Дуже скоро Петрові Порошенку доведеться чітко визначатись із... друзями
Минулого недільного вечора засідання «стратегічної вісімки» закінчилось попередньою домовленістю про злиття партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність», Вінницької Європейської Стратегії Гройсмана та «Народного фронту» в єдину структуру. Також було вирішено, що очолюватиме це об’єднання нинішній прем’єр-міністр, а Арсеній Яценюк займе посаду голови Національного Банку України. Крім того, було домовлено, що Олександр Турчинов у майбутньому очолить передвиборчий штаб кандидата в президенти Порошенка, а згодом – і штаб об’єднання… Але вже в понеділок конфігурація політичних персон зазнала змін. І мало не призвела до кількох нервових демаршів.
Що це? Осінннє політичне загострення? Чи все-таки дух виборів?
Попри те, що президентські вибори за планом мають відбутися, як нещодавно підкреслив сам Порошенко, «нескоро» (а саме в 2019 році), вже відчувається «прелюдія» до старту виборчої кампанії. Зрозуміло: Петро Олексійович має намір не тільки взяти участь у боротьбі за крісло глави держави, а й обійняти його вдруге. Для цього потрібні не тільки правильно підібрані Стратеги компанії, але й ті, хто здатен вибудувати структури, акумулювати ресурси та створити систему заохочень та покарань для майбутніх штабістів.
Над цим планом у таборі президента, в так званому «кухонному кабінеті», працюють вже далеко не перший місяць. І мова йде далеко не тільки про обрання найбільш комфортного суперника у другому турі. Дуже скоро гаранту доведеться чітко визначатись із... друзями.
Петро Порошенко завжди - і в часи роботи в бізнесі, і в часи роботи в уряді - славився своїм прагматичним підходом і обирав «синицю в руці», а не «журавля в небі». З цієї ж точки зору, він, як і більшість представників влади в Україні і не тільки, підходив і до політичної кар’єри.
За минулу перемогу в першому турі президентських виборів Порошенко може в якомусь сенсі завдячувати збігу обставин та «гарячій» ситуацій в країні.
По-перше, після Майдану, втечі Януковича, анексії Криму, в умовах російської агресії на Донбасі ставка на ідеологічну стратегію - внутрішній патріотизм (проти режиму Януковича та корупції) та зовнішній патріотизм (проти агресора - Російської Федерації та Путіна) була виграшною. По-друге, не можна так просто відкидати в бік і зустріч Петра Порошенка та Віталія Кличка, які якийсь час обоє «мітили» на президентське крісло, у 2014-му із Дмитром Фірташем у Відні. Хоч і нинішній президент, і нинішній мер столиці спростовували те, що олігарх якимось чином вплинув на їхнє рішення об’єднати зусилля, сам Фірташ під час засідання Віденського суду у травні 2015 року заявив, що саме він і переконав Кличка відмовитись від президентських амбіцій на користь Порошенка. По-третє, мантра, яку винайшли політтехнологи Петра Олексійовича, про обрання президента у першому турі у тих нестабільних умовах, що мала навесні 2014-го країна, просто не могла не спрацювати. І Порошенко отримав колосальну підтримку громадян (54,7%).
Повторити той самий успіх в 2019 році буде важко.
Уже всі розуміють, що скінчити АТО за кілька годин не вдасться, корупція залишається одним із найбільших суспільних подразників, а реформи йдуть не так швидко, як того б хотілося. В активі Порошенка – ефективна участь у формуванні так званої «антиросійської коаліції» в світі та отримання безвізового режиму з Євросоюзом. Але цього замало. Не пророчать легкої перемоги Порошенку і ті 11,6%, які йому дають сьогодні соціологічні компанії. В українців після чергової хвилі розчарування у виборі немає політика, який би асоціювався із надією та реальним життям по-новому.
«Сю скалу» ще тільки доведеться лупати. Питання в тому, який шлях є найоптимальнішим та здатним принести очікуваний для Порошенка результат?
В оточенні діючого гаранта наразі розглядається максимальна кількість сценаріїв, що допоможуть досягти перемоги. Зокрема, уже не перший день в оточенні президента обговорюють варіант єдиної партії. Мова про об’єднання БПП (а саме двох її умовних «більшостей» - Гройсмана, що останнім часом набирає політичної ваги, та Порошенка) і залишків «Народного фронту», лідер якого Арсеній Яценюк останнім часом «здружився» із своїм наступником на посаді прем’єр-міністра.
Керівник центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко вважає, що говорити про початок кампанії і можливе об’єднання президентської сили з іншими партіями зарано. «Тема ребрендингу БПП, «Народного фронту» та їх потенційного об’єднання - тема парламентських, а не президентських виборів», - зазначив експерт у розмові з «Главкомом». На його думку, об’єднання доцільно саме перед парламентськими виборами, бо лише після результатів президентських можна говорити про формат: чи входження «Народного фронту» в БПП, чи повного ребрендингу політичної сили.
