий, і ідеологічний. І навіть більше, він як рівний серед рівних. Він трішки старший за чином, ніж інші друзі Путіна із Санкт-Петербурга. Він щонайменше рівня Путіну», – розповів Невзлін. Він підкреслив, що вплив Ковальчука можна визначити «і за моделлю його поведінки, і за тим, що йому можна і чого не можна робити у Російській Федерації».

«Насправді йому можна все», – переконаний Невзлін.

Російський журналіст Ілля Жегульов, який досліджує зв’язки між олігархами і Кремлем, стверджує, що «Ковальчуки стали для Путіна родиною».

Познайомилися Путін і Ковальчук у 1990-х. Саме тоді вони, разом із ще кількома наближеними людьми, заснували кооператив «Озеро» у Ленінградській області. Згодом кожен з акціонерів набув величезних статків, багато хто з них обійняв високі державні посади.

Син Юрія Ковальчука Борис навчався на юридичному факультеті Санкт-Петербурзького державного університету у експрем’єра та екс-президента РФ Дмитра Медведєва, а згодом був його помічником у Кабміні. Борис Ковальчук з квітня 2006 року до грудня 2008 року був директором департаменту апарату уряду РФ з реалізації пріоритетних національних проєктів. Коли «нацпроєкти» згорнули, став заступником директора «Росатома», а наприкінці 2009 року був призначений головою державної компанії «Інтер РАО» – монопольного оператора експорту-імпорту електроенергії.

Старший брат Юрія Ковальчука – Михайло є президентом Курчатовського інституту, на фінансування якого російська держава вже кілька років поспіль виділяє десятки мільярдів рублів. За однією з версій, Михайло Ковальчук є автором ідеї реформування Російської академії наук. Причому спала на думку йому ця ідея з міркувань… помсти. Нібито, Михайло Ковальчук, якого кілька разів не обирали дійсним членом (академіком) РАН та не затвердили на посаді директора Інституту кристалографії РАН, користуючись дружбою свого брата з Володимиром Путіним, затіяв цю реформу внаслідок особистої образи. Сам Михайло в одному з інтерв'ю заявив, що «Академія має неминуче загинути, як Римська імперія».

Чим володіє Юрій Ковальчук

Ключовий актив Ковальчука – банк «Росія». Це той самий «особистий банк Путіна», який збагатив сім’ю диктатора і наближених до нього осіб. ВАТ «Банк «Росія» має мережу офшорних компаній, що фінансують державні проекти РФ.

Втім, Банк «Росія» – хоч і найголовніший, проте не єдиний актив Ковальчука. Економіст і старший науковий співробітник центру Stockholm Free World Forum Андерс Аслунд, який консультував російський уряд з 1991 по 1994 роки, охарактеризував Ковальчука як «медійника з грошима».

«Коли люди кажуть «російське державне телебачення», то насправді мають на увазі телебачення Ковальчука. Путін не надто довіряє державному контролю над телебаченням. Він воліє, щоби цим займався його найближчий соратник», – розказував Аслунд.

Наразі олігарх володіє Національною Медіа Групою, у структуру якої входять пропагандистські телеканали Перший та П'ятий, РЕН ТВ, IZ.RU, СТС тощо. Іншими словами, це канали російського телебачення, через які росіян накачують ненавистю до України і намагаються розпалити у них жагу до війни.

Крім цього, за даними Американського інституту вивчення війни (WSJ), наприкінці минулого року Ковальчук купив контрольний пакет акцій компанії «ВКонтакте», аби впливати і на погляди тих, хто телевізор вже не дивиться.  

За даними ЗМІ, Ковальчук, разом зі своєю дружиною та деякими бізнес-партнерами, є основним акціонером «Согаза» – страхової компанії, що надає медичне страхування та страхує життя російських військових за контрактами з Міністерством оборони та Росгвардією. Відслідкувати, що ще належить Ковальчуку, вельми важко: його власність надійно прихована мережею фірм-прокладок.

