Як адаптувати українську дитину до школи: досвід Литви

У Литві для дітей українських мігрантів процеси навчання та адаптації у місцевих школах стали великою проблемою, пише LRT. Багато учнів зазнають стресу, а їхні батьки вважають, що педагоги не роблять нічого, щоб допомогти дитині інтегруватися до колективу.

Для українських дітей, які нині мешкають у Литві, адаптація та інтеграція у нових для себе школах стає великою проблемою. І тоді коли деякі діти з радістю відвідують школу, для інших шкільні будні стають справжнім випробуванням.

У Литві перебуває понад 100 тис. іммігрантів – громадян інших країн. У країні вже точаться дискусії про те, як інтегрувати новоприбулих.

Більше того, з цього навчального року українські діти навчатимуться у дитячих садках, загальноосвітніх та професійних школах у загальних класах із усіма литовськими учнями.

«Ми повинні зробити все можливе, щоб українці могли безперешкодно інтегруватися до загальноосвітніх класів. Протягом року українці, які вже вивчили литовську мову, зможуть покращити свої знання, вивчаючи її разом з іншими учнями», –  сказав заступник міністра Рамунас Скауджюс.

Яка школа краще?

Не всі українці згодні з таким рішенням та шукають можливості навчання рідною мовою. Мама 12-річного Ярослава Каріна з Одеси розповіла, свідомо обрала навчання в Українській міжнародній школі (МУШ) у Вільнюсі, адже «не готова піддавати дитину ще більшому стресові».

«Ми приїхали до Вільнюса нещодавно. Тут уже жила моя подруга», –  розповідає Каріна, яка приїхала із сином у Вільнюс у травні цього року. Жінка не приховує, найперше питання, яке гостро стояло перед нею, – це освіта сина. І хоча можливостей навчатись у литовських школах було достатньо, вона одразу вирішила, що дитина піде лише до української школи.

«Він нічого не знає по-литовськи, я нічого теж не розумію цією мовою. Тому нічим йому допомогти не зможу. Уявіть собі, ти приходиш на перше вересня до нового класу, до нової школи, та ще всі розмовляють незнайомою мовою. Це жахливий стрес, я не готова піддавати цю дитину. Вона і так вже досить пережила, нехай тепер хоча б навчання буде в радість, рідною мовою і з тією ж програмою, яка була в Україні», – каже мама семикласника Ярослава.

Такої думки дотримується і мама десятирічної Софії Олександра. «Якби вона йшла до першого класу, то я, можливо, ще й подумала б над тим, щоб дитина навчалася в литовській школі. Але коли тобі 10 років, починати все навчання з чистого аркуша дуже важко. До російськомовної школи йти ми не хотіли категорично, в литовській школі буде неможливо інтегруватися, тому ми вибрали українську. Там теж навчають литовської мови, тому, якщо ми тут залишатимемося, то, звичайно, дитина вже говоритиме литовською», – пояснює своє рішення мама п'ятикласниці Софії.

Деякі батьки українських дітей не приховують, що спеціально розглядали лише литовські школи. Мама семирічного Данила сказала, що про українські школи навіть не думала, адже вона хоче, щоб дитина інтегрувалася в Литві з самого дитинства.

«Можливо, хтось скаже, що я погана мати, але думаю, що опікуватися дитиною та відгороджувати від реальності неправильно. Реальність така – ми живемо в Литві, де все на литовському, отже, потрібно адаптуватися та інтегруватися. Син ходив у підготовчу групу у саду, де все було литовською, вихователі говорили з ним тільки литовською, і він з радістю туди ходив, тому думаю, що інтегруватися в литовській школі йому буде ще простіше», – каже мама Данила Олена.

Мама майбутнього третьокласника Марка, яка також віддала свою дитину до литовської школи, каже, що інтегруватися з самого початку дитині було складно.

