«Коти у мішку». Губернатори Зеленського. Хто вони?

26 червня уряд погодив перші призначення глав облдержадміністрацій. Рішення було ухвалено на засіданні Кабміну. Зранку перед ним віцепрем’єр Павло Розенко на своїй сторінці у Facebook опублікував список перших восьми претендентів на посади, які подав на узгодження до уряду президент. При цьому Розенко попросив усіх поділитися інформацію про людей, яким Зеленський хоче доручити керувати областями, натякнувши, що всі ці прізвища для нього «коти у мішку».

Вже під час відкритої частини засідання Кабміну між урядовцями виникли дискусії про те, чи варто публічно обговорювати кандидатів. У підсумку питання розглянули у закритому режимі. На знак протесту засідання залишив віцепрем’єрміністр з гуманітарних питань В’ячеслав Кириленко. Глава МВС Арсен Аваков натомість закликав колег не займатися політикою, «а дати президенту Зеленському працювати» і погодити кандидатури, які він обрав.

Після завершення засідання віцепрем’єр Розенко, який не голосував за запропоновані кандидатури написав черговий критичний пост. Мовляв, усім обіцяли публічні конкурси на посади голів ОДА, залучення провідних HR-агентств до процедури відбору кандидатів, а також нові обличчя. Натомість «усе відбувалось за класичним для України сценарієм: договорнячки, дерибанчики, шахматки... Хтось-десь, невідомо за якими принципами і критеріями «занесли» кандидатури в Адміністрацію президента. Адміністрація - внесла на уряд. Міністри, як болванчики, мали автоматично підняти руки, ну а потім президент підписати відповідні кадрові укази», написав Розенко.

Як повідомили джерела «Главкому» в уряді, найбільший опір у міністрів чинили призначенню Андрія Андрейчикова і Віталія Комарницького – кандидатів на посади голів Одеської і Луганської областей. І ось чому

Глава громадської спілки української асоціації вторинних металів і ресурсів. Керівник одеської компанії «Балкер», яка займається експортом металолому. Партнером Андрейчикова у «Балкері» є Валерій Перфільєв, який працював помічником нардепа 4-го скликання Равіля Сафіулліна, який тоді представляв провладний блок «За Єдину Україну». Також Андрейчиков є одним із засновників ТОВ «Мисливець-2007», у якому має 9% власності і ТОВ «Інтертелех» (30% власності), яке займається оптовою торгівлею.

Інформації у відкритих джерелах про Андрейчикова небагато. Відповідно до офіційної біографії, він народився у Ризі, дитинство і юність провів у Рибниці, у Придністровському регіоні Молдови. Свою трудову діяльність у 1994 році почав слюсарем з ремонту автомобілів на Молдавському металургійному заводі. Закінчив Одеський національний університет імені Мечникова. Ще під час навчання працював директором ТОВ «Ферком», декількох інших одеських фірмах.

Одеські громадські активісти пов’язують Андрейчикова із місцевим проросійським екс-депутатом-втікачем Ігорем Марковим, очільником партії «Родіна», а також із депутатом міськради шостого скликання Сергієм Кушніром, одним із лідерів проросійської «Родіни». Про це пише активістка Наталія Карташова на своїй сторінці у Facebook. Вона стверджує, що консультувала президента щодо призначення Андрейчикова Таміла Афанасьєва, цю жінку активістка назвала «сєпаршею». Афансьева є соратницею Сергія Ківалова і очолює обласну організацію «Рада миру».

Активістка закликала одеситів вийти на акцію протесту під Одеську ОДА вже сьогодні, а вже завтра влаштувати пікет проти призначення губернатора у Києві.

У Андрейчикова свого були конфлікти з обласною владою. У 2016 році, коли Одещину очолював Михайло Саакашвілі, бізнес Андрейчикова постраждав. Кораблі з металобрухтом, що шов на експорт, тривалий час простоювали у місцевих портах, завдаючи Андрейчикову збитків. Він навіть поскаржився на це програмі «Гроші», яка виходить на телеканалі «1+1». Тоді журналісти каналу Ігоря Коломойського приїхали до Одеси шукати теми для розслідувань. Нагадаємо, цей тоді олігарх вів війну проти губернатора Саакашвілі. 

