«Все заради неньки України». Пам’яті Геннадія Афанасьєва

21 грудня стало відомо про загибель на Луганщині українського воїна, колишнього бранця Кремля Геннадія Афанасьєва. Коли почалося повномасштабне вторгнення, він у перший же день став до лав тероборони. Мав позивний Тор, брав участь у боях за Київщину та Луганщину. Загинув у районі Білогорівки, виконуючи бойове завдання.

«Один із терористів» за версією ФСБ

Геннадій Афанасьєв – корінний кримчанин і виступав проти окупації Криму, брав участь в акціях протесту, купував і розвозив продукти українським військовим, заблокованим росіянами у військових частинах. Перед «референдумом» записував відеоролики на підтримку єдності України і читав вірш Василя Симоненка «Де зараз ви, кати мого народу?».

9 травня 2014-го у Сімферополі його затримала ФСБ, а 30 травня росіяни повідомили про затримання «терористичної групи», у складі якої нібито перебував і Афанасьєв. Формулювання було таким: «У Криму затримали членів диверсійно-терористичної групи «Правого сектора» – Олега Сенцова, Геннадія Афанасьєва, Олексія Чирнія, Олександра Кольченка, яких підозрюють у підготовці диверсійно-терористичних актів у низці міст півострова». За версією ФСБ, вказані особи планували у ніч з 8 на 9 травня закласти саморобну вибухівку під меморіал «Вічний вогонь» та пам'ятник Леніну у Сімферополі і підірвати їх, а також підпалити офіси громадської організації «Русская община Крыма» і партії «Единая Россия».

Геннадій Афанасьєв на ці звинувачення відповідав: «Це був не тероризм – ми просто шкодили».

Злякався за маму. Як Афанасьєва примусили свідчити проти Сенцова

Як розповідав «ВВС Україна» адвокат Геннадія Афанасьєва Олександр Попков, його підопічного схопили у Сімферополі прямо посеред вулиці, кинули в авто і довго возили містом з мішком на голові. Коли привезли у будівлю ФСБ, стали вимагати зізнатися у намірах підірвати пам'ятники і дати покази проти Олега Сенцова та Олександра Кольченка, яких також звинувачували у терористичній діяльності. Після того як Афанасьєв відмовився, його стали катувати.

«Били, надягали протигаз і затискали шланг, вприскували у протигаз невідому речовину, що викликала спазми та блювоту, роздягали догола і залякували паяльником, приєднували дроти з електрострумом до статевих органів. Погрожували, що привезуть матір у слідчий ізолятор і у сусідній кімнаті вона слухатиме, що роблять із сином», – повідомляв Олександр Попков.

Сам Геннадій Афанасьєв потім розповідав, що його погрожували зґвалтувати увімкненим паяльником. Але зламала його не ця погроза, а обіцянка добратися до матері. Після цього Афанасьєв погодився дати свідчення проти Сенцова і Кольченка.

24 грудня 2014 року Московський міський суд, у закритому режимі, засудив Геннадія Афанасьєва до семи років колонії суворого режиму. До того ж його зробили головним свідком у справі проти Сенцова і Кольченка. Проте на фінальному засіданні, яке відбулося 31 липня 2015 року, Геннадій Афанасьєв відмовився підтверджувати свої свідчення, заявивши, що їх було надано під тиском, і сказав, що Олега Сенцова знає лише як відомого українського режисера.

Після цього Геннадія перевели до тюрми у Сиктивкарі, Республіка Комі. Там він потрапив у список «тюремних екстремістів», оскільки, разом зі ще кількома засудженими, влаштував протестне голодування.

Звільнення з полону, книжка і сім’я

Надії на дострокове звільнення не було, адже Геннадій Афанасьєв у російській тюрмі не відрізнявся гарною поведінкою. Та й «підвів» ФСБ-шників тією своєю відмовою від вибитих свідчень.

Але у 2016 році він таки повернувся в Україну у рамках обміну. Напередодні українська сторона порадила йому написати прохання про помилування на ім’я президента РФ Путіна. За словами адвоката, таке звернення було необхідне для спрощення процедури передачі ув’язненого в Україну. У підсумку Путін підписав указ про помилування Афанасьєва, а 14 червня 2016 року літак із Афанасьєвим на борту вилетів з аеропорту «Внуково» в Україну.

