Чим наступник Карімова дивує узбеків

Сьогодні, 14 грудня, відбулась інавгурація другого за всю історію країни президента Узбекистана Шавката Мірзіяєва. Вибори від 4 грудня, на яких він переміг, традиційно визнали бездоганними спостерігачі від таких організацій, як СНД чи Шанхайська організація співпраці, в той час як ОБСЄ зафіксувала порушення, «включаючи ознаки вкидання виборчих бюлетенів». Однак ця організація відзначила і певні позитивні зрушення, які дають підстави сподіватися на деяку демократизацію не лише виборчої системи, а й усієї країни.

Через тривале перебування Мірзіяєва в команді колишнього президента Республіки Узбекистан Іслама Карімова, який теж традиційно отримував понад 90% на виборах, багато хто передрікає Узбекистану «туркменський варіант», тобто збереження репресивної системи і культу особи вождя, зі зміною лише його портретів у кабінетах чиновників. Вважається, що навіть за великого бажання зображеної на них персони реформи буде провалено наскрізь корумпованою виконавчою та силовою вертикалями. Подібним песимістичним прогнозам сприяють застосовувані силовиками обмеження, з якими узбеки традиційно стикаються під час виборчої кампанії (а також значних міжнародних заходів чи національних свят):

• посилення режиму безпеки, яке передбачає облік дільничними на своїх територіях усіх громадян, вибіркову перевірку документів правоохоронцями та патрулювання ними вулиць у пізній час доби. Хоча, за повідомленнями ЗМІ, масового затримання населення «до з'ясування особи» після 23:00, як це часто траплялося під час попередньої президентської виборчої кампанії 2015 року, не спостерігалося;
• перекриття кордону. З 25 листопада громадяни Узбекистану можуть в’їхати на його територію, але не можуть виїхати. Громадян сусідніх країн, навпаки, випускають, але не впускають (до громадян інших країн ці обмеження не застосовуються);
• припинення видачі біометричних паспортів до 11 грудня. МВС це пояснює необхідністю профілактики обладнання для їх виготовлення;
• раптові перевірки організацій, де розташовані виборчі дільниці. При цьому вони були частими, від різних організацій (школу з дільницею перевіряли і структури міністерства освіти різних рівнів, і місцева влада) та із взаємовиключаючими вимогами: «Одні вимагають повісити агітаційні плакати кандидатів в алфавітному порядку, інші – по-іншому»;
• дні пожежної безпеки, які триватимуть з 10 листопада по 10 січня і чомусь проводяться не міністерством з надзвичайних ситуацій, а МВС;
• невиконання обіцянки заборонити примусову працю на зборі бавовни, на яку цього року так само, як і попереднього, зганяли студентів та бюджетників;
• порушення виборчого законодавства, яке, згідно зі звітом ОБСЄ, проявилося, зокрема, у відсутності прописаних у ньому дебатів кандидатів (також міжнародні спостерігачі висловили певний подив з приводу того, що «всі кандидати утримуються від критики на адресу уряду або один одного»);
• «опіка» іноземців. Як повідомляє EurasiaNet.org, для супроводу кожного з іноземних журналістів сформовано групи з редакторів або їх заступників, а також перекладачів і водіїв, які зустрічатимуть усіх акредитованих журналістів біля трапу літака і супроводжуватимуть протягом усього перебування в країні.

Проте ці та інші обмеження, які можуть вразити тих, хто вперше побуває в Узбекистані, є досить звичними для жителів самої країни. При цьому у випадку з «комендантською годиною» спостерігаються навіть певні послаблення.

Самих же громадян Узбекистану вражають нововведення, з якими вони стикаються після смерті Іслама Карімова. Добре поінформоване щодо центральноазіатських процесів видання «Фергана» ще понад місяць тому окреслило їх оптимістичним заголовком: «В Узбекистані з'являється публічна політика. Так і до свободи слова недалеко». Найвагомішими з цих новацій вважаються такі:

