«Химера» для Росії. Нова зброя, яку отримала Україна

Реактивна система залпового вогню M142 Himars. У грецькій міфології химера – це чудовисько, яке дихає вогнем
фото: defence-ua.com

Нині ставка робиться на важкі артилерійські системи, танки та протиракетні комплекси

На початку активної фази війни «Главком» писав, яка сучасна зброя вже є в арсеналі української армії, і яка ще необхідна для успішної протидії російській агресії. З того часу арсенал ЗСУ значно поповнився, причому такими зразками західного озброєння, про які п'ять місяців тому ми могли лише мріяти.

Якщо ще в березні західні союзники надавали нам переважно порівняно легке оборонне озброєння, типу протитанкових ракетних комплексів і гранатометів, а також безпілотників і переносних зенітно-ракетних комплексів, то у квітні стався корінний перелом. На авіабазі в німецькому місті Рамштайн міністри оборони 40 держав світу обговорили формат подальшої підтримки України, який мав на увазі постачання сучасного важкого озброєння.

З того часу українські збройні сили отримали, наприклад, протикорабельні ракети RGM-84 Harpoon, які змушують триматися Чорноморську флотилію РФ подалі від українських берегів, і важкі самохідні гаубиці PzH 2000 (їх тактико-технічні характеристики вказані в нашому попередньому огляді військової техніки «Зброя, яка потрібна Україні»).

На жаль, поки що в Україні немає оперативно-тактичних ракетних комплексів MGM-140, про необхідність постачання яких писав «Главком»: вони з рівною легкістю можуть знищити як Керченський міст, так i кораблі в севастопольських бухтах. Однак у ЗСУ з'явився М142 Himars, який є, зокрема, пусковою установкою для балістичних ракет MGM-140 – тобто залишається їх лише підвезти.

Тому з «химери», яка вже стала в Україні легендарною, ми й почнемо наш черговий огляд сучасного озброєння, яке з кінця весни надали союзники. Уся номенклатура новинок становить понад 30 найменувань. Ми ж зупинимось на ключовому, яке, на думку експертів Центру військово-політичних досліджень, є найпотужнішим і на даний момент найнеобхіднішим.

Треба зазначити, що схвалений 1 серпня 17-й пакет військової допомоги США (на суму $550 млн) практично весь складається з реактивних снарядів для Himars, а також боєприпасів для артилерійських систем калібру 155 мм.

М142 Himars

По-справжньому Himars виявив усі свої бойові якості лише в Україні
фото з вільних джерел
М142 Himars (High Mobility Artillery Rocket System, «Високомобільна артилерійська ракетна система») – реактивна система залпового вогню на колісному шасі армійської вантажівки FMTV. Розроблялася компанією Lockheed Martin у 1996-2000 роках, нею ж і виробляється. Початок експлуатації – з 2005 року.

Країна-виробник

США

Основні тактико-технічні характеристики

  • Маса бойової машини – 5 т
  • Маса транспортно-пускового контейнера – 2,3 т
  • Швидкість – 85 км/год
  • Запас ходу – 480 км
  • Максимальна дальність стрільби – 300 км, тими боєприпасами, які зараз постачаються в Україну – 80 км
  • Швидкострільність – шість пострілів за хвилину
  • Екіпаж – три особи

Оснащення

До складу систем залпового вогню М142 Himars, які постачаються зараз в Україну, входять бойова машина, транспортно-зарядна машина та 227-мм реактивні снаряди з GPS-наведенням, які розташовані по шість одиниць в одноразових транспортно-пускових контейнерах.

Вартість

Близько $3,5 млн.

Як це працює

Головна перевага М142 Himars – її ювелірна, можна сказати, точність: до трьох метрів при дальності 80 км. Для порівняння: у останніх модифікацій російських ракетних систем залпового вогню «Смерч» дальність до 70 км, а відхилення від цілі може становити кілометр. Друга важлива перевага «Химери» – її мобільність. Вона може відстрілятися протягом хвилини, швидко змінити позицію, та завантажити новий контейнер із реактивними снарядами менш ніж за п'ять хвилин.