«До програми «Гроші» нас змусило звернутися кричуще беззаконня, яке руками українських суддів вчиняє українська митниця. Зупинивши роботу сотні підприємств, вони провокують соціальний вибух», - розповідав Андрейчиков в ефірі одного з одеських телеканалів.

Відомі громадські активісти вже висловили своє розчарування намірами Зеленського призначити очільником області Андрейчикова. Про своє занепокоєння, зокрема, написав відомий правозахисник і дисидент Семен Глузман. «Особливу гіркоту викликала у мене одеська кандидатура. Андрій Андрейчиков... Як повідомили мені мої одеські друзі, дуже відомі і шановні одесити, перш вони таку людину не знали. Скромний, ймовірно?», - написав Глузман. Далі він перерахував зв’язки кандидата з одіозними проросійськими політиками Одещини.

Тим часом в Одесі сьогодні вже  відбулася акція протесту проти призначення Андрейчикова.

Декларація кандидата у публічному доступі відсутня/

Ректор Луганського державного університету внутрішніх справ (розташовується у Сєвєродонецьку), уродженець Криму. У 1986 році закінчив Харківський інженерно-будівельний інститут, а після його завершення працював в органах міліції. З 1993-го до 2002 року був помічником ректора Луганського університету внутрішніх справ, а після закінчення цього ж вишу став проректором, а потім і ректором.

Активну політичну діяльність новопризначений губернатор розпочав у 2010 році, коли його обрали депутатом Луганської облради від Партії регіонів. Журналіст Сергій Руденко на своїй сторінці у Facebook зауважує, що Комарницький брав участь у скандальному засіданні Луганської обласної ради, яка 2 березня 2014 року ухвалила рішення «Про політичну ситуацію в Україні та заходи щодо її стабілізації». Цим рішенням центральні органи виконавчої влади були визнані нелегітимними. Також там містився заклик звернутися до РФ за допомогою. За це рішення депутатська фракція регіоналів у Луганській раді, до якої входив і Комарницький, одноголосно проголосувала», - нагадав журналіст.

Але достеменно невідомо, чи перебував він у той день на засіданні облради Луганщини.

Окрім того, нібито у грудні 2014 року на сайті так званого «МВС ЛНР», за даними TheBabel, з'явився матеріал про Комарницького. У ньому бойовики стверджували, що ректор у період бойових дій «позиціонував себе прихильником молодої Луганської Народної Республіки», але у вересні «під прикриттям представників МВС України просочився» в Сєвєродонецьк.

Ректора називають близьким до колишнього регіонала Володимира Струка, який із 2006-го року був головою селища Ювілейне, де розташовувався Луганський університет внутрішніх справ. Саме Струк пізніше підтримав «народного губернатора» Валерія Болотова та озброював, як каже Руденко, бойовиків «ЛНР». Попри це одіозний політик тепер балотується в окрузі №113 на Луганщині. «І, де, питається, СБУ?», - риторично запитує журналіст.

Комарницький має двох синів. Старший Максим є прокурором Головної військової прокуратури. А молодший Артем влітку минулого року зареєструвався у Росії як приватний підприємець, має російське громадянство.

У декларації Комарницького вказаний житловий будинок у Луганську, записаний на його дружину Ларису, як і земельна ділянка в 10 соток. На дружину також записано 50% власності будівлі центру дозвілля, що розташована у селищі Ювілейному (Катеринівці), що у Луганську. Він задекларував автомобіль ВАЗ 21083 1995 року випуску, 120 тис. гривень і $10 тис. готівкових коштів.

Кандидат в народні депутати, №41 у списку партії «Слуга народу» на дострокових парламентських виборах, заступник міністра оборони України (2014-2016). Новоспечений очільник Херсонщини має непогану політичну біографію. Народився у Коростишеві, на Житомирщині. Громадську і політичну діяльність розпочав у Херсоні, де вчився у Державному технічному університеті. З 1998 до 2002 року був студентським мером Херсона, головою Херсонської обласної молодіжної громадської організації «Молода нація». У 1999 році був радником голови Херсонської ОДА з питань молодіжної політики. Перше серйозне політичне випробування мав у 2002 році, коли балотувався до Верховної Ради у складі виборчого блоку «Команда озимого покоління», який очолював Валерій Хорошковський. Тоді ця політична сила здобула трохи більше 2% підтримки і не потрапила до парламенту. Після переїзду з Херсона до Києва, очолював групу радників міністра економіки, був радником міністра фінансів, Міністра інфраструктури (2016 рік). З 2017 року директор урядових відносин у Приватбанку. Принаймні така посада зазначена на сайті проекту «Нові лідери», учасником якого він був.

