Книга рекордів Верховної Ради. Головні цифри та фото 2016 року

Верховна Рада збереться лише 17 січня. Тритижневі новорічні вакації – гарний подарунок для тих, хто добре працював увесь минулий рік. І зараз є можливість розібратись у тому, чим займалися нардепи у 2016-му і наскільки це було добре, тобто ефективно.

За підрахунками Комітету виборців України, цього року із 1,5 тис. законопроектів законами стали 160 – це один з найнижчих показників за останніх десять років. Для порівняння: торік було прийнято 350 законопроектів.

З ухвалених законопроектів 75% – це зміни до існуючих законів. Зі 160 законів 85 ініціювали народні депутати, ще 52 – Кабінет міністрів і 23 – президент. Найчастіше авторами прийнятих законів були депутати Блоку Петра Порошенка, «Народного фронту» та «Самопомочі».

«Прогульники» та «відмінники»

Згідно з даними сайту Верховної Ради, за рік жодного засідання парламенту не відвідали позафракційні Сергій Клюєв та Андрій Білецький. Якщо з Клюєвим усе зрозуміло – він нині на втіках, то комбат Білецький уперто не ходить у Раду, відверто визнаючи, що йому там нічого робити і в нього є важливіші справи. При цьому у азовця є неабиякі політичні амбіції – так, минулого року він презентував партію «Національний корпус».

Також серед найбільш пасивних депутатів – опоблоківці Сергій Льовочкін (голосував лише 14 разів, а загалом у Раді за рік було 3417 голосувань), Вадим Рабинович (32 рази) та Юхим Звягільський (51 раз). Рекордсменами ж із натискання кнопок прогнозовано стали депутати чинної коаліції – Іван Спориш (БПП, 3399 голосувань), Віктор Пинзеник (БПП, 3359), Володимир Арешонков (БПП, 3326), Михайло Бондар («Народний фронт», 3310) та Віталій Корчик («Народний фронт», 3298).

Серед фракцій, за інформацією руху «Чесно», згідно з даними письмової реєстрації, найбільш дисциплінованою був «Народний фронт» із показником відвідуваності засідань 86%, найменш – група «Відродження» з показником 66%.

Найбагатші депутати

Електронні декларації депутатів та чиновників, звісно, вразили багатьох не стільки масштабами багатств, скільки тим, що можновладці віддають перевагу зберіганню всіх своїх мільйонів у готівковій формі.

Найбагатшим депутатом Верховної Ради є близький до міністра внутрішніх справ Арсена Авакова Ігор Котвіцький («Народний фронт»), який має майже 2 млрд у гривневому еквіваленті. Далі йде Віталій Хомутиннік (депутатська група «Відродження») – близько 0,5 млрд, Богдан Дубневич (БПП) – 0,44 млрд, Юрій Дерев’янко (позафракційний) – 0,42 млрд та В’ячеслав Константіновський (позафракційний) – 0,41 млрд у гривневому еквіваленті. Якщо ж об’єднати статки Богдана Дубневича та його брата Ярослава з тієї ж фракції (0,32 млрд), то вони легко обходять Хомутинніка та беруть «срібло». Щоправда, істотну  конкуренцію всім цим багатіям міг би скласти Сергій Мельничук («Воля народу», нині позафракційний), який задекларував трильйон, але швидко передумав і заявив, що це був «оригінальний» жарт…  

Нова коаліція

Безумовно, ключовою подією парламентського року стало переформатування більшості та обрання нового спікера. Від із помпою сформованої коаліції «Європейська Україна», в якій брали участь усі фракції новообраного парламенту, окрім Опоблоку, почергово відкололись радикали, «Батьківщина» та «Самопоміч». Найбільші фракції – БПП та «Народний фронт» – вирішили, що справляться й самі, без вередливих молодших партнерів, і у квітні шляхом додавання до цих фракцій кількох позафракційних депутатів нібито зуміли наскребти необхідні для формального існування коаліції 226-227 депутатів. Щоправда, станом на сьогодні у складі двох коаліціантів лише 223 депутати, що дозволяє опозиції вкотре порушувати питання про реальне існування коаліції. Проте про розпад коаліції ніхто оголошувати не поспішає: БПП та «Фронт» не зацікавлені в дострокових виборах. Тим більше що, незважаючи на ефемерність більшості, парламент сяк-так працює, а за дослідженням КВУ, колишні члени коаліції попри опозиційні заяви підтримали три чверті прийнятих у 2016 році законів. Якщо ж виникали якісь особливі суперечності, то Банкова підключала до голосування за «чутливі» питання депутатські групи мажоритарників «Відродження» та «Воля народу». До речі, остання зараз на межі розпаду через нестачу мінімальної для існування кількості депутатів, але нібито Банкова пообіцяла допомогти перевіреним партнерам кадрами.

