Американський постімпічмент. Які уроки має винести Україна?

Відтоді як Сенат США не підтримав імпічменту Дональда Трампа, оскільки не знайшлося потрібної кількости голосів для його відсторонення, минув місяць. Як відомо, чинного президента і головного претендента на повторне переобрання виправдали за всіма статтями звинувачення щодо зловживання владою та перешкоджання роботі Конгресу. І якщо для американського суспільства та естеблішменту у цій історії можна поставити крапку, для України вона може мати продовження, оскільки головним суперником Трампа все ще може стати демократ Джо Байден.

Питання нібито змови Трампа і тиску на компанію Burisma та сім’ю Байденів, а також його перешкоджання наданню Україні військової та фінансової допомоги формувало левову частку всього процесу імпічменту. Україна була в американських новинах практично 24/7 – проте це була не та «популярність», про яку можна мріяти. 

Український наратив

У дискурсах різних партій та політиків Україна мала разюче різну роль у всьому процесі імпічменту. Для більшості демократів наша країна стала лише «жертвою автократичного керівництва Трампа», водночас демократи не виглядали надто схильними до прямої допомоги – звісно, жертву треба жаліти, але нічого більше.

З іншого боку, представники Республіканської партії не вбачали в діях президента та його соратників в Україні певних кримінальних мотивів. І саме республіканці найчастіше ставали ініціаторами фінансової та прямої допомоги Збройним силам України – для більшості республіканців ми передусім борці за незалежність проти російської агресії. 

Що ж нам дає такий погляд на американське сприйняття України?

По-перше, хоча й існує певний біпартійний консенсус – що Україна є жертвою російської агресії і її так чи так треба підтримати – процес імпічменту над Трампом майже зламав загальне сприйняття. Співпраця українських посадовців та приватних осіб у переслідуванні політичних опонентів президента посприяла розвитку нової тези – іміджу України як корумпованої та «нечистої на руку» країни, який хоча й не отримав розвитку (на наше з вами щастя), але так чи так з’являвся в американському інфопросторі.

По-друге, після імпічменту ми знову опинилися перед цілою низкою невирішених питань: як тепер працювати з Трампом, з якого боку себе позиціонувати в суспільній думці, як працювати з поляризованим Конгресом? І всі вони потребують доволі швидкої відповіді, адже якщо її не дамо ми, її дадуть за нас. 

Посібник з нових американсько-українських відносин

Аби трохи відійти від імпічменту як основного українського наративу в американській суспільній та політичній думці, потрібно використати досвід останніх кількох місяців і винести конкретні уроки на майбутнє. 

1. Ширший профіль співпраці – завжди добре, особливо після секторальних скандалів

У цьому імпічменті питання нелегальної співпраці між представниками урядів Сполучених Штатів та України було підв’язане так чи так до надання нам військової допомоги (хоча вона й була схвалена Конгресом). У часи, коли дуже сильно буксує те чи те питання – військова допомога, наприклад, – вдалим кроком буде одночасно зі стандартною лінією відносин продовжити вести й інші проекти, а за можливості відкрити й нові.

У цьому активну роль може відіграти «дипломатія другого треку» – експертна, соціальна, організаційна (вся та, яка відбуваєтсья за межами офіційного міждержавного дискурсу). Зважаючи на кількість американських програм та фондів в Україні, це не важко розвинути. Як-не-як, а позитивний тон у відносинах із ключовим союзником має бути навіть на фоні непорозуміння. 

2. Треба вміти виносити деякі питання за дужки загальних відносин...

Ця теза, швидше, є підкріпленням попередньої. Якщо відносини із союзником у певний момент взяли негативний крен, або якщо просто зараз питання неможливо узгодити, треба бути мобільнішими і перейти на узгоджені та перспективні напрямки.

3. …але не відпускати важливого! 

Винесення за дужки не повинно означати забуття. Це передусім виважена та зрозуміла позиція у переговорах. Як приклад – розіграна карта військової допомоги, визначеної Конгресом та заблокованої Трампом. Перечекавши момент, поки це питання було надто гарячим для його правильного просування, ми таки змогли на ньому знову наголосити і «продавити», як тільки умови стали сприятливішими. При цьому нових поступок у справах Трампа не відбулося, тож де-факто позиції ми відстояли. 

4. Не встрявати на державному рівні у партійні ігри

По-перше, це свідчить про не дуже високий рівень контактів. По-друге, в біпартійній системі підігравання будь-якій з партій, особливо перед виборами, може стати надто ризиковою ставкою. Навіть якщо вона й зіграє, це автоматично налаштує проти нас значну частину американців – виборців та прихильників іншої партії.

Спроба «промаху» у виборах 2016 року має навчити: офіційна влада має втриматися від подібної спокуси на цьогорічних – американські президентські перегони бувають непередбачуваними, це факт, а тому набираємося терпіння. 

Що далі? 

Призначення професійного дипломата пана Єльченка новим послом у Вашингтоні має стати знаком інтенсифікації відносин та зацікавленості нашої країни у якісних відносинах.

Водночас потрібно практично домагатися призначення нового посла Сполучених Штатів в Україні – як для кращого контакту та статусу відносин, так і для якнайшвидшого нівелювання наслідків справи Йованович (а буквально – конфлікту між пані послом та президентом Трампом).

По-третє, американська адміністрація робить очевидні кроки до більшої військової співпраці з Україною (усе більше говорять про нові контракти на закупівлю зброї, спільні навчання тощо). Цей типово республіканський ажіотаж треба підтримати і показати нашу готовність до ще ширшої співпраці – зрештою наші збройні сили досягли значного потенціалу та досвіду за останні шість років.  

Допоки вся «популярність» України в Сполучених Штатах буде обмежена питанням імпічменту президента-республіканця, ми будемо перебувати в зоні ризику погіршення наших відносин та втрати важливого союзника. Тому покращення цих відносин слід вважати одним із наших пріоритетних завдань на найближчі місяці.

Олександр Краєв, для «Главкома»