Кривава неділя в Барселоні

Нинішній президент женералітету Каталонії Карлес Пучдемон прийшов до влади у січні 2016 року. Тоді головною стала його обіцянка «вигнати чужинців із одного із найбагатших регіонів Іспанії». Після цього була спроба Барселони отримати згоду Мадриду на проведення референдуму щодо незалежності, так само як зробила Шотландія у 2014 році. Однак паралельно із цим місцева влада Каталонії під час 18-місячного перехідного періоду готувала регіон до майбутньої незалежності. При цьому представники коаліції сил «Разом за Так» (JxSí) і «Кандидати за народну єдність» (CUP) заявили про готовність провести референдум щодо незалежності Каталонії, яким би не було б рішення Мадриду. Така позиція, разом із активною протидією референдуму уряду прем’єр-міністра Маріано Рахоя призвели до виникнення однієї із найбільших політичних криз у історії сучасної Іспанії.

При цьому мова йде і справді про один із найбагатших регіонів Іспанії – ВВП Каталонії у 2016 році складав 223,6 млрд. євро (ВВП країни – 1,113 трлн. євро). В той час як за рівнем життя Каталонія таки випереджає решту країни – ВВП на душу населення в Каталонії складає 29,9 тисяч євро проти 24 тисяч в Іспанії. Як наслідок це викликає природнє бажання стати більш самостійним у питанні того, яким чином розпоряджатися цим багатством. Такі тенденції економічного націоналізму лише посилилися із початком кризи єврозони. Тому не дивно, що початок відродження руху за незалежність Каталонії припадає на 2012 рік.

Протистояння Мадрид-Барселона

Перемога на регіональних виборах у Каталонії у грудні 2015 року партій, які виступають за незалежність регіону, дала новий стимул ідеї відокремлення. До цього їй було нанесено серйозного удару у листопаді 2014 року під час плебісциту, який не мав зобов’язуючого характеру. Не зважаючи на те, що 80,76% проголосували «за» щодо перетворення Каталонії на країну та її незалежності, в голосуванні взяли участь лише 2,3 млн. осіб. В той час як право голосу має щонайменше 5,4 млн осіб із 7,5 млн. населення. Як наслідок результати були щонайменше нерепрезентативними, і знову ж таки не мали жодної юридичної сили. Окрім того Мадрид відповів на такий крок Барселони судовими процесами щодо організаторів плебісциту і відповідними штрафами.

Однак поява нового енергійного лідера повернула на порядок денний ідею незалежності. Дебати тривали протягом 2016 року на фоні неспроможністі сформувати центральний уряд після виборів грудня 2015 року і перевиборами, після яких Народна партія Маріано Рахоя спромоглася лише в жовтні 2016 року сформувати уряд меншості. Це все контрастувало із спроможністю місцевих каталонських партій швидко сформувати уряд і почати управляти регіоном і як наслідок додало переконаності у спроможності потурбуватися за самих себе у випадку необхідності. На додачу, станом на липень-2016 соцопитування показали, що 47.7% осіб підтримували незалежність Каталонії, а 42.2% проти. Наприкінці вересня 2016 року Карлес Пучдемон заявив про те, що референдум про незалежність буде проведений. Навіть якщо до липня 2017 року Мадрид не дасть згоди на його проведення. Але все ж таки Барселона хотіла заручитися згодою центрального уряду на проведення референдуму і тим самим повторити досвід Шотландії.

Проте прихильники незалежності Каталонії не забували працювати на всіх флангах підготовки до майбутнього референдуму незалежно від рішення центрального уряду. Вже в березні 2017 року почалися приготування до волевиявлення. А 9 червня уряд Каталонії виступив із заявою: референдум про незалежність пройде 1 жовтня, оскільки переговори із Мадридом провалилися. На червень, однак, 44.3% опитаних респондентів виступали за незалежність, а 48,5% за збереження регіону в складі Іспанії.

Однак літня пора наклала свій відбиток і на протистояння між Барселоною і центром щодо законності референдуму. Сторони обмінювали поодинокими заявами і погрозами.

21 липня центральний уряд пригрозив втратою доступу до фінансів, якщо Каталонія буде їх використовувати для проведення референдуму.

26 липня каталонські законодавці надали собі право приймати необхідні закони і постанови по спрощеній процедурі для підготовки до референдуму.

Наприкінці серпня у Каталонії створено податковий орган, який мав би збирати податки, здійснювати виплати боргів. Тим самим це було посягання на повноваження, якими наділені податкові органи центральної влади. В той час як місцеві податкові органи мають право знімати податки, які стосуються багатства і успадкувань, і спеціальні податки на азартні ігри і транспорт.

Ескалація протистояння почалася із початком осені.

6 вересня місцевий парламент Каталонії переголосовував за закон щодо проведення референдуму про незалежність 1 жовтня. Відповідно до цього закону у разі, якщо «за» набере більшість голосів незалежність мала бути проголошена протягом наступних 48 годин. При цьому даний закон не передбачав якою має бути явка для того, щоб вважати референдум репрезентативним.