На початку 2019 року приєднався до громадського руху «Дій з нами», який заснували нардепи Мустафа Найєм, Сергій Лещенко, Світлана Заліщук, Олексій Мушак, а також Наталія Кацер-Бучковська. Перерахував руху 80 тисяч гривень допомоги.

«Юру Гусєва багато херсонці дуже добре знають і пам'ятають, як активного і яскравого лідера молодіжного руху Херсонщини на початку нульових років, - пише на своїй сторінці у Facebook голова Херсонської обласної організації КВУ Дементій Білий. …На всіх етапах (кар’єри) він завжди серйозно ставився до етичних моментів. Завжди уважно дослухався до критики».

Гусєв задекларував кілька квартир, дачний будинок і земельну ділянку розміром 5 соток у Херсонській області, автомобіль Toyota Camry 2007 року випуску вартістю 126 тис. гривень, а також Infiniti Q30 2017 року випуску, вартість якої в декларації не вказана. $50,3 тис. і 27,5 тис. гривень він тримає на банківських рахунках, а 300 тис. гривень і $20 тис. зберігає готівкою.

До останнього часу обіймав посаду заступника директора з комунікацій та міжнародного співробітництва Національної енергетичної компанії (НЕК) «Укренерго». Народився новоспечений очільник області у Баку, середню і вищу освіту здобував в Україні і Росії. У 2007 році закінчив Київський національний університет імені Т.Г. Шевченка за спеціальністю «Міжнародні економічні відносини». Перекладач з арабської мови. Одногрупником Бно-Айріян був голова партії «Слуга народу» Дмитро Разумков. У 2008-2009 роках навчався у Московському державному інституті міжнародних відносин, де отримав диплом МВА за спеціальністю «Міжнародний нафтогазовий бізнес».

Свою трудову діяльність почав у журналістиці. У 2004 році працював у газеті «Бізнес». Писав про сферу гірничо-металургійного комплексу, промисловість, машинобудування, міжнародні відносини, енергетику та міжнародну торгівлю. Наприкінці 2009 року зайнявся дипломатичною роботою. У 2009-2011 роках працював на посаді третього, а згодом другого секретаря посольства України в Росії. До його обов’язків входило співробітництво у сфері паливно-енергетичного комплексу. Тоді українське дипломатичне представництво у Росії очолював Костянтин Грищенко. Після президентських виборів, перемогу на яких здобув Віктор Янукович, Грищенко повернувся до Києва, де обійняв посаду глави МЗС. У грудні 2011-го Бно-Айріян стає помічником міністра закордонних справ. А у січні 2013-го року –  радником Грищенка, який вже займав пост віцепрем’єрміністра з гуманітарних питань.

Після зміни влади у 2015 році Бно-Айріян почав працювати на посаді начальника управління європейської інтеграції Міністерства енергетики та вугільної промисловості, де займався координацією роботи міністерства на міжнародному напрямі, питаннями євроінтеграції та координацією зобов'язань в рамках Енергетичного Співтовариства. Керував групою з підготовки закону «Про ринок електричної енергії», прийнятий у квітні 2017-го року.

З жовтня 2015 року обіймає посаду начальника Департаменту стратегічного планування та європейської інтеграції та відповідає за співробітництво Міненерго з міжнародними організаціями, займається координацією роботи в рамках Енергетичного Співтовариства, координацію роботи міністерства на міжнародному напрямі та європейську інтеграцію. Через кілька місяців після призначення міністром Ігоря Насалика подав у відставку, обґрунтувавши це «зменшенням простору та повноти прийняття рішень». Восени 2016 року взяв участь у відкритому конкурсу на посаду голови Житомирської ОДА, вийшов до фіналу, але посів третє місце.

