Гренландія стає Донбасом? Головні теми і головні герої Давосу-2026

Всесвітній економічний форум у Давосі Цьогоріч тривав з 19 по 23 січня. Захід особливо запам’ятався неймовірними емоційними гойдалками, перфомансом, який влаштував лідер США Дональд Трамп, та відвертою промовою нашого президента Володимира Зеленського. 

На полях Всесвітнього економічного форуму

У перший та другий день Форуму лідери європейських країн, які досі обирали політику умиротворення як щодо російського диктатора Путіна, так і щодо імпульсивного та непередбачуваного американського лідера Дональда Трампа, раптом опинилися у такій самій ситуації, як Україна.

Якщо раніше вони вмовляли нашого президента Володимира Зеленського віддати РФ частину території, аби умиротворити агресора, то тепер самі стали перед вибором: або віддати Америці Гренландію, і тим самим повністю поховати міжнародне право, або ризикнути і вступити в конфлікт з США. І схоже, нерішуча Європа починає розуміти: настав час дорослішати.

Хмизу у багаття постійно підкидав сам Трамп: 20 січня у соцмережі TruthSocial він опублікував провокативну картинку: американський президент встановлює над Гренландією американський прапор. Трамп також вдався до свого улюбленого інструменту шантажу європейців: надвисокі мита. Мовляв, хто з країн Європи виступатиме проти, той отримає торговельні обмеження.

На цьому тлі промову прем’єр-міністра Канади Марка Карні можна назвати історичною, а ще – такою, що мала б остаточно розбудити європейців. Вона була досить довгою. Сенс зводився до того, що тривалий час маленькі країни непогано співіснували з великим гегемоном – США. Цей гегемон час від часу демонстрував зверхність, байдужість щодо менших партнерів, але так чи інакше, їхня співпраця була економічно плідною та взаємовигідною. А ще – вони мали спільну систему безпеки. Нині ж з’ясувалося, що гегемон може з партнера перетворитися на недруга. І що настав час цим меншим країнами об’єднатися і порвати плута залежності від гегемона.

Карні визнав, що міжнародному порядку, заснованому на зрозумілих правилах, прийшов кінець та закликав країни середнього рівня, такі як Канада, до співпраці у протидії зростанню жорсткої сили та суперництву великих держав, аби побудувати більш стійкий світ. 

Трамп у свою чергу під час свого виступу у Давосі ще раз наголосив, що Америці конче потрібна Гренландія, і що він не відступиться від ідеї отримати «шмат льоду». 

«Нам це потрібно для стратегічної національної безпеки та міжнародної безпеки. Цей величезний, незахищений острів насправді є частиною Північної Америки. Це наша територія… Я прагну негайних переговорів, щоб знову обговорити придбання Гренландії Сполученими Штатами», – вигукував з трибуни американський президент. Він продовжив свою думку заявами, які (що вже стало характерною рисою промов Трампа) суперечать одна одній: «Ми, ймовірно, нічого не отримаємо, якщо я не вирішу застосувати надмірну силу та міць, і нас, чесно кажучи, буде неможливо зупинити. Але я цього не зроблю».

Згодом Трамп переговорив з главою НАТО Марком Рютте, з яким вони узгодили рамковий договір щодо Гренландії, і це ніби трохи зняло напругу. Ось що він передбачає, за даними Bloomberg:

• Зміни до Угоди 1951 року про оборону Гренландії між США та Данією, що надає право США утримувати там військові бази в обмін на гарантії безпеки.
• Посилена роль НАТО у сфері безпеки Арктики та Крайньої Півночі. Це включатиме багатонаціональне командування НАТО в Гренландії під командуванням США.
• Економічний компонент, який буде обговорюватися, включаючи права на видобуток корисних копалин.
• Заходи щодо припинення економічної та військової присутності Росії та Китаю в Гренландії.
• США припиняють погрожувати запровадженням тарифів для Європи.

За словами Рютте, не обговорювалося питання суверенітету, що стало явним проривом за кілька тижнів після того, як Трамп, що дедалі більше непокоїть європейських лідерів, неодноразово висував драматичні претензії щодо Гренландії, напівавтономної території союзника НАТО Данії.

«Ми взагалі не вдавались у ці деталі», – сказав Рютте. Також не обговорювалося питання збільшення присутності американських військ, хоча уряд Данії заявив, що він «цілком відкритий» для такого сценарію, додав Рютте.

Тим часом глава уряду Данії Метте Фредеріксен наголосила, що Рютте не має мандата вести переговори від імені цієї країни, і підтвердила позицію, що передача території США не підлягає обговоренню. «Нам потрібно знайти шлях, який поважає міжнародне право та суверенітет», – сказала Фредеріксен данським журналістам.

«Окрім основних пунктів щодо безпеки Арктики та захисту Гренландії, формат рамкової угоди, і те, якою мірою було досягнуто будь-якої згоди, залишався незрозумілим», – підкреслює Bloomberg.

Справді, така угода більше схожа на продовження практики умиротворення – принаймні, на певний час. Водночас американська та європейська преса не має ілюзій щодо наслідків історії з Гренландією.

Міжнародний редактор провідної данської щоденної газети Politiken Майкл Ярлнер, багаторазовий учасник Давосу, у коментарі The Washington Post висловив здивування підходом адміністрації Трампа. Він нагадав про історичні зв’язки Данії і США, їхнє союзництво у війнах в Афганістані та Іраку.

«Зазвичай, я б сказав, що приємно бути в Давосі. Це не так драматично. На цей раз у мене, як у данця, виникає відчуття, що все буде дуже, дуже драматично, але не лише як у данця. Йдеться про набагато більше, ніж просто про Гренландію. Йдеться про те, чи приймуть США ліберальний світовий порядок, чи вони відірвуться від цього світу».

Рада миру Трампа

Чи для того, щоб вказати європейським країнам їхнє місце, чи просто у традиційній манері шоумена, Трамп перетворив свій виступ на цілий перфоманс. І йдеться не лише про його скандальні заяви щодо Гренландії. Просто під час Давосу він фактично заснував свій проєкт: Раду миру, яка у теорії (у теорії Трампа) має замінити ООН. 22 січня він підписав усі  документи щодо цієї організації. Разом із Трампом до підписання документів про започаткування Ради миру у Давосі долучилися лідери наступних країн: 

• Бахрейн;
• Марокко;
• Аргентина;
• Вірменія;
• Азербайджан;
• Болгарія;
• Єгипет;
• Угорщина;
• Індонезія;
• Йорданія;
• Казахстан;
• Косово;
• Монголія;
• Пакистан;
• Парагвай;
• Катар;
• Саудівська Аравія;
• Туреччина;
• ОАЕ;
• Узбекистан.

Всього – 19. При тому, що США розіслали запрошення до ради приблизно 50 країнам. На самій церемонії, за даними Financial Times, були присутні 19: країни Азії, Близького Сходу, а також Аргентина, Вірменія, Азербайджан. З країн ЄС – тільки Угорщина і Болгарія. Ізраїлю, не було, хоча запрошення він прийняв. Щодо повноважень нової організації та формату її роботи Трамп не сказав майже нічого.

Власне, під час виступу Трамп не зміг обійтися без панібратства та дивних жартів. Він так висловився про лідерів країн, які стали учасницями Ради миру: «Ви є лідерами націй – у більшості випадків дуже популярні лідери, у деяких випадках менш популярні – але так і буває в житті».

Цього йому здалося замало і він вів далі: «Вони дійсно чудові, вони мої друзі. Я думаю, дайте-но подивитися... Так, кожен з них мій друг. Парочка, давайте подивимося, парочка мені подобається, парочка не подобається. Ні, мені подобається, насправді, з цієї групи мені подобається абсолютно кожен. Можете в це повірити? Зазвичай у мене є двоє або троє, яких я терпіти не можу. Зазвичай є двоє або троє, які мені не подобаються. Але тут я їх не бачу».