7 вересня Верховний суд Іспанії у відповідь призупинив рішення щодо проведення референдуму і почав розгляд законності такого рішення і можливості покарання тих, хто його ухвалив.

8-9 вересня поліція проводить перші рейди у видавництвах щодо наявності в них матеріалів, що можуть бути використані для проведення референдуму.

12 вересня Верховний суд призупинив дію закону, у якому наводилися юридичні аргументи, якими виправдовувався референдум.

Стратегія, яку далі обрав уряд Маріано Рахоя для протидії референдуму, була спрямована на унеможливлення його проведення і позбавлення волевиявлення легітимності, хоча після рішення Верховного суду він і так формально був незаконним.

14 вересня Маріано Рахой заявив, що держава використає всю силу закону і гарантуватиме, що жоден референдум не буде проведений.

15 вересня відбулося відразу кілька подій у контексті референдуму. Карлес Пучдемон і мер Барселони Ада Колау закликали прем’єр-міністра і короля Іспанії до діалогу. При цьому ціль діалогу в їх баченні була в тому, щоб домовитися про умови проведення референдуму. Хоча Мадрид чітко показав, що сам референдум не є предметом переговорів. Зі свого боку, центральний уряд взяв під контроль фінанси Каталонії для того, щоб запобігти їх використанню для референдуму. Тим самим була виконана погроза, яку було озвучено ще влітку. Цього ж дня також було конфісковано 100 тисяч брошур за кампанію

17 вересня під час рейду поліції було конфісковано більше 1,3 млн листівок. Паралельно суд попередив сім найбільших видань Каталонії не публікувати агітацію за референдум.

19-20 вересня Мадрид наніс наступний удар. Поліцією в Каталонії, яка знаходиться під керівництвом Мадриду, було проведено серію обшуків органів місцевого уряду, друкарень, газет і компаній, які займаються доставкою. Було арештовано міністра економіки. В результаті під час серії рейдів було взято під контроль 10 млн. бюлетенів і список тих, хто може брати участі в голосуванні. У відповідь на такі кроки 21 вересня Карлес Пучдемон заявив про те, що в них є запасний план проведення референдуму, 6 тисяч урн для голосування в спеціальному місці.

Кабінет Маріано Рахоя не збирався зупинятися на досягнутому.

22 вересня було прийнято рішення направити додаткові сили поліції у Каталонію. Мова йшла щонайменше про чотири тисячі осіб. Вони мали підкріпити п’ять тисяч поліцейських, які безпосередньо під контролем Міністерства внутрішніх справ Іспанії знаходяться у Каталонії і 17 тисяч місцевої каталонської поліції (Mossos d‘Esquadra).

23 вересня Мадрид переводить всю поліцію в Каталонії під своє безпосереднє керівництво. При цьому міністр внутрішніх справ Каталонії Йоахім Форн заявив про те, що місцева Mossos d‘Esquadra не буде виконувати накази центру. Хоча іспанське законодавство передбачає, що центральний уряд має право на таке рішення. Окрім цього була розпущена Виборча комісія регіону і взято під контроль інформаційний хаб Каталонії. У Барселоні почали лунати звинувачення про те, що уряд взяв на озброєння методи режиму Франко щодо протидії референдуму. 

Та стратегія Мадрида значною мірою спрацювала. Для її остаточного втілення необхідно було взяти під контроль школи регіону, в яких в Іспанії зазвичай проводять голосування, а також конфіскувати урни і кабінки для голосування.

26 вересня Мадрид вирішив взяти під контроль усі урни для проведення голосування. Відповідний наказ передбачав, що місцева поліція має виконати таке завдання до суботи 30 вересня.

Відповіддю на це став спонтанний рух серед каталонців, які почали брати під контроль школи до того, як туди прийде поліція. Уже в п’ятницю почалися цілодобові чергування в закладах освіти, біля 60 тисяч осіб зголосилися взяти участь у цій акції. Окрім того з’явилася ідея створювати черги перед дільницями навіть, якщо там вже порядкувала поліція. Це мало створити відповідну картинку «Мадрид позбавляє права вільного волевиявлення» і міжнародний резонанс.

Чорна неділя

Напередодні референдуму, як стало відомо іспанським ЗМІ, поліція отримала із Мадриду розпорядження робити все, що потрібно для того, щоб виводити людей із виборчих дільниць. При цьому сила мала використовуватися як останній засіб. У свою чергу прихильники референдуму закликали своїх прибічників з’являтися на дільниці раніше 9:00, коли вони мали відкритися, для того, щоб гарантувати безпеку об’єктів і забезпечити вільне волевиявлення.

Цікаво, що напередодні референдуму лише 40% опитаних заявили, що підтримують ідею незалежності. Однак при цьому більшість, а саме 70% населення Каталонії хотіла б проведення референдуму. Але ті, хто виступають за збереження Каталонії у складі Іспанії заявили, що не будуть брати участь у голосуванні. Тим самим це означало б повторення сценарію 2014 року: результати такого голосування були б нерепрезентативними і не мали сили.