Новий спікер

Після того як з боями все-таки звільнили Арсенія Яценюка і колишній спікер Володимир Гройсман пішов працювати прем’єром, «Народний фронт» отримав крісло голови ВР, куди прогнозовано пересадив першого віце-спікера Андрія Парубія. Видно, що Парубій дуже старається (кажуть, що навіть займається удосконаленням дикції), але з регламентом поводить себе досить вільно, як і його попередник. До речі, новий спікер одразу почав активно розповідати про необхідність прийняття нового регламенту, який би дисциплінував депутатів, унеможливив традиційні «порожні» п’ятниці, скоротив кількість комітетів, вніс запобіжники щодо «законодавчого спаму» тощо. Відповідні зміни схвалили європейці, Парубій ще з квітня обіцяє, що новий регламент буде проголосовано ось-ось і… в новий рік Рада досі входить зі старим регламентом.

Читайте інтерв’ю «Главкома» з головою Верховної Ради: «Андрій Парубій: Я щоранку їздив на Банкову на процедури. А журналісти написали, що я там отримую інструктаж»

Як уже зазначалося, у 2016 році Верховна Рада прийняла вдвічі менше законів, ніж торік – 160 проти 350, що є одним із найнижчих показників за останніх десять років. Чи відповідальний за таку «ефективність» власне Парубій чи спікер став заручником ситуації? Останнім часом курсують дивні чутки, що нібито спікер готує собі запасний аеродром на майбутнє і планує долучитися до «Самопомочі». Парубій начебто вже проводив перемовини зі своїм земляком Андрієм Садовим, але поки що перспективи такого союзу виглядають досить туманними.

Савченко-сюрприз

Мабуть, найбільш неоднозначною подією стало звільнення Надії Савченко, яку «Батьківщина» свого часу зробила першим номером свого списку, а Рада навіть заочно включила її до складу постійної делегації України в ПАРЄ. Надія потрапила «з корабля на бал», точніше – з полону у залу під куполом. Уже перше спілкування босоногої Наді в аеропорту після звільнення з журналістами насторожило. Тоді все списали на афект після повернення додому. Згодом, коли Савченко раптом відкрито почала закликати до прямих перемовин із бойовиками «ДНР-ЛНР», розповідати, що не бачить іншого виходу, ніж ставати президентом, її фракція почала дистанціюватися від такого епатажу. А після поїздки Наді на окуповані території, її оцінки ватажків «народних республік» як «розумних людей, які дуже тверезо оцінюють ситуацію» та планами особисто домовлятися про звільнення полонених, «Батьківщині» урвався терпець і Савченко виключили з фракції.

Втім, Надія вже давно не приховувала, що бачить власний шлях у політиці, наприкинці 2016-го вона презентувала власну силу «Руна». Поки що про перспективи одіозного Героя України та її потенційну електоральну нішу говорити зарано, хоча соцопитування демонструють особистий рейтинг Савченко та рейтинг її політичної сили в районі 1,5%, що може надихати її таємничих спонсорів на подальшу розкрутку найдивнішого проекту року. До речі, після виключення Савченко з «Батьківщини» вже чотири з п’яти парламентських фракцій залишилися без своїх перших номерів (ще «Самопоміч» без Гопко, «Народний фронт» без Яценюка, а БПП без Кличка).

Перші жертви

Якщо в минулому парламенті неугодних владі депутатів (Сергій Власенко, Ігор Марков) позбавляли мандатів рішенням судів, то зараз для цього достатньо рішення з’їзду партії, за списком якої вони отримали мандат, та ЦВК. Таким чином БПП позбавив депутатства Єгора Фірсова та Миколу Томенка, котрі мали необережність грюкнути дверима та вийти з фракції. Після рішення з’їзду його освятила ЦВК, що зареєструвала наступних за списком нардепів. Зазначимо, що ця норма поширюється тільки на списочників та тих, хто пішов з фракції добровільно. Також фракції широко використовували прийнятий ними ж так званий закон про партійну диктатуру, який дає право виключати кандидатів зі списку вже після виборів на розсуд партійного керівництва.