Відповідно до декларації на Михайла Бно-Айріяна записані дві квартири, земельна ділянка 10 соток у Броварському районі, а також автомобіль Range Rover 2011 року випуску, декларованою вартістю 600 тис. грн. Також він задекларував Дослідницьку працю «Стратегії енергетичної дипломатії України», яку оцінив у 54,3 тис. грн. Окрім того Бно-Айріян задекларував 900 тис. грн і $80 тис. готівкою, 110 тис. грн у дорогоцінних металах і 1,34 млн грн на банківських рахунках в Ощадбанку. 

Народився у Євпаторії. Закінчив сімферопольське вище військово-політичне училище будівельних військ, служив в Криму, будував станцію ПВО в Закарпатті. Займається підприємництвом у Мукачево. Власник та засновник мережі кондитерських з однойменним брендом «Бондаренко». До мережі входять сім кав’ярень в Мукачево і Ужгороді.

Серед цікавих деталей біографії - конфлікт із телеведучою Ольгою Фреймут. У 2013 році в одному з інтерв’ю розповів що телезірка, яка у той час робила програму «Ревізор» і навідалася до кондитерської фабрики, вела відеозйомку без дозволу, поводилася «по-хамськи».

Ще не встиг Бондаренко стати губернатором, як у соцмережах з’явилися негативні коментарі на його адресу. Його звинуватили у зв’язках з криміналом та у причетності до контрабанди. Але треба визнати, що ці звинувачення пишуть анонімні користувачі із сумнівних акаунтів.

Задекларував три квартири на своє ім’я, ще одну квартиру задекларувала дружина. Вся нерухомість у Мукачево. Родина має кілька земельних ділянок загальною площею 20 соток. Окрім того у родини є три автомобілі: Toyota Camry, Mercedes Benz Sprinter 213 CDI і Audi A4, загальною декларованою вартістю трохи більше 1 млн грн. Окрім кондитерського декларант вказав і інший бізнес. Він володіє корпоративними правами у ТОВ «Конфакто», яке відповідно до даних youcontrol, займається пошиттям взуття на замовлення. Бондаренко не прихильник тримати гроші на банківських рахунках. Майже $200 тис., 110 тис. євро і більше 200 тис. грн зберігає у готівці.

Адвокат, спеціалізується на наданні юридичної підтримки в інвестиційних проектах (нерухомість, комерційні, корпоративні справи), а також представництві в судових органах України інтересів клієнтів і вирішенні спорів в порядку міжнародного комерційного і інвестиційного арбітражу. Мальський є членом правління Української арбітражної асоціації, Почесним консулом Австрії у місті Львів з жовтня 2016-го, член Координаційної ради регіонального офісу Європейської Бізнес Асоціації.

Він є сином дипломата та науковця Маркіяна Зіновійовича Мальского, який з 2010-го до березня 2014 року був послом України в Польщі

Як повідомляє сайт Української арбітражної асоціації, під керівництвом Мальського-молодшого юристи компанії Arzinger здійснили переклад на німецьку мову Регламенту Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України.

Мальський-молодший володіє шістьма мовами: російською, українською, англійською, німецькою, польською, французькою.

Декларацію у відкритому доступі нема.

Про Ігоря Шевченка дуже мало інформації у відкритих джерелах. Відомо, що він є власником підприємств ТОВ «Легкий експорт плюс», яке зареєстроване у Черкасах, а також підприємства «Гермес – Шевченко Ігор», головний офіс якого зареєстровано в Італії. Згідно із декларацією, майбутній керівник області має нерухомість у Росії, квартиру площею 104 кв. м, набуту ним 2017 року, та нежитлове приміщення і земельну ділянку також у РФ. Власником цієї нерухомості український чиновник є спільно із ставропольськими бізнесменами Андрієм Лунєвим та Михайлом Арзімановим. Окрім того черкащанин має житловий будинок і кілька квартир у Черкасах, а також земельну ділянку розміром понад 20 соток. Він також задекларував готівкою понад 596 тис. євро.

Підполковник юстиції Павло Кириленко до останнього часу працював начальником управління військової прокуратури Західного регіону України. У 2008 році завершив навчання у Національній юридичній академії України ім. Ярослава Мудрого за спеціальністю «правознавство». Уродженець Донбасу.

Згідно із декларацією, Павло Кириленко має квартиру, гараж і земельну ділянку в Горлівці, ще дві квартири в Ужгороді і Львові. Є власником автомобіля BMW 528i, тримає готівкою 300 тис. грн.

Михайло Глуховський, «Главком»