Однак всі зусилля і запобіжні дії Мадрида не стримало поліцію від надмірного застосування сили 1 жовтня під час референдуму. Усього протягом неділі поліція закрила 336 дільниць для голосування, при цьому місцева каталонська поліція закрила найбільше – 244. Окрім того національна поліція, Громадянська гвардія і місцева каталонська поліція також здійснювали рейди для конфіскації урн і бюлетенів. У відповідь очільники Каталонії дозволили населенню роздрукувати бланк бюлетеня вдома і проголосувати на найближчій дільниці. У відповідь на це представник Мадриду в регіоні Енрік Міло заявив про те, що таким чином референдум втратив рештки легітимності.

Внаслідок дій правоохоронних органів було поранено майже 900 осіб під час штурмів дільниць. В тому числі в Барселоні було поранено 335 осіб. Сутички були і в Жироні, де мав голосувати Карлес Пучдемон. Як наслідок лідер Каталонії змушений був голосувати в іншому місці.

Така кількість постраждалих: результат застосування поліцією кийків і гумових куль. Одного пораненого в око було доправлено у важкому стані до шпиталю. Із іншого боку, було поранено дев’ять офіцерів поліції і три офіцери Громадянської гвардії. При цьому сама гвардія критикувала місцеву каталонську поліцію Mossos d‘Esquadra за їх не рішучу позицію у протидії незаконному референдуму. В одному випадку іспанська поліція мала сутичку із каталонськими пожежниками.

У відповідь на такі кроки колишній лідер Каталонії Артур Мас заявив про те, що Маріано Рахой має подати у відставку, оскільки він є лідером «репресивної держави» і авторитарною людиною. До подібного кроку закликала прем’єр-міністра Іспанії і мер Барселони Ада Колау.

Реакція на міжнародній арені була доволі неоднозначною.

Представники Лейбористської партії і очільники Шотландії засудили уряд Маріано Рахоя за надмірне застосування насилля.

Офіс із питань закордонних справ і справ співдружності Великої Британії був більш стриманим. Референдум було названо справою уряду Іспанії і народу. При цьому висловлено бажання побачити повагу до Конституції країни і підтримання верховенства права.

Критично відреагував на дії поліції прем’єр-міністр Бельгії Шарль Мішель, незважаючи на наявність проблем із правами регіонів у своїй країні.

Міністр економіки Франції Броне Лемейр лише висловив надію на те, що мир повернеться до Іспанії.

Депутат Європарламенту Гі Верховфстанд засудив проведення референдуму за незалежність, яку були готові підтримати меншість населення, так і надмірне застосування сили центральним урядом. Він при цьому закликав до діалогу і нагадав, що в статті 4 угод про створення ЄС мова йде про повагу до конституційного порядку держав-членів.

Що далі?

Що ж робитиме Карлес Пучдемон після того, як офіційні результати стануть відомі? На сьогодні відомо, що участі в референдумі взяли 2,26 млн. осіб із яких 90% проголосували «за». Чи зважиться очільник Каталонії на формальне проголошення незалежності протягом наступних двох діб, як те передбачає закон про референдум? І що в такому випадку буде робити Маріано Рахой: чи зважиться мадридський уряд на застосування сили, арешти лідерів Каталонії, або буде йти на діалог для деескалації протистояння? Застосування сили після недільних подій іще більше може ослабити позиції прихильників status quo в Каталонії і радикалізувати ширші маси населення регіону. Якщо справа таки перейде до діалогу, то відкритим є питання що іще можна запропонувати Мадриду для розширення автономії Каталонії, щоб при цьому не поставити унітарний характер Іспанії під сумнів.

В таких умовах роль ЄС як можливого посередника у конфлікті між Мадридом і Барселоною може зрости. Напередодні референдуму Жан-Клод Юнкер заявив, що у випадку із Каталонією необхідним є використання «Доктрини Проді». Суть її в тому, що нова держава, яка сформується після відділення від члена ЄС, має подавати нову заявку на вступ і при цьому її повернення до ЄС можливе, якщо незалежність була отримана законним чином: відповідно до національного законодавства тієї чи іншої країни.

В таких умовах Брюссель має залізний аргумент для Пучдемона: незалежній Каталонії буде дуже важко приєднатися до ЄС. Як наслідок бажання самостійно користуватися плодами місцевої економіки може виявитися марною справою, зважаючи на експортну орієнтованість Каталонії.

Маріано Рахой у своєму виступі після завершення референдуму заявив про можливість діалогу, однак при цьому наголосив, що він має відбуватися в рамках правового поля. Окрім того, за його словами, 1 жовтня було захищено верховенство права в країні. Прем’єр-міністр Іспанії бачить вихід з кризи у відмові лідерів Каталонії від сепаратизму.

Однак не схоже, що Карлес Пучдемон збирається відступати. За його словами, народ регіону своїм голосуванням «отримав право бути почутим» і «завоював право на незалежну державу». А тому дуже скоро очільник Каталонії може поставити Мадрид перед непростою дилемою. Треба буде обрати одне із двох поганих рішень: або іще більше посилити тиск на Барселону, або почали діалог. Кожна із цих альтернатив не є безпрограшною для центрального уряду, а тому Маріано Рахоя чекає непросте рішення. 

Микола Бєлєсков (Інститут світової політики), для «Главкома»