Владу не віддам! Як Порошенко зірвав бурхливі оплески в парламенті

Сьогодні президент Петро Порошенко звернувся зі щорічним посланням до Верховної Ради. Говорив Петро Олексійович довго і розлого, не вклавшись навіть у півтори години, й торкнувся майже всіх можливих тем. Якихось – детально, якихось – поверхово.

Минулого року у вересні Порошенко у такому ж форматі вітав всіх з «круглою» датою – 25-ю річницею незалежності. Цього разу в промові президент також не оминув чергової ювілейної дати. Глава Держави нагадав про століття початку української революції 1917-21-го років, нагадавши, до чого тоді призвели внутрішні чвари. Очевидно, що політтехнологи та спічрайтери старанно ліплять з Порошенка «батька нації», який закликає всіх піднятись над протиріччями і об’єднатись. Певна річ, навколо нього.

Також Глава Держави вчергове наголосив, що ніяких дострокових виборів не буде й розвіяв мрії Арсенія Яценюка щодо зміни Конституції в частині перерозподілу повноважень між гілками влади і послаблення інституту президентства. Порошенко чітко дав зрозуміти, що поступатись своїми повноваженнями не збирається – система, що нині хоч і зі скрипом, але функціонує, його цілком задовольняє. Тим більше, що закляті партнери-конкуренти, здається, знайшли для себе оптимальний формат співіснування.

На тлі активних переговорів Києва з Вашингтоном, Вашингтона з Москвою і несподіваних заяв Володимира Путіна про миротворців на Донбасі від Порошенка чекали чітких меседжів щодо подальшої долі окупованих територій. Відомо, що Україна готується переформатувати своє бачення конфлікту на Сході: згодом зникне звичний вже термін АТО, який давно не відповідає реаліям. Президент анонсував оприлюднення найближчим часом законопроекту про реінтеграцію Донбасу, поодинокі деталі якого вже гуляють в інформпростірі. І назвав умови, за яких Україна погодиться на миротворчу місію (про них - нижче).

Велику частину президентського спічу було присвячено успіхам нашої армії та ВПК. Якщо того року президент тішився розширенням підтримки українцями вступу до НАТО, то тепер він пішов далі, пообіцявши референдум щодо членства в альянсі. «Пронатівська» та проєвропейська кампанія може стати однією з головних «фішок» Адміністрації президента напередодні виборів. Усе-таки перерізання стрічок Главою Держави на відкритті різноманітних об’єктів – це добре, але якось не той масштаб.

Взагалі Порошенко, нібито реагуючи на невпинну критику своєї персони у «фейсбуці» і нинішні скромні рейтинги, дуже багато говорив про успіхи і досягнення – про безвіз, зростання ВВП, збільшення золотовалютних резервів, чистку «хворих банків», підвищення мінімальної зарплати і так далі. Президент анонсував продовження «рішучих реформ» та закликав до цього депутатів.

Деякі тези – єдність, помісна церква, важливість Мінських домовленостей, боротьба з корупцією, похвали на адресу силових органів із закликом не ділити їх на нові та старі, ринок землі, не кажучи вже про обов’язкові мантри про ЄС і НАТО, – просто перекочували в сьогоднішнє послання з минулорічного. Вимоги подати кандидатури до ЦВК та заклики створити Антикорупційний суд із вуст президента лунали дещо награно, оскільки в тому, що цього досі не зроблено, велика частина провини – саме на президентській фракції. Втім Порошенко говорив правильні речі, тричі зривав оплески, опозиція майже не псувала йому настрій – тож своїм бенефісом він може бути задоволений. Але багато гарних слів ми чули і торік – великого реформаторського ривка після цього не сталося. Наступний рік Порошенко назвав ключовим у плані реформ, бо потім усі політичні сили зануряться в виборчу кампанію. Та в президента вона, схоже, вже почалася.

Про вихід із кризи

Ми вибралися із глибокої і суспільно небезпечної прірви. І це наше досягнення. Та ми, на жаль, все ще близько до урвища і можемо схибити й оступитися. Із-за перевалу над нами зависає хижа орда. Це небезпечна і, на жаль, дуже довготривала загроза.

Унаслідок війни три роки тому в Україні різко впав рівень життя. Люди вважають, що тим, що вони все це витримали, поставилися до труднощів із розумінням, народ сумлінно виконує свою частину суспільного договору. Чого не скажеш про верхи...

Недовіра до державних інститутів – нових і старих, до політиків – владних і опозиційних, переростає в глибокі зневіру, апатію і депресію.  Щоб усунути цю небезпеку, ми повинні діяти негайно і швидко, дати друге дихання і боротьбі з корупцією, й економічним перетворенням… І прибрати щонайменше підґрунтя для розмов про нібито відкочування реформ і нібито наступ контрреволюції.

Про чотири виклики владі

Перше: приблизно через рік Україна зануриться в передвиборну кампанію. Навесні 2019 року – президентські вибори, а восени того ж року – вибори в парламент.

Друге: чим далі країна рухається по «дорозі змін», тим сильніше відчуває опір з боку різних «груп впливу», – ресурно забезпеченої меншини у вигляді корумпованої бюрократії, а також ослабленої, але, як і раніше, доволі сильної олігархії ...

Третє: одним із найбільш небезпечних є «виклик популізму». Популісти, як справжні кухарі, отримують вершки на хвилі об'єктивного невдоволення людей.

Четверте: в найбільш свіжому звіті Freedom House популісти названи подвійною загрозою глобальної демократії, поряд із автократами. Наша специфіка полягає в зворотному – виклик анархії і отаманщині, спробам окремих маргінальних груп заперечувати монопольне право держави на застосування сили.

Про тих, хто заважає

Противники змін є повсюдно. Чимало їх розсілося на різних гілках влади і у фешенебельних бізнес-офісах... Але не тільки. В кожній системі: правоохоронній, освітній, медичній тощо – зверху й донизу –  є великі й впливові групи, яких влаштовує статус-кво

Електоральна ніша, звільнена комуністами, пустувала недовго: в ній дуже швидко освоїлися кілька партій з кола нещодавніх учасників проєвропейської коаліції. Над їхніми штабами – прапори синьо-жовті, а от соціальні гасла запозичено із архівів комуністів та Прогресивно-соціалістичної партії. І в ролі захисників народу вони виглядають доволі переконливо – поки не зазирнеш у їхні електронні декларації.

Про референдум

Опитування громадської думки показують, що більшість українців підтримують і вступ до Євросоюзу, і приєднання до НАТО. І я не виключаю, що в належний час я ініціюю відповідний референдум, щоб продемонструвати волю українського народу.

Про співпрацю в ЄС

У липні на cаміті Україна-ЄС українська сторона внесла на розгляд керівництва Євросоюзу нові ініціативи щодо стратегічного бачення довгострокового співробітництва. Це є і асоціація із Шенгенською зоною, приєднання до Митного союзу ЄС, Енергетичного союзу ЄС, вступ у дію Спільного авіаційного простору та Єдиного цифрового ринку. Україна буде секторально інтегрована з ЄС, майже як будь-яка країна Євросоюзу. І тоді питання про членство стане лише формальним питанням часу.

Про декомунізацію

За три роки ми провели декомунізацію, нарешті, на 26-му році незалежності. Було перейменовано 32 міста, 25 районів, загалом – майже тисяча населених пунктів. Лише пам’ятників Леніну було прибрано понад 1300, уявіть собі.

Про мову

На черзі – проект, який гарантує українській мові повноправну присутність у сфері послуг. Він має встановити баланс між державною мовою і принципом «клієнт завжди правий».

Дбаючи про українську, яку імперія століттями намагалася знищити, ми як європейська держава залишаємо широкий простір для культурного та інформаційного продукту кримськотатарською, російською та іншими мовами. А у сферу приватного мовного спілкування держава взагалі не втручається і втручатися ніколи не буде!

Про нову кров судової системи

Протягом 2016-2017 років НАБУ, ГПУ, МВС, СБУ передали до судів більше 5 тисяч корупційних кримінальних проваджень. І всі вони скаржаться на те, що суди відкладають в довгий ящик справи проти високопоставлених корупціонерів… У боротьбі за очищення суддівських лав виник серйозний побічний ефект. Кілька тисяч суддів з різних причин просто звільнилися. І кадровий дефіцит в судах став серйозною загрозою для доступу громадян до правосуддя.

Склад Верховного Суду формувався за активної участі суспільства. У 80% випадків ВККС (Вища кваліфікаційна комісія суддів України – «Главком») погодилася з громадською Радою доброчесності. Близько 30% з них – адвокати і науковці. Це і є та свіжа кров, оновлення судової системи.

Невідкладним є питання створення спеціального антикорупційного судового органу. Цей орган має бути сформований на конкурсній основі із суддів з бездоганною репутацією. Він має бути залежним лише від закону, але вільним від будь-яких сторонніх впливів – мого, вашого, шановні народні депутати, політичних партій, правоохоронних органів, прогресивної громадськості.

Про депутатську недоторканість

Закликаю внести і узгодити нарешті зміни до Конституції, які скасовують депутатську недоторканність. Щоб полегшити для вас прийняття цього рішення, я маю дуже просту пропозицію – давайте ухвалимо це рішення з введенням його у дію з 1 січня 2020 року – для депутатів нової Верховної Ради.

Про своїх «друзів»

Сьогодні жоден із високопосадовців не має гарантій безкарності. Ніхто, нікому, ніколи не може гарантувати політичний дах чи прикриття. Так, відчуваю питання в повітрі. Це повною мірою стосується і так званих друзів президента. Ні в кого з моєї команди в разі об'єктивних претензій з боку правоохоронних органів, адвокатом працювати не збираюсь. І таким взагалі немає місця в моїй команді.

Про конституційну реформу

Жодного разу я не скористався правом припинення актів Кабінету Міністрів із одночасним оскарженням в Конституційному суді, та й до права вето вдавався не дуже часто… Звичайно, чинна модель не ідеальна, тому час від часу до мене приходять із пропозиціями щось змінити… Повернути президенту обсяг повноважень як в Конституції 1996 року, або, навпаки, перетворити президента на церемоніальну фігуру.

Вступаючи на посаду, в інавгураційній промові я наголосив на своїй відданості ідеї парламентсько-президентської республіки. Згодом – сам поступився певними повноваженнями Глави Держави при голосуванні за поправки з питань правосуддя та децентралізації. Але я ніколи не погоджуся з пропозиціями забрати в людей право обирати президента і передати це право парламенту. Обсяг повноважень Глави Держави також має бути достатнім для ефективного виконання функцій Верховного Головнокомандувача.

Про ЦВК

Я прошу депутатів завершити консультації й подати мені пропозиції щодо нових кандидатур в члени ЦВК.

Про газ

Ми очікуємо на рішення арбітражу за позовом «Нафтогазу» до «Газпрому» і з питань транзиту. У зв’язку із тим, що контракт завершується у 2019 році, наше завдання за допомогою Євросоюзу добитися революційної зміни в організації транзиту. А саме – щоби російський газ європейці купували не на західному, а східному кордоні України. А Україна якісні транзитні послуги надавала не Росії, а Євросоюзу.

Про середній клас

При підготовці бюджету 2018 року пропонував би утриматися від чергових пропозицій скасувати або вихолостити єдиний податок. У мене прохання – треба дати хоч трохи людям, які називаються середнім класом, попрацювати в режимі кількарічного планування. А то вже стало традицією, що доля малого бізнесу в новому році стає відомою лише за декілька навіть не місяців чи тижнів, а годин до святкового привітання президента. І хочу наголосити, що середній клас, – це той, на плечі якого лягло найбільше навантаження за ці три роки.

Про децентралізацію

Місцеві бюджети зростають у два з половиною разу: із 69 мільярдів гривень у 2014 році до 170 мільярдів, запланованих на поточний рік, які вже перевиконуються. Я хотів би привернути вашу увагу до однієї дуже важливої цифри: частка місцевих бюджетів у зведеному бюджеті країни стрімко наближається до 50%, і, швидше за все, подолає цей рубіж. Уявіть собі – місцевим бюджетам залишається зараз більше грошей, ніж бюджету держави. 

Про економічне зростання

Жорсткі антикризові кроки, макрофінансова стабілізація, зниження податкового навантаження на бізнес, дерегуляція, відкриття нових зовнішніх ринків та інші заходи, – усе це відкрило шлях до економічного пожвавлення. ВВП зростає вже шість кварталів поспіль після 14 кварталів падіння. І це при тому, що основна частина промислового потенціалу України, який був розташований на Донбасі, окупована, виключена з економічного обігу. Ми і цього року прогнозуємо зростання на рівні 1,8%. Очікуємо прискорення зростання економіки до 4% у 2020 році.

Про ринок землі

Мільйони людей формально володіють землею, але за них вирішили, що вони не здатні нею розпоряджатися і запровадили абсолютно неконституційний мораторій. Чому ми тоді дозволяємо людям продавати квартири? Теж хтось їх може всі скупити.

Як державний діяч при ухваленні рішень я маю зважувати на громадську думку. І наразі, на жаль, її сформували популісти. Я не збираюся витискувати із Верховної Ради земельну реформу, не буду цього робити. Але прошу ухвалити, – хоча б усно, в умі і в серці, – політичне рішення на її користь. Прийняти такі закони, які хоча би знімуть фобії, наявні на цю тему в суспільстві і серед народних депутатів, які врахують всі застереження, виставлять всі запобіжники, встановлять мінімальну ціну, захистять селянина, сформують прозору позицію в реєстрі ля реєстрації, але дадуть свободу українському селянину. Земельний ринок і приватизація – це два найшвидших і найнадійніших способи швидко залучити в Україну достойний обсяг інвестицій. 

Про помісну церкву

Верховна Рада ухвалила історичне звернення до Вселенського Патріарха із проханням надати автокефалію Православній церкві в Україні. Я, в свою чергу, теж написав відповідного листа до Варфоломія Першого. І цей фрагмент Послання адресований не лише українському парламенту і не лише українському народу. Нехай нас почує і керівництво Вселенського Патріархату. Хочу ще раз звернути увагу Його Всесвятості на серйозність наших намірів. На наявність в українського керівництва твердої політичної волі розв’язати цю проблему, яка, на жаль, стоїть на порядку денному ще з 1991 року. Україна має право на помісну церкву. І ми маємо це право захистити.

Про Росію

Головна загроза з боку Росії все-таки військова. Поки немає ніяких ознак, що Москва готова була б відступити з Донбасу і Криму. А ось доказів її підготовки до наступальної війни континентального масштабу все більше. Наприклад, російсько-білоруські навчання «Захід–2017», хоча, по-моєму, доречніше їх буде назвати «антизахід».

Під виглядом стратегічних командно-штабних навчань не виключається створення нових ударних угруповань російських військ для вторгнення на територію України. 7 тисяч платформ із солдатами і технікою наблизились або наближаються до наших кордонів. І на жаль, ніяких гарантій того, що після завершення маневрів це все повернеться з Білорусії додому, в Росію, у нас немає.

Росія є більшою загрозою, ніж терористичні угрупування «Ісламської держави» (ІДІЛ – «Главком»). У тих немає військових можливостей, технологій та прагнення правити світом. А в Росії є.

Про модернізацію армії

Маємо виводити українське озброєння на рівень ХХІ століття, бо зараз ми воюємо зброєю ХХ століття. Росія в модернізації військової техніки та зброї значно випереджає нас. Перед нами постають завдання з розробки та налагодження виробництва нового ракетного озброєння, комплексів крилатих ракет, сучасних високоточних зразків артилерійських систем, високоточних боєприпасів, БПЛА (безпілотних літальних апаратів – «Главком») ударного типу, засобів космічної розвідки. Всього цього в нас не було, хоча можливості мали. І підтверджує це те, що ми за два-три роки налагодили це виробництво, так само як освоєно серійне виробництво танків «Оплот», БТР-4 і БТР-3, тактичної бойової колісної машини «Дозор-Б», безпілотників «Спектактр».

Про повернення Криму

Чи можемо ми вибити Росію звідти силою? Реально – ні. Чи піде вона сама? На жаль, ні. Але ми можемо створити умови, коли Крим стане для Москви непідйомним тягарем. Так злодій іноді викидає вкрадене, коли воно починає йому пекти. І ми повинні створити всі умови, щоб їй припекло.

Про миротворців на Донбасі

По-перше, ми виступаємо за розгортання повноцінної миротворчої Місії ООН на всьому Донбасі. Вона повинна мати за мету не консервацію російської окупації та легалізацію російської військової присутності, а забезпечення тривалого миру в окремих районах Донецької і Луганської областей України та повне відновлення територіальної цілісності нашої держави.

По-друге, майбутня Місія ООН повинна бути розміщена на всій тимчасово окупованій території, включаючи неконтрольовану ділянку українсько-російського державного кордону.

По-третє, згадана Місія повинна відповідати керівним принципам здійснення миротворчих операцій ООН, що апріорі виключає участь у ній представників країни-агресора чи сторін конфлікту.

По-четверте, ніякого узгодження з російськими бойовиками параметрів участі майбутньої місії ООН бути не може.

По-п’яте, робота над згаданою ініціативою жодним чином не є підставою для скасування існуючих міжнародних санкцій проти Росії. Вони мають залишатися чинними до повного відновлення суверенітету, територіальної цілісності та незалежності нашої держави через виконання Мінських домовленостей. 

Павло Вуєць, «Главком»