Нова міграційна політика ЄС може вдарити по українцях? Видання Politico озвучило сценарій

Багато хто вважає, що до українських біженців ставляться інакше, і найчастіше краще, ніж до інших біженців, які шукають захисту. Проте низка факторів говорять, що це не так. Ба більше, нова міграційна політика може вдарити по українцях, і досить сильно. Про це пише Politico.

Під час міграційної кризи 2015-2016 років, коли більшість європейських країн зіткнулися з величезним збільшенням кількості шукачів захисту, ЄС намагався знайти єдиний підхід. Деякі дослідження характеризують цей період як «гонку на виживання», коли європейські країни запроваджували більш обмежувальну політику щодо надання притулку, імміграції та інтеграції, ніби змагаючись за те, щоб стати найменш привабливим місцем призначення для тих, хто досягає їхніх кордонів.

Але коли ці країни знову зіткнулися з рекордно високими потоками вимушеної міграції після повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року, вони відреагували на ситуацію набагато більш згуртовано. І найголовніше – вони активували Директиву ЄС про тимчасовий захист, яка надає тимчасовий, але негайний захист переміщеним особам з країн, що не є членами ЄС, повідомляє Politico.

Однак важливо зазначити, що члени ЄС мають велику свободу дій у тому, як вони імплементують цю директиву, і що деякі європейські країни, такі як Данія, Норвегія та Велика Британія, не зобов’язані її дотримуватися, йдеться у публікації. 

Politico порівняла реакцію восьми європейських урядів на наплив шукачів захисту у 2015-2016 та 2022-2023 роках, задокументувавши зміни у політиці надання притулку, прийому та інтеграції. І в дослідженні виявили суттєві відмінності між окремими національними політиками, спрямованими на українських біженців.

Виявляється, Європа була одночасно і більш щедрою, і більш обмежувальною стосовно біженців з України. З одного боку, запровадження колективних тимчасових дозволів полегшило українцям шлях до захисту. У деяких країнах вони навіть отримали винятки з існуючої обмежувальної політики. Наприклад, на відміну від інших шукачів захисту, їм часто надавали негайний доступ до роботи, дозволяли (тимчасово) відвідувати Україну без втрати статусу захисту, а деякі країни встановлювали більш гнучкі правила щодо того, де вони можуть оселитися.

З іншого боку, «тимчасовий» аспект цих дозволів на захист призвів до того, що українські біженці отримали більш обмежений доступ до певних прав і послуг, таких як менша кількість інтеграційних заходів, менша фінансова допомога і відсутність шляху до постійного місця проживання. Наприклад, розглядаючи їхнє перебування через призму тимчасового характеру, деякі приймаючі країни не забезпечили українським біженцям права і доступ до мовної підготовки або до регулярних інтеграційних заходів, на які мають право інші біженці. І хоча більшість країн надали їм подібний доступ до послуг охорони здоров'я, Швеція, наприклад, обмежила ці права лише наданням невідкладної медичної допомоги.

Крім того, час, який українці витрачають на отримання дозволу на тимчасовий захист, не зараховується до мінімальних вимог для отримання посвідки на постійне проживання. 

«Таким чином, хоча в деяких сферах спостерігається загальна тенденція до більш ліберальної політики щодо українських біженців, в інших сферах українці фактично зіткнулися з посиленням обмежень», – роблять висновок журналісти видання. 

Велике питання для біженців з України

Видання нагадало, що тимчасовий захист у ЄС та інші подібні національні нормативні акти були призначені як тимчасове рішення для боротьби з великим потоком людей, які тікають від війни в Україні – термін дії цих дозволів на захист закінчується наступного року. І, на жаль, маючи невеликі шанси на швидке завершення війни, європейським країнам незабаром доведеться вирішити, як рухатися вперед.

Актуальне питання полягає в тому, чи продовжать ці країни свою відносно «єдину» відповідь щодо типу дозволу, який отримують українці? Або вони просто віддадуть перевагу запровадженню різних національних дозволів із ще більш диференційованими правами? Якщо останнє виявиться правдою, то ми цілком можемо побачити погіршення політики щодо українських біженців, оскільки країни можуть знову запроваджувати нові правила.

У Норвегії ці дебати вже почалися. Оскільки приплив українських біженців до країни зростає з осені 2023 року – набагато більше, ніж у північних сусідів – уряд запропонував кілька нових обмежень: зменшення кількості тих, хто має право на колективний, тимчасовий захист, заборона на тимчасове відвідування України, скорочення фінансових виплат.

Отже, коли термін дії тимчасових дозволів закінчиться у 2025 році та деякі країни відчують втому від війни, може відбутися посилення обмежень для українських біженців. 

До слова, Європарламент схвалив пакет документів, пов'язаних із реформою сфери притулку та міграції. Було схвалено всі десять законодавчих ініціатив, які були раніше підготовлені Єврокомісією. Реформу ще має схвалити Рада ЄС, тобто представники країн, які входять до Євросоюзу. Водночас для українців подібна реформа фактично нічого не змінює, оскільки основна її мета боротьба суто із нелегальною міграцією, тоді як прохачі притулку з України мають офіційний статус. 

Запропоновану реформу критикують як ліві, так і праві партії, а також лідери низки країн Євросоюзу, зокрема Польщі та Угорщини. Її вдалося схвалити лише з невеликою перевагою – за різні законопроєкти голосували в середньому близько 300 депутатів проти близько 260.

У той час як представники лівих, а також низка правозахисних організацій, включаючи Amnesty International, критикують реформу за посилення умов отримання притулку в ЄС та спрощення процедури депортації нелегальних мігрантів, праві популісти вважають її недостатньо жорсткою щодо мігрантів. Представники низки країн Центральної та Східної Європи також критикують передбачений реформою механізм солідарності з країнами, які зараз приймають найбільше мігрантів, такими як Італія, Іспанія та Греція.