NYT: Україна дистанціюється від США та утверджується як самостійний гравець
Президент Володимир Зеленський, схоже, відходить від Сполучених Штатів, оскільки мирні переговори заморожені, а Україна стала більш самостійною,
Відносини між Києвом та Вашингтоном переживають період глибокої кризи, яку експерти вже називають «пробним розлученням». Понад рік тому, після інавгурації Дональда Трампа, роль США як ключового партнера України почала стрімко змінюватися, а тепер і Володимир Зеленський демонструє явне дистанціювання від колись найближчого союзника. Про це пише «Главком» із посиланням на The New York Times.
Головним фактором цього розриву став початок війни США та Ізраїлю проти Ірану в лютому 2026 року. Відтоді американські переговірники фактично припинили приділяти увагу Україні, зосередившись на Близькому Сході. Мирні переговори щодо російсько-української війни, які підтримував Вашингтон, опинилися в глухому куті. Зеленський почав публічно критикувати адміністрацію Трампа, що раніше було немислимим. Зокрема, президент України звинуватив США у створенні «відчуття безкарності» для Кремля через рішення призупинити санкції на російську нафту (задля стабілізації цін під час іранської кризи) та засудив стратегію тиску на Київ з метою обміну територій на мир.
Усвідомлюючи нестабільність політики Трампа – від ідей щодо купівлі Гренландії до скорочення допомоги Україні на 99% – Київ почав готуватися до майбутнього з мінімальною підтримкою США. Україна значно наростила власне оборонне виробництво:
- наразі країна самостійно виробляє більшість використовуваних безпілотників;
- вітчизняні системи перехоплення збивають понад 60% російських дронів.
Експерти зазначають, що навіть повне припинення поставок американської зброї вже не буде такою катастрофою, як у попередні роки. Найскладнішим аспектом залишається заміна американських розвідданих та систем Patriot, які є єдиним захистом від балістики, хоча Україна вже працює над власними ракетами-перехоплювачами.
Київ активно переорієнтовується на Європу, яка фактично замінила США у ролі головного фінансового та військового спонсора (зокрема завдяки кредиту ЄС на $106 млрд). Зеленський зміцнює зв'язки з Німеччиною та Італією, а також домовляється про співпрацю з країнами Близького Сходу, пропонуючи їм досвід захисту від іранських дронів.
Напруженість у відносинах підкреслюється ігноруванням Києва з боку спецпосланців Трампа – Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера, які неодноразово відвідували Москву. Крім того, Зеленський різко відповів віцепрезиденту Джей Ді Венсу на його слова про «торг за кілька квадратних кілометрів», зауваживши, що той не розуміє суті незалежності України.
Попри те, що Зеленський погодився на запропоноване Трампом триденне припинення вогню, сторони одразу звинуватили одна одну в порушеннях. Україна продовжує самостійно завдавати ударів по російській нафтовій інфраструктурі, ігноруючи заклики Вашингтона зупинитися. На тлі того, що Трамп проводить тривалі телефонні розмови з Путіним, ігноруючи Зеленського, Україна все більше утверджується як самостійний гравець, що готується до тривалої війни з орієнтацією на власні ресурси та європейську безпекову архітектуру.
Як відомо, Володимир Путін намагається переконати Дональда Трампа, що російські війська близькі до тріумфу в Україні, вимагаючи передачі всього Донбасу для уникнення «неминучої поразки» Києва. Проте реальна ситуація на полі бою демонструє іншу картину: темпи просування РФ суттєво сповільнилися, а на певних ділянках ворог навіть втратив території. За поточних темпів наступу Росії знадобиться понад 30 років, щоб повністю захопити Донбас – головну мету Кремля у цій війні. Статистика Black Bird Group свідчить, що здобутки останніх трьох місяців стали найгіршими для окупантів з 2023 року.
До слова, окупаційне командування поставило своїм силам завдання захопити підступи до Краматорська до кінця травня. Про це повідомила речниця 56-ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади Ольга Косенко, посилаючись на дані розвідки.
Косенко зазначила, що такі плани виглядають малореалістичними, оскільки темпи просування ворога не відповідають його амбіціям, а місцеві командири РФ часто звітують про успіхи, яких немає насправді. Водночас українські військові очікують зростання тиску поблизу Віролюбівки та Майського.