Кліматичний саміт у Дубаї. Сумні нотатки і чіткий висновок для України

13 грудня завершились 28 кліматичні переговори (COP28). Вони проходять майже кожного року за участю представників з кожної країн. Окрім офіційних делегацій на конференцію приїжджають представники громадського сектору, бізнесу, науковці. Спостерігається все більша зацікавленість подією. Цього року COP28 відвідало близько 85 тис. учасників.

Переговори відбувались в ОАЕ, попередній рік захід приймав Єгипет, а наступного року кліматичний саміт пройде в Азербайджані. Ці країни об’єднує велика залежність від викопного палива, відсутність громадського сектору та інструментів впливу на рішення влади. Останні роки саміти мають негативну тенденцію – збільшення кількості представників галузі викопного палива у переговорах, дуже часто вони є частиною офіційної делегації від країни. Кількість лобістів, які працюють від імені індустрії викопного палива і мають доступ до COP28, зросла до рекордної позначки – щонайменше 2456, порівняно з 636 на минулорічних переговорах.

Оскільки це вже п'яті переговори, за якими авторка спостерігала безпосередньо у місцях їх провдення (перші троє переговорів відбулися у Європі), можна сказати, що країна, яка приймає переговори, досить сильно впливає на їх хід. Тож коли приймаюча країна має свою амбітну кліматичну політику на національному рівні, вони так само намагаються залучити інших мати такі ж амбітні цілі. Гарним прикладом була Британія. Ця країна активно готувалась до СОР26. Цілий рік активно працювала з кожною державою, включно з Україною. Дуже хотілось би бачити таку наснагу у кожної країни, яка приймає такий захід.

Але повертаючись до цих переговорів. Що відбувалось в ОАЕ?

Кожні переговори завершуються фінальним рішенням, яке погоджують консенсусом, а це майже 200 країн.

До останніх днів тексти з рішеннями не були готові. Так дуже часто буває, адже до останнього моменту країни не можуть погодити рішення, і одна чи група країн можуть блокувати ухвалення кінцевого тексту. Цього року найбільше обговорювали рішення про включення «відмови від викопного палива». Країни, які входять до Організації країн-експортерів нафти (ОПЕК), навіть надсилали лист до Рамкової Конвенції ООН про зміну клімату, що вони не підтримують це включення. Економіка цих країн повністю залежна від викопного палива, тож такий їхній крок виглядав очікуваним. Серед країн, які були проти, також була Росія.

На цих переговорах Росія відіграла свою роль. Причому, видається, що цьогоріч роль країни-агресорки значно зросла у порівнянні з минулим роком. Минулого року представників Росії не було видно, вони ніде не виступали публічно, не мали заходів. Цього разу ситуація повністю протилежна. Росіяни мали павільйон за підтримки «Росатома», велику делегацію, 70 представників з яких були від галузі викопного палива. Одночасно з переговорами Путін приїхав в ОАЕ та обговорював нові договори по експорту викопного палива.

У момент, коли всі країни на світовому кліматичному форумі шукали шляхи вирішення кліматичної кризи, Путін та Росія демонстрували своє ставлення до цього питання та повну неповагу до всіх. Але Росія не тільки цим підриває глобальні дії. Науковці кажуть, що 18 місяців повномасштабної агресії Росії проти України призвели до додаткових викидів (еквівалент 150 млн тонн діоксину вуглецю), що більше ніж викиди за цей же час в індустріалізованої Бельгії. Така активна, не прихована участь Росії у міжнародних переговорах говорить про те, що вони уже не бояться. Багато уваги цього року було до війни між Ізраїлем та ХАМАСом. Про російську війну в Україні в більшості говорили лише українці.

Останніми роками громадський сектор має все менше можливостей демонструвати своє бачення під час переговорів. Також одне з правил переговорів: під час проведення публічних адвокаційних заходів не можна відкрито називати країни чи використовувати прапори. Але водночас ми, як представники громадянського суспільства, не могли промовчати про дії Росії.

Єдиний інструмент, який дозволений правилами, де ми можемо називати країни, – це ініціатива Fossil of the day від міжнародної мережі Climate Action Network, яка складається з громадських організацій. Кожного дня активісти вручають антинагороду країнам за «помилкові рішення». Росія отримала антинагороду двічі: за викиди парникових газів через війну в Україні та посилення зміни клімату, а також за підрив глобальних домовленостей, коли паралельно з кліматичними переговорами Путін домовляється про нові угоди стосовно торгівлі викопним паливом. Ми також домоглись «ганебної згадки» Росії під час фінального вручення антипремії – за все, що було ними зроблено в ОАЕ.

Чи мають такі номінації великий вплив? Можливо, не такий великий, як хотілось би. Однак уваги до приїзду Путіна було мало, та зрештою зовсім не було засуджень його дій. Тож хоча б у цей спосіб важливо було привернути увагу до дій Росії. Шляхом укладання нових договорів Росія гарантує собі отримання грошей від викопного палива, які також будуть йти на війну в Україні.

