Іран дав світові небезпечний урок. Аналіз NYT

Попри заяви президента Дональда Трампа про те, що Ормузька протока назавжди залишиться вільною, Тегеран фактично виходить із цього протистояння стратегічно зміцненим, закріпивши за собою статус головного наглядача за цим ключовим енергетичним вузлом. Про це пише Главком із посиланням на The New York Times.

За останні три місяці іранська влада вже стягувала з деяких кораблів до $2 млн за транзит, і навіть за суттєвого зниження тарифів до рівня Суецького чи Панамського каналів Іран отримуватиме багатомільярдні прибутки. Це створює потужний фінансовий та геополітичний стимул для збереження контролю, а також дієве стримування проти зовнішнього тиску чи військових ударів. Доказом нового статусу Тегерана є звернення світових лідерів, зокрема прем’єр-міністерки Японії Санае Такаїчі, з проханням гарантувати безпеку нафтових танкерів.

Хоча енергетичні трейдери та судновласники незадоволені іранськими зборами, для великих танкерів сума у $2 млн є помірною і дорівнює приблизно $1 за барель нафти. До того ж гарантії безпеки від Ірану можуть знизити страхові премії, які через загрози раніше підскочили до $7,5 млн за рейс. Грецький судноплавний магнет Евангелос Марінакіс, який володіє флотом із понад 200 суден, уже зазначив, що волів би платити мито, ніж стикатися з постійними ризиками.

Саудівська Аравія та ОАЕ опинилися у програші через посилення свого головного конкурента, проте вони також зацікавлені у якнайшвидшому відкритті протоки для відновлення експорту нафти. Країни Перської затоки розглядають іранські мита як тимчасове зло, що дасть їм час на будівництво альтернативних трубопроводів в обхід протоки, а віцепрем’єр-міністр Катару підтвердив, що питання такого збору є предметом обговорення.

Події останніх місяців продемонстрували неспроможність США відкрити протоку силою: травнева військова операція американців була зупинена Трампом уже за 36 годин через агресивну відсіч Ірану, який застосував дешеві безпілотники та ракети. Тоді ж Тегеран створив Управління протокою Перської затоки для контролю за суднами і продовжує посилювати свій вплив. Спроби Дональда Трампа залучити до вирішення проблеми лідера Китаю Сі Цзіньпіна під час травневої зустрічі в Пекіні не принесли успіху.

Пекін, як головний покупець іранської нафти, розраховує на пільгові умови, а постійна вразливість Ормузької протоки лише стимулює світовий перехід на відновлювану енергетику, де Китай домінує. Це підтверджується тим, що в березні китайський експорт сонячних панелей та електромобілів зріс удвічі, створюючи для світу нову залежність. Раніше Китай уже демонстрував силу контролю, обмеживши експорт рідкоземельних мінералів, що змусило Трампа піти на розрядку напруженості та послабити обмеження на постачання передових комп'ютерних чіпів.

Успішний досвід Ірану в Ормузькій протоці загрожує зруйнувати глобальний принцип свободи судноплавства, який підтримувався американською могутністю з часів Другої світової війни. Протягом історії подібна практика була нормою – від перекриття Спартою доступу до Дарданелл під час Пелопоннеської війни до 400-річного збору мит Данією в її протоках до 1857 року. Тепер інші держави починають вивчати можливості капіталізації власних географічних вузлів.

Президент Індонезії Прабово Субіанто на засіданні кабінету міністрів уже згадував, що через індонезійські води проходить значна частина торгівлі Східної Азії, і хоча Джакарта заперечує плани введення мит у Малаккській протоці, сам факт обговорення є показовим. Крім того, існує ризик посилення контролю хуситів над Баб-ель-Мандебською протокою, загроза саботажу підводних інтернет-кабелів з боку Росії або спроби Китаю стягувати збори біля Тайваню, де Пекін цього місяця вже розпочав перевірки комерційних кораблів силами морських агентств під приводом спеціального правоохоронного контролю.

Попри наміри Трампа остаточно вирішити іранську проблему шляхом перемовин, дії США можуть спровокувати глобальну гонку за перетворення стратегічних морських шляхів на інструменти грошей та влади.

Як відомо, ситуація щодо судноплавства в Ормузькій протоці опинилася в стані невизначеності через суперечливі заяви сторін. 

Військове керівництво Ірану оголосило про перекриття цього стратегічно важливого морського шляху. Свої дії Тегеран пояснив тим, що Вашингтон нібито порушив попередні мирні домовленості, оскільки не зміг зупинити бойові дії між Ізраїлем та підтримуваним Іраном угрупованням «Хезболла». Військово-морські сили Корпусу вартових Ісламської революції виступили з попередженням про небезпеку для будь-яких кораблів, які наближатимуться до протоки.

До слова, верховний лідер Ірану аятола Моджтаба Хаменеї у своїх перших публічних коментарях дистанціювався від нещодавно укладеної угоди зі Сполученими Штатами, яка надає Тегерану широкі економічні вигоди та відтерміновує переговори щодо ядерної програми. 

У заяві Хаменеї наголосив, що санкціонував угоду виключно тому, що іранський президент Масуд Пезешкіан узяв на себе повну відповідальність за неї та пообіцяв захищати права громадян і «фронт опору» (угруповання «Хезболла»).