З іншого боку, політолог вбачає, що зацікавлення в такому об’єднанні є. «У деяких людей із «Народного фронту» є інтерес до такого об’єднання, але поки йдеться про потенційну можливість об’єднання», - зазначив він в коментарі «Главкому».
Керівник центру «Третій сектор» Андрій Золотарьов вважає ідею єдиною партії, що допоможе виграти Порошенку президентські вибори, більш реальним проектом.
«Нинішній політичний картель, що знаходиться при владі, - умовно кажучи, консервативний сегмент, зацікавлений залишити все, як є, і виборів не проводити. В цьому сегменті Гройсман виглядає найбільш перспективною фігурою. Інтегруючи його в ряди президентської сили Порошенко, з одного боку, його нейтралізує і розчиняє, з іншого - проводить якийсь ребрендінг, робить ефект оновлення», - висловив свою думку експерт. Він також додав, що туди ж спробують «втягнути» і «Народний фронт», який, як і БПП, вже є брендом з негативною капіталізацією, і альтернатив має небагато. «Частина «Народного фронту» орієнтована на Президента і готова буде шукати політичну перспективну в рядах його партії», - зазначив Золотарьов і навіть зробив припущення, що, скоріше за все, відбудеться повернення до бренду «Солідарність».
Стратегія
Та яку б назву не мав проект, з раціонального погляду, саме велика політична платформа й може гарантувати Порошенку вихід у другий тур. Успішність згаданої схеми була неодноразово доведена в українській історії політичних кампаній: альянсом «За єдину Україну» в 2002 році, НУ-НС у 2007-му та навіть «Батьківщиною», куди напередодні виборів 2012 року увійшли представники партій «Фронт змін» та «Реформи і порядок». Великий партійний проект гарантує і безперебійне фінансування, і якісну роботу осередків на місцях, і (у разі ведення кампанії президента) адмінресурс.
Перемога ж Порошенка, в свою чергу, може гарантувати такому проекту в майбутньому більшість у ВР в результаті парламентських виборів, що також відбудуться у 2019 році.
Тактика
У організації кампанії та попередньому розподілі владних крісел, окрім вже названої трійці, беруть участь також колишній голова Адміністрації президента Борис Ложкін, секретар РНБО Олександр Турчинов, міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, перший заступник голови фракції БПП у Верховній Раді Ігор Кононенко. Проте, за інформацією «Главкома», переговорний процес зазнав деяких складнощів.
Першу пропозицію розподілу сил у майбутній більшості в парламенті, озвучену Петром Порошенком, а саме 70% - для президента, 30% - для Гройсмана та Яценюка на двох, не було сприйнято обома прем’єрами. До середини літа, як дізнався «Главком», розклад уже був: 60% на 40%. Але, згідно з останніми вістями «з полів», переговірники дійшли згоди: 50% на 50%. До того ж, місце прем’єр-міністра, за попередніми домовленостями, лишається за Гройсманом. Яценюк займає посаду голови Національного банку. Аваков залишається в МВС. А Турчинов спочатку очолює виборчий штаб кандидата в президенти Порошенка, а потім – і об’єднання партій уже на виборах парламентських.
Про це, як було написано вище, і було домовлено в неділю.
Проте конфігурація була дещо зруйнована «маленькою» поправкою від нинішнього гаранта: главою виборчого штабу має стати нинішній заступник голови президентської фракції Сергій Березенко. Логіка у запропонованої заміни Турчинова на Березенка мотивована тим, що представник влади не може очолювати штаб. «Ми вже мали прецедент у 2004-му, коли на Януковича працювала адміністрація Кучми. І знаємо, чим це закінчилось. Штаб має очолити своя людина, але вона має бути «збоку», а не працювати в АП чи РНБОУ. Тоді не буде сумнівів у легітимності виборів і не повинно бути закидів у використанні адмінресурсу», - говорить «Главкому» один із співробітників АП.
Але, схоже, цей аргумент не спрацював - учасники «стратегічної вісімки» знову загальмували. І уже у вівторок всі були знову у висхідній точці.
Ідеологія
Як відомо «Главкому», вже наступного тижня на телеекранах країни з’являться ролики за участю президента, де буде йти мова про подальшу розбудову держави Україна.
Також, на думку політолога Андрія Золотарьова, в оточенні Порошенка гратимуть на зовнішньому патріотизмі. «Першу кампанію президент, дійсно, виграв на патріотичній хвилі, - розмірковує експерт у розмові з «Главкомом». - Зараз же він буде грати на тому, що, якщо президентом буде не він, то буде ще гірше - Путін нападе. Скоріше за все, будуть використані страхи суспільства».
У команди Порошенка попереду ще багато роботи. Та поки відбуваються пошуки найбільш прийнятної і успішної формули успіху на виборах, політтехнологи президента «пустили» його вже уторованою роками дорогою. Щоденні графіки гаранта забиті турне регіонами. Перерізання стрічок на відкритті шкіл, садочків, доріг, заводів. Порошенко повсякчас демонструє єднання з народом. Проте, наскільки це ефективно – питання, на яке мають відповісти час і результати свіжих соцопитувань.
Катерина Пешко, «Главком»
Коментарі — 0