«Іх там нєт». Як Росія ховає свої «гібридні» війська на Донбасі

У нещодавньому інтерв'ю Начальник Генерального штабу - Головнокомандувач Збройних сил України Віктор Муженко зазначив: «... на Донбасі немає незаконних військових формувань, а є чітко структуровані військові організми. Це перший і другий армійські корпуси, які носять всі ознаки регулярних військ. Найголовніше, що вони управляються з єдиного центру, який знаходиться в Росії. У складі обох корпусів командний офіцерський склад - це кадрові російські військовослужбовці. Плюс найманці, включно із так званими «відрядженими» військовослужбовцями-контрактниками російської армії рядового та сержантського складу. А ті, кого там називають нібито ополченцями - це просто пропагандистська ширма».

Твердження, що пролунали, є вичерпними. В той же час варто вкотре розкрити дані тези, очевидні для Генштабу, але, як виявляється, далеко не зрозумілі для багатьох в Україні і поза нею. Адже на тлі триваючих вже четвертий рік не припиняються інсинуації з приводу присутності російських регулярних військ на Донбасі.

Маріонеткові псевдодержавні утворення на тимчасово окупованих територіях Луганської і Донецької областей України утримуються на плаву виключно за допомоги спеціально організованих Росією силових структур, зокрема, своїх армійських формувань - «1 Армійського корпусу» (1 АК) і «2 Армійського корпусу» (2 АК) зі штабними структурами в Донецьку і Луганську, відповідно.

Одним із завдань існування цих російських армійських структур є демонстрація цивілізованому світу видимості місцевої військової самоорганізації так званих «ополченців» і, відповідно, приховування/прикриття прямої участі збройних сил і спеціальних служб Росії в збройній агресії проти України. Паралельно міжнародним структурам на різних рівнях нав'язується обговорення «юридичної» формату «громадянської війни», що за логікою Кремля має виключити прив'язку Кремля до організації «гібридної» збройної агресії проти України хоча б на рівні міжнародного права.

Логіка Москви на четвертий рік війни в Україні зрозуміла. Міжнародне співтовариство на відміну від подій в Грузії п'ятирічної давнини не проковтнуло криваву українську авантюру Кремля. Там сьогодні всерйоз замислюються над тим, як уникнути згодом відповідальності і звести до мінімуму можливість проведення міжнародного трибуналу з військових злочинів в Україні.

1АК і 2АК в організованій системі управління збройних сил РФ замикаються на вищі структури управління, які знаходяться на території Ростовської області. (Аналогічна картина з місцевими «міністерствами державної безпеки» та «прокуратурами», які де-факто є філіями російських ФСБ і прокуратури, відповідно). Ці вищі структури управління з метою маскування пройшли цикл зміни назв на «конспіративні» - все згідно з практикою проведення російських спецоперацій. Так, спочатку штатне «12 командування резерву» Південного військового округу ЗС РФ в місті Новочеркаськ «передав» повноваження управління російськими окупаційними силами в Україні «Центру територіальних військ» в тому ж Новочеркаську. У 2017 році, з формуванням знову ж таки в Новочеркаську «ударної» 8-ї армії Південного військового округу ЗС РФ командування «гібридними» 1АК і 2АК перекочувало безпосередньо в штаб 8 армії ЗС РФ.

Іншим ключовим аспектом спроб приховати безпосередню участь в агресії проти України є специфічне «гібридне» кадрове наповнення 1-го і 2-го окупаційних корпусів. Так, професійні командні ланки, офіцерський склад аж до ротного рівня, штабні структури, а також структури забезпечення, комплектуються російськими військовослужбовцями, які прибули з території РФ. При цьому офіцерський склад прибуває «у відрядження», а рядовий і сержантський склад поповнюється в тому числі й «військовослужбовцями-контрактниками», які уклали свій контракт на короткий період часу.

Таку схему дозволяє реалізовувати модифіковане спеціально під російсько-український конфлікт сучасне російське законодавство. Внесені в другій половині 2016 року зміни у Федеральний закон «Про військовий обов'язок і військову службу», по суті, визначають новий порядок і правила проходження військової служби, допускаючи укладання короткочасного контракту на проходження військової служби, в тому числі, для військових операцій за кордоном. За логікою Кремля, це легалізувало практику залучення російських військовослужбовців, в тому числі, зі числа призовників, до «короткочасним відряджень» в Україну, розширило можливості разового використання запасників-найманців, а також іноземців. Вважається, що фактор короткостроковості вкупі з особливостями оформлення контрактів (укладаються разом із заявою про звільнення з ВС РФ з відкритою датою), плюс видача російським громадянам цих категорій документів прикриття в «ЛДНР», дають можливість аргументовано спростовувати причетність РФ до незаконних бойових дій на території України. Те, що цю схему ламають затримання в ході бойових дій на Донбасі і подальші щиросердні зізнання російських військовослужбовців та їхніх родичів (останній випадок з військовослужбовцем-контрактником сил спеціальних операцій ЗС РФ Агєєвим зараз на слуху), Кремль наразі турбує слабо.

Показовою також виглядає ситуація з місцевими найманцями-колабораціоністами на Донбасі в складі «гібридних» армійських корпусів. Де-факто вони у створеній системі також є, по суті, військовослужбовцями російських збройних сил. Їхнє прийняття на військову службу також регулюється новим варіантом російського законодавства про проходження військової служби у ЗС РФ, яке дозволяє приймати на службу в російську армію громадян інших держав на низові, рядові посади. Зокрема, ще 2 січня 2015 року відповідним указом президента РФ, внесено зміни до «Положення про порядок проходження військової служби» від 16 вересня 1999 року. Вони значно розширили можливість залучення осіб без громадянства та громадян інших країн до проходження військової служби за контрактом. Серед іншого, регламентована можливість військової служби за контрактом іноземців у віці від 18 до 30 років без надання громадянства РФ, а також можливість їх застосування в бойових діях за кордоном.

В цьому плані тривожним дзвіночком прозвучало нещодавнє прийняття в РФ нового порядку надання громадянства РФ, який дозволяє в масовому порядку за спрощеною схемою роздавати громадянство певним категоріям громадян України за спрощеної схеми відмови від українського громадянства (що незаконно за положенням законодавства України). Масова роздача російського громадянства була свого часу апробована в окупованих нині Абхазії, Південної Осетії, Криму. У випадку з Донбасом це істотно розширить Кремлю поле для маневру в створенні «гібридних» окупаційних формувань.

Такою є поточна фактична картина того, що відбувається на Донбасі - щодо особового складу, без згадки фактора поставок озброєнь і техніки, а також всіх видів забезпечення.

А кожен для себе нехай вирішує сам - вони там є або ж «іхтамнєт».

Володимир Копчак, заступник директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння