Торгова війна США та КНР. Українські інтерес і небезпека

Серпень 2019 року означився новим загостренням у торговельних суперечках між двома головними потугами світу – США і КНР. Справді, сторони обмінялися далеко не фатальними ударами. Вашингтон звинуватив Пекін у маніпуляціях із обмінним курсом і пригрозив новими 10% митом на іще $300 млрд. китайського імпорту із 1 вересня. Зі свого боку Пекін заявив про припинення імпорту американської сільськогосподарської продукції і знову натякнув на можливість припинення експорту рідкоземельних металів, які є важливими в створенні сучасної електроніки і озброєння. Сторони намагаються, із одного боку, мінімізувати негативні наслідки від обмінів черговими економічними ударами, а із іншого – посилити свої переговорні позиції і намацати ефективні важелі тиску на опонента. Проте поки що єдиним наслідком обміну економічними ударами між Пекіном і Вашингтоном є те, що ніхто не може сказати коли і на яких умовах завершиться це протистояння століття.

Передісторія

Під час президентських виборів 2016 року в США Дональд Трамп не міг похвалитися чіткою зовнішньополітичною стратегією. Проте щодо деяких питань у майбутнього очільника Білого Дому були давно сформовані погляди. Відносини із КНР в сфері торгівлі належать саме до такої групи. Дональд Трамп вважає, що Пекін проводить послідовну економічну агресію проти США, наслідками якої є зростання дефіциту в торгівлі товарами на користь КНР, зменшення американського промислового сектору. В перспективі китайці, як впевнений нинішній президент США, хотіли б стати супердержавою №1 через створення власного виробництва перспективних товарів та послуг із високою доданою вартістю.

Це не залишає іншого вибору, ніж запровадження митних обмежень на китайський імпорт. Політика в цій сфері знаходиться у повному віданні виконавчої гілки влади в США, що дає можливість Білому Дому використовувати відповідні обмеження без необхідності враховувати думку Конгресу. Як наслідок влітку 2018 року Вашингтоном були запроваджені 25% мита на перші $50 млрд китайського імпорту, а потім і 10% мита на іще $200 млрд. китайських товарів. Адміністрація Трампа виходить із того, що КНР більш залежна від експорту до США, чим навпаки. У 2018 році китайці експортували на американський ринок товарів і послуг на $557,9 млрд. Відповідний показник американського експорту на ринок КНР склав $179,3 млрд.

Митні обмеження супроводжувалися раундами переговорів, які почергово проходили в США і КНР. 1 грудня 2018 року на саміті G20 в Буенос-Айресі Дональд Трамп і Сі Цзіньпін домовилися про торгівельне перемир’я. Вашингтон відмовиться від збільшення ставки мит до 25% на $200 млрд китайського імпорту. В той же час сторони протягом 90 днів мають розробити всеосяжну торгівельну угоду, яка б враховувала всі претензії США до КНР. 1 березня 2019 року Трамп відмовився збільшувати ставку мит на $200 млрд китайського імпорту попри завершення 90-денного періоду для розробки нової угоди із питань торгівлі. Такий крок очільник Білого Дому виправдовував тим, що переговірники двох сторін здійснили значний прогрес в розробці тексту угоди, хоча і не змогли її повністю завершити.

Проте 10 травня президент США все таки прийняв рішення щодо збільшення до 25% ставки мита. Такий радикальний розворот пояснюється тим, що китайці вирішили відмовитися від положень торговельної угоди, які були погоджені. Загалом на початок травня відповідна угода була готова на 90%. Особливо Вашингтон цікавили положення, які стосуються захисту американської інтелектуальної власності в КНР і розширення доступу американських товарів та послуг на китайський ринок. Окремо США переймаються програмою Made in China 2025, в рамках якої китайський уряд субсидіює розвиток перспективних галузей економіки, таких як штучний інтелект. Не виключено, що в КНР сподівалися на поступливість Трампа через наближення виборів – главі Білого Дому треба буде історія успіху в формі хай і обмеженої угоди із КНР, яка б передбачала додаткові закупівлі американської продукції для зменшення дефіциту торгівлі. Окрім того, президенту США необхідна сильна економіка для переобрання. Проте китайська сторона прорахувалася. Вашингтон відповів посиленням митного тиску на спроби Пекіну «ввімкнути задню» щодо вже погодженого тексту угоди.

Окремо 15 травня Трамп своїм указом заборонив використовувати телекомунікаційне обладнання китайської компанії Huawei при створенні мереж бездротового інтернету 5G. Також постало питання про повну заборону американським виробникам поставляти комплектуючі і програмне забезпечення для Huawei. Зі свого боку Пекін натякнув на можливість обмеження експорту рідкоземельних металів, які використовуються при виробництві сучасної електроніки. На сьогодні 90% всіх рідкоземельних металів видобуваються в КНР. Так обидві країни сигналізували про можливість застосування додаткових інструментів тиску в рамках великого торговельного протистояння.

Від Осаки до Шанхаю

Попри поглиблення протистояння лідери США і КНР вирішили спробувати перезапустити процес переговорів щодо всеосяжної торговельної угоди. До цього сторони штовхає значний рівень економічної взаємозалежності і погіршення прогнозів МВФ стосовно темпів економічного зростання в світі. На ці очікування негативним чином впливає протистояння Вашингтону і Пекіна. Якщо на початку 2019-го МВФ говорив про зростання світового ВВП на рівні в 3,5%, то до середини року зменшив прогноз до 3,2%.

Це сприяло тому, що в рамках саміту G20 в японському місті Осака Си Цзыньпін і Дональд Трамп домовилися про нове торговельне перемир’я. Вашингтон зобов’язався не вводити мита на іще $300 млрд китайського імпорту, а також дозволити хоча б частково американським виробникам продавати свою продукції Huawei. У той же час китайська сторона зобов’язалася збільшити закупівлі американської сільськогосппродукції. Таку домовленість радо вітав світовий ринок, проте вона не була позбавлена недоліків. Перш за все, Вашингтон і Пекін вже виходили на подібне перемир’я наприкінці 2018 року, що однак не гарантує досягнення кінцевої угоди. Окрім того, на відміну від домовленостей у Буенос-Айресі в Осаці не було встановлено чіткі часові рамки щодо виходу на кінцевий текст домовленостей.

Як показав подальший розвиток подій, сторони не поспішали сідати за стіл переговорів. 9 і 19 липня відбулися лише телефонні розмови між міністром фінансів США Стівеном Мнучіним, торговельним представником США Робертом Лайтхайзером і віце-прем’єром КНР Лю Хе. У цей же час Дональд Трамп заявив про те, що стан китайської економіки буде змушувати Пекін домовлятися на американських умовах. Справді статистика за другий квартал 2019 року фіксує подальше сповільнення росту економіки Піднебесної до 6,2%, що є найменшим із 1992 року показником. Окрім того господар Білого Дому висловив переконання, що Пекін просто намагається зачекати до кінця його правління і сподівається, що в січні 2021 року ймовірний новий лідер США буде налаштований на більші компроміси. Але американський лідер впевнений, що його переоберуть у листопаді 2020 року, а КНР у випадку подальшого зволікання чекають іще більші проблеми.

30 липня делегації США і КНР провели перші із часу саміту в Осаці повноцінні переговори в Шанхаї, які закінчилися безрезультатно. Питанням особливої уваги Вашингтону було збільшення закупівель американської сільськогосппродукції, в першу чергу, сої. Саме цей товар став одним із перших, щодо якого КНР іще в 2018 році запровадила мита. Важлива деталь: штати, в яких виробляється соя, у 2016 році проголосували за Трампа, тому китайські мита – це удар по шансах Трампа бути переобраним у 2020 році.  Як наслідок, із урожаю 2018 року КНР загалом закупила 18 млн тонн американської сої, тоді як у 2017 році показник складав 32,9 млн тонн. Всього ж американської сільськогосподарської продукції КНР купила у минулому році на $9,1 млрд, у 2017-му відповідний показник склав $19,5 млрд. Це змушує американський уряд надавати допомогу своїм аграріям. Всього було виділено $28 млрд, із яких 8,6 млрд. було передано напряму.

На думку Дональда Трампа, китайці порушили домовленості досягнуті в Осаці. Тому вже 1 серпня президент США заявив про запровадження з 1 вересня 10% мит на іще $300 млрд китайських товарів. Це може коштувати КНР не менше 0,3% росту ВВП наступного року. Пізніше Трамп заявив про те, що американські урядові відомства не будуть закуповувати продукцію Huawei.

Такий негативний потік новин створив тиск на китайський юань, обмінний курс вперше із 2008 року опустився позначки нижче 7 до долара. У відповідь на це мінфін США звинуватив КНР в маніпуляції із валютним курсом для отримання конкурентних переваг у міжнародній торгівлі і компенсації втрат від американських мит. МВФ не погодився із даною оцінкою американського уряду і заявив, що обмінний курс на загал відповідає економічним реаліям КНР. Окрім того, як виявилося пізніше, американці не порадилися із рештою членів G7 щодо такого кроку відносного КНР. Адміністрація Трампа далеко не вперше вдається до односторонніх кроків, проте вони не дають можливість створити широку міжнародну коаліцію на підтримку тиску щодо Пекіну.