Він повернувся в Україну разом із засудженим у Росії Юрієм Солошенком, якого РФ звинуватила у шпигунстві. Стан здоров’я на той момент був вкрай поганий і у 74-річного Солошенка, і у 26-річного Афанасьєва.

«Мені і Солошенку через наш стан здоров'я просто «фартонуло». Вони боялися, що Солошенко там помре (чоловік був хворим на рак і помер у 2018 році, – «Главком»), та й мій стан здоров'я був такий, що вони не виключали моєї смерті», – сказав Афанасьєв після звільнення. Додамо, що обох українців обміняли на одеських журналістів, звинувачених в сепаратизмі.

Ще за два роки, у лютому 2018 року, Європейський суд з справ людини зобов’язав Росію виплатити Афанасьєву грошову компенсацію за нелюдські умови, у яких він перебував під час ув’язнення.

Звільнившись із полону, Афанасьєв оселився у Києві, працював у сфері ІТ і написав автобіографічну книгу «Піднятися після падіння». В описі він зазначив: «Ця книга – сувора правда про порядки, що царюють у сучасній Російській Федерації, країні, що перетворена на ГУЛАГ, про перебування у полоні, коли минуле зруйноване вщент, а майбутнє завідомо знищено. Як, залишившись сам на сам із безжальним ворогом, знайти у собі сили продовжувати боротьбу? Піднятися після падіння можна, лише розірвавши ланцюги, що скували душу. Чи достатньо сил у людини, яку позбавили надії? Це історія про те, як на зміну безвиході приходить віра, як юнак перетворюється на чоловіка і кидає виклик своїм тюремникам».

У 2019 році Геннадій Афанасьєв одружився, у них з дружиною Людмилою народилася донька. Зараз їй два роки.

На сторінці Людмили Афанасьєвої у Facebook замість аватарки тепер – чорний квадрат.

Матір Геннадія Ольга, як повідомляють журналісти, дізналася про загибель сина із соцмереж.

«Не відчуваю себе ніяким героєм…»

24 лютого 2022 року Геннадій Афанасьєв вступив до лав тероборони Києва.

«Якщо коротко, то приєднався до лав ЗСУ, щоби захищати Україну. Українцям та кримчанам хочу донести лише одне: скоро Крим буде українським. Україна буде вільною від окупантів та загарбників. Ми всіх їх вб'ємо та переможемо. 32 роки. Вже був полон чи в’язниця, називайте як забажаєте, величезний шмат активної громадської роботи і от тепер війна. Досвіду на декілька життів. Все заради миру та неньки України. Дякую моєму міцному тилу, моїм батькам та дружині, яка приймає мене таким як є, з усіма психічними порушеннями. Я закінчу те що почав давним давно і буду нарешті гуляти, як, мабуть, буде це робити вся моя країна. Переможемо, бо козацького роду», – говорив він.

Геннадій Афанасьєв, він же Тор, воював у складі 130-го батальйону тероборони 241 бригади

«Не відчуваю себе ніяким героєм, не зробив нічого вагомого, не накришив сотню орків і не спалив десятків «Уралів», але, чорт забирай, мені є чим пишатись, точніше ким – моїми побратимами та посестрами. Як не крути, ми пішли у київське ТрО, у стрілецькі роти, без підготовки і досвіду та на ентузіазмі пробігали Київську, Харківську, Донецьку області. Та, дідько, попри це наш 130-й батальйон 241-ї бригади гнав русню так, що аж п‘яти горіли!» – написав Афанасьєв на своїй сторінці у Facebook на початку грудня.

Геннадій Афанасьєв часто розповідав на Facebook про свої фронтові будні: «Живий та цілий. Трохи результативно настріляв, накопав та намаскував. Надивився на попіл та трупи мертвих тварин. Найкраща у світі робота».

Прихистив кішку, яку підібрав на Донбасі.

«Дивимось на орків, а вони на нас. Трофеїв вже натягали стільки, що перестали їх збирати взагалі. Задовбало тягти мотлох... З особливо позитивного, бойову кішку відправив до Києва. Буде жити з нами тепер. Назвали Тера. Хоч якесь життя за війну та й врятував», – написав він на Facebook.

Аліна Євич, «Главком»