• Звільнення десидента. 24 листопада з’явилась інформація про вихід на волю одного з найстаріших політв’язнів Узбекистану, колишнього депутата та керівника нафтопереробного заводу Самандара Куканова, який «відсидів» близько 23 років. У ЗМІ одразу з’явилася версія, що так Ташкент намагається відвернути увагу від чуток щодо смерті старшої дочки покійного Іслама Карімова. Але правозахисниця Васіля Іноятова повідомляє, що під час зустрічі з керівником узбецької пенітенціарної системи їй було анонсовано «гарні звістки», про які стане відомо після президентських виборів.
• Віртуальні приймальні. Мірзіяєв і та ряд інших урядовців не тільки самі започаткували такий спосіб контакту з громадянами, а й стимулюють до цього чиновників нижчих рангів (деякі медіа пишуть, що навіть «у наказовому порядку змушують голів регіонів іти на контакт з місцевими жителями»). Узбецькі ЗМІ вже відрапортували про низку вирішених завдяки цьому проблем громадян. Припускається, що в разі серйозності реформаторського запалу майбутніх президента та прем’єра цей засіб комунікації допоможе їм тримати недбалих бюрократів «у тонусі». Принаймні в одному з районів Ташкента за незадовільну роботу зі зверненнями громадян одного чиновника вже було звільнено, решта отримали догани. Дещо раніше звільнення зачепили Джизакську область, де так само, як і в столиці, Мірзіяєв працював у місцевій владі.
• Закон «Про протидію корупції». Внесений у жовтні в.о. президента законопроект в останніх числах листопада пройшов уже друге читання в нижній палаті парламенту Узбекистану та направлений для розгляду в Сенат.
• Послаблення для бізнесменів. Указом виконувача обов'язків президента від 5 жовтня 2016-го з 1 січня 2017 року буде скасовано всі види позапланових перевірок діяльності суб'єктів підприємництва, крім перевірок у зв'язку з ліквідацією юридичної особи або таких, що проводяться виключно за рішенням Республіканської ради з координації діяльності контролюючих органів на підставі звернень про факти порушень законодавства. З'явився сайт, що дозволяє проведення реєстрації бізнесу електронно. Владою також було дано обіцянку створити інститут бізнес-обудсмена.
• Зниження обсягів обов'язкового продажу валютної виручки державі сільгоспвиробниками. Фермери втрачали прибуток через різницю курсу валют (офіційний курс долара в Узбекистані вдвічі нижчий за курс на чорному ринку). Нововведення зобов’язує продавати державі 25%, а не 50% валюти, що скоротить їхні втрати.
• Намір лібералізації валютної політики. Проект постанови «Про пріоритетні напрями валютної політики» винесено на громадське обговорення, яке триватиме до 14 грудня.
• Реформа судової системи, започаткована указом Мірзіяєва, який висловив невдоволення тим, що судді занадто часто виносять обвинувальні вироки. Вважається, що вона допоможе принаймні зменшити корупцію в судах.
• Розблокування раніше закритих ділянок доріг у центрі Ташкента, так званої президентської траси. Це серйозно вплинуло на проблеми з автомобільними заторами у столиці.
• Проект створення вільних економічних зон. Вони мають з’явитися у чотирьох областях та сприятимуть залученню інвестицій для створення виробництв з глибокої переробки сільгосппродукції та мінерально-сировинних ресурсів.

Ці та низка інших ініціатив нової влади, а також те, що з початком осені активізувалися ремонти доріг і тротуарів, «розморозилися» масштабні будівельні й транспортні проекти, багатьма сприймається виключно як передвиборний піар. Але більшість узбеків усе-таки сподівається, що це початок повороту влади обличчям до народу. Додали їм приводів для стриманого оптимізму і деякі новації, що дещо демократизували минулу президентську виборчу кампанію:

1. ОБСЄ як спостерігач за виборами в Узбекистані вперше була представлена повномасштабної місією – 20 довгострокових і 250 короткострокових спостерігачів.
2. З п'яти до одного відсотка від загальної кількості виборців було зменшено необхідну кількість підписів для висунення кандидата в президенти.
3. Рішення Центрвиборчкому в обов'язковому порядку публікувалися на офіційному сайті ЦВК, було закріплено норми про передвиборну агітацію, визначено процедури дострокового голосування.
4. Окрім основного кандидата, помітними були й інші претенденти. «Кожному кандидату надали 642 банери по всій країні, а також вони мають однаковий доступ до 36 електронних екранів для передвиборної агітації», – наголошується в опублікованому 24 листопада звіті Бюро з демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ. Всі кандидати активно проводили зустрічі з виборцями. Все це створювало видимість демократичної конкуренції.
5. Забезпечення участі у осіб з обмеженими фізичними можливостями – вперше було підготовано виборчі бюлетені з використанням азбуки Брайля.
6. Показ тематичних виборчих телепрограм узбецькою, каракалпацькою та російською мовами, а також із сурдоперекладом.
7. Спостерігачами ОБСЄ було відзначено «комплексну та інтенсивну кампанію з інформування виборців» владою і активність громадських організацій, які закликали громадян країни йти голосувати.
8. ЦВК провела тренінги для членів дільничних виборчих комісій, а також заходи з інформування та підвищення правової культури виборців, які в першу чергу стосувалися запобігання «сімейного» голосування – видачі бюлетенів главі родини, що приходив із паспортами всіх її членів на дільницю сам.
9. Вперше змогли проголосувати підслідні, тобто виборці, що перебували під вартою, але їхню провину не було доведено в судовому порядку.
10. Активне використання соціальних мереж. Аккаунти у Facebook і Twitter завели собі всі кандидати і проводили на них активну агітацію узбецькою та російською мовами. А на сторінці ЦВК у Facebook вперше можна було спостерігати за з'їздами чотирьох партій, на яких висувалися кандидатів.