Проте 13 серпня Дональд Трамп зробив черговий поворот на 180 градусів в торговельному протистоянні. Запровадження 10% мит на такі товари, як ноутбуки, іграшки і смартфони було відкладено на 15 грудня. Інші товари взагалі було вирішено прибрати з переліку тих, які підлягають додатковому 10% миту. Мова йде про сидіння для автомобілів, контейнери для морських перевезень, крани, окремі види риби.

Що далі?

Торгова війна між США і КНР, яка триває другий рік, гарно демонструє те, що президент США змушений лавірувати у стосунках з Пекіном. Із одного боку, Дональд Трамп хоче не допустити перетворення КНР в державу №1 в світі і, таким чином, виконати передвиборчу обіцянку 2016 року. Із іншого боку 45-й президент США хоче бути переобраним наступного року. Для цього йому потрібна сильна економіка. У той же час за оцінками банку Goldman Sachs нові мита на $300 млрд китайського імпорту можуть сповільнити ріст американської економіки до 1,8% у четвертому кварталі цього року – ріст в першому кварталі складав вражаючі, як для розвиненої економіки, 3,1%. Окрім того нові мита разом із попередніми обмеженнями для середньостатистичної сім’ї означатимуть необхідність доплачувати за товари понад тисячу доларів на рік. 

Сьогодні видається, що ні Пекін, ні Вашингтон не збираються відступати. Навпаки, кожна зі сторін намагається посилити свої позиції. Федеральна резервна система США вперше з часів фінансової кризи 2008-09 років вирішила зменшити ставку рефінансування на 0,25% до 2-2,25%. Таким чином центральний банк США у випадку загострення протистояння із КНР може стимулювати економіку дешевшими кредитами. Китайська влада теж вирішила зменшити різні податки, що має стимулювати споживання. Загальний об’єм пакету стимулів китайської економіки склав $1,22 трлн. Проте така політика Пекіну не позбавлена ризиків – загальне співвідношення рівня заборгованості КНР (державний борг, борги корпорацій і домогосподарств) до ВВП складає майже 249%.

В ідеалі КНР і США могли б прийти до певної компромісної угоди: у короткостроковій перспективі – збільшення імпорту американських товарів для зменшення дефіциту торгівлі з КНР, у середньостроковій – проведення структурних реформ у Китаї. Проте на заваді цьому стоять декілька факторів. Перш за все, вимоги, сформульовані США, вимагають фактично капітуляції КНР – включно із програмою Made in China 2025. Така постановка питання є неприйнятною для КНР, особливо якщо згадати, що країною править авторитарний уряд, для якого будь-які значні поступки під зовнішнім тиском будуть ознакою слабкості і як наслідок загрожуватимуть втратою легітимності. Із іншого боку, Пекін обіцяв провести значні структурні реформи в рамках вступу до СОТ в 2001 році. Проте КНР так і не зробила необхідні перетворення, що ставить під сумнів надійність взятих зобов’язань на майбутнє.

«За» і «проти» для України

Здавалося, Україна далека від протистояння між США і КНР. Проте це не так. Торгова війна, як частина ширшої системної конфронтації між Вашингтоном і Пекіном, створює для Києва свої ризики і можливості,  які вимагають особливої уваги.

З одного боку, загострення у стосунках двох супердержав загрожує сповільненням світової економіки аж до рецесії, як наслідок – зменшення попиту на традиційний український експорт. У цих умовах радість щодо падіння ціни на нафту, яка спостерігається в останній час, є дещо передчасною. Якщо в квітні 2019 року ціна на барель марки Brent складала майже $74,5, то на початку серпня ціна опускалася до позначки $56, попри пролонгацію дію угоди ОПЕК+. Таким коливанням ціни сприяє невизначеність к торговельному протистоянні США-КНР.

З іншого боку, обмеження КНР на імпорт американської сільськогосподарської продукції створює можливості для українських аграріїв. Перш за все, мова про кукурудзу. Станом на березень 2019 року імпорт цього зерна з України до КНР зріс до 1,5 млн тонн проти 0,94 млн. тонн за відповідний період 2018 року. Цього року очікується, що урожай кукурудзи в Україні складатиме 36,5 млн. тонн, на 7% більше, ніж у минулому році. Тому можна очікувати збільшення відвантажень до Китаю.

Також нещодавно стало відомо, що компанія Huawei Ukraine до кінця 2020 року має запустити бездротовий інтернет 4G на всіх 52 станціях київського метрополітену. Китайські технології бездротового зв’язку є цікавими для України через їх дешевизну і розвиненість – особливо коли постане питання створення в нашій державі мережі бездротового інтернету рівня 5G. Проте в цьому питанні Київ може зіткнутися із невдоволенням США, які ставлять питання ребром перед своїми союзниками. Тому українській владі треба зважувати всі «за» і «проти».

Микола Бєлєсков, Інститут світової політики для «Главкома»