Митний шантаж і порушення конфіденційності

Чим далі, тим ясніше видно, що коли Трамп не отримує бажаного або стикається із незгодою щодо своєї політики, він, як мала капризна дитина, починає поводитися необмірковано і нервово. Так, після того, як президент Франції Еммануель Макрон відмовився увійти до трампівської Ради миру, той розійшовся не на жарт. Його помста була моментальною і імпульсивною: він моментально оприлюднив у соцмережах особисте повідомлення Макрона та пригрозив Франції 200% мита на шампанське та вино.

«Від президента Макрона – президенту Трампу

Мій друже,

Ми повністю на одній хвилі щодо Сирії.

Ми можемо досягти великих результатів щодо Ірану.

Я не розумію, що ти робиш з Гренландією.

Давай спробуємо зробити великі справи.

Я можу організувати зустріч G7 після Давосу в Парижі в четвер вдень. На полях можу запросити українців, данців, сирійців і росіян.

Давай повечеряємо разом у Парижі в четвер перед твоїм поверненням до США.

Еммануель».

Дипломатичний редактор The Guardian Патрік Вінтур зазначає, що епізод з порушенням конфіденційності листування підкреслює: методи Трампа нівелюють базову мінімальну довіру, необхідну для ефективної співпраці двох лідерів. Один лідер намагається діяти за встановленими правилами дипломатичної ефективності. Трамп їх підриває.

«У цьому випадку Трамп, можливо, був роздратований Макроном, оскільки французький президент відмовився від пропозиції місця в його Раді миру; відмова, яка загрожує зруйнувати його план замінити Організацію Об'єднаних Націй органом, який контролює виключно він. Але публікація послання Макрона була не просто актом помсти чи прагненням уваги. Йдеться про те, що Трамп використовує засоби масової комунікації як спосіб залякування та дестабілізації своїх суперників, домінуючи в потоці інформації та змінюючи усталені норми», – зазначає він.

«Вся кар'єра Трампа побудована на порушенні норм та уникненні наслідків. У свої 80 років дипломатичні тонкощі є найменшим з його обмежень», – підкреслює Вінтур.

Тепер щодо хронічних погроз неслухняній Європі митами. Імпульсивні слова Трампа налякали Францію, адже обсяг експорту шампанського до США становить 750 млн євро ($880 млн) на рік, що становить близько 20% французького експорту цього напою. Щодо вина ситуація аналогічна: експорт бордо і бургундського вина до США становить близько 770 млн євро.

ВВС нагадує: якщо Трамп у разі будь-якої незгоди європейських країн з його політикою буде погрожувати тарифами на європейські товари, ЄС має економічну зброю захисту. І це – так звана «торговельна базука», офіційно відома як Інструмент боротьби з примусом (ACI) «Це закон, який дозволяє Європейському Союзу реагувати на економічний шантаж з боку країн, що не входять до ЄС. Зокрема, він спрямований на торговельні та інвестиційні заходи країн, які вважаються такими, що втручаються у «законний, суверенний вибір» ЄС або його держав-членів. Ця відповідь може включати широкий спектр торговельних заходів, таких як тарифи, обмеження імпорту та експорту, обмеження торгівлі послугами, а також обмежений доступ до банківських ринків та ринків капіталу. Зрештою, це дозволяє ЄС блокувати доступ до більшої частини єдиного ринку, ігноруючи чинні міжнародні договори», – пояснює ВВС.

Однак «торговельна базука», навряд стане ефективним інструментом протидії імпульсивним забаганкам Трампа, і все через неповоротку європейську бюрократію. Адже «базука» не є заходом швидкого реагування. «Згідно з чинними правилами, Європейська Комісія може витратити до чотирьох місяців на розслідування будь-якого ймовірного примусу. Ще шість місяців може бути витрачено на переговори з відповідною країною та вирішення питання про наявність підстав для помсти. Потім держави-члени ЄС мають до 10 тижнів, щоб дозволити будь-які дії. Тож навіть якби європейці запустили процес зараз, може минути рік, перш ніж «базуку» фактично запровадять», – додає ВВС.

Давос і Україна

Ще однією сенсацією Форуму став виступ президента України Володимира Зеленського. Він був відвертим, критичним щодо Європи і НАТО. Зеленський почав свою промову з порівняння поточної політичної ситуації у світі з фільмом «День бабака». Український лідер звинуватив європейських лідерів у тому, що вони очікують на рішення Трампа щодо України та інших геополітичних криз, замість того, щоб самостійно вжити заходів.