Перше бойове застосування М142 відбулося у лютому 2018 року, коли збройні сили США, що входять до складу міжнародної коаліції, застосували Himars проти сирійських проурядових сил. Але по-справжньому вони проявили себе в Україні, знищуючи великі склади з боєприпасами та інші ворожі об'єкти у глибині території (до 80 км), яку захопили російські військові. А фотографії акуратно розстріляного Антонівського мосту у Херсоні облетіли весь світ. На сьогоднішній день Україні передані 16 систем.

PT-91 Twardy

Поляки змогли збільшити захист свого танка на 70% порівняно з радянським аналогом
фото: getarchive.net
PT-91 Twardy («Твердий») – польський основний бойовий танк, глибока модернізація експортного варіанта радянського танка Т-72М1. Серійно випускався на підприємстві «Бумар-Лабенді» у місті Гливиці у 1995-2002 роках, всього було випущено 290 бойових машин.

Країна-виробник

Польща

Основні тактико-технічні характеристики

  • Маса – 45,9 т
  • Габаритні розміри – довжина 6,9 м, ширина 3,7 м, висота 2,2 м
  • Довжина ствола – 6 м
  • Калібр – 125 мм
  • Максимальна дальність стрільби – 9,5 км
  • Швидкострільність – 8 пострілів за хвилину
  • Швидкість по шосе – 60 км/год
  • Швидкість по пересіченій місцевості – 45 км/год
  • Запас ходу – до 700 км
  • Екіпаж – три особи

Вартість

Близько $4 млн

Як це працює

Головною особливістю PT-91 є його динамічна система захисту, яка розроблена польським Військовим інститутом технології озброєння. 394 блоки, які щільно покривають передню частину корпусу та вежу, покращують захист танка від кумулятивних снарядів на 50-70%, а від бронебійних – приблизно на 30%.

РТ-91 оснащений 12-ствольною системою пуску димових гранат «Хмара» та одноствольною системою пуску антилазерних гранат «Теллур». На танку встановлено сучасні денний та нічний приціли, тепловізор та балістичний комп'ютер для розрахунку поправок ведення вогню.

Україна загалом отримала 232 танка PT-91 Twardy – це практично все, що залишалося у Польщі після продажу партії із 48 танків Малайзії. До речі, раніше Польща передала Україні понад 200 одиниць Т-72М.

М777

«Три сокири» майже наполовину складаються з титану
Фото: Keystone press agency
М777 – буксирована польова гаубиця. Розроблена британською оборонною та аерокосмічною корпорацією BAE Systems на початку 2000-х років, виробляється одним із підрозділів компанії. Створювалася для заміни гаубиці М198, і за кращих тактико-технічних характеристик легше її на 41%, за рахунок широкого застосування в конструкції титану. Прийнята на озброєння у 2005 році.

Країна-виробник

Велика Британія

Основні тактико-технічні характеристики

  • Маса – 4,2 т
  • Довжина у бойовому становищі – 10,7 м
  • Довжина ствола – 5,1 м
  • Калібр – 155 мм
  • Максимальна дальність стрільби – 40 км
  • Максимальна скорострільність – п’ять пострілів за хвилину
  • Бойовий розрахунок – п’ять осіб

Вартість

Понад $3,2 млн.

Як це працює

Вперше гаубиці М777, які легко транспортуються повітрям і завдяки своїй вазі ідеальні для мобільних бойових дій, були використані в Афганістані. Потім вони застосовувалися під час операції «Непохитна рішучість» проти «Ісламської держави» у Сирії та Іраку.

На озброєнні української армії зараз перебуває 90 гаубиць М777 (українські бійці їх прозвали «Три сокири»). Вперше вони продемонстрували свою високу ефективність відразу після перших поставок у травні – під час обстрілів російських понтонних мостів, коли агресор намагався форсувати Сіверський Донець в районі Лисичанська. До речі, Канада заявила про постачання в Україну десяти змінних стволів для М777 – а їх слід міняти після виконання 2,5 тис. пострілів.

Stormer HVM

Зенітно-ракетні комплекси-невидимки Stormer бачать ціль на відстані до 18 км
фото з відкритих джерел
Stormer HVM – зенітно-ракетний комплекс малої дальності. Розроблено компанією BAE Systems Land & Armaments у 90-х роках на базі британського легкого розвідувального танку Scorpion. Прийнятий на озброєння у 1997 році, вироблявся машинобудівною компанією Vickers.

Країна-виробник

Велика Британія

Основні тактико-технічні характеристики

  • Маса – 12,7 т
  • Габаритні розміри – довжина 5,3 м, ширина 2,8 м, висота 2,5 м
  • Швидкість по шосе – 80 км/год
  • Швидкість по пересіченій місцевості – 60 км/год
  • Запас ходу – 650 км
  • Екіпаж – три особи

Оснащення

Для України зараз постачаються Stormer HVM із зенітними керованими ракетами Starstreak («Зоряний слід»), максимальна дальність яких – до 7 км, а максимальна швидкість – 4200 км/год. Окрім восьми Starstreak, які знаходяться безпосередньо у пусковій установці, комплекс має боєзапас із 12 ракет.

Вартість

Близько $3 млн.

Як це працює

Головна перевага Stormer HVM у тому, що він непомітний для противника – у нього немає станції радіолокації, зенітно-ракетний комплекс нічого не випромінює і тому ніякі літаки або вертольоти його роботу не зафіксують. За виявлення цілей відповідає тепловізорна система огляду, яка може виявляти літаки на відстані до 18 км, а гелікоптери – до 8 км.

На даний момент Велика Британія поставила Україні шість Stormer HVM. Це сталося наприкінці липня, про результати застосування зенітно-ракетних комплексів на театрі українсько-російських військових дій (це має бути першим бойовим застосуванням комплексів) ще не повідомлялося.

Gepard-1A2

«Гепард» може чудово розправлятися з «Крокодилами» та крилатими ракетами
фото з відкритих джерел
Gepard-1A2 – зенітна самохідна установка. Розроблена на початку 70-х років машинобудівною компанією Krauss-Maffei на базі шасі танка Leopard 1, у розробці також брав участь концерн Siemens (він відповідав за системи радіолокації). Бойова машина прийнята на озброєння у 1976 році.

Країна-виробник

Німеччина

Основні тактико-технічні характеристики

  • Маса – 47,3 т
  • Габаритні розміри – довжина 6,6 м, ширина 3,1 м, висота 2,5 м
  • Швидкість по шосе – 65 км/год
  • Швидкість по пересіченій місцевості – 40 км/год
  • Запас ходу – 550 км
  • Озброєння – дві 35-мм автоматичні зенітні гармати
  • Скорострільність – 550 пострілів за хвилину
  • Маса снаряда – 0,55 кг
  • Початкова швидкість – 1175 м/с
  • Максимальна дальність стрільби – 4 км
  • Екіпаж – три особи

Вартість

Близько $1,1 млн.

Як це працює

Озброєння та скорострільність Gepard-1A2: дві гармати можуть випустити за хвилину 1100 зенітних снарядів, дозволяють з легкістю знищувати радянські штурмовики Су-25 та ударні вертольоти Мі-24 (неофіційна назва – «Крокодил»), які є на озброєнні агресора, і вважаються досить живучими та добре броньованими машинами.

Радіолокаційні системи зенітної самохідної установки дозволяють засікти повітряну ціль за 15 км, але тут є зворотний бік медалі – противник також зможе визначити місцезнаходження «Гепарда» з випромінювання. Тому ідеальне застосування Gepard-1A2 – по російських крилатих ракетах, які є для України досить серйозною проблемою.

На сьогоднішній день Україна вже отримала першу партію Gepard-1A2, три бойові машини. Загалом до передачі готуються ще 47 німецьких зенітних самохідних установок.

Андрій Кузьмін, «Главком»

Читайте також: