Майя Санду пішла шляхом Зеленського: вимкнула «російський» телевізор

Республіка Молдова призупинила мовлення шести проросійських телеканалів до кінця надзвичайного стану. Він діє в країні з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. У рішенні Комісії з надзвичайних ситуацій ідеться, що ці телеканали, зокрема, некоректно висвітлювали ситуацію в Україні. Фактично це рішення повторює досвід України, яка у 2021 році, рішенням Ради національної безпеки і оборони України припинила мовлення телеканалів, пов'язаних з проросійськими політиками (так званий пул Медведчука – «112», Newsone та Zik). Проти мовників запровадили санкції через фінансування з тимчасово окупованої території та з держави-агресора – Росії.

16 грудня Комісія з надзвичайних ситуацій обмежила ліцензію для шести проросійських телеканалів «НТВ-Молдова», Accent TV, Orhei TV, ТV6, Primul in Moldova, RTR Moldova. Шість заборонених каналів мають власників і в Молдові, і в Росії, і всі певною мірою були афілійовані з проросійськими силами в країні.

Порочні зв’язки, гроші від Сбербанка й олігарха-утікача

Телеканали Primul in Moldova та Accent TV нещодавно змінили менеджемент й перейшли у власність компанії Telesistem TV SRL, яка є «дочкою» російської компанії «Медіа Інвест Сервіс». У 2022 році новим гендиректором телекомпанії Telesistem TV SRL стала Аріна Коршикова, яка у 2015 році була одним із донорів передвиборчої кампанії Ілана Шора, засудженого до семи років ув'язнення в Молдові у сумнозвісній справі «крадіжки мільярда». Досі Шору вдається переховуватися й Ізраїлі, а нещодавно його ім'я опинилося в санкційному списку США.

Ще два телеканали, близькі до партії «Шор», лідер якої Ілан Шор переховується у Ізраїлі, TV6 (колишнє Центральне телебачення) та Orhei TV, належать компанії Media Resource SRL. Номінально компанія на 100% належить Дмитру Китороаге.

Як пише видання Nokta, Китороаге був кандидатом від партії «Шор» під час парламентських виборів у лютому 2019 року, а також фінансував партію. Він також був ведучим передач на радіо Sputnik – того самого кремлівського рупора.

Компанія Media Resource SRL була заснована, у свою чергою, іншою компанією – Klassika Media SRL. Її єдина власниця Ірина Цвік, а той же Китороаге виконує в ній функції керівника.

До цього компанією Klassika Media SRL володіла мати Ірини Цвік – Маргарита Цвік. Її чоловік був Володимир Новосадюк був директором агентства Sputnik Moldova. Обидва фігурували у звіті Kroll у справі «мільярду» про розкрадання у банківській системі Молдови.

Елемент складнішої гри

Причиною закриття телеканалів офіційно стало звинувачення у викривленні інформування про війну в Україні та поширенні дезінформації. Ліцензії були остаточно відкликані 19 грудня. При цьому один із шести телеканалів – «RTR Молдова» вже звернувся до суду зі скаргою на рішення Комісії.

Насправді згадані телеканали радше просто ігнорували звірства, які вчиняють росіяни в Україні, що є не меншою маніпуляцією, але при цьому усі шість добряче докладалися до розхитування ситуації в самій Молдові.

Спроби дестабілізувати ситуацію, за якими стоїть Ілан Шор, тривають з літа у форматі антиурядових протестів і згадані медіакомпанії в тій чи іншій формі просували потрібну картинку про демонстрації, про так звану опозицію і «доведений до ручки народ».

Організовані демонстрації розпочалися в Гагаузії й на осінь перемістилися в Кишинів: людей масово підвозили автобусами з усіх регіонів, в тому числі й молодиків, які провокували сутички із правоохоронними органами. Одним із центральних наративів протесту була вимога до Майї Санду поїхати «на поклон» у Москву.

Цікава деталь: «шорівці» й проросійські соціалісти не виходили на протести разом і зберігали певну дистанцію, що звісно, є фікцією, як показує структура власності цих телеканалів.

