Чому фінансова криза в українському футболі - це добре для збірної

Перехід Андрія Ярмоленка у «Боруссію» та його вдала гра за дортмундський клуб змусили знову заговорити про доцільність переїзду українських футболістів у європейські чемпіонати. «Главком» спробував перерахувати всі «за» подібних перемін у вітчизняному футболі.

В останні десятиліття українських футболістів закордоном було вкрай обмаль. Власники клубів штучно створювали ідеальні умови лідерам своїх клубів, щоб ті нікуди не думали переїздити. А якщо чутки і з'являлися, то відразу пропонувався новий контракт з новою, більшою заробітною платою. І все затихало.

Але в Україну прийшла фінансова криза, яка не оминула і футбол. Постійні скандали стали невід'ємною частиною найпопулярнішої гри у світі. Учорашні гранди, ті ж «Металіст» і «Дніпро» через фінансові та політичні проблеми їхніх власників Сергія Курченка й Ігоря Коломойського взагалі зникли або були понижені у класі. Все це призвело до того, що далеко не найслабші виконавці змушені були шукати нові місця роботи.

Звичайно ж, не кожному, як Євгену Коноплянці, пропонували угоди відомі європейські клуби. Більшість обирала слабші чемпіонати, але при цьому чи не кожен другий розповідав, що хоче спробувати сили закордоном, не розглядаючи варіанти з України.

У підсумку маємо вже сімох легіонерів у збірній України, яких покликав головний тренер Андрій Шевченко на осінній збір 2017 року. А ще ж буквально кілька років тому до такого списку потрапляло максимум двоє гравців. І сім легіонерів - далеко не межа, адже у європейських чемпіонатах є й інші цінні кадри (про це «Главком» напише в одному з наступних матеріалів).

Чи добре це для збірної України? Якщо не брати до уваги фактор довгих перельотів, то, безумовно, відповідь ствердна - так, добре. І на це є декілька причин.

По-перше, нарешті наша збірна перестає, так би мовити, варитися у власному соку, коли команду представляють лише одні і ті ж футболісти з внутрішнього чемпіонату.

По-друге, наші футболісти отримують шанс зростати. Той же Ігор Пластун, який грає за болгарський «Лудогорець», має практику у єврокубках, чим би він не міг похвалитися, якби і далі виступав за львівські «Карпати». Андрій Ярмоленко та Євген Коноплянка можуть побачити свій реальний рівень, виступаючи в одному з найсильніших чемпіонатів світу - у німецькій Бундеслізі. Можливо, у них виявиться така собі запасна «передача», щоб заграти ще краще. У нинішній, кризовій, Україні такого шансу у них точно б не було. Суперники у «Динамо» та «Дніпра» просто зовсім іншого класу.

По-третє, легіонери можуть привнести щось нове у збірну та поділитися досвідом. Адже у кожному клубі є свої нюанси проведення тренувань, підготовки до поєдинків, а також багато іншого. Саме цим і можуть поділитися гравці. Цілком можливо, якась порада стане корисною для тренерського штабу, і вони прислухаються.

По-четверте, такий відтік футболістів дає шанс пограти на найвищому українському рівні молодим виконавцям. Не дарма ж кам'янську «Сталь» назвали наймолодшою командою Європи. А такі футболісти, як 20-річний Володимир Шепелєв («Динамо») та 18-річний Андрій Лунін («Зоря»), навіть отримують виклики у національну збірну, зарекомендувавши себе з найкращого боку, коли їм було надано шанс.

І нарешті, по-п’яте, Україна як держава такими перемінами у футболі (та й у всьому спорті) отримує шанс на додатковий піар. Ті ж Ярмоленко та Коноплянка, наприклад, можуть довести всьому світу, що не тільки Чорнобилем, братами Кличками та Шевченком або війною з агресором на Донбасі може бути відома наша країна. Що тут люблять і поважають спорт, ставляться до роботи у футболі професійно.

Є і негативні моменти. Як, наприклад, відсутність ігрової практики у футболістів у своїх клубах. Мова про Олександра Зінченка та його «Манчестер Сіті». Минулий сезон він провів в оренді у нідерландському ПСВ, а тепер потрапив у заявку команди на сезон у прем'єр-лізі Англії. Та з іншого боку, непотрапляння у склад означає, що Зінченку ще є куди рости. Що і підтверджує той факт, що Олександр уже отримав місце на лаві запасних у поєдинку Кубку англійської ліги. Так і до дебюту за одну з найсильніших команд Європи недалеко.

Загалом, «плюсів» більше, а це означає, що нехай хоч і таким штучним шляхом (через фінансову кризу), та все ж збірна України з футболу може стати набагато сильнішою. І є серйозні сподівання, що зовсім скоро «синьо-жовті» зможуть на рівних грати з грандами світового футболу.

До речі, далеко за прикладами ходити не варто. Жіноча волейбольна збірна України, яка складається з представниць закордонних чемпіонатів, уже на рівних протистояла чинним чемпіонкам Європи на офіційному рівні.

Ярослав Твардовський, «Главком»