Роль української делегації

Україна мала другий в історії кліматичних переговорів павільйон, перший був минулого року. У ньому багато уваги було присвячено впливу війни на природу України та наслідках від підриву росіянами Каховської ГЕС. Цього року як зацікавленість до України, так і павільйону була нижчою, порівняно з минулим роком. Але водночас до павільйону завітали представники офіційних делегацій Сполучених Штатів, Японії, Румунії, Франції, Німеччини, Швеції, Фінляндії, Швейцарії, Чехії, Молдови, Азербайджану, Китаю та інших.

Під час таких масштабних заходів дуже важко боротись за увагу, сотні павільйонів в різних куточках, всю проходять заходи на різні теми, все не можливо охопити. Але за увагу варто боротись. Програма має створюватись під міжнародну аудиторію, якій часто не важливі питання тільки України, проте розгляд питань через призму різних регіонів світу може зацікавити більш широке коло учасників.

Такі ініціативи є важливими під час таких міжнародних заходів, це інструмент донесення нашої історії та злочинів Росії в Україні. Але водночас нам важливо мати широку репрезентативність не лише у власному павільйоні, але і безпосередньо під час переговорів – давати відсіч Росії на міжнародних майданчиках та активно презентувати себе в усіх питаннях, які стосуються переговорних процесів. Наступного року, сподіваємося, Україна матиме більшу делегацію перемовників, які зможуть охопити усі питання саміту та ми не поповнимо список країн, які привозять лобістів викопного палива.

Наступного року переговори мали відбутись у країнах Східної Європи, але Росія блокувала будь-які країни ЄС. Пояснювати чому не варто. Тож наступні переговори пройдуть в Азербайджані. Це буде третя країна підряд, яка не має амбітної кліматичної політики та великою мірою залежна від викопного палива. Відтак наступного року очікувати проривних рішень не доводиться.

Українській делегації важливо готуватись до наступних переговорів вже зараз, продумати, як комунікувати війну, клімат та важливість відповідальності Росії, як активно презентувати себе у переговорах та мати фахове представництво.

Ухвалені рішення

Важливо зазначити, що до початку переговорів були опубліковані звіти, які зазначали, що досягнення цілей Паризької угоди зі стримування підвищення глобальної температури на півтора градуса до кінця сторіччя стає все більш нереалістичною. У першу чергу – через те, що країни ставлять не достатньо амбітні цілі за скорочення викидів парникових газів. Також попередні зобов’язання країн щодо виділення коштів на адаптацію до зміни клімату не були досягнуті. Сума у $21 млрд, яка була виділена у 2021 році країнами, є у 10-18 разів меншою, ніж мала б бути.

Попри це, ми отримали рішення, в яких є і трохи гарних новин. Цього року у підсумкове й узгоджене рішення було включено пункт про «необхідність глибокого, швидкого та стійкого скорочення викидів парникових газів відповідно до шляхів зниження температури на 1,5°С». У документі також ідеться про відмову від викопного палива в енергетичних системах, що є справедливим. Головна ціль – вийти на «чистий нуль» до 2050 року. Політики та ЗМІ називають це рішення проривним, але аналітики є більш критичними, називаючи прогрес поступовим.

Але що приховується за цими голосними заявами? Чи реально добитися задекларованого? Чи ці наміри залишаться тільки на папері?

Відмова від викопних джерел енергії – це заклик, який не є обов'язковим до виконання. За ним йде текст, повний лазівок, які ще більше послаблюють узгоджене підсумкове рішення. Немає жодних зобов'язуючих цілей на найближчі роки. Наприклад, не було досягнуто домовленостей про конкретний піковий рік, з якого викиди або споживання викопного палива повинні знизитися в усьому світі. За даними науковців Міжурядової групи експертів зі зміни клімату, піковий рік має бути не пізніше 2025 року.

На фінальному засіданні форуму були відсутні країни, які представляють Альянс малих острівних країн (саме вони є найбільш вразливі до зміни клімату). Вочевидь, вони не захотіли поділяти радість більшості, бо розуміють, що підсумкова резолюція далеко не відповідає сучасним вимогам. А значить, останній шанс утримати мету обмеження підвищення глобальної температури максимум на 1,5°С було втрачено. А якщо так, острівні країни можуть або втратити значну частину території, або повністю зникнути через затоплення внаслідок підняття рівня моря.

Зазначається, що в обіцянці, яку підтримали США, ЄС, ОАЕ, Японія й Канада, також ідеться, що потроєння використання відновлюваних джерел енергетики допоможе прибрати з енергетичної системи світу викопне паливо, що викидає CO2, щонайпізніше до 2050 року.

Час на переговори насправді вже давно пройшов і зараз – час дій. На одній із зустрічей прозвучала дуже доречна думка, що переговори не є єдиним рішенням, і набагато більше роботи має бути пророблено на місцях – на рівні країн, міст та громад. Тож кожного року спостерігаючи відсутність готовності країн працювати разом для стримування кліматичної кризи, варто розуміти: вихід один – потрібно діяти на локальному рівні своїх громади, району, регіону, країни.