Було Януковича, стало Ковальчука

Путін є вельми щедрим до свого і так небідного друга. Так, він віддав йому чимало ласих шматків в окупованому Криму. Компанії Ковальчука володіють на півострові, зокрема, заводами з виробництва вин. За інформацією «Новой газеты», 14 грудня 2020 року підприємство «Південний проект» («дочка» банку «Росія») придбало вкрадений в України винзавод «Массандра» за 5,327 млрд рублів ($71,9 млн). Саме стільки заплатила афільована з Ковальчуком компанія за отримання у власність виробництва у Ялті та будівлі, загальною площею понад 1 млн кв.м., а також за 11 тис. га «золотої» землі на Південному березі Криму в оренду на 49 років. Ринкова вартість одного гектара тут – близько 13,5 млн рублів ($182 тис.). Крім того, Ковальчук де-факто став власником винної колекції підприємства (1 млн пляшок), вартість якої у 2015 році оцінювалась у 4 млрд євро. За даними видання, структури Ковальчука де-факто також контролюють севастопольський винзавод «Інкерман».

Також Ковальчук повністю підім’яв під себе медичне страхування у Криму. Найбільша страхова компанія на півострові «Криммедстрах» контролюється двома «дочками» знову ж банку «Росія»: ТОВ «СКМ Холдинг» і «Гарант-Сервіс».

Банк «Росія» також контролює через компанію «Акорд Інвест» 40% аеропорту «Сімферополь».

В окупованому Криму Ковальчук не лише розвиває бізнес, а й відпочиває. Принаймні, активно готується до цього – на мисі Айя поблизу Севастополя він будує собі віллу, відому серед кримчан як «Дача Ковальчука». Це вражаюча двоповерхова садиба із власним парком, вертолітним майданчиком і тенісним кортом, схована за чотириметровим парканом, пише «Новая газета».

До 2007 року на цьому місці було розташовано пансіонат «Мис Айя». Потім його викупила родина президента-втікача Януковича, яка почала  і не встигла закінчити будівництво. З 2014 року у земель з’явився новий власник: пітерське ТОВ «Берег», гендиректор якого Павло Зайцев є співзасновником трьох некомерційних структур, пов'язаних із співвласниками банку «Росія». За даними журналістів, 3,8 га біля моря дісталися компанії «Берег» за смішною ціною – її орендують в уряду Севастополя за 105 тис. рублів на місяць ($1400).

Православний шаманіст

Стосовно ідеологічних і релігійних поглядів Ковальчука, вони у нього ідентичні з путінськими: поряд зі «скрєпним» російським православ’ям спокійно співіснують містичні практики. Російський журналіст та політичний оглядач Михайло Зигар у колонці для New York Times описує світогляд Ковальчука як суміш гедонізму, православного містицизму та віри у теорії змов – «на все у світі впливає Америка».

За словами Зигаря, тривалий «ковідний» карантин у 2020-му Путін провів якраз за довгими розмовами із Юрієм Ковальчуком, який затягнув його «у параноїдальне захоплення минулою величчю Росії та планами з її відновлення». Саме з 2020-го розмови про економіку та майбутнє країни Путіна поступово перестали цікавити, а потім почали дратувати. Натомість російський диктатор поринув у минуле, в історію – вірніше, у вибудовування власної версії псевдоісторії Росії.

До слова, під час перебування на Валдаї саме Ковальчук організував Путіну зустріч зі «старцем»-шаманом, який мав «забезпечити допомогу вищих сил в усіх починаннях».

За даними Wall Street Journal, на початок великої війни з Україною Ковальчука надихнула саме ідеологія, а не пошук нових багатств. Саме Ковальчук вклав у голову Путіна, що Захід слабкий і прийшов час продемонструвати військову міць Росії, вторгнувшись в Україну, переказує ідеї Ковальчука ексспівробітник російської розвідки.

Наталія Сокирчук, «Главком»