Останніми днями, ще перед призупиненням мовлення прокремлівських каналів, Ілан Шор, оголосив про «технічну паузу», після якої організатори мали повернутися із «свіжими» ідеями щодо протестів у країні. І нові ідеї – дійсно з’явилися.

А обличчя ті ж самі

Загалом у медійних колах Молдови сприйняли заборону неоднозначно. Ряд журналістів висловилися схвально, ряд – засудили рішення комісії, оцінюючи ситуацію виключно через призму свободи слова.

Окрема когорта медійників – проросійські журналісти, звісно почали розповсюджувати заяви, що канали були закриті за «мовною ознакою». Більш того, певні особи, мабуть, найцинічніші, заявили, що насправді вони «дуже люблять Україну» й саме тому замовчують вбивства українців під час своїх передач. При цьому не забувають додавати, що після заборони мовлення, можливо, хтось прийде «захищати» працівників прокремлівських рупорів у Молдові. А це вже натяк чи й заклик до чергових протестів.

Загалом, цей табір намагається показати ситуацію так, начебто влада Санду обмежила права російськомовного населення, однак проросійське аж ніяк не дорівнює російськомовному. Тож розхитування внутрішньополітичної ситуації тепер відбувається з «поправкою» на те, що Санду тепер – «диктатор».

Російські групи впливу очікувано вийшли з заявами підтримки, звинувативши нинішню владу, зокрема, президентку Маю Санду у становленні «авторитарного режиму». Не дивно, якщо це стане новим протестним наративом у палітрі шорівського креативу.

Першими у підтримку проросійських каналів виступили представники таких організацій: Асоціація російськомовних журналістів Молдови, в особі Юлії Семенової, яка водночас є членом Партії «Громадянський конгрес» Марка Ткачука, Координаційна рада російських співвітчизників, Міжнародний союз вільних журналістів, в особі Миколи Костиркіна, це саме в нього молдовські правоохоронці в перші дні повномасштабного вторгнення Росії в Україну, виявили під час обшуку прапори РФ, холодну зброю та символіку т. зв. «Спецоперації», а також представники соціалістів, той же Ткачук, башкан Гагаузії Ірина Влах, депутат гагаузьких зборів Віктор Петров (з ним пов’язують і Костиркіна).

Дуже об’єднана опозиція

У таборі проросійських угруповань спостерігається розвиток трьох трендів: 1) залякування тим, що заборона проросійських ЗМІ стане приводом для війни, 2) формування для працівників закритих телеканалів іміджу «жертв режиму Санду», 3) просування наративу щодо необхідності об’єднання так званої опозиції – проросійських партій, які донедавна, формально залишалися окремою одна від одної, але насправді, давно діє скоординовано.

Вже 11 жовтня політичні партії, що позиціонують себе опозиційними, в рамках платформи «Загальний порядок денний» провели консультації, в яких взяли участь «Громадянський конгрес», «Партії соціалістів», «Ліберально-демократична партії Молдови», мер столиці, лідер партії «Рух національної альтернативи» Іон Чебан (Mișcarea alternativa națională — MAN) та лідер Партії розвитку та об'єднання Молдови, експрем'єр-міністр Іон Кіку.

Під час цих консультацій лідер «Громадянського конгресу» (до якої входить і та згадана Юлія Семенова) Марк Ткачук анонсував запуск платформи підготовки «компетентних» активістів, щоб досягати цілей «ненасильницьким» шляхом.

Але варто звернути особливу увагу і на активізацію протестних акцій Партії соціалістів у регіонах.

Остання демонстрація була проведена в Унгенах, в Кагулі, в Сороках. Також в Бельцях, при підтримці Посольства Росії в Республіці Молдови та Русского дома, пройшов концерт до Дня невідомого солдата, в якому взяли участь неповнолітні діти, одягненні у радянську форму. З цього приводу негативно висловилася і Санду, закликавши звернути на це увагу керівництво Служби інформації та безпеки – головної молдовської спецслужби.

Маріанна Паньків, для «Главкома»