«Ми прийшли до школи в середині навчального року. Все на литовському, дитина поверталася додому в сльозах, не хотіла йти до школи і казала, що там почувається чужою і нічого не розуміє. Але хочу сказати спасибі викладачці, яка приділяла йому увагу і пояснювала окремо російською, а також розповідала іншим дітям, що Марк ще тільки вивчає литовську і потрібно бути терплячим до нього і до його старань. На адаптацію у нас пішло 4 місяці, а зараз він уже з нетерпінням чекає першого вересня», – ділиться своїм досвідом Аліна.

Допомога дітям українців у школі

Викладач молодших класів однієї з Вільнюських шкіл Дайва поділилася, що в її класі є два учні з України та робота з ними відрізняється від роботи з рештою учнів. Викладач пояснює, що інтеграції українських дітей у школах приділяється особлива увага. Перед тим, як познайомити дитину з новим класом, дітей готує психолог, розповідає про те, що дитина не говорить по-литовськи і дає поради, як краще поводитися.

Водночас для учня з України є додаткові заняття з литовської мови, окремий класний годинник із викладачем, де додатково пояснюють матеріал, а також дитина повністю бере участь у позакласному житті. І хоча роботі з українськими дітьми практично всі школи в Литві приділяють багато уваги, деякі батьки кажуть, що їхні діти так і не змогли призвичаїтись у школі.

«Ми поміняли дві школи, спочатку були в литовській, потім пішли до російськомовної, але інтегруватися так і не вдалося. У мене дочка дуже сором'язлива і тиха, тому в литовській школі їй було дуже важко, адже коли її просили щось відповісти, у її траплялася справжня панічна атака, адже крім звичайного хвилювання, додавалася ще й незнання мови, і боязнь зробити помилку. У російськомовній школі було легше, але друзів знайти там так і не вдалося, кожен день школи був справжнім випробуванням, а успішність була дуже низькою. Зараз ми на домашньому навчанні», – ділиться своєю історією мати 14-річної Ангелини Вікторія.
 
«Мій син був відмінником, а тут його оцінки з усіх предметів сильно впали. Дитина боялася відповідати на уроці, не могла писати, погано розуміла, про що говорять, і в неї зовсім не було друзів. Я не хочу нікого звинувачувати, але в школі не зробили нічого, щоб допомогти дитині інтегруватися. У російськомовній школі, де ми зараз навчаємось, набагато легше, і дитина нарешті знову зацікавлена ​​у навчанні», – переконана мама дев'ятикласника Олега Тамара.

Не знецінювати адаптацію 

Психолог Світлана Шевченко, яка працює з українськими дітьми у Литві, також наголошує на важливості індивідуального підходу до роботи з дітьми з України в школах.

«Не можна знецінювати труднощі адаптації. У всіх діток, і у всіх людей у ​​принципі різні темпераменти, різні соціальні навички, хтось легко сходиться з новими людьми, комусь потрібно більше часу. Треба пам'ятати, чим більше гарного для себе ми побачимо в нової ситуації, тим краще пройде адаптація до нового середовища, в яке потрапляє дитина», – каже психолог.

«Дуже важливо створювати комфортну обстановку вдома. А наскільки можна добре записати дитину в якісь гуртки і секції, аналогічні тим, які були вдома, і не рвати зв'язку з минулим життям, не міняти все кардинально, а знайти щось схоже», – радить психолог.

Фахівець також каже, основна складність адаптації в новій школі – це те, що дитина приходить у соціальну групу, що вже сформувалася, яка живе за своїми законами, в якій є вже свої лідери, є аутсайдери, і це замкнута група, яка не завжди готова прийняти з розкритими обіймами новачків.

«Не потрібно одразу ж вимагати від дитини високої успішності, високих оцінок, навіть якщо вона була у своїй школі відмінником. Адже те, що дитина потрапляє у нове середовище, у нову школу, у новий клас – це стрес, який може вплинути на оцінки. Дитині потрібно дати час адаптуватися і звикнути до нової. Сходіть разом з нею до школи, познайомтеся з друзями, вчителями, дотримуйтесь режиму дня, ті ритуали, які у вас були раніше і обов'язково підтримуйте дитину, хваліть її, кажіть їй, що вона молодець і що ви ним пишаєтеся», – радить батькам перед початком навчального року психолог Світлана Шевченко.