Сепаратисти у БПП

Прецедент Томенка-Фірсова змусив замислитись іншу «фронду» в БПП – насамперед тих, хто вже відкрито заявив про бачення свого майбутнього з іншими політичними силами (Лещенко, Найєм, Заліщук, Новак). З фракції вони вийти тепер не можуть під загрозою втрати мандата, виключати їх не хочуть, імітуючи «партійну демократію», внаслідок чого в президентській фракції практично сформувалася група, яка голосує всупереч більшості та фракційній дисципліні. Ці депутати можуть бути присутні на засіданнях фракції і виносити всю неприглядну внутрішню кухню назовні. Єдине, чим «помстився» БПП «баламутам», – виключив Найєма із Заліщук з делегації ПАРЄ, замінивши благонадійним Костянтином Усовим. До речі, Вадим Рабинович, який голосно кричав про розрив з Опозиційним блоком і розкручування власного проекту, досі залишається членом фракції Опоблоку якраз через побоювання втратити мандат.

Підвищення зарплатні

Прийняття бюджету в першому читанні цього року завершилося скандалом. Останньої миті депутати змогли пропхнути в цю постанову те, що не має до неї жодного стосунку, – підвищення зарплат самим собі. Так, з 1 листопада оклад депутатів мав становити 25 мінімальних зарплат (на той момент 36 тисяч гривень), відповідно для спікера та його заступників, голів комітетів, керівників депутатських фракцій оклади зростали ще більше. Але галас, який зчинився навколо цих «хитрощів» і невимушеності, з якою їх здійснили, змусив парламентарів скасувати таке непопулярне рішення. Зараз зарплата народного депутата становить 17,5 тисячі гривень, що більше майже втричі порівняно із зовсім злиденним 2015 роком (6,4 тисячі гривень).

Зняття недоторканності

Минулого року депутати позбавили недоторканності Олександра Онищенка з групи «Воля народу» та Вадима Новинського з Опозиційного блоку. Якщо претензії силовиків до Онищенка формально були економічними (махінації довкола підприємства «Укргазвидобування», що завдали державі збитків на суму понад 1,6 млрд гривень), то Новинському інкримінують незаконне позбавлення волі секретаря покійного митрополита Володимира, Олександра Драбинка, та намагання позбавити митрополита посади, аби захопити владу в УПЦ. Онищенко втік за кордон і погрожує звідти оприлюднити записи приватних розмов, які продемонструють масштаби корупції у вищих ешелонах української влади – зокрема, щодо підкупу депутатів заради прийняття потрібних рішень. Новинський же, за затримання якого Рада, на відміну від Онищенка, не голосувала, обіцяє нікуди не тікати і зганьбити Генпрокуратуру в судах. Зазначимо, що двоє з трьох депутатів, з яких Рада знімала недоторканність минулого року (Мельничук та Мосійчук), продовжують, мов і не було нічого, в ній засідати. 

Незмінні традиції

Незважаючи ні на що, в українському парламенті є речі, які не змінюються роками. Так, депутат «Відродження» Антон Яценко, як і рік тому, продовжує ставити рекорди «гри на піаніно». Кнопкодавство, яке таврували як бич минулої влади, чудово процвітає в парламенті й зараз, хай депутати і намагаються сором’язливо приховувати ці неприглядні факти, хоча що далі, то менше. За даними руху «Чесно», голосування за відсутніх залишилося приблизно на тому ж рівні, що й торік, а серед найбільших порушників – нардепи від БПП. І це лише зафіксовані випадки – депутати від коаліції в приватних розмовах не приховують, що активно кнопкодавлять на задніх рядах, котрі не так потрапляють у поле зору преси. Також дуже поширене кнопкодавство серед депутатів Радикальної партії, які також не надто соромляться цього факту. Наприклад, у день розгляду бюджету голосувала картка Юрія Чижмаря, який у той час брав участь у конкурсі на посаду голови Одеської ОДА.

Ще одна незмінна традиція українських парламентарів – ухвалювати бюджет під покровом ночі. Особливо цьогоріч повеселив пафосний заклик спікера показати людям, що депутати вміють працювати вночі. Але ж народ і так уже до цього звик – сюрпризом якраз було б прийняття бюджету в «дитячий час». Щоправда, тоді не вдасться протягти всю купу лобістських правок, які скидають на голови змученим депутатам ближче до ранку. Хоча є й прогрес – цього разу бюджет було прийнято на чотири дні раніше, ніж рік тому.

Також нікуди не поділися біганина депутатів з фракції у фракцію. Збираючи депутатів у нову коаліцію, БПП прийняв до своїх лав позафракційних та «біженців» з «Самопомочі». Але згодом коаліція потрохи посипалась, і, як уже зазначалося, зараз математична кількість депутатів у БПП та «Народному фронті» менше необхідних 226. В останній пленарний тиждень лави президентської сили покинув мажоритарник з Київської області Сергій Міщенко, який знову повернувся в позафракційний статус. Проте це не заважає заводити стару пісню, що «коаліція міцна, як ніколи».

Павло Вуєць, «Главком»