Люксембург – Україна – 1:2: і хто тут «карлик»?

Скільки народжених плазувати після роботи літають. Ця проста, як дубовий стіл, сентенція згадалася одразу по закінченні поєдинку в Люксембурзі, де місцеві так звані футбольні «карлики» ледве не створили чергову сенсацію. Від нічиєї з національною командою України «червоних левів» відділяли всього кілька секунд. Проте фатальний «самостріл» Жерсона Родріґеса, одного з найкращих гравців поєдинку до того злощасного автоголу, дозволив гостям здобути три залікові бали. А ще дав змогу деяким нашим футболістам після матчу привселюдно заявляти, що, мовляв, щастить найсильнішому. Краще б уже промовчали тактовно. Бо сильнішими в той вечір гравці збірної України не були. На жаль. Більше того, часом виникало закономірне, хоча й парадоксальне питання: і хто ж із цих команд справжній футбольний «карлик»?

Як португальці

Ще після матчу зі збірною Португалії тренер нашої команди зазначив, що у грі проти Люксембургу проведе ротацію, себто дасть можливість проявити себе тим, хто у Лісабоні з тих чи інших причин не грав. А ще Шевченко не один раз наголошував, що команда Люксембургу заслуговує, принаймні, на повагу.

Ротацію тренер таки провів. Проте достукатися до своїх підопічних так і не зміг. Наскільки збірна України була мотивованою в першому турі відбору на Євро-2020, наскільки вона сподобалася своєю грамотною і правильною грою, і наскільки вона була розібраною в турі під номером два, не сподобавшись геть нічим. Більше того, у Люксембурзі «синьо-жовті» ледве не наступили на ті ж граблі, об які спіткнулися португальці у грі з нашою командою. Роналду і компанія виходили на матч із Україною, в підсвідомості тримаючи за факт тезу про те, що перемога від них нікуди не дінеться. Здається, із аналогічним настроєм з’являлися на полі перед зустріччю проти Люксембургу українці. Такі собі бразильці: мовляв, ми вам заб’ємо скільки захочемо, а ви нам – скільки зможете. У підсумку «бразильці європейські» поплатилися. «Бразильці українські» елементарно «відскочили».

Незважаючи на те, що стартовий склад гостей мав бути заточеним саме на атаку (Безус, Циганков, Коноплянка, Зінченко, Мораєш), заточеним він був на нудьгу. Без швидкостей, без вигадки, без надзусиль – ось із цим багажем команда Шевченка намагалася взяти в полон команду Гольтца. І закономірно потрапила в пастку. Не могла не потрапити. Річ у тім, що футбол апріорі не терпить фальші, гри на «розслабоні». А саме так грали українці. Причому в даному випадку не варто переходити на персоналії, бо відверто невдало зіграла вся команда. Немає за що хвалити й тренерський штаб, який не зумів достукатися до своїх підопічних, добра половина яких, либонь, після гри на «Да Луш» впіймала «зірочку». Вочевидь, ця команда збиралася перемогти свого пересічного опонента на голому класі. А його, тобто класу, елементарно не виявилося. Виявився голим король, який претендує на поїздку на чемпіонат Європи.

Кожному своє

У першому таймі за моментами наші програли, хоча рахунок був нічийним. У другому таймі додали в русі, у швидкості роботи з м’ячем, проте дивідендів особливих це не принесло. Бо академічність, яка снувала в діях наших хлопців у першій половині зустрічі, нікуди не ділася і в другому таймі. Купа навісів, прострілів і кутових – ось і все, на що ми були здатні в цій грі. Знову ж таки, просто волають аналогії із поєдинку Португалія – Україна, в якому чинний чемпіон континенту саме так примітивно намагався доводити свою змагальну вищість.

Нас врятувало чуже горе. За хвилину, а то й менше, до фінального свистка, люксембурзьці нашу справу зробили замість нас: забили у свої ворота. Автоголом відзначився Родріґес, - як було сказано вище, один із найпомітніших виконавців у команді Гольтца. Він затероризував нашу оборону на фланзі, демонструючи чудові швидкість та дриблінг. І ось така оказія.

Певна річ, ми можемо радіти, що здобули три очки. Бо ці турнірні бали дозволили очолити таблицю групи й не мають дурного запаху. Проте, з іншого боку, ми маємо усвідомлювати, що на перемогу не заслужили. Люксембург заслужив на співчуття, на повагу, на можливість залишати футбольне поле з високо піднятою головою. А от ми заслужили лише на три очки.

Відчуйте різницю.

Олександр Васильєв, «Главком»