Ні в кого не виникало сумнівів у впливі цих нововведень на шанси трьох конкурентів Мірзіяєва обійти його. Але їхня поява (у тому числі й внаслідок рекомендацій Бюро з демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ, що було окремо відзначено у звіті цієї організації) додавала оптимістичного настрою і виборцям, і зовнішнім спостерігачам.

Іншим приводом для зростання їхнього оптимізму стали зміни у зовнішній політиці країни, які можуть допомогти нормалізувати складні відносини з сусідніми країнами та розширити контакти з іншими:

1. Почастішали контакти вищого керівництва Узбекистану із сусідніми Таджикистаном і Киргизією. Це має посприяти в першу чергу пошуку...: шляхів вирішення укорінених ще за часів СРСР питань належності спірних ділянок прикордонних територій (наприклад, на грудень намічено підписання документу щодо киргизько-узбецького кордону); компромісних рішень щодо намірів Душанбе та Бішкека побудувати каскади ГЕС на річках, що в своїй нижній течії використовуються узбецькими господарчими суб’єктами (Узбекистан за Карімова активно протидіяв гідроенергетичним планам сусідів, особливо проекту Рогунської ГЕС у Таджикистані).
2. У відносинах з Туркменістаном і Казахстаном, з якими подібних протиріч менше, намітилося поглиблення взаємодії з будівництва доріг і мостів, що з'єднують країни.
3. Відбувся візит до Узбекистану президента Туреччини Ердогана, що може стати початком розв’язання конфлікту, який почався у 1999 році із закриття всіх турецьких ліцеїв в Узбекистані через нібито поширення ними ідей пантюркізму (згодом Ташкент закрив усі турецькі магазини та інші господарські суб’єкти за участю турецького капіталу).
4. 8-9 листопада в Брюсселі Узбекистан та ЄС провели засідання підкомітету з юстиції, внутрішніх справ, прав людини і супутніх питань. Під час нього європейці схвально відгукнулися про початок судової реформи в республіці, долучення місії ОБСЄ до спостереження за президентськими виборами в Узбекистані та низку інших ініціатив нової узбецької влади.
5. Ташкент під час жовтневого візиту заступника державного секретаря Сполучених Штатів Америки з політичних питань Томаса Шеннона запропонував свою допомогу у подоланні афганської кризи і надання майданчика для переговорів між рухом «Талібан» і керівництвом Афганістану.
6. Зазначивши на зустрічі із Путіним у Самарканді, що для Узбекистану взаємини з Росією «були, є і будуть стратегічним партнерством, союзництвом», під час виборчої кампанії Мірзіяєв виступав за збереження позаблокового статусу країни та недопущення розміщення на її території іноземних військових баз. Тому вважають, що повернення Узбекистану у проросійські військово-політичні (ОДКБ) чи економічні (ЄАЕС) організації не буде, принаймні найближчим часом.
7. Згідно указу Мірзіяєва від 2 грудня «Про заходи щодо забезпечення прискореного розвитку туристичної галузі Республіки Узбекистан» з квітня 2017 року Республіка скасовує в’їздні візи для громадян Австралії, Австрії, Великобританії, ФРН, Данії, Іспанії, Італії, Канади, Люксембургу, Нідерландів, Південної Кореї, Сінгапуру, Фінляндії, Швейцарії та Японії, які в'їжджають в країну на термін до 30 днів в туристичних цілях.

Песимісти, наприклад, один із провідних українських сходознавців Ігор Семиволос, вважають усі ці узбецькі новації лише тимчасовою «вітриною», необхідною, щоб допомогти країнам Заходу вкотре «самообманутися» й надати Ташкенту інвестиції і технології, необхідні для полегшення транзиту влади та подолання наслідків економічної кризи, в яку занадто сильно прив’язаний до Росії Центральноазіатський регіон потрапив через введені проти Кремля санкції. Якщо вони зрештою матимуть рацію, то Узбекистан справді повторить «туркменський шлях» і залишиться напівзакритою (чи майже закритою, як той самий Туркменістан) країною. І представлятиме для зовнішніх гравців інтерес виключно як джерело сировини або як територія для утвердження їхніх геополітичних амбіцій.

Однак багато хто все ж таки сподівається, що започатковані новим керівництвом Узбекистану зміни стануть незворотними. ОБСЄ, наприклад, назвала зафіксовані недоліки виборчого процесу «хронічними», відзначила готовність представників узбецької влади їх усувати та пообіцяла підтримувати в цьому питанні Ташкент. А помічник держсекретаря США з питань Південної і Центральної Азії Ніша Бісвал побачила в діях нового президента РУ «певний прогрес» та «обнадійливі сигнали». Висловлює надії на реформи та покращення й узбецька інтелігенція, використовуючи у своїх настановах новій владі максими відомих філософів, у тому числі й «українського дервіша» Григорія Сковороди. 

Роман Сирінський, для «Главкома»