«Тільки минулого року, тут, у Давосі, я завершив свою промову словами, що Європа повинна знати, як захистити себе. Минув рік, а нічого не змінилося», – сказав Зеленський у виступі на Всесвітньому економічному форумі.

«Сьогодні Європа покладається лише на віру в те, що у разі небезпеки НАТО відреагує. Але ніхто насправді не бачив, як альянс працює. Якщо Путін вирішить захопити Литву чи завдати удару по Польщі, хто відреагує? Зараз НАТО існує завдяки вірі в те, що Сполучені Штати діятимуть... але що, якщо вони цього не зроблять?», – поставив питання наш президент.

Не обійшлося і без скандальних натяків. «Кожен Віктор, який живе на європейські гроші, намагаючись продати європейські інтереси, заслуговує на потиличника. І якщо він почувається комфортно у Москві, це не означає, що ми повинні дозволити європейським столицям перетворитися на маленькі Москви. Ми повинні пам'ятати, що відділяє Росію від усіх нас», – сказав Зеленський.

Промова Зеленського викликала бурхливу реакцію зарубіжних медіа. Так, New York Times назвала цей спіч «одним з його найрізкіших випадів на адресу Європи. Це було несподівано, враховуючи, що континент став найнадійнішим союзником України, оскільки адміністрація Трампа відмовилася від підтримки воєнних зусиль Києва. Звернення було рівнозначним закликом до дії для континенту, який Зеленський зобразив неготовим до викликів світу, що з кожним днем ​​стає дедалі небезпечнішим… Україна безпосередньо зацікавлена ​​в довгостроковій силі Європи, оскільки Київ прагне пов'язати своє майбутнє з майбутнім континенту, прагнучи членства в Європейському Союзі. Зеленський стверджував, що доля Європи також пов'язана з долею України, де на порозі стоїть реваншистська Росія», – оцінює промову видання.

«Зеленський, можливо, попав у точку, викривши залежність Європи від підтримки США. Він чітко дав зрозуміти, що континенту потрібно готуватися до майбутнього, в якому на Америку більше не можна буде розраховувати в тому, що вона стане на захист своїх союзників», – резюмувало видання.

Оцінили виступ і в Україні. Відома комунікаційниця Ярина Ключковська назвала спіч Зеленського «не спічрайтерською промовою». «Це точно не продукт традиційної дипломатії. Це виступ відчайдушний, виступ людини, якій нема чого втрачати… Було в мене відчуття, що головною аудиторією цього виступу був Трамп. Отой самий хуліган, який тут же на форумі пограв мʼязами американської військової потуги і поображався на дівчинку, що вона не дала йому понести портфелика», – ділиться враженнями експертка. 

Ключковська додає, що «обʼєкт критики залишився неназваним». «Зеленський апелював до Трампа, поіменно подякував Макрону, Стармеру і фон дер Ляєн, нетихим і злим словом помʼянув Путіна і Орбана. Але ті європейські лідери, на яких була спрямована ця інвектива, мусять здогадатися про це самі. Це, мабуть, дипломатично. Виправдано, бо їм дають виправитись і зберегти добру міну. І так усім все зрозуміло. Треба переходити до дій. Дуже органічна ця промова для Зеленського», – вважає Ключковська. 

До слова, згодом у спілкуванні з українськими журналістами наш президент закцентував на наступних важливих моментах для України у Давосі:

