Легкоатлет Богдан Бондаренко: Нарешті порадів тією радістю, смак якої почав забувати
Видатний українець хоче взяти золото Європейських ігор у Мінську
Найвидатнішому українському легкоатлетові сучасності вдалося майже неможливе. Він відновився після тривалого, майже дворічного лікування і відзначив повернення подвійною перемогою в рамках етапів «Діамантової ліги» в Римі і Рабаті.
Найближчими днями чемпіон світу-2013, бронзовий призер Олімпіади-2016 у стрибках у висоту Богдан Бондаренко спробує продовжити переможну серію на Європейських іграх у Мінську (Білорусь). Незадовго до вильоту атлет на стадіоні СДЮШОР №6 у Києві провів відкрите тренування (фоторепортаж з події дивіться нижче). І щиро дивувався, що на нього зібралося чимало журналістів. «Зазвичай така увага до мене лише тоді, коли щось виграю», - каже. Так, ніби перемоги в Римі і Рабаті — то щось буденне.
В ході тренування Бондаренко великих навантажень уникав — перестрибнув кілька висот і зупинився на позначці два метри.
Богдане, з двох переможних етапів «Діамантової ліги» можна зробити висновок, що ви вже вийшли на пік форми?
Ні. За планом у нас зараз тільки початок сезону, а отже на піку форми бути неможливо. Принаймні, сподіваюся, що це тільки початок, що частина піку захопить Європейські ігри. А головний старт сезону — чемпіонат світу, який відбудеться у вересні в столиці Катару Досі.
У зв’язку з тим, що чемпіонат світу відбувається у порівнянні з минулими роками так пізно, корективи до підготовки були внесені дуже суттєві?
Певні зміни були, але головна ставка була поставлена на те, щоб просто почати стрибати, відчути стрибок і робити ті стрибки, які були до травми.
Гадаєте, результату 2,31 метра, з яким ви перемогли на етапі «Діамантової ліги» в Римі, буде достатньо, щоб виграти Європейські ігри?
Думаю, достатньо. Особливо з урахуванням, що змагання в Мінську відбуватимуться за новою системою. У стрибках у висоту чемпіон визначиться за підсумками лише трьох спроб. Це щось абсолютно нове. Змагання у нашому секторі триватимуть хвилин 15. Якщо раніше три спроби нам давалося на кожну висоту, то зараз три спроби буде загалом. Для мене ці змагання цікаві подвійно, бо я не можу робити багато спроб з огляду на старі травми. Від цього відчуваю біль у стопі. Тому три спроби за змагання — для мене варіант найоптимальніший. З огляду на це ці змагання зроблені немов для мене. Попередній етап «Діамантової ліги» в Марокко для мене став своєрідною репетицією перед Європейськими іграми. Там зробив три вдалих спроби — 2,15 м, 2,22 м і 2,28 м. Думаю, якщо повторю такі спроби в Мінську, це буде серйозна заявка на перемогу.
Можна сказати, що це будуть більше змагання нервів, ніж фізичної витривалості?
Сто відсотків. Це більше тактичні змагання, адже змагатимешся спершу з одним суперником, потім з іншим. Це додає інтересу як глядачам, так і самим спортсменам.
Підкоренням якої висоти в Мінську будете задоволені?
Тієї, яка дозволить здобути золоту медаль. Думаю, це буде висота у районі 2,25-2,28 м. Почати би хотів з 2,15 чи 2,20.
Попередньо у вашій програмі виступів Європейські ігри були відсутні...
Не планував, бо незрозумілими були правила, як це все відбуватиметься. Спершу був варіант, що одній людині доведеться стрибати через день, що змагання будуть розтягненими. Це не вписується в рамки відновлення після травми. Коли затвердили нинішній формат, бажання виступити з’явилося. Але бажання мусив підтвердити результатом. Радий, що все вийшло. Для мене то буде цікаве випробовування. Динамічна легка атлетика, за правилами якої будуть відбуватися Європейські ігри, сподіваюся, вдихне у наш вид спорту життя.
У Мінську в секторі ви будете разом з іншим українцем Андрієм Проценком. У попередніх сезонах ви багато допомагали одне одному...
Сподіваюся, що так буде і на цей раз. Бо це ж командні змагання і підтримка має проявлятися в повній мірі.
Кого вважаєте своїм основним конкурентом на Європейських іграх?
У білоруса Максима Недосєкова є результат 2,33 метра. На етап «Діамантової ліги» у Рабат він не їздив. Бо готувався до Європейських ігор. Я б теж не поїхав, але не міг відміняти участі. Бо запланував її заздалегідь.
Цьогоріч у травні ви повернулися в сектор після річної паузи. Які були відчуття?
Ой, та я насправді забув, як радіти! Навіть 2017 рік, коли я ще виступав, усі змагання були невдалими. Зокрема чемпіонат світу в Лондоні, де медаль була наче й поряд, але через пропуски висоти я не потрапив у вісімку. Тому нинішня перемога в Римі була справжнім щастям. Нарешті можна порадіти тією спортивною радістю, смак якої я почав забувати. Ті люди, які мене бачили, говорили, що я тішився, як дитина. Можу сказати, що внутрішні відчуття були саме такими. Ззовні їх теж не приховав.
Радий, що наша робота дає результат. Бо в період відновлення після травм ніхто не допоможе тобі так, як ти сам. Тільки сам можеш відчути, що саме потрібно. Власне, тому зараз намагаюся ділитися певними тонкощами тренувань у соцмережах. Деякі травми раніше отримав через те, що був погано проінформований. Не знав, що можна робити окремі вправи, що їх робити взагалі потрібно. Тому хочеться на своєму прикладі допомогти молодому поколінню. Мені десять років тому таких практичних порад бракувало дуже сильно. Тоді ще не було доступу до інтернету в нинішніх об’ємах, не було змоги подивитися, як тренуються найкращі.
Колись ви говорили, що маєте намір провести якісь крупні змагання у рідному Харкові...
Від цієї ідеї не відмовився. У нас є найбільша площа Європи. Хочеться привезти туди зіркових спортсменів, показати людям справжні стрибки. Від цієї ідеї не відмовляюся, але в процесі підготовки розпорошуватися не можу. Поки стрибаю, тренуюся, хочеться показувати максимальний результат у секторі. На інше в мене попереду все життя.
Іван Вербицький, «Главком»