Капітан чемпіонів мундіалю Бондар: Перед фіналом пили снотворне

Капітан молодіжної збірної України Валерій Бондар розповів «Главкому», як комунікує з тренером команди Олександром Петраковим, найважчий матч чемпіонату світу і про інші тонкощі перемоги на польському мундіалі серед гравців, не старших 20-ти років.

На чемпіонаті світу без замін усі сім матчів відіграло лише двоє українських футболістів - Данило Безкоровайний і ви. Сили ще залишилися?

Чесно кажучи, ні. Ні моральних, ні фізичних. Грати в такому ритмі дуже складно. Вже очікую відпочинку, щоб трохи відновитися.

У заключному матчі групового турніру проти нігерійців грав експериментальний склад. Але вам тренер винятку не робив...

Я нічого не просив. Треба - граю. Якби чемпіонат ще тривав, вийшов би і провів би восьмий і дев'ятий поєдиннки. Так, важко, але раз довіряють, треба виходити і робити свою справу.

Як капітан команди скажіть: хлопці так гарно спілкуються між собою у миті тріумфів чи й у складних ситуаціях?

Ми не втрачаємо зв'язку зокрема в ході сезону. Навіть коли роз'їжджаємося по різних клубах. Між нами гарні людські стосунки і результати матчів на них не впливають. Хоча, звісно, впродовж цього чемпіонату команда згуртувалася ще сильніше. Мова навіть не стільки про перемоги, а про те, що ми звикли долати труднощі разом. Думаю, то й тренерський штаб приклався, і ми самі люди адекватні. Звідси й гарний мікроклімат.

Капітан - представник тренера на полі. У вас справді контакт із Олександром Петраковим тісніший, ніж у решти хлопців?

Безумовно. Ми з Олександром Васильовичем постійно спілкуємося, приймаємо спільні рішення. Дякую йому за таку довіру. Бо не від кожного тренера такого дочекаєшся. Хоча, думаю, це нормальні стосунки між тренером і капітаном.

Торішній чемпіонат Європи для збірної України, яка складалася майже з тих же гравців, що зараз виграли чемпіонат світу, команда завершила півфінальною поразкою 0:5 від португальців. Мабуть, тоді й уявити не могли, що через рік буде настільки успішний мундіаль?

Тренери нам тоді пояснили, в чому причини поразки і що той розгром не означає, що ми не безнадійно слабкі. Ми знали, що треба робити, щоб не допустити схожих провалів у майбутньому. Ми повірили в свої сили. Не треба піддаватися емоціям, навіть якщо іноді щось не виходить.

Який матч на чемпіонаті світу дався найважче?

З психологічної точки зору - перший, проти американців. Хлопці нервували, бо це був дебют на турнірі. А далі пішли перемоги і з кожним наступним поєдинком ми набували впевненості у власних силах. За напругою найскладнішим був півфінальний поєдинок з італійцями.

Перед фіналом уже було чітке розуміння, чого можете досягти. Вночі спали добре?

Перед одним із перших матчів у нас була ситуація, коли чимало хлопців від хвилювання погано спали. Тому в ніч перед фіналом попрохали лікаря дати пігулки зі снотворним. Після цього зі сном проблем не було.

У сезоні-2018/2019 ви вже провели один матч в основі «Шахтаря». Розраховуєте, що в наступному чемпіонаті будете грати більше?

Про це складно говорити, бо поки ми були на чемпіонаті світу, «Шахтар» очолив новий тренер. Зрозуміло, що я з ним ще не спілкувався. А від довіри тренера у таких випадках залежить найбільше. Хоча все у моїх руках. Повинен добре себе зарекомендувати і тренер у мене повірить. Дуже хотів би залишитися в «Шахтарі» і заграти там в основному складі. То моя улюблена команда з дев'яти років. Моя мрія - грати у «Шахтарі» все життя.

Ваш улюблений футболіст грає у «Шахтарі»?

Грав. (Після паузи) То Ярослав Ракицький.

Попереду відпустка. Наскільки довгою вона для вас буде?

З'їжджу на кілька днів додому, до Харкова. Побачуся з батьками. Вони скучили за мною, а я за ними. Про море чи якісь дальні відпустки не думаю, бо на це нема часу. Скоро треба їхати на збори. Раз тренер сказав їхати, значить треба їхати.

Іван Вербицький, «Главком»