То чи були пральні машини? За що відкликали українського дипломата з Грузії
Тимчасово повірений у Грузії Михайло Харишин повертається до України
Перший гучний скандал у МЗС після призначення нового міністра Андрія Сибіги. Очільник відомства заявив про відкликання з Грузії Михайла Харишина, тимчасово повіреного у цій країні. Причина – «повне нерозуміння ним реалій дипломатії держави, що воює». Жодних інших пояснень новий шеф української дипломатії не навів.
Натомість з деталями вийшов до ЗМІ… прем’єр-міністр Грузії, який заявив, що причина криється у нібито закупівлі пральних машин українським дипломатом.
Головний «винуватець» скандалу Михайло Харишин якийсь час зберігав мовчання, відмовив у коментарях низці ЗМІ, грузинським і українським.
Однак на прохання «Главкома» відгукнувся. Дипломат пояснив, що спровокувало його відкликання і чи дійсно були закупівлі побутової техніки.
Непорозуміння, яке використали вороги
Нагадаємо, у п’ятницю, 6 вересня відбулася нарада між новопризначеним міністром і послами. Глава МЗС виклав своє бачення пріоритетів роботи дипломатичного корпусу на найближчу перспективу. Головна мета, яку сформулював Сибіга перед своїми підлеглими, – забезпечення Збройних сил озброєнням.
Потім почалося обговорення, дипломати висловлювалися з поточних питань, говорити про свої потреби і проблеми. Слово взяв Михайло Харишин, який намагався звернути увагу, зокрема, на нинішній технічний стан комплексу посольства України у Грузії. Особливість його у тому, що окрім робочої комплекс включає і житлову частину. Зокрема, повірений згадав про застарілу побутову техніку, яку роками використовують співробітники дипустанови.
Тобто проблема значно ширша і не зводиться лише до необхідності заміни холодильників чи пральних машин. За інформацією «Главкома», потребують ремонту або заміни системи кондиціонування і протипожежної безпеки усього комплексу.
Як пояснив у розмові з «Главкомом» Михайло Харишин, проживання співробітників посольства у цьому комплексі дозволяє зекономити значні кошти. Повірений хотів запропонувати витратити певну суму на ремонт і заміну техніки, а не виділяти додаткові гроші на квартири співробітникам, якщо б довелося відмовитися від цього комплексу.
Інакше для чого його треба було будувати? Нині ж мешканці посольського житлового комплексу у Тбілісі мають гірші побутові умови, ніж, наприклад, українські дипломати у більшості країн.
«У серцях мною було сказано, що йдеться також й про елементарні для життя речі – холодильники, пралки, інше. Оце й уся історія», – згадує Харишин.
З якихось причин, на думку Харчишина, можливо, через поганий відеозв'язок, міністр несподівано емоційно перервав колегу.
Повірений відмовився відповідати на питання про конкретні причини свого відкликання: «Рішення міністра не заведено коментувати, я не є винятком». За словами дипломата, призначення чи відкликання є звичайною практикою у цій сфері.
Важливо зазначити, що посольський комплекс у Грузії має дві частини. Перша – це безпосередньо офісні приміщення, друга – житлові, де мешкають працівники посольства з родинами. Комплексу всього 12 років, він був збудований за часів президентства Михайла Саакашвілі. Подібних до грузинського комплексів Україна має всього три у світі. Є такий у Мінську і у Софії.
Тобто у цих країнах дипломати із родинами користуються службовим житлом. Дипломати, з якими поспілкувався «Главком» розповіли, що у місяць на житлові потреби держава виділяє у середньому $1000, у залежності від країни перебування дипломата. З огляду на це річна економія держави на винайманні квартир для працівників посольства у Грузії складає понад $100 тис. на рік, адже ці люди користуються житлом службовим.
Слід нагадати, що Михайло Харишин працював на своїй посаді лише два місяці. А повноцінного посла Україна у Грузії немає вже понад два роки. 24 червня 2022 року Володимир Зеленський звільнив з посади посла Ігоря Долгова, а ще раніше, 1 березня 2022-го він був відкликаний для консультацій через недружні кроки Тбілісі після початку повномасштабного вторгнення Росії. Принаймні такими були офіційні пояснення керівництва України.
Михайло Глуховський, «Главком»