Путін чи Росія? Як українці бачать свого ворога

Під час візиту до Києва минулих вихідних я постійно ставив українцям запитання, яке мене самого дратує: ваша війна проти президента Володимира Путіна чи проти самої Росії? Майже щоразу я отримував ту саму непохитну відповідь: ворог – це Росія, яку треба перемогти і змінити.

Очима українців цей жахливий конфлікт став зіткненням цивілізацій. Вони стверджують, що більшість росіян підтримують жорстоку війну Путіна так само, як і більшість німців підтримували свого часу Адольфа Гітлера. Якщо Росія, як нація, не відмовиться від імперських мрій, які провокував Путін, конфлікт не можна буде вирішити шляхом переговорів.

«Росія має пройти через той самий процес очищення, який пройшла Німеччина після Другої світової війни», – наголосив радник президента України Михайло Подоляк під час розмови з членами групи, організованої Німецьким фондом Маршалла. «Якщо російське суспільство не зрозуміє, що воно зробило, світ буде втягнуто в хаос». А ще він з ентузіазмом пророкує, що післявоєнна Росія розпадеться на п'ять-шість менших націй.

Це прагнення України до повної перемоги, хоча й цілком зрозуміле для країни, яка зазнала жорстокого нападу на своє цивільне населення,  ставить перед адміністрацією Байдена болючу дилему. Як чітко заявив президент Байден 31 травня в матеріалі для New York Times, Сполучені Штати прагнуть «припинення конфлікту шляхом переговорів», за якого Росія відійде з окупованої території. Байден бажає Україні перемоги, але не тотальної поразки Росії.

Для мене роздуми про те, як закінчиться ця війна, поєднують два суперечливі уроки ХХ століття. Історики загалом сходяться на думці, що каральний мир, нав’язаний Німеччині після Першої світової війни, лише сприяв нацистським прагненням помститися. Але історики погоджуються і з тим, що вирішальний результат Другої світової війни, коли Німеччина та Японія були змушені до беззастережної капітуляції, дозволив чудесне повоєнне відродження обох країн.

Українці, від вищого керівництва до звичайних громадян, схоже, переконані, що треба перемогти путінську Росію, а не лише самого Путіна. Ольга Дацюк, 33-річна телевізійна продюсерка, в суботньому інтерв’ю, що поєднувалося з обідом у кафе, була усміхненою, але дуже рішучою. «Ми вважаємо, що і Росія, і росіяни відповідальні за все це», – сказала вона. Таку саму думку висловив і Сергій Герасимчук, який керує зовнішньополітичним аналітичним центром Prism: «Це не Путін, це – Росія, – сказав він нам. – Шанс на примирення є, але не за мого життя».

Український наратив зосереджується на розбіжних шляхах, якими дві країни пішли після розпаду Совєтського Союзу в 1991 році. Українці повернулися на Захід, у бік Європейського Союзу, і прийняли вільну, хоча й корумповану версію демократії. Росія часів президента Бориса Єльцина спочатку загравала із Заходом, але після десятиліття хаосу та принижень росіяни радо вітали Путіна, обравши його президентом у 2000 році.

У Росії ніколи не було цілковитого посткомуністичного очищення, і, на думку українців, в цьому криється корінь нинішньої катастрофи. «Росіяни чомусь бояться [демократії], – сказлав Дацюк. – Цього українці ніколи не зрозуміють. Вони обирають безпечний простір і теплу їжу замість свободи».

Ці два суспільства розійшлися, каже Аліна Фролова, колишня заступниця міністра оборони, яка нині очолює Аналітичний центр оборонних стратегій: «Росія мала 10 років свободи після 1991 року. Але росіяни вирішили повернутися до своєї традиційної імперії».

Українська прозахідна демократія загрожувала Путіну, і він невпинно, одержимо працював, щоб її придушити. Його війна проти України почалася ще у 2014 році, коли він захопив Крим і частину Донбасу, а завершилася нинішнім вторгненням на українську землю.

Але російські атаки лише поглибили ідентичність України. Зустріч українських інтелектуалів у червні, спонсорована двома провідними університетами, склала список 74 шляхів на яких війна змінила суспільство. Валерій Пекар, учасник групи, описав цей новий дух як «громадянське українство» – у своїй національній гордості, любові до своїх збройних сил і прийнятті європейського, демократичного майбутнього.

Тож чим закінчиться це зіткнення цивілізацій? На Заході люди намагаються уявити мир шляхом переговорів. Путін може відступити до рубежів перед вторгненням 24 лютого; посередники можуть вигадати якусь формулу, щоб відкласти остаточне вирішення питання про статус окупованих територій; російська армія може повстати проти диктату Кремля; або Путіна може замінити наступник, який не зможе або не захоче продовжувати війну.

Українці, яких я зустрів у Києві, одностайно відкинули будь-яке таке тимчасове врегулювання протистояння. Вони хочуть, щоб Україна відвоювала всю свою територію, а Росія рішуче програла. Війна закінчиться, заявив секретар РНБО Олексій Данілов, «коли росіяни зрозуміють, що в них немає жодного шансу на перемогу».

Американці відчувають захоплення, спостерігаючи, як українці борються за свою свободу. Але ризики для нас також зростатимуть, якщо війна загострюватиметься. Ми маємо ретельно їх калібрувати та уникати прямого конфлікту між США та Росією. Але не можемо повністю уникнути небезпек.

Звичайно, це війна, яку варто виграти. Я б не хотів, аби Росія була знищена, і вважаю, що будь-який аргумент про те, що вона назавжди залишиться чужою цивілізацією, є помилковим. Але ідеологія, яку представляє Путін і яку приймають багато росіян, має бути переможена.

11 жовтня 2022 року

Джерело: The Washington Post

Переклад з англійської Вікторії О. Романчук,
відповідального секретаря журналу «Універсум»,
членкині Національної спілки журналістів України,
членкині Organisation Mondiale de la Presse Periodique (Brussels, Belgium)