• Розмова з Трампом. «При всій повазі до Європи, для України було найважливіше спілкування з Трампом», – зазначив він і уточнив, що зокрема, йдеться про постачання в Україну ракет для ППО та про гарантії безпеки. «Я розраховую на позитивний результат», – підкреслив президент. Крім того, за словами Зеленського, вони проговорили з американським лідером «складні питання, які стосуються сходу нашої країни», ухвалили важливе рішення про тристоронню зустріч груп. «У будь-якому випадку, це крок. Дай Бог, щоб до завершення війни», – зазначив він.
• Подяка європейцям за 90 млрд євро фінансування: по 45 млрд впродовж двох років. Раніше це рішення блокувалося.
• Нагадування про війну в Україні. «При всій повазі, в Давосі говорили тільки Гренландію, а у нас війна. Мій приїзд переключив фокус на Україну знову», – зазначив Зеленський.
• Заклик до пришвидшення європейців. «Я вважаю, багато рішень можуть ухвалюватися швидше», – зазначив президент і нагадав, що санкцій проти «Росатому» досі немає, як і масштабних спільних проєктів із виробництва зброї. «Збільшення виробництва європейцями власної зброї – це ж суперідея для захисту. Поки що спільні виробництва з Україною можна перерахувати на пальцях, треба рухатися швидше», – резюмував президент.

Росія з Китаєм задоволені

Поки Трамп свариться з європейцями через Гренландію, а ЄС поспіхом вигадує контрзаходи зі стримування гегемона, Росія та Китай залишаються у виграші. «Уявіть собі радість у коридорах Кремля з приводу розколу західної єдності та того, як НАТО, яке протягом 80 років було оплотом проти російських загроз, нарешті розвалиться через малоймовірне питання Гренландії та небажані спроби президента США Дональда Трампа приєднатися до данської території. Росія із захопленням спостерігає збоку, як її давні вороги поглинають самі себе», – пише CNN.

«Китай і Росія, мабуть, чудово проводять час», – зазначила Кая Каллас, керівник зовнішньої політики Європейського Союзу після того, як Трамп пригрозив надзвичайними тарифами європейським союзникам, які виступають проти планів США щодо Гренландії.

Проте, видання зазначає, що спочатку офіційна реакція Москви була відносно стриманою, навіть критичною: речник Кремля Дмитро Пєсков заявив журналістам, що Трамп у Гренландії «діє поза нормами міжнародного права». Такі заяви з боку Кремля, який сам вдавався до незліченних порушень міжнародних норм і законів протягом років посилення авторитаризму всередині країни та за кордоном, звучать дуже неординарно.

Водночас, на думку авторів матеріалу, історія з Гренландією може бути для Москви «палицею з двома кінцями». 

Контроль США над Гренландією цілком може бути розцінений у Москві як справжній виклик власному домінуванню Росії в Арктичному регіоні. Але Кремль, ймовірно, має глибші занепокоєння, спостерігаючи – як і решта світу – з дискомфортом і тривогою, як діє непередбачувана адміністрація Трампа», – йдеться у статті.

Курйози Давосу

Цьогоріч Давос диктував тренди у світі моди! Поява Еммануеля Макрона в сонцезахисних окулярах різко підвищила акції французького виробника окулярів, які одягнув політик, миттєво зросли. Ці окуляри бренд класу люкс Henry Jullien подарував президенту ще у 2024 році

Після появи президента в окулярах Henry Jullien, група iVision Tech, яка є власником бренду заявила, що їхні акції зросли майже на 6%. «Нас завалили дзвінками та запитами на вебсайті... Сайт вийшов з ладу», – сказав виконавчий директор групи Стефано Фульчір.

Сам Макрон пояснював, що змушений носити окуляри через проблеми зі здоров’ям: крововилив в око. У мережі ж циркулює жарт про те, що окуляри – наслідок чергової сварки Макрона з дружиною Бріжит, яка начебто дала йому ляпаса (а таке вже траплялося).

Ще один цікавий факт: Трамп зміг вилетіти до Давоса лише з другої спроби. Так, його літак Air Force One був змушений повернутися на базу Ендрюс незадовго після вильоту до Швейцарії. Екіпаж Air Force One виявив «незначну електричну проблему» і, з обережності, вирішив розвернутися. Трамп пересів на інший літак і продовжив поїздку.

Як відомо, два літаки, які зараз використовуються як Air Force One, літають вже майже 40 років. Boeing працює над їх заміною, але програма зазнала низки затримок. Втім, Трамп не надто бідує: минулого року правляча сім'я Катару подарувала йому розкішний літак Boeing 747-8, який мав бути доданий до флоту Air Force One. Нині судно модернізують, щоб воно відповідало вимогам безпеки.

Наталія Сокирчук, «Главком»