Кінець маскараду. Стаття Петра Порошенка для Frankfurter Allgemeine Zeitung

Сьогодні, у День захисника України, українські ЗМІ цитують промову президента Петра Порошенка з цієї нагоди. Вчора ж було оприлюднено один важливий матеріал за його авторства. Німецька Frankfurter Allgemeine Zeitung надала свої шпальти для програмної статті керівника української держави. Ця стаття є знаковою тому, що факт її появи у найвпливовішій газеті Німеччини та одній з найвпливовіших газет Європи відображає докорінну зміну в розумінні європейцями подій «гібридної війни» на українському сході.

 «Главком» публікує повний переклад цього матеріалу.

Війна на сході України вирує далі. Мирний процес спотикається через приховані наміри Путіна. 

Незважаючи на припинення вогню до початку шкільного року, за превеликий час, який минув з того моменту, за ці півтора місяці, в боях проти російських «зелених чоловічків» та їхніх найманців на Донбасі було вбито 19 та поранено більше сотні українських солдатів. Понад 800 разів у вересні траплялися російські обстріли, понад 500 разів – вже цього місяця. Війна вирує й далі, і є багато доказів тому, що Мінський процес буксує через вічний російський маскарад. Настав час скоригувати наші думки щодо намірів Росії, тому що вони загрожують не лише Україні, а й безпеці та стабільності в Європі.

Ще зовсім кілька років тому я не повірив би, що Росія одного дня поверне свою насильницьку агресію проти дружнього сусіда, яким була колись Україна. Навіть після російського нападу на Грузію багато хто вірив у повернення Кремля до того післявоєнного порядку, який базується на правилах, а не на насильстві.

Росія намагається повторити на Донбасі кримський сценарій

Тоді я був серед тих, хто так вважав, але моє нинішнє сприйняття сьогоднішньої Росії – інше: воно вмить змінилося, коли Кремль спочатку наказав анексувати Крим, а потім атакував військами схід моєї країни. Він вчинив маскарад «зелених чоловічків» на півострові та просочився до Донбасу, водночас стверджуючи: «Нас там нема».

Правда вийшла на світло вельми скоро, коли президент Путін особисто зізнався, що російські солдати стояли за кримськими виборцями, аби захистити їх під час так званого референдуму. Вочевидь, ці солдати повинні були захищати не виборців, а «голосування» та його фальшовані результати. Чи сьогодні не виглядає вже знайомим той сценарій, який Росія намагається втілити на Донбасі, коли вона просуває політичне вирішення та місцеві вибори попереду всіх інших кроків? Чи не зрозуміло, що проросійські найманці перебувають на Донбасі для того, аби ще один шматок української землі став жертвою агресії Кремля? Чи хтось все ще вірить, що там немає російських солдатів?

Кремль відхрещується від втручання

Ми не повинні більше потрапити в пастку та втішатися порожніми обіцянками Росії. Вони такі ж отруйні, як її маніпуляції. За даними українських спецслужб, на Донбасі перебуває понад 700 російських танків, понад 1250 артилерийських систем, понад 1000 бронетранспортерів та понад 300 ракетних систем. Проросійські бойовики на Донбасі у буквальному сенсі мають більше танків та ракетних систем, ніж німецький Бундесвер.

Але ці дані не зупиняють Кремль від того, аби відкидати своє втручання у цьому регіоні так само, як він це вже робив у Криму. Без Росії цей потужний військовий потенціал не зміг би там з‘явитись. Він прийшов до моєї країни без запрошення, він присутній там ні для жодної іншої мети – тільки залякувати та вбивати. Він повинен так довго змушувати Донбас (та Україну) спливати кров‘ю, як довго це заманеться його господарю.

Росія вводить в оману західне суспільство

Відмежування довго служило російським апетитам. Нещодавно в Нідерландах було оприлюднено перші результати міжнародного розслідування збиття MH17. Трагедія, яка призвела до втрати 298 безневинних життів, серед яких 80 дітей, сталася в липні 2014 року в небі над Донбасом, на непідконтрольній Україні території. Російська машина дезінформації, неперевершена у продукуванні тонн вигаданих теорій, робила все, аби заплутати слідство та західну суспільну думку: від українського винищувача Су-25, який начебто збив MH17, аж до української, а не російської зенітної ракети.

Тепер, після проведення сумлінного та всеосяжного слідства, було доведено, що це була російська ракета, яку було випущено з російської системи «Бук», її було доправлено до України з Росії і одразу після цього страхітливого злочину повернено до Росії. Чи почув хтось якісь вибачення з того боку через ці виявлені результати, окрім їх відкидання – мовляв, ці результати є «політично вмотивованими» – та виклику посла Нідерландів у Москві?

Справжні наміри Росії

Надзвичайно важливо, що слідство у справі MH17 встановило: сумнозвісний «Бук» потрапив до України через непідконтрольну ділянку українсько-російського кордону. Цей факт підтверджує вирішальне значення прикордонного контролю для всеосяжного врегулювання на Донбасі, на якому Україна наполягає вже тривалий час. Яка інша російська військова техніка може потрапити ще до України, якщо її не можуть виявити українська влада або міжнародні спостерігачі? Чи саме не для того Росія перешкоджає повному доступові місії спостерігачів ОБСЄ до нашого державного кордону та всього регіону Донбасу, аби зберегти свої канали інфільтрації бойової техніки та живої сили?

Зважаючи на справжні наміри Росії, ми повинні врешті-решт припинити бути такими наївними, якими ми були у 2008-му та ще в 2014-2015 роках. Вона зовсім не бажає припиняти свою агресію, якщо ми разом її не зупинимо. Шахрайство та маніпуляції є ефективними лише тоді, коли нема солідарності та прозорливості. Тому нам потрібне і те, і інше, включаючи санкції, які діятимуть, допоки суверенітет та територіальна цілісність України не буде відновлено. Вони утримують Росію за столом переговорів та перешкоджають їй спричинити ще більшу втрату людських життів.

Всі ми повинні не шкодувати жодних зусиль у тому, аби знову й знову викривати маскарад Росії, де це тільки є можливим – хоч на Донбасі, хоч в Алеппо. Це саме те, чим ми все ще можемо намагатися змусити Росію поважати післявоєнний світовий устрій. Донбас може стати прикладом того, як ми припинимо вдавати, що не бачимо маскараду з російською агресією в Україні, аби таким чином запобігти тому, щоб він поширився на весь світ.

